Цілі та критерії здійснення аудиту систем екологічного менеджменту

Аудит повинен ґрунтуватися на цілях та завданнях, визначених замовником. Провідний аудитор, консультуючись з замовником, визначає сферу поширення аудиту, таким чином, щоб вона відповідала цілям аудиту. Сфера поширення визначає ступінь та межі аудиту.

Про цілі, завдання і сферу поширення повинен бути сповіщений об’єкт аудитудо початку аудиту.

Прикладами типових цілей можуть бути такі:

а) визначити відповідність системи екологічного менеджментуоб'єкта аудиту критеріям її аудиту;

б) визначити, чи належним чином впроваджена і функціонує система екологічного менеджменту об'єкта аудиту;

в) встановити напрями можливого вдосконалення системи екологічного менеджменту об'єкта аудиту;

г) встановити спроможність внутрішнього процесу аналізу з боку

керівництва за­безпечувати постійну відповідність системи екологічного менеджменту її призначенню та ефективність її функціонування;

д) оцінити систему екологічного менеджменту у випадках, коли ор­ганізація передбачає встановити договірні відносини, наприклад такі, як відносини з потенційним постачальником чи партнером у спільному підприємстві.

З метою забезпечення об’єктивності процесу аудиту, а також його даних та будь-яких висновків члени аудиторської групи повинні бути незалежними від видів діяльності, аудит яких вони здійснюють. Вони повинні бути об’єктивними, а також вільними від упередженості та зіткнення інтересів протягом всього процесу.

Залучення до складу аудиторської групи працівників своєї чи сторонньої організації здійснюється за розсудом замовника. Член аудиторської групи, обраний з числа працівників організації, не повинен бути підпорядкований тим, хто безпосередньо відповідає за предмет, аудит якого здійснюється.

Члени аудиторської групи повинні володіти належною сукупністю знань, навичками та досвідом, необхідними для виконання пов’язаних з аудитом обов’язків.

Під час виконання екологічного аудиту аудитори повинні проявляти передбач­ливість, старанність, вміння і розсудливість, що очікуються від будь-якого аудитора за таких обставин.

Взаємини між членами аудиторської групи і замовником повинні ґрунтуватися на конфіденційності та завбачливості. Якщо інше не передбачено законом, то члени ауди­торської групи не повинні розголошувати інформацію чи документи, отримані під час аудиту, чи передавати підсумковий звіт будь-якій третій стороні без чітко висловленої згоди з боку замовника та, коли це доречно, згоди з боку об’єкта аудиту.

Аудитор повинен дотримуватися методик з забезпечення якості аудиту.

Екологічний аудит повинен здійснюватися згідно з цими загальними принципами і будь-якими настановами, розробленими для відповідного типу екологічного аудиту.

З метою забезпечення упорядкованості, узгодженості та достовірності екологічний аудит повинен здійснюватися відповідно до документально оформлених і чітко визна­чених методологій і методик, що регламентують систематичні процедури. Для будь-якого типу екологічного аудиту методології і методики повинні бути узгодженими. Ме­тодики для одного типу екологічного аудиту повинні відрізнятися від методик для іншого типу тільки тоді, коли це вимагається характером певного типу екологічного аудиту.

Одним з перших і важливих кроків в екологічному аудиті повинно бути визначення критеріїв аудиту. Ці критерії, деталізовані на належному рівні, повинні бути погоджені між провідним аудитором І замовником, а потім про них повинен бути сповіщений Об’єкт аудиту.

Необхідно збирати, систематизувати, аналізувати, інтерпретувати та, реєструвати належну інформацію для її використання як доказ аудиту в процесі перевірки та оцінювання з метою визначення відповідності критеріям аудиту.

Якість та кількість доказів аудиту повинні бути такими, щоб компетентні аудитори з , екології, що виконують свої функції незалежно один від одного, отримали аналогічні дані аудиту внаслідок оцінювання тих самих доказів аудиту за тими самими критеріями аудиту.

Процес здійснення екологічного аудиту повинен бути розроблений таким чином, щоб замовник і аудитор могли бути впевненими в досягненні очікуваного рівня довіри до достовірності даних аудиту і будь-яких висновків аудиту.

Докази, зібрані під час екологічного аудиту, неминуче становитимуть лише частину наявної інформації частково через те, що екологічний аудит виконується протягом об­меженого періоду часу і з обмеженими ресурсами. Тому всім екологічним аудитам притаманний елемент невизначеності, і всі користувачі результатів екологічних аудитів повинні це усвідомлювати.

Аудитор з екології повинен брати до уваги обмеження щодо збирання доказів ау­диту, а також можливість присутності елементу невизначеності в даних аудиту та в будь-яких висновках аудиту, і повинен враховувати ці чинники у плануванні та здійсненні аудиту.

Аудитор з екології повинен докладати всіх зусиль для отримання достатніх доказів аудиту з тим, щоб було враховано окремі суттєві дані аудиту і сукупності менш суттєвих даних, які можуть впливати на будь-які висновки аудиту.