Економічний збиток від забруднення навколишнього середовища

Роботу виконано на кафедрі екології,

охорони навколишнього середовища

СНУ імені Лесі Українки

Анотація.У системі показників природокористування економічним збиткам віл забруднення навколишнього середовища належить особлива роль. Цей показник відбиває екологічні наслідки антропогенної діяльності, а також концентрує у собі всі негативні економічні наслідки функціонування виробництва. У роботі проаналізовано приклади розрахунку оцінки економічного збитку від забруднення атмосфери, водойм, акустичного середовища населених місць. Наведено шляхи ефективного захисту середовища від забруднення, з метою зменшення економічного збитку.

Ключові слова:збиток, забруднення, навколишнє середовище, витрати, ефективність природоохоронних заходів, показник чистого економічного ефекту, показник порівняльної економічної ефективності

Метою роботиє аналіз способів розрахунків оцінки економічного збитку від забруднення атмосфери, гідросфери, акустичного середовища та ознайомлення із ефективними шляхами захисту довкілля від забруднюючих факторів.

Виклад основного матеріалу.Раціональне використання природних ресурсів, зниження або часткова нейтралізація шкідливого впливу на навколишнє середовище антропогенних навантажень можливі при вмілому плануванні та здійсненні комплексу природоохоронних (средозащітних) заходів, які повинні забезпечувати:

- Дотримання вимог до якості навколишнього середовища, з одного боку, відповідають інтересам здоров'я людей та охорони природного середовища, а з іншого, - враховують перспективні зміни, зумовлені розвитком виробництва і демографічними процесами;

- Отримання максимального народногосподарського ефекту від стану навколишнього середовища, заощадження і більш повного використання природних ресурсів.

Забруднення навколишнього середовища чинить негативний вплив на населення, об'єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, тваринний і рослинний світ, різні природні ресурси (реципієнти). Цілком зрозуміло, що людина у своїй трудовій діяльності і все суспільство в цілому повинні прагнути до зменшення забруднення навколишнього середовища, поліпшення умов життєдіяльності. А це вимагає певних витрат у народному господарстві[1].

Витрати спрямовуються на

- Попередження впливу забрудненого середовища на реципієнти. Ці витрати пов'язані з проведенням природоохоронних заходів (установкою пиловловлювачів, нейтралізаторів пристроєм очисних споруд; протишумових загород і тому подібне);

- Реабілітацію наслідків впливу забрудненого навколишнього середовища на реципієнтів. Ці витрати виникають лише в тому випадку, коли повне попередження негативного впливу неможливо.

Найчастіше обидва види витрат мають місце одночасно. Загальна сума витрат на природоохоронні заходи називається економічним збитком, заподіюється народному господарству забрудненням навколишнього середовища. Загалом комплекс природоохоронних заходів повинен оцінюватися показниками загального екологічного та загального соціально-економічного результатів[2].

Загальний екологічний результат полягає у зменшенні негативного впливу на навколишнє середовище і поліпшенні її стану і проявляється у зниженні обсягів надходять в середу забруднень і рівня її забруднення (концентрація шкідливих речовин у середовищі, рівня шуму, радіації і т.д.), збільшення кількості та поліпшення якості придатних до використання земельних, лісових та інших ресурсів.

Загальний соціально-економічний результат полягає у підвищенні рівня життя населення, ефективності суспільного виробництва, збільшення національного багатства. Він визначається низкою конкретних соціальних і економічних результатів.

Соціальні результати-це поліпшення фізичного розвитку населення, скорочення захворюваності, збільшення тривалості життя і періоду активної діяльності, підтримання екологічної рівноваги (включаючи збереження генетичного фонду, збереженням естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів, пам'ятників природи, заповідних зон та ін.)

Економічні результати природоохоронних заходів полягають в економії або запобігання втрат природних ресурсів, живої і уречевленої праці у продуктивній і непродуктивної сферах народного господарства та сфері особистого споживання, що досягаються завдяки здійсненню цих заходів.

Розрахунок економічної ефективності: природоохоронних заходів

Економічна ефективність природоохоронних заходів визначається відповідно до Тимчасової типової методики визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів та оцінки економічних збитків, заподіюють народному господарству забрудненням навколишнього середовища.

При економічному обгрунтуванні природоохоронних заходів необхідні:

- Максимально повний облік усіх позитивних і негативних соціально-економічних наслідків реалізації різних варіантів природоохоронних заходів як у найближчій, так і у віддаленій перспективі;

-Максимально повний облік витрат, пов'язаних із здійсненням різних варіантів природоохоронних заходів;

- Облік чинника часу при оцінці витрат і результатів;

- Міжгалузевий підхід до вибору тих чи інших природоохоронних заходів з урахуванням необхідності економії витрат на поліпшення стану навколишнього середовища та забезпечення більш ефективного використання, природних ресурсів у масштабах розглянутих територій.

