Загальне ярусне часткове видове загальне 7 страница

Методика фенологічних спостережень

Для фенологічних спостережень вибирають однотипні рослини на ділянках з типовим рельєфом, ґрунтом і рослинним покривом. Для спостережень за деревами і кущами вибирають лише здорові екземпляри у віці плодоношення (в кількості 4—5 екземплярів). Назви рослин повинні бути достовірними, визначеними за визнач­ником.

Коли дерева ростуть групами, для спостережень відбирають кілька екземплярів підряд. Якщо фази розвитку в них проходять неодночасно, то про це зазначають у записах. Наприклад, 25 червня оглянуто липу; з 5 дерев зацвіло 3.

Фенологічні спостереження проводять над тими самими об'єктами.

У розпалі весни, коли сезонні зміни відбуваються швидко, спостереження слід проводити щодня. Літом і восени їх проводять рідше, не припиняють і зимою. Спостереження краще проводити в другій половині дня, проте слід пам'ятати, що деякі рослини наприклад кульбаба, осот, портулак, цикорій відкривають квітки лише в першій половині дня.

Наслідки спостережень щоразу на місці їх проведення записують у щоденник, проставляючи дату.

Для записування наслідків фенологічних спостережень можна користуватись умовними позначеннями за В. В. Альохіним:

------- початок вегетації рослини, утворилась прикоренева

ро­зетка листків;

А — утворилося стебло, з'явилися бруньки;

) — початок цвітіння;

О — повне цвітіння;

Ј — кінець цвітіння;

-}- — поява зелених плодів;

# — плоди достигли, опадають, висипається насіння;

*------вегетація після опадання плодів.

Іноді замість умовних знаків записують скорочені назви фаз розвитку рослини: вег, цвх, цв2, плг, пл2, пл3.

Фази розвитку дерев і чагарників.

У дерев і кущів рекомендується фіксувати такі фази розвитку:

1. Початок руху пасоки. Для цього в лютому, коли температура повітря піднімається вище нуля, з південної сторони на стовбурі клена чи

берези свердликом або цвяхом роблять негли­бокі проколи в корі до камбію і протягом кількох теплих днів спо­стерігають, коли почне капати сік. Записавши спостереження, рану замазують садовою замазкою.

2. Набубнявіння квіткових і листкових бруньок. Відмічається день, коли стане помітним розсування покривних лусок.

3. Розпускання, бруньок. Відмічається, коли по­кривні луски розсунулися настільки, що помітні кінчики зелених листків або бутони.

4. Початок розгортання перших листків.

5. Поява бутонів.

6. Зацвітання. Розкривання перших квіток. У вітрозапильних лісових порід зацвітанням вважається початок пилкування сережок (для виявлення його слід у суху погоду злегка струсити гілку), у верби — поява на сережках жовтих пиляків або зеленуватих маточок, у бобових — поява перших квіток з піднятим парусом (прапорцем).

7. Масове цвітіння. Зацвіло не менше половини екземплярів спостережуваної породи.

8. Кінець цвітіння. Залишилися поодинокі квітки. У вітрозапильних рослин тичинкові квітки перестали пилити.

У період від кінця цвітіння до достигання плодів у плодових дерев слід відмічати інтенсивність осипання зав'язей і нестиглих плодів (незначну, звичайну, велику та дуже велику) й причини осипання (вітер, град, хвороба, шкідники, тривала посуха).

9. Початок достигання плодів і насіння. Фіксують тоді, коли соковиті плоди набувають властивих їм у стиглому стані кольору й консистенції, а сухі осипаються та роз­сіюються.

10. Повторне цвітіння літом і восени неушкоджених дерев та кущів (трапляється зрідка після сухого літа).

Фіксують і повторний (літній) ріст пагонів, які утворюються з бруньок, закладених цього літа. Повторний ріст спостерігається звичайно тоді, коли після тривалих літніх посух випадають рясні дощі.

11. Початок осінньої зміни кольору листків. Треба віздрізняти осінню зміну забарвлення листя від літньо­го пожовтіння в посушливий період.

12. Початок осіннього листопаду. Відрізня­ти треба від літнього листопаду, який буває в жарку суху погоду.

13. Повне осіннє забарвлення лист я в біль­шості екземплярів певної породи.

14. Кінець листопаду. Більшість екземплярів певної породи повністю скинула листя.

Рекомендується відмічати випадки ушкодження листків і пло­дів шкідниками та хворобами, припинення росту пагонів, останніх листків та утворення верхівкової бруньки.

Фази розвитку трав'янистих рослин

1. Початок росту стебла.

2. Поява бутонів суцвіть.

3. Початок цвітіння.

4. Масове цвітіння.

5. Кінець цвітіння.

6. Достигання перших плодів і насіння.

7. Повторне цвітіння.

8. Відмирання рослин.

При спостереженні над грибами відмічають: 1) першу їх появу, 2) масовий ріст, 3) зникнення, 4) рясність плодоношення (мала, велика, дуже велика).

Завдання.

4. Виявити прояви добової та річної періодичності життєвих процесів і зовнішнього вигляду в рослин, про­тягом яких вони змінюються.

5. Дані спостережень сезонних фаз розвитку рослин ілюструвати коловими діаграмами та за допомогою фенологічного «дерева.

6. Порівняти фази розвитку дерев, чагарників і трав’янистих рослин.

7. Зробити висновки.

Лабораторна робота № 16

Тема: еколого-фітоценотична (домінантна) класифікація

рослинних угруповнь.

Мета: ознайомитись з еколого-фітоценотичною (домінантною) класифікацією рослинних угруповнь.

