Отож розглянемо людину детальніше. 9 страница
Геомагнітні бурі несприятливо впливають на радіозв'язок, можуть становити загрозу безпеці авіатранспорту, порушувати роботу ліній електропередач та електропідстанцій, паралізувати роботу електронних приладів космічних апаратів та ін.
Вплив магнітних бур на людину встановлений у результаті багаторічних досліджень: виявлені чіткі кореляції між геомагнітними збуреннями і збільшенням кількості нападів і смертей у серцево-судинних хворих.
Установлено, що в день зростання сонячної активності збільшується кількість випадків інфаркту міокарда. Це спостерігається і в наступні дні. У той день, коли на Сонці відбувається хромосферний спалах, кількість захворювань зростає і стає максимальною на наступний день після спалаху. Кількість захворювань збільшується не тільки під час геомагнітної бурі, але й за добу до неї, а також після її закінчення.
Було встановлено, що ті інфаркти міокарда, які настають у періоди сонячних і геомагнітних бур, проходять більш важко, часто супроводжуються ускладненням і закінчуються смертю. Згубно впливають геомагнітні бурі і на перебіг гіпертонічної хвороби. Магнітні бурі викликають загострення стану здоров'я в психічно хворих людей.
Були також виявлені метеореакції в здорових людей. Вони виявляються в зміні настрою і появі головних болів. Кількість помилкових рішень, що приймаються пілотами, в період геомагнітних змін зростає. При цьому відмічається наростання рівня тривоги і втоми. У дні магнітних бур зростає кількість авто- і авіакатастроф, аварій, побутових травм.
Установлено зв'язок між патологічним перебігом вагітності і сонячною активністю. Існують вказівки на те, що ймовірність шизофренічного захворювання дитини зростає, якщо в період вагітності був високий рівень сонячної активності. Вплив сонячної активності має, ймовірно, інтегральний характер, починаючи з молекулярного рівня. Так, доведено, що від рівня сонячної активності залежить і кількість лейкоцитів у крові, і швидкість її зсідання.
У всіх космонавтів, що літали під час геомагнітних бур, змінювався судинний тонус і активізувалися центри симпатичного ланцюга вегетативної регулювання, що викликало зростання серцевих скорочень і порушення серцевого ритму. Також відмічено, що під час магнітних бур через функціональні розлади частота серцевих скорочень змінювалася такою ж або навіть більшою мірою (на 30 %), ніж у хворих на ішемічну хворобу серця. Встановлено, що коли повернення космонавтів на Землю відбувається під час бурі, то процес адаптації до земних умов подовжується майже вдвічі.
Механізми зв'язку сонячної активності з біологічними процесами ще до кінця не з'ясовані, але рекомендації загального характеру можна сформулювати. Люди, у яких серцево-судинна система ослаблена, мають бути обачнішими в дні сонячних спалахів і насамперед у дні геофізичних збурень. З огляду на це можна зробити висновок, що впродовж періодів з високою сонячною активністю (тобто близько мінімуму активності Сонця) люди почувають себе краще, ніж у роки з високою сонячною активністю.
Отже, як ми бачимо, вплив космосу, зокрема Сонця, на Землю надзвичайно великий. Усе на Землі живе в ритмі Сонця. Самопочуття багатьох людей залежить від рівня сонячної активності, а тому варто розглядати на державному рівні питання створення своєрідного прогностичного центру, який би збирав, опрацьовував різноманітні дані та видавав прогнози щодо можливих наслідків впливу космічних чинників на біосферу, магнітосферу, іоносферу, а також на діяльність людини. Оскільки зміну рівня сонячної активності можна передбачити, цілком реально розробити методи прогнозування і попередження різного роду негативних ефектів.
Установлено, що коли на Сонці збільшується кількість сонячних плям, на Землі посилюється тектонічна діяльність.
Американський геофізик Д. Сімпсон, який вивчав це питання, пише, що "якщо кількість сонячних плям досягає 250, то ймовірність виникнення землетрусів приблизно на 31 % вища, ніж тоді, коли кількість плям становить 50. А якщо різниця в кількості сонячних плям порівняно з попереднім днем становить +20, то ймовірність виникнення землетрусів приблизно на 26 % вища, ніж тоді, коли такого різкого перепаду немає". Такого висновку вчений дійшов, проаналізувавши 2200 землетрусів, що відбулися між 1963 і 1980 роками. Землетруси найчастіше відбуваються тоді, коли рівень сонячної активності швидко і різко змінюється. Найбільше сильних спалахів на Сонці відбувається, як відомо, що сонячна активність (у період 11-річного циклу) йде на спад. У цей час підвищується тектонічна активність Землі.
