Злоякісні новоутворення 3 страница
Підраховано, що людина, яка палить цигарку, вдихає повітря, забруднення якого в 384 000 разів перевищує ГДК. В абсолютно чистій атмосфері організм людини, що палить, зазнає такого токсичного впливу, ніби вона перебуває в умовах, де забруднення в тисячі разів перевищує будь-які норми. Вдихати тютюновий дим у 4 рази шкідливіше, ніж вихлопні гази автомобіля безпосередньо з вихлопної труби.
Нікотин – жовта рідина, їдка на смак, розчиняється у воді та жирах, добре всмоктується слизовими оболонками й навіть непошкодженою шкірою. Дуже отруйний: смертельна його доза становить приблизно 1 г/кг маси тіла. Токсичність нікотину стала основою для використання його в різноманітних галузях сільського господарства як речовини для боротьби з комахами – шкідника-і ми, на нервову систему яких він впливає як паралізуюча речовина. Нікотин специфічно діє на ті відділи вегетативної нервової системи, які одержали назву вегетативних гангліїв. Спочатку він посилює процеси, що в них відбуваються, проходження через них нервових імпульсів, а потім, вжитий у великих дозах, паралізує f симпатичний відділ вегетативної нервової системи. Саме цим і пояснюється викликання нікотином посиленого слиновідділення, звуження зіниць, нудоти та ін. Разом із цим нікотин має І змогу діяти на мозкову речовину нирок, які виробляють і містять велику кількість адреналіну. Виділяючись у більшій кількості під час паління, адреналін призводить до підвищення артеріального тиску: це продовжується приблизно 20 хвилин, при постійному палінні артеріальний тиск постійно підвищений.
У близьких до смертельних дозах нікотин викликає пригнічення дихального центру. Смерть при отруєнні нікотином настає від паралічу дихання. Лікарі встановили, що 0,05 г його смертельні для людини. Симптомами тяжкого отруєння нікотином є: головний біль, запаморочення, розлади зору й слуху, затерпання шкіри, свербіння