Економічне обгрунтування природоохоронних заходів здійснюється шляхом зіставлення їх економічних результатів з необхідними для їх здійснення витратами з допомогою показників загальної і порівняльної ефективності природоохоронних витрат і чистого економічного ефекту природоохоронного заходу.

Економічний результат природоохоронних заходів при розрахунку чистого економічного ефекту складається з

- Величини відвернутого економічного збитку від забруднення навколишнього середовища, тобто величини можливих витрат матеріального виробництва невиробничої сфери та особистих витрат населення, яким запобігли завдяки здійсненню природоохоронного заходу;

- Приросту економічної (грошової) оцінки природних ресурсів, що зберігаються (поліпшуються) при впровадженні природоохоронного заходу;

- Приросту продукції (у грошовому вираженні), отриманої завдяки більш повної утилізації сировинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів внаслідок проведення природоохоронного заходу.

Показник загальної (абсолютної) економічної ефективності природоохоронних заходів обчислюється як відношення річного обсягу повного економічного ефекту від цих заходів до викликав їх витрат. Цей показник застосовується для обгрунтування структури та обсягів природі захисних заходів або структури та обсягів капітальних вкладень средозащітного призначення.

Показник порівняльної економічної ефективності використовується для вибору найкращого варіанта природоохоронних заходів (за умови еквівалентного дії різних варіантів). Він визначається як мінімально необхідні сукупні експлуатаційні витрати і капітальні вкладення, необхідні для реалізації природоохоронних заходів, проведені до річної розмірності з урахуванням фактора часу[1].

Повний економічний ефект від природоохоронних витрат розраховується па різниці показників чистої продукції або прибутку в матеріальному виробництві, витрат у невиробничій сфері та видатків з держбюджету та особистих коштів населення при сформованому стані природного середовища (або стані, що може виникнути без проведення средозащітних заходів) і проектованому ( достигаемом) її стані[7].

У загальному вигляді ефективність природоохоронних заходів Ез визначається за формулою

Ез = Р / З

де Р - отриманий результат від впровадження природоохоронних заходів, руб.;

3 - витрати на проведення цих заходів, руб.

Економічний результат від впровадження природоохоронних заходів розраховується за формулою

Р = П + ΔД

де П - величина предотвращенного економічного збитку, руб. Вона визначається за формулою

П = У1 + У2

де У1 - розрахункова величина збитку, який має місце до впровадження природоохоронних заходів, грн. / рік;

У2 - величина залишкового збитку, що обчислюється після проведення природоохоронного заходу, грн. / рік;

ΔД - величина додаткового доходу, отримуваного галуззю або підприємством внаслідок впровадження, природоохоронного заходу або від реалізації домовленого сировини, грн. / рік.

Витрати на проведення природоохоронного заходу 3 розраховуються за формулою

3 = С + Ен * К

де С - величина річних експлуатаційних витрат на утримання і обслуговування споруд природоохоронного призначення;

К - величина капітальних вкладень в будівництво (створення) природоохоронних споруд;

Ен - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень, звичайно приймається рівним 0.12-0.15,

Таким чином, повна економічна ефективність природоохоронних заходів Ез визначається за формулою

Ез = ((У1 + У2) + ΔД) / С + Ен * К

Показник чистого економічного ефекту природоохоронних заходів До розраховується за формулою

R = Р - 3

Підставляючи відповідні вирази отримуємо

R = [(У1 - У2) + ΔД] - (С + Ен-К)

Загальна (абсолютна) економічна ефективність капітальних вкладень в природозахисні заходи Ер визначається як відношення річного повного обсягу економічного ефекту Р, за вирахуванням витрат на експлуатацію средозащітних споруд (об'єктів) С, до величини капітальних вкладень, що забезпечують цей результат:

Ер = Р - С / К = [(У1 - У2) + ΔД] - З / К

Отриманий результат повинен бути рівний або вищий нормативного коефіцієнта капітальних вкладень Ен, Ер ≥ Ен.

 

Оцінка економічного збитку від забруднення атмосфери

Економічна оцінка збитку. У, завданої річними викидами забруднень в повітря атмосфери для окремого джерела визначається за формулою

У = γδfМ

де У - величина збитку, грн. / рік;

γ - постійний множник (константа), чисельне значення

якого приймається рівним 3.3 руб. / усл.т (станом на 1990 р.);

δ - показник відносної небезпеки забруднення атмосфери. значення якого визначається розмірами та типом зони активного забруднення (ЗАЗ), її просторовим положенням;

f-поправка, що враховує характер розсіювання домішки в атмосфері;

М - наведена маса річного викиду з джерела, умов. т / рік.

