ЛЕКЦІЯ № 10 Основи законодавства і права про тваринний світ 5 страница

Стаття 34. Селекція рослин

Питання селекції дикорослих рослин регулюються спеціальним
законодавством. Селекція дикорослих рослин у природних умовах та
інтродукція рослин, до яких було вжито селекційні методи,
здійснюються за дозволами спеціально уповноважених на це органів
виконавчої влади.

Стаття 35. Ботанічні колекції

Ботанічні колекції (колекції ботанічних садів, дендраріїв,
дендропарків, оранжерей, а також гербарії, банки насіння та інші
види ботанічних колекцій), що мають наукову, культурно-освітню,
навчально-виховну та іншу державну цінність, підлягають державному
обліку.

Правила створення, поповнення, зберігання, державного обліку,
а також використання, торгівлі, ввезення, пересилання і вивезення
за межі України ботанічних колекцій та їх об'єктів затверджуються
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у
галузі охорони навколишнього природного середовища за погодженням
із Головною державною інспекцією із карантину рослин України,
Державною митною службою України та іншими заінтересованими
центральними органами виконавчої влади, а також Національною
академією наук України.

Розділ VI

КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ, ВИКОРИСТАННЯ ТА
ВІДТВОРЕННЯ РОСЛИННОГО СВІТУ

Стаття 36. Державний контроль у галузі охорони, використання
та відтворення рослинного світу

Державний контроль у галузі охорони, використання та
відтворення рослинного світу здійснюється Кабінетом Міністрів
України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади у галузі охорони навколишнього природного середовища і його
органами на місцях, місцевими державними адміністраціями, іншими
спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади
відповідно до законодавства України.

Стаття 37. Громадський контроль у галузі охорони,
використання та відтворення рослинного світу

Громадський контроль у галузі охорони, використання та
відтворення рослинного світу здійснюється громадськими
інспекторами з охорони навколишнього природного середовища.

Повноваження громадських інспекторів, що здійснюють контроль
за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу,
визначаються згідно з Законом України "Про охорону навколишнього
природного середовища" ( 1264-12 ).

Розділ VII

ДЕРЖАВНИЙ ОБЛІК, КАДАСТР І МОНІТОРИНГ РОСЛИННОГО СВІТУ

Стаття 38. Державний облік і кадастр рослинного світу

Державний облік і кадастр рослинного світу ведуться з метою
обліку кількісних, якісних та інших характеристик природних
рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх використання, а
також для здійснення систематичного контролю за якісними і
кількісними змінами в рослинному світі і для забезпечення органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також
власників та користувачів (в тому числі орендарів) земельних
ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, відомостями
про стан рослинного світу.

Державний облік і кадастр рослинного світу містять систему
відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу між
власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних
ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і
наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних
угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових,
лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних
ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для
забезпечення їх невиснажливого використання, відтворення й
ефективної охорони.

Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу
( 195-2006-п ) визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 39. Моніторинг рослинного світу

Моніторинг рослинного світу є складовою частиною моніторингу
навколишнього природного середовища і здійснюється в порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ VIII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО
РОСЛИННИЙ СВІТ

Стаття 40. Відповідальність за порушення законодавства про
рослинний світ

Порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою
дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну
відповідальність згідно з законами України.

Відповідальність за порушення законодавства про рослинний
світ несуть особи, винні у:

самовільному спеціальному використанні природних рослинних
ресурсів;

порушенні правил загального використання природних рослинних
ресурсів;

протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного
світу;

порушенні вимог охорони умов місцезростання об'єктів
рослинного світу;

порушенні вимог щодо охорони, використання та відтворення
рослинного світу під час проектування, розміщення, будівництва,
реконструкції, введення в дію, експлуатації споруд та об'єктів,
застосування технологій, які негативно впливають на стан об'єктів
рослинного світу;

перевищенні лімітів використання природних рослинних
ресурсів;

самовільному проведенні інтродукції та акліматизації
дикорослих видів рослин;

реалізації лікарської та технічної сировини дикорослих
рослин, зібраної без дозволу на спеціальне використання природних
рослинних ресурсів;

закупівлі лікарської та технічної сировини дикорослих рослин
у юридичних або фізичних осіб, які не мають дозволу на їх
спеціальне використання;

порушенні правил вивезення за межі України і ввезення на її
територію об'єктів рослинного світу;

невнесенні збору за використання природних рослинних ресурсів
у встановлені строки.