Як же передбачають та реєструють магнітні бурі? Магнітні бурі передбачають на основі спостережень за плямами на Сонці – винуватцями бур. Пляма – це величезний кратер, через який вилітають частинки плазми Сонця. Як тільки спостерігачі помітять пляму на сонячній поверхні, то розраховують час, коли ці частинки досягнуть Землі. Важкі частинки, що є головною силою збурення геомагнітного поля, летять до Землі приблизно добу (або дві. Тому короткочасний прогноз достатньо точний.
Плями з'являються та зникають. Дуже великі живуть кілька місяців, проте джерелами заряджених частинок можуть бути і групи невеликих плям, життя яких значно коротше, а також спалахи та протуберанці. Тому довготривалі прогнози бувають неточними – пляма, яку спостерігали 27 днів тому, може просто не дожити до того моменту, коли вона знову буде спроектована (на Землю.
За Сонцем спостерігає багато великих дослідних організацій у світі: НАСА – в США, Інститут сонця, Інститут земного магнетизму і поширення радіохвиль РАН (ІЗМІРАЛ) у Росії. Знімки сонячних плям, які нам постійно показують по телебаченню, робить НАСА. В ІЗМІРАЛі безперервно записують так звані магнітограми, які демонструють у динаміці напруженість магнітного поля Землі. На них фахівці досить легко відокремлюють фонові значення від збурень, пов'язаних з бурями, і за їх інтенсивністю та довготривалістю оцінюють бурі за десятибальною шкалою.
Було встановлено, що люди можуть зазнавати жорсткого космічного опромінення, джерелами якого є деякі інші небесні тіла. Це може мати серйозні біологічні наслідки, перш за все генетичні. За час існування на Землі біосфери такі явища неодноразово мали місце. Деякі вчені вважають, що підвищення радіаційного фону внаслідок спалаху наднової зірки викликало загибель динозаврів наприкінці крейдяного періоду.
Такі космічні явища відбуваються і сьогодні, але, на щастя, їх |вплив не має катастрофічного впливу на земне життя.
Так, виявляється, що деякі комети здатні ставати джерелами жорсткого ультрафіолетового і рентгенівського випромінювання. Цей феномен, уперше відмічений при спостереженнях комети Бредфілда в 1979 р., був повторно виявлений при дослідженні довгоперіодичної комети Хійакутаке, проведеному під час її найбільшого зближення з Землею в березні 1996 р. Тепер удалося також з'ясувати механізм цього випромінювання. Імовірно, рентгенівські та ультрафіолетові промені породжуються в процесі взаємодії заряджених частинок, що оточують ядро комети, з магнітним полем Сонця, а також з частинками "сонячного вітру". Інше явище відбулося 27 серпня 1998 р. Землю та її жителів накрив потужний шквал рентгенівських променів. Незвичайною була і сила цієї бурі, і її джерело – не Сонце, а зірка SYR 1900+14 із сузір'я Орла. Це не просто зірка, а магнетер – надщільне небесне тіло з таким інтенсивним магнітним полем, що g- і рентгенівські промені від нього розлітаються на гігантські відстані. Випромінювання, що долетіло до Землі з-за меж Сонячної системи, з відстані в 15 тис. світлових років, було виявлено вперше ("New Scientist", 1999, № 2159 р.).
Рекомендована література:
· основна – [5-10, 13, 14, 16].
Тема 6. ХАРЧУВАННЯ ЛЮДИНИ ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР
Наукові основи раціонального харчування людини. Роль води в харчуванні та розповсюдженні поживних речовин в організмі
Харчування є однією з найбільш істотних форм взаємозв'язку організму людини з навколишнім середовищем, яке забезпечує надходження в організм у складі харчових продуктів поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин і води). Вони необхідні організму як для пластичних цілей (побудова і відновлення клітин і тканин), так і для покриття енергетичних витрат організму.
Слід також відзначити, що їжа і питна вода є важливими шляхами надходження в організм людини токсичних речовин антропогенного походження (солей важких металів, нітратів і нітритів, пестицидів, радіонуклідів та ін.), що становить сьогодні актуальну медико-екологічну проблему.