Якщо зона активного забруднення неоднорідна і включає в себе території таких типів, яким в табл. 1 відповідають різні значення величини δ, то значення δзаз для всієї ЗАЗ визначається за формулою

δ = δзаз = δ1

де Sзаз - загальна площа зони активного забруднення;

1 - номер зони ЗАЗ,

К - загальна кількість типів територій, які формують ЗАЗ;

S1 - площа 1-ої частини ЗАЗ;

δ1 - відповідне табличне значення константи.

Для організованих джерел (одиничних труб) ЗАЗ представляє собою кільце, укладену між колами з радіусами

Rвнутр заз = 2φh

Rвнешн заз = 2φh

де h - висота джерела в метрах;

φ-поправка на підйом факела викидів. Показник φ розраховується за формулою

φ = 1 + ΔT/75 0 C

де Т - середньорічне значення різниці температур в гирлі джерела (труби) і в навколишній атмосфері, 0 С. Величину Т слід визначати, беручи температуру навколишнього атмосферного повітря рівної середньорічний для певного пункту (Тв), а температуру в гирлі джерела - за технологічними нормативами виробництва (Ту).

Якщо висота труби h <10 м, ЗАЗ являє собою площу кола з центром в точці розташування джерела і радіусом 50 h. [1]

Для автомагістралей всіх типів зоною активного забруднення вважається смуга шириною 200 м, вісь якої збігається з осьовою лінією автомагістралі.

Для низьких неорганізованих джерел (складів, вентиляційних вікон промислових будівель, кар'єрів, звалищ і т. п.) ЗАЗ представляє собою територію всередині замкнутої кривої проведеної навколо джерела забруднення так. щоб відстань від будь-якої точки цієї кривої до найближчої точки контуру неорганізованого джерела становило 1 км. Для високих неорганізованих джерел висотою і ця відстань дорівнює 20 h.

Значення множника f - поправки, що враховує характер розсіювання домішки в атмосфері, визначається наступним чином[2].

А. У випадку газоподібних домішок і легких дрібнодисперсних часток з дуже малою швидкістю осідання (менше 1 см / с) застосовується формула

f = f1 = 100 (м) / 100 (м) + φ h * 4 (м / с) / 1 (м / с) + U

де h - геометрична висота джерела по відношенню до середнього рівня ЗАЗ (висота труби);

φ - поправка на підйом факела викиду, що розраховується за формулою;

U - середньорічне значення модуля швидкості вітру на рівні флюгера. У тих випадках, коли і для даної території невідомо. воно має дорівнювати 3 м / с.

Б. Для частинок, що осідають із швидкістю від 1 до 20 см / с. приймається

f = f2 = 1000 (м) / 60 (м) + φ h * 4 (м / с) / 1 (м / с) + U

В. Для частинок, що осідають із швидкістю понад 20 м / с, незалежно від значень h, Т і U приймається

f = f3 = 10

Величина наведеної маси річного викиду в атмосферу забруднень М (ум. т / рік) від джерела викиду визначається за формулою

М =

де m1 - маса річного викиду в атмосферу домішки 1-го виду. т / рік;

А1-показник відносної агресивності домішки 1-го виду ум. т / рік;

n - загальне число домішок, що викидаються джерелом в атмосферу.

Оцінка економічного збитку від забруднення водойм[3]

Економічна оцінка річного збитку Ув (грн. / рік) від річного скидання забруднюючих домішок в К-ий водогосподарський ділянку деяким джерелом (підприємством, населеним пунктом) визначається за формулою

Ув = γδкМ

Тут γ - константа, числове значення якої дорівнює 443, руб. / ум. т. (станом на 1990 р);

δк - константа, що має рівне значення для різних водогосподарських ділянок

М - наведена маса річного скиду домішок даним джерелом в К-ий водогосподарський ділянку (усл.т / рік), яка визначається за формулою

М =

де 1 - номер скидається домішки;

n - загальне число прімеcей, що скидаються оцінюваним джерелом;

А1 - показник відносної шкідливості (небезпеки) скидання 1-го речовини у водоймі (ум. т / рік), значення якого визначається за формулою

A1 = 1 (г / м 3) / ПДКр.х (г / м 3) усл.т / т

де ПДКр, х - гранично допустима концентрація 1-го речовини у водних об'єктах, використовуваних для рибогосподарських цілей;

m1 - общая.масса річного скидання першого домішки оцінюваним джерелом, т / рік.

Якщо джерело забруднення скидає стічні води кількох типів, що розрізняються ступенем очищення, то слід визначити загальну масу m1 річного скидання першого домішки у водойму, скидається всіма типами стічних вод за формулою

m1 = ij

де mij - маса річного надходження 1-го речовини у водойму з даного джерела зі стічними водами j-го типу, j =. 1, 2. ..., К (т / рік).