Законами України може бути встановлено відповідальність і за
інші види порушень у сфері охорони, використання та відтворення
рослинного світу.

Розділ IX

МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ

Стаття 41. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж
ті, що передбачені законодавством про рослинний світ, то
застосовуються норми міжнародного договору.

Розділ X

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом року:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про
приведення законів України у відповідність із Законом України "Про
рослинний світ";

відповідно до компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим
Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 9 квітня 1999 року
N 591-XIV

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про охорону навколишнього природного середовища

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 41, ст.546 )

{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 1268-XII ( 1268-12 ) від 26.06.91, ВВР, 1991, N 41, ст.547 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3180-XII ( 3180-12 ) від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277
N 81/96-ВР від 06.03.96, ВВР, 1996, N 15, ст.70
N 650/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.41
N 186/98-ВР від 05.03.98, ВВР, 1998, N 34, ст.230
N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -
редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності
Законом про Державний бюджет України на 2000 рік
N 934-XIV ( 934-14 ) від 14.07.99, ВВР, 1999, N 38, ст.338 -

Закон діє до 01.01.2002 року

N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 4, ст.26

N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213
N 1807-III ( 1807-14 ) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318
N 2556-III ( 2556-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 48, ст.252
N 3033-III ( 3033-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 26, ст.176
N 198-IV ( 198-15 ) від 24.10.2002, ВВР, 2002, N 50, ст.366
N 254-IV ( 254-15 ) від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 4, ст.31
N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 824-IV ( 824-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.269
N 1122-IV ( 1122-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.58
N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
N 1863-IV ( 1863-15 ) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 45, ст.501
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 2637-IV ( 2637-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 27, ст.362
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66
N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440
N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.444
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року }

{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 309-VI ( 309-17 ) від 03.06.2008, ВВР, 2008, N 27-28, ст.253
N 515-VI ( 515-17 ) від 17.09.2008, ВВР, 2008, N 52, ст.394
N 882-VI ( 882-17 ) від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 24, ст.297
N 1158-VI ( 1158-17 ) від 19.03.2009, ВВР, 2009, N 30, ст.428 }

{ У назві і тексті Закону слова "Українська РСР",
"Кримська АРСР", "Міністерство охорони навколишнього
природного середовища Української РСР", "міста
республіканського підпорядкування" у всіх відмінках
замінено словами "Україна", "Автономна Республіка
Крим", "Міністерство охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки України", "міста
загальнодержавного значення" у відповідних відмінках
згідно із Законом N 81/96-ВР від 06.03.96 }

{ У тексті Закону слова "народних депутатів" виключені
на підставі Закону N 186/98-ВР від 05.03.98 }

{ У тексті Закону слова "Міністерство охорони навколишнього
природного середовища та ядерної безпеки України" та
"Міністерство охорони здоров'я України" в усіх
відмінках замінено відповідно словами "спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
екології та природних ресурсів" та "спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
охорони здоров'я" у відповідних відмінках згідно із
Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000 }

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне
використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки
життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та
соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну
політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої
і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і
здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого
забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення
гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне
використання і відтворення природних ресурсів.

Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи
організації охорони навколишнього природного середовища в
інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання законодавства про охорону навколишнього
природного середовища

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного
середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і
відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки,
запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої
діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних
ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших
природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів,
пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Стаття 2. Законодавство України про охорону
навколишнього природного середовища

Відносини у галузі охорони навколишнього природного
середовища в Україні регулюються цим Законом, а також
розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим
законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного
повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу
та іншим спеціальним законодавством.