6.1. Поживні речовини і харчові продукти
Найважливішими поживними речовинами в їжі людини є органічні речовини – білки, жири і вуглеводи. Крім того, в ній повинні бути вода, мінеральні солі, а також вітаміни.
Щоб забезпечити нормальну життєдіяльність організму, добовий раціон має містити їх у потрібних кількостях і оптимальних для засвоєння співвідношеннях.
Основою повноцінного харчування є білки. В організмі вони виконують пластичну і енергетичну функцію: 1 г білка в організмі дає 4,1 кал. Природні білки містять 22 амінокислоти, з них 10 є незамінними, тобто вони в людському організмі не синтезуються і тому повинні обов'язково надходити з їжею. Наявність незамінних амінокислот визначає цінність білка харчових продуктів. Повноцінними білки є тоді, коли в них оптимально збалансовані всі незамінні амінокислоти.
Найкраще співвідношення амінокислот є в білках молочних продуктів, м'яса, гречки, рису, картоплі, сої і капусти.
Задовольнити потреби організму в амінокислотах можна тільки, вживаючи білки тваринного і рослинного походження. Тваринні білки добре засвоюються і посилюють цю властивість рослинних білків. Збалансованості амінокислотного складу їжі сприяє вживання молочних і м'ясних продуктів разом з круп'яними і злаковими.
Для нормального харчування необхідно одержувати на добу 1,3-1,5 г білка на кожний кілограм ваги (приблизно 100 г для дорослої людини). Кількість білка також залежить від професії, віку і статі.
Жири є багатим джерелом енергії. Джерелами для утворення жиру в організмі людини є жири харчових продуктів тваринного і рослинного походження; крім того, вони можуть синтезуватися в організмі з вуглеводів та меншою мірою з білків.
Жири виконують різноманітні функції в організмі людини. Вони входять до складу клітинних структур і беруть участь у забезпеченні нормальної життєдіяльності клітин. Підшкірний жировий шар запобігає переохолодженню тіла людини, захищає його від механічних впливів. Жири сприяють засвоєнню жиророзчинних вітамінів.
Біологічна цінність жирів полягає в наявності в них життєво важливих поліненасичених жирних кислот (лінолевої, ліноленової і арахідонової). Вони не утворюються в організмі і тому є незамінними чинниками харчування. Насичені жирні кислоти (масляна, стеаринова, пальмітинова та ін.) в біологічному відношенні малоактивні.
Природні жири містять фосфатиди і стерини. Фосфатиди (лецитин і холін) регулюють обмін жирів в організмі, запобігають відкладанню жиру. З групи стеринів у життєво важливих процесах бере участь холестерин. Він необхідний для утворення вітаміну D, статевих гормонів і гормонів надниркових залоз. Порушення обміну холестерину в організмі є одним із чинників виникнення атеросклерозу. Виникненню атеросклерозу може сприяти висококалорійне, надмірне харчування. Особливо багато холестерину в продуктах тваринного походження.
Згораючи в організмі, 1 г жиру дає 9,3 кал, що у 2,5 раза більше калорій, які дає така сама кількість білків або вуглеводів.
Жири повинні становити 30 % добової калорійності. Добова потреба в жирах – 80-100 г.
Вуглеводи є джерелом енергії – 1 г вуглеводів утворює 4,1 кал. Вони потрібні для нормальної роботи м'язів, печінки, підтримання необхідної кількості концентрації цукру в крові. Основна кількість вуглеводів надходить в організм у вигляді крохмалю, а також з глюкозою, сахарозою і фруктозою.
Для підтримання певного рівня цукру в крові доцільно основну масу вуглеводів вводити у вигляді крохмалю, бо він відносно повільно перетравлюється і засвоюється. Глюкоза, що утворюється при цьому з крохмалю, всмоктується поступово і більш повно й рівномірно використовується організмом. Очищені вуглеводи, наприклад цукор, засвоюються дуже швидко. Вживання великої кількості цукру підвищує процеси жироутворення в організмі, а це призводить до надмірної ваги.
До вуглеводів належать також клітковина і пектини. Клітковина є в овочах і фруктах, а також у хлібі з борошна грубого помелу. Це баластна речовина, яка регулює моторну діяльність кишечнику, знижує гнильні процеси, стимулює виведення з організму холестерину.