Оцінка збитків від забруднення акустичної середовища населених місць. Визначення ефективності захисту середовища від шумового забруднення

Шумове забруднення населених місць, джерелом якого служать головним чином транспортні засоби, є однією з найбільш актуальних проблем оптимального природокористування. Вплив шумів на людину призводить до зниження працездатності. зростанню захворюваності і т.п. Шум може негативно впливати також на рослинний і тварин світ[6].

При оцінці збитку від шуму користуються такими поняттями і позначками:

річне денне розрахунковий час ("денний час") - всі проміжки часу від 7 год 00 хв до 23 год 00 хв. за місцевим часом протягом року;

річне нічний розрахунковий час ("нічний час") - всі інтервали від 23 год 00 хв до 7 год 00 хв за місцевим часом протягом року;

еквівалентний рівень звуку Lазкв; вимірюється за шкалою А стандартного шумометр при логарифмічному осреднении за річне нічний (денний) розрахунковий час. Індекс Lазкв нерідко опускається і тоді звичайно позначення Lн (д);

розрахункова територія або територія регулювання шуму - сукупність житлових приміщень або ділянок житлової забудови, рівні шумів у якій (на території яких) змінюються в результаті шумозахисного заходи або різні для порівнюваних варіантів.

У складі джерел шумів виділяють регульовані (ріш) і нерегульовані джерела шуму (ніш). До Ріш належать джерела, внесок яких у общешумовое забруднення (сумарний рівень звуку) змінюється або регулюється в результаті проведення протишумові заходи[2].

Економічна оцінка річного збитку, заподіювана шумами від сукупності всіх джерел в умовах житлових приміщень дорівнює

Уобщ = Ун.общ + Уд.общ

де Ун.общ - економічна оцінка річного завдання шкоди шумами в нічний час в умовах житлових приміщень, грн. / рік;

Уд.общ - економічна оцінка річного завдання шкоди шумами в денний час в умовах житлових приміщень, грн. / рік, причому

Ун.общ =

Уд.общ =

де - Кількість людей (осіб), які проживають на розрахунковій території в приміщеннях, де еквівалентний рівень шуму при усередненні за річне час має в дБА значення. рівне цілому числу Lн (за вимірюваннями або заданий заздалегідь);

- Те ж, при усередненні за річне денний час, чол;

і - Безрозмірні величини.

Рівень шуму в, житлових приміщеннях наближено визначається за формулою

Lн (д) = Lн (д) * J-10дБА

де Lн (д) * J - еквівалентний рівень звуку, виміряний поза житловими будинками на відстані 2 м від віконних прорізів при усередненні за річне нічний - (денний) час.

Економічна оцінка річного збитку для денного часу визначається за формулою

Уд.общ =

де - Безрозмірна величина, що залежить від рівня еквівалентного шуму Lд. розраховується за формулою;

- Кількість людей (осіб), які працюють або знаходяться в приміщеннях, в яких еквівалентний шум у денний час має в дБА значення Lд (заданий або виміряний, округлене до цілого числа). Економічна оцінка річного збитку для нічного часу розраховується аналогічно з використанням формули[4].

Висновки.Отже, основна особливість збитків - це те, що вони завдаються реципієнтам безпосередньо, але для суб’єкта забруднення є зовнішнім (екстерніальнпм) ефектом, що потребує спеціальних регуляторів для запобігання його прояву у зв’язку з тим, що як реципієнти, так і суспільство в цілому не зацікавлені у формуванні економічних збитків. До таких регуляторів належать платежі за забруднення, фінансування заходів щодо запобігання та ліквідації наслідків забруднення, скорочення негативних наслідків зміни якості середовища.

Список використаної літератури та інтернет джерел:

1. Екологія. Підручник / С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — 371 с.

2. Основи економічного прогнозування Грабовецкий Б.Є., Навчальний посібник. - Вінниця: ВФ ТАНГ, 2000.

3. Методи оцінки екологічних витрат : Монографія / За ред. д.е.н. Л. Г. Мельника та к.е.н. О. І. Корінцевої. –Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 288с.

4. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Кулаковський ЮП. Економіко-правове регулювання природокористування: Монографія. – К.: Кондор, 2004.-524с.

5. Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору. Постанова Кабінету Міністрів України №303 від 1 березня 1999 року. (Зі змінами згідно Постанові КМ № 1790 від 31.12.2004.).

6. http://fullref.ru/job_f8f8d9aee12fe0b95ce6767c3b5744a2.html

7. http://pidruchniki.com/1601101356660/ekologiya/zbitki_vid_zabrudnennya_navkolishnogo_prirodnogo_seredovischa