Стаття 3. Основні принципи охорони навколишнього
природного середовища

Основними принципами охорони навколишнього природного
середовища є:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість
додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів
використання природних ресурсів при здійсненні господарської,
управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і
здоров'я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього
природного середовища;

г) екологізація матеріального виробництва на основі
комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного
середовища, використання та відтворення відновлюваних природних
ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і
цілісності природних об'єктів і комплексів;

е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних
та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання
міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і
технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного
середовища;

є) обов'язковість екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація
яких впливає на стан навколишнього природного середовища,
формування у населення екологічного світогляду;

з) науково обгрунтоване нормування впливу господарської та
іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

и) безоплатність загального та платність спеціального
використання природних ресурсів для господарської діяльності;

і) стягнення збору за забруднення навколишнього природного
середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація
шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону
навколишнього природного середовища;

ї) вирішення питань охорони навколишнього природного
середовища та використання природних ресурсів з урахуванням
ступеня антропогенної зміненості територій, сукупної дії факторів,
що негативно впливають на екологічну обстановку;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі
охорони навколишнього природного середовища;

к) вирішення проблем охорони навколишнього природного
середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

{ Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 186/98-ВР
від 05.03.98 }

Стаття 4. Право власності на природні ресурси

Природні ресурси України є власністю народу України,
який має право на володіння, використання та розпорядження
природними багатствами республіки.

У державній власності перебувають всі землі України, за
винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

{ Статтю 4 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3180-12
від 21.05.93 }

Повновладдя народу України в галузі охорони навколишнього
природного середовища та використання природних ресурсів
реалізується на основі Конституції України ( 254к/96-ВР ) як
безпосередньо, шляхом проведення референдумів, так і через
республіканські органи державної влади відповідно до законодавства
України.

Від імені народу України право розпорядження природними
ресурсами здійснює Верховна Рада України.

Стаття 5. Об'єкти правової охорони навколишнього
природного середовища

Державній охороні і регулюванню використання на території
України підлягають: навколишнє природне середовище як
сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів,
природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і
невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля,
надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність,
тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти
природно-заповідного фонду України й інші території та
об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Державній охороні від негативного впливу несприятливої
екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

Стаття 6. Державні цільові та інші екологічні програми

{ Назва статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV
( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

З метою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності
України по організації і координації заходів щодо охорони
навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної
безпеки, раціонального використання і відтворення природних
ресурсів на перспективу розробляються і приймаються державні
цільові, міждержавні, регіональні, місцеві та інші територіальні
програми. { Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

Порядок розробки державних цільових екологічних програм
визначається Кабінетом Міністрів України. { Частина друга статті 6
із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від
09.02.2006 }

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи
місцевого самоврядування під час розробки екологічних програм
залучають громадськість до їх підготовки шляхом оприлюднення
проектів екологічних програм для їх вивчення громадянами,
підготовки громадськістю зауважень та пропозицій щодо
запропонованих проектів, проведення публічних слухань стосовно
екологічних програм. { Статтю 6 доповнено частиною третьою згідно
із Законом N 254-IV ( 254-15 ) від 28.11.2002; із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

Стаття 7. Освіта і виховання в галузі охорони
навколишнього природного середовища

Підвищення екологічної культури суспільства і професійна
підготовка спеціалістів забезпечуються загальною обов'язковою
комплексною освітою та вихованням в галузі охорони навколишнього
природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах,
в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти,
підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

Екологічні знання є обов'язковою кваліфікаційною вимогою для
всіх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням
природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього
природного середовища.

Спеціально визначені вищі та професійні навчальні заклади
здійснюють підготовку спеціалістів у галузі охорони навколишнього
природного середовища та використання природних ресурсів з
урахуванням суспільних потреб.

Стаття 8. Наукові дослідження

В Україні проводяться систематичні комплексні наукові
дослідження навколишнього природного середовища та природних
ресурсів з метою розробки наукових основ їх охорони та
раціонального використання, забезпечення екологічної безпеки.

Координацію та узагальнення результатів цих досліджень
здійснюють Академія наук України та спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних
ресурсів.