Пектинові речовини містяться в багатьох плодах, ягодах і овочах. Вони мають детоксичну дію, сприяють виведенню з організму багатьох токсичних речовин, наприклад свинцю.
Вуглеводів у добовому раціоні повинно бути в 4 рази більше, ніж білків. Потреба дорослої людини становить у середньому від 400 до 500 г на добу. Із загальної кількості вуглеводів на цукор повинно припадати не більше 20 %. Питома вага вуглеводів повинна становити 56-58 % добової калорійності.
З табл. 5.5 можна дізнатися, скільки білків, жирів і вуглеводів міститься в 100 г харчових продуктів рослинного і тваринного походження. Особливе значення в раціоні людини мають вітаміни. Сьогодні нікого не треба переконувати, що вітаміни нам необхідні в будь-якому віці. Вітаміни, як і ферменти чи гормони, відіграють надзвичайно важливу роль. Вітаміни – це група складних різноманітних органічних сполук, необхідних для росту і розвитку людини і забезпечення основних функцій і процесів організму.
Овочі, фрукти і ягоди є джерелами багатьох вітамінів, які регулюють процеси обміну речовин в організмі людини і тварини. Нестача вітамінів у їжі викликає хворобливі явища, загальні нездужання, а інколи призводить і до тяжких захворювань – гіповітамінозів (авітамінозів), цинга, пелагра, бері-бері. Першочергове значення для людини мають такі вітаміни, як А, В,, В2, С, D, Р.
Нестача в їжі вітаміну А (ретинолу) призводить до рогового переродження епітеліальної тканини, сухості шкіри, злущування її, зниження імунітету організму до інфекцій, простудних захворювань, ослаблення зору, відкладення каменів у жовчному і сечовому міхурах, у нирках. Багато вітаміну А у вершковому маслі, молоці, яйцях, риб'ячому жирі, печінці, моркві, помідорах, абрикосах. Симптоми нестачі вітаміну А в організмі (авітамінозу) – сутінкова сліпота (куряча сліпота).
Вітамінів групи В налічується більше десяти. Нестача їх викликає тяжкі захворювання нервової системи, затримку росту.
Вітамін В1 (тіамін) забезпечує нормальну функціональну діяльність нервової, серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту. Багато тіаміну міститься в неочищеному рисі, горосі, дріжджах, печінці, нирках. Прояв авітамінозу – хвороба бері-бері (параліч).
Вітамін В2 (рибофлавін) є важливим компонентом у білковому, жировому та вуглеводному обміні, бере участь у підтриманні нормальної зорової функції ока, нормалізує функції шкіри. Недостатність рибофлавіну можна встановити за такими симптомами – поява тріщин і виразок біля рота, лущення шкіри, анемія, кон'юнктивіт. Багато цього вітаміну є в дріжджах, гречаних крупах, житньому хлібі, квасолі, сирі, молоці, яйцях, серці, язиці, печінці.
Вітамін Вд (піридоксин) необхідний для синтезу білків, відновлення функцій печінки, нервової системи, покращує ліпідний обмін при атеросклерозі. Гіповітамінози супроводжуються себорейним дерматитом, глоситом, анемією, порушеннями психіки, судомами в дітей. Цей вітамін міститься у дріжджах, м'ясі, яйцях, бобах, горосі, картоплі, зеленому перці.
Вітамін Вд (фолієва кислота) має антианемічний ефект, у період вагітності виконує захисну функцію відносно дії тератогенних чинників, бере участь в обміні та синтезі аміно- і нуклеїнових кислот. При гіповітамінозах спостерігаються стомлюваність, анемії, виразковий стоматит, глосит, оніміння нижніх кінцівок, відсутність апетиту, діарея, випадіння волосся, депресія. На цей вітамін багаті печінка, дріжджі, салат, морква, харчова зелень, капуста, буряк, картопля.
Вітамін В12 (ціанкобаламін) впливає на процеси фізіологічного дозрівання всіх клітин організму, особливо клітин крові і гепатоцитів, сприятливо впливає на функцію печінки та нервової системи. Синтезується бактеріями кишок людини. При нестачі виникає анемія (недокрів'я).
Вітамін В15 (пантотенова кислота) відіграє важливу роль у процесах окиснення, бере участь у вуглеводному і жировому обміні, у синтезі ацетилхоліну. При нестачі пантотенової кислоти спостерігаються запаморочення, слабкість, стомлюваність, нудота, блювання, безсоння. Багато цього вітаміну є в дріжджах, яловичій печінці і нирках, злаках, яйцях, ікрі.
