Поелементна характеристика ресурсних платежів відповідно до норм податкового законодавства

Податковий кодекс України гармонізував податкове законодавство, звівши воєдино норми податкового законодавства. Зокрема це стосується ресурсних та рентних платежів, детальна характеристика яких наведена у Податковому кодексі за елементами:платники податку,ставки податку,об’єкт оподаткування, база оподаткування, порядок обчислення та строк сплати [5].

Плата за користування надрами (Розділ XI Податкового кодексу України) – загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді:

1) плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

2) плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Поелементна характеристика плати за користування надрами наведена в Додатку А (див. Додаток А).

Плата за землю (Розділ XIII Податкового кодексу України) складається із земельного податку та орендної плати за земельну ділянку, надану у користування. Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об’єктами оподаткування є:

- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

- земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Система ставок плати за землю включає визначення розмірів ставок за 1 гектар сільськогосподарських угідь, за території, нормативно-грошову оцінку яких не проведено, при цьому враховується область їх розміщення та статус території. Крім того діє механізм пільгового оподаткування податком (див.Таблиця 1.1.).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Таблиця 1.1.

Пільги щодо сплати плати за землю для юридичних осіб*

Від сплати податку звільняються:	Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню:
Ø заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва; Ø дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ; Ø органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України; Ø дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України; Ø релігійні організації України, діяльність яких не передбачає одержання прибутків; Ø санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів; Ø громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю,	Ø сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, відселення і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
Ø землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння; Ø земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур; Ø землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв’язками, Ø земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення,; Ø земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв. Ø земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі.

*Джерело: Складено автором за даними [5].

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку

Щодо строків сплати даного податку, то власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. . Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, що визначається за формулою:

Кi = [І - 10]:100 (1.1.)

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю [2].

Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:

- заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості грунтів;

- відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості;

- розвитку інфраструктури населених пунктів.

Збори за спеціальне використання природних ресурсів України (лісових, водних, радіочастотних ресурсів) мають спільну основу – встановлення плати за спеціальне використання природних ресурсів і отримання на цій основі прибутку. В розрахунку за обсяг та величину використання цих ресурсів користувачі сплачують платежі до бюджету. Регламентація положень та порядку обчислення цих ресурсних платежів наведена у відповідних розділах Податкового кодексу України (Розділи XV, XVI, XVIІ).

Податкові платежі за воду справляються в Україні у вигляді збору за спеціальне використання води, який регламентується Розділом XVI Податкового кодексу України.

Збір за спеціальне використання води - це загальнодержавний збір, який справляється за:

- спеціальне використання води водних об'єктів;

- спеціальне використання води, отриманої від інших водокористувачів

- спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

- спеціальне використання води для потреб рибництва [15].

Потрібно враховувати особливості обчислення збору за спеціальне використання води при встановленні лімітів її використання [5].

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів - це загальнодержавний збір, який справляється як плата за спеціальне використання лісових ресурсів. Його справляння регламентується Розділом XVII Податкового кодексу України.

Платниками збору за використання лісів є лісокористувачі. Термін «лісокористувачі» є узагальненим, оскільки об’єднує всі форми і види господарської діяльності, що визначається як користування лісами, згідно з Лісовим кодексом України. Право користування лісами визначено статтями 16–18 Лісового кодексу України. Згідно зі статтею 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи [4]. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 17).

Згідно зі статтею 18 тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим – терміном від одного до п’ятдесяти років, і короткостроковим – терміном до одного року.

Згідно зі статтею 65 глави 13 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети. Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно [4].

До спеціального використання лісових ресурсів відносять використання лісових ресурсів державного значення і лісових ресурсів місцевого значення [15].

Радіочастотний ресурс - частина радіочастотного спектра (безперервний інтервал радіочастот не вищий за 3 ТГц), придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до законів України та міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях [5].

Поелементна характеристика зборів за спеціальне використання природних ресурсів України наведена у Додатку Б (див. Додаток Б).

З набранням чинності Податкового кодексу України, з 1 січня 2011 року, загальнодержавний збір за забруднення навколишнього природного середовища замінено екологічним податком (розділ VIII "Екологічний податок" ПКУ).

Екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Перелік платників екологічного податку наведено на рис. 1.4.

Платниками екологічного податку є:

1.Субєкти господарювання, юридичні особи, що не проводять господарську діяльність, бюджетні установи, громадські та інші установи та організації, постійні представництва нерезидентів під час провадження діяльності яких здійснюється:

2.Особи, визначені в п.1, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення під час використання палива.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарими джерелами забруднення;

Скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

Розміщення відходів (крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях суб’єкта господарювання;

Утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

Тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Рис. 1.4. Платники екологічного податку. (Джерело: Використано дані[16].)

Об'єкт та база оподаткування екологічним податком визначені ст. 242 Податкового кодексу України (рис. 1.5).

Об’єкт та база оподаткування екологічним податком

Обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб’єктів господарювання або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензійний строк

Обсяги та види

Обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій)

Забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами

Забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об’єкти

Палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами

Відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах протягом звітного кварталу (крім відходів вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях СПД, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини)

Рис. 1.5. Об'єкт та база оподаткування екологічним податком(Джерело: Складено автором за даними [5]).

З метою оподаткування екологічним податком, джерела забруднення поділяють на стаціонарні та пересувні.

Стаціонарне джерело забруднення - це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти. Пересувне джерело забруднення - це транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин.

Податковим кодексом України передбачено поетапне зростання ставок податку. Так, за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, які виникли:

- з 1 січня 2013 р. до 31 грудня 2013 р. включно - 75% від ставок,

передбачених кодексом;

- з 1 січня 2014 р. - 100% від ставок, передбачених кодексом

Загальні правила подання звітності з екологічного податку зображені на рис. 1.6.