Розділ II

ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН

Стаття 9. Екологічні права громадян України

Кожний громадянин України має право на:

а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне
середовище;

б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів
нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва
і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан
навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до
органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;
{ Пункт "б" частини першої статті 9 в редакції Закону N 254-IV
( 254-15 ) від 28.11.2002 }

в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони
навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного
використання природних ресурсів;

г) здійснення загального і спеціального використання
природних ресурсів;

д) об'єднання в громадські природоохоронні формування;

е) вільний доступ до інформації про стан навколишнього
природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання,
використання, поширення та зберігання такої інформації, за
винятком обмежень, встановлених законом; { Пункт "е" частини
першої статті 9 в редакції Закону N 254-IV ( 254-15 ) від
28.11.2002 }

є) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з
питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне
середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і
реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної
експертизи; { Пункт "є" частини першої статті 9 в редакції Закону
N 254-IV ( 254-15 ) від 28.11.2002 }

ж) одержання екологічної освіти;

з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств,
установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди,
заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на
навколишнє природне середовище;

и) оскарження у судовому порядку рішень, дій або
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав
громадян у порядку, передбаченому законом. { Частину першу статті
9 доповнено пунктом "и" згідно із Законом N 254-IV ( 254-15 ) від
28.11.2002 }

Законодавством України можуть бути визначені й інші
екологічні права громадян республіки.

Стаття 10. Гарантії екологічних прав громадян

Екологічні права громадян забезпечуються:

а) проведенням широкомасштабних державних заходів щодо
підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього
природного середовища;

б) обов'язком міністерств, відомств, підприємств, установ,
організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання
шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє
природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні,
розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації
народногосподарських об'єктів;

в) участю громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо
охорони навколишнього природного середовища;

г) здійсненням державного та громадського контролю за
додержанням законодавства про охорону навколишнього природного
середовища;

д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної
здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про
охорону навколишнього природного середовища;

е) невідворотністю відповідальності за порушення
законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

є) створенням та функціонуванням мережі загальнодержавної
екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи
забезпечення доступу до екологічної інформації. { Частину першу
статті 10 доповнено пунктом "є" згідно із Законом N 254-IV
( 254-15 ) від 28.11.2002 }

Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на
безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних
прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та
іншим законодавством України.

Стаття 11. Захист прав громадян України у галузі
охорони навколишнього природного середовища

Україна гарантує своїм громадянам реалізацію
екологічних прав, наданих їм законодавством.

Ради, спеціально уповноважені державні органи управління в
галузі охорони навколишнього природного середовища і використання
природних ресурсів зобов'язані подавати всебічну допомогу
громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати
їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного
середовища та раціонального використання природних ресурсів,
залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони
навколишнього природного середовища та використання природних
ресурсів.

Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього
природного середовища мають бути поновлені, а їх захист
здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства
України.

Стаття 12. Обов'язки громадян у галузі охорони
навколишнього природного середовища

Громадяни України зобов'язані:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її
багатства відповідно до вимог законодавства про охорону
навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної
безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання
природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших
суб'єктів;

г) вносити плату за спеціальне використання природних
ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим
негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов'язані виконувати й інші
обов'язки у галузі охорони навколишнього природного середовища
відповідно до законодавства України.

Розділ III

ПОВНОВАЖЕННЯ РАД У ГАЛУЗІ
ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 13. Компетенція Верховної Ради України у
галузі охорони навколишнього природного
середовища

До виключної компетенції Верховної Ради України у галузі
регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного
середовища відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )
належать:

а) визначення основних напрямів державної політики у галузі
охорони навколишнього природного середовища;

б) затвердження загальнодержавних екологічних програм;
{ Пункт "б" частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

в) визначення правових основ регулювання відносин у галузі
охорони навколишнього природного середовища, в тому числі щодо
прийняття рішень про обмеження, зупинення (тимчасово), або
припинення діяльності підприємств і об'єктів, в разі порушення
ними законодавства про охорону навколишнього природного
середовища;