Вітамін С (аскорбінова кислота) забезпечує нормальне дихання клітин і міцність стінок кровоносних судин, у тому числі й капілярів, сприяє загоєнню ран, підвищує опірність організму інфекційним хворобам, знижує ризик виникнення пухлин, стимулює біохімічну активацію вітамінів групи В.
Вітамін С є у свіжих овочах, фруктах і ягодах. У 100 г ягід шипшини міститься від 300 до 500 мг вітаміну С, смородини – до 300 мг, мандарин – 30 мг, яблук – 30 мг, лимонів – 40 мг, помідорів – 40 мг, хрону – 200 мг, картоплі – 10-20 мг, цибулі зеленої (перо) – 60 мг.
Тривале зберігання фруктів і овочів призводить до зменшення вмісту кількості вітаміну С, а термічна обробка викликає руйнування значної кількості вітаміну С. Він також легко руйнується киснем повітря. Щоб втрати вітаміну С були меншими, нарізані овочі необхідно негайно варити, опускаючи їх у киплячу воду і варити, щільно закривши кришкою.
Вітамін Р (рутин) зменшує окиснення аскорбінової кислоти і адреналіну, нормалізує проникність стінок судин, знижує кров'яний тиск при гіпертонічній хворобі. Нестача в організмі вітаміну Р викликає ламкість невеликих кровоносних судин, що призводить до крововиливів і кровотечі. Багато цього вітаміну в апельсинах, зеленому чаї, шипшині, горобині, сливах, салаті, вишнях, шкірочці винограду.
Вітамін РР (нікотинова кислота) потрібний для забезпечення процесів біологічного окиснення. Його відсутність обумовлює виникнення пелагри – захворювання, для якого характерні порушення функцій нервової системи, проноси, порушення пігментації шкіри на руках і ногах. Нікотинова кислота синтезується в організмі людини. Джерелом її є різні крупи (гречані, перлові), квасоля, горох, гриби, печінка, баранина, телятина, риба, дріжджі, висівки.
Вітамін Н (біотин) має високу біологічну активність і бере участь у регулювання обміну жирів і вуглеводів, зокрема холестерину. При нестачі вітаміну Н погіршується стан шкіряного покриву, виникає дерматит, випадає волосся, атрофуються смакові сосочки язика. В організмі біотин синтезується мікроорганізмами кишечнику. Багато біотину міститься в курячих яйцях, трісці, дріжджах. У сирих яйцях міститься антагоніст біотину – авідин, який зменшує біологічну активність біотину. Тому систематичне вживання в їжу сирих яєць може спричинити нестачу біотину в організмі.
Вітамін Е (токоферол) позитивно впливає на діяльність серцево-судинної системи, статевих залоз, має антиоксидантні та радіопротекторні властивості. Нестача у їжі вітаміну Е викликає анемію, зміни в крові, ураження скелетної та м'язової тканин, неврологічні порушення, нейром'язову патологію в дітей. Багато цього вітаміну є в рослинній олії (особливо кукурудзяній), молоці, яйцях, салаті.
Вітамін D (ергокальциферол) регулює обмін фосфору і кальцію в організмі, сприяє їх всмоктуванню і своєчасному депонуванню в новоутвореній кістковій тканині. Вітамін D індукує на генетичному рівні синтез специфічного білка, що здійснює перенесення кальцію через слизову оболонку. При нестачі вітаміну D у дітей виникає рахіт, остеомаляція, збільшується імовірність переломів кісток.
Добова потреба людського організму у вітамінах залежить від багатьох чинників, зокрема, умов праці, фізичного стану. При вагітності, різних захворюваннях потреба організму у вітамінах зростає. Як правило, вона не задовольняється за рахунок звичайного харчового раціону. Слід спеціально підбирати відповідні природні продукти або вживати полівітамінні препарати.
Для нормальної життєдіяльності організму необхідні мінеральні речовини. Залежно від кількості мінеральних речовин в організмі розрізняють макроелементи (кальцій, фосфор, магній, калій, натрій та ін.) і мікроелементи (мідь, марганець, цинк, фтор, йод, залізо, молібден, кобальт та ін.).