Обладнання: статистичні дані рослинних угруповань (таблиці) описи рослинних угруповань.

Різноманітність рослинного покриву України досить значна, що спричинило до залучення великої кількості спеціалістів з різних типів рослинності при розробці класифікаційних, типологічних схем та відображення територіальних особливостей поширення рослинних угруповань. Навіть на етапі попереднього вивчення рослинних угруповань робилися перші спроби їх систематизації. Не маючи на меті відобразити приорітетність цих досліджень на Україні, відмітимо лише, що досить цікаві й ґрунтовні на той час розробки спостерігаються в працях ряду дослідників. Результати цих розробок підсумовані в першому варіанті вищих одиниць рослинності України за домінантною (еколого-фітоценотичною) класифікацією.

У подальшому дані класифікаційні схеми доповнювались сто­совно типів рослинності або нових досліджених територій. Під­сумком всіх цих досліджень є видання домінантного продромусу рослинних угруповань України (Шеляг-Сосонко та ін., 1991), в якому з достатньою повнотою відображена різноманітність усіх описаних класифікаційних одиниць різного рангу.

Флористична класифікація (за методом Браун-Бланке) має пе­релік основних та додаткових рівнів, аналогічно до чіткого виз­начення рівнів в систематиці рослин. В синтаксономії рослинності існує кодекс фітосоціологічної номенклатури, який визначає основні правила виділення та назви синтаксонів. До основних його одиниць відносяться, наступні одиниці з відображенням їх закінчень та ієрархічної підпорядкованості:

Клас - еtеа;

Порядок - еtаlіа;

Підпорядок - enalia;

Союз - іоn;

Підсоюз - еnіоn;

Асоціація - еtum;

Субасоціація – еtоsumабо tурісumдля типової субасоціації;

Варіант - по назві виду в називному відмінку або tурісадля типового варіанта;

Фація - оsum.

Також позитивним у методі Браун-Бланке є використання на рівні основних класифікаційних одиниць ( від субасоціації до класу) авторства цих синтаксонів. Різні синтаксономічні рівні класифікації Браун-Бланке мають неоднакове флористичне, екологічне та географічне їх обґрунтування.

Клас можна визначити як еколого-фізіономічну категорію, яка має певну, звичайно значну сукупність видів, що відображують екологічну та флористичну специфічність цього синтаксону. Для ряду класів рослинності України може бути і незначна сукупність видів, але екологічно досить інформативних та специфічних.

Наприклад, клас Salicornietea fruticosae(cолонцеві рослини), який об'єднує угруповання багаторічних сукулентних облігатних галофітів на місцезростаннях з погано доступною для рослин вологою (сухі солончаки), діагностується наявністю одного виду- Halocnemum strobilaceum. Навпаки, клас лучної рослинності Molinio-Arrhenatheretea характе­ризується наявністю значної кількості видів, комбінація яких, до того ж, значно варіює, залежно від того, для лучної рослинності якої території наводиться характеризуюча комбінація видів.

У складі рослинного покриву України виявлено поширення класів за системою Браун-Бланке (Соломаха, 1996), причому по­дальші дослідження рослинних угруповань України постійно по­повнюють цей перелік класів за рахунок виявлення поширення на території України нових синтаксонів в складі відомих класів. Пере­лік класів з їх характеристиками буде наведено в далі.

На відміну від класу, порядок виділяється на основі наявної комбінації діагностичних видів, тому якраз порядок є в більшій мірі екологічно специфічно одиницею порівняно з класом. Так, в різних класах, залежно від тієї екологічної різноманітності, яку характеризує клас, може бути різна кількість порядків.

Наприклад клас Querco-fagetea Br.-Bl. Et vlieger 1937,який об'єднує синтаксони листяних лісів неморального типу, поширені в мезо-та мезоксерофільних умовах, різних за багатством грунтів екотопах, представлений на території України п'ятьма порядками, тоді як клас Juncetea maritimi Br.-Bl. et al 1952 em Beeftink 1965,який охоплює угруповання приморських вологих лук на слабо- та середньозасолених грунтах Північного Причорномор'я, пред­ставлений одним порядком.

Союзи в системі Браун-Бланке визначаються як регіональні одиниці, які можуть розглядатись як екологічні та географічні варіанти в межах порядку. До класу Quercetea ilisis включається Coros quercionilis. Кількість союзів в межах порядку також може варіювати в значних межах, що визначається різноманітністю еко­логічних та зональних умов.

Основною одиницею в системі Браун-Бланке є асоціація, яка є як екологічною, так і фізіономічною категорією, до того ж і географічно визначеною одиницею. Так, якщо в складі рослинного покриву раніше (Соломаха, 1996) наводилося 520 асоціацій то в складі класів їх може бути різна кількість. Найбільшою кількістю асоціацій, скоріше за все, буде відзначатись степова рослинність класу Festuco-Brometea Вг.-Вl. еt R.Тх. 1943,який охоплює вcю їхрізноманітність, як в умовах рівнинної частини України, так і в Гірському Криму, а також на різних екологічно специфічних локалітетах (граніт, крейда, вапняк, тощо), за винятком тих синтаксонів, які увійшли в склад класу Helianthemo-Thymetea Romaschenko, Didukh et V. Solomakha 1996.

Також в системі класифікації рослинності за методом Бра­ун-Бланке існує значна кількість інших підпорядкованих основним одиницям рівнів, які використовуються значно рідше.

Синтаксомія рослинності Україниза методом Браун-Бланке.

I. Угруповання крайніх екстремальних екотопів

з примітивною організацією