Мінеральні речовини необхідні для підтримання сольового складу крові, вони впливають на водний обмін, здатність тканин зв'язувати воду. Мінеральні речовини підтримують кислотно-лужну рівновагу в організмі. Ці речовини є структурною частиною зубів і кісток, а також м'яких тканин. Нестача або надлишок мінеральних солей може викликати тяжкі захворювання.
Харчування є однією з найбільш істотних форм взаємозв'язку організму з навколишнім середовищем, забезпечує надходження в організм з продуктами складних органічних сполук (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів) та простих хімічних елементів, мінеральних речовин і води. Вони необхідні організму як для пластичних цілей (побудова та оновлення клітин і тканин), так і для відшкодування енергетичних витрат організму, головним чином, за рахунок вуглеводів, жирів і меншою мірою – білків.
Збалансоване, або раціональне, харчування передбачає наявність у харчовому раціоні білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин відповідно до потреби організму в них та в оптимальних для засвоєння співвідношення, залежно від віку, статі, маси тіла, умов праці. їжа повинна приносити в організм енергію, адекватну затраченій під час роботи.
Визначення потреб організму в окремих поживних речовинах, ступеня їх обов'язковості і наявності чи відсутності запасів в організмі кожного з них становить основу формування раціону здорової і хворої (у тому числі і на ендоекологічні хвороби) людини. Норми споживання харчових продуктів складаються так, щоб сумарний вміст у них харчових речовин задовольняв фізіологічні потреби організму, сприяв збереженню здоров'я і максимальної працездатності людини. Особливо актуальною є проблема раціонального харчування і збереження здоров'я в умовах нинішнього тотального Харчовий раціон, який відповідає за складом оптимальній потребі людини в основних харчових речовинах, називається збалансованим.
Вміст перелічених харчових речовин у продуктах харчування, їх калорійність з урахуванням засвоюваності можуть бути визначені за допомогою таблиць хімічного складу і поживної цінності харчових продуктів.
Для забезпечення повноцінності харчового раціону необхідно вводити до нього по можливості більш широкий асортимент різних продуктів (молочні, м'ясні, рибні, хлібобулочні, круп'яні, овочі, фрукти і т.д.); причому різноманітна їжа забезпечує також збудження апетиту, що сприяє її засвоєнню.
Різноманітність у харчуванні – найважливіша умова забезпечення людини необхідними амінокислотами. Змішана їжа містить різноманітні білки, які в сукупності задовольняють потребу організму в амінокислотах. Для оптимальних процесів синтезу білка в тканинах дуже важливо, щоб тваринні повноцінні білки у загальному вмісті білків становили 60 % для осіб, які займаються напруженою розумовою працею, і 50 % – для тих, хто працює фізично.
У той самий час одноманітне харчування може призвести до порушення того чи іншого виду обміну: так, переважний вміст у раціоні м'ясних продуктів може викликати розвиток подагри внаслідок порушення нуклеїнового обміну. Найбільш сприятливим для організму є таке поєднання продуктів тваринного і рослинного походження, при якому на частку рослинних продуктів припадає не більше 35-40 %.
Неправильне, неповноцінне, нерегулярне харчування може призвести до виникнення ряду захворювань. При цьому порушується обмін речовин в організмі, виникає дефіцит білка, незамінних амінокислот, жирів, жирних кислот, вуглеводів. На організм людини несприятливо впливає також надмірність поживних речовин. Споживання переважно продуктів тваринного походження, цукру, зменшення в харчовому раціоні крохмалю, олії та інших продуктів рослинного походження та зниження фізичної активності людей спричиняють розвиток повноти та ожиріння. Надмірне споживання кухонної солі сприяє розвитку гіпертонічної хвороби. Збільшення в раціоні кількості тваринних жирів, вуглеводів, цукру, надмірна калорійність, нестача вітамінів, овочів, фруктів, порушення режиму харчування, зловживання алкоголем, курінням може призвести до серцево-судинних захворювань (атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда та ін.).
Важливе значення має режим харчування, тобто регулярність вживання їжі, її кількість, дотримання правильних інтервалів між ними, розподіл добового раціону. Найбільш раціональним є чотириразове харчування. Воно забезпечує хороше самопочуття людини, нормальне функціонування органів травлення, збудження апетиту і найкраще засвоєння організмом харчових речовин. Перерви між прийманням їжі не повинні перевищувати 4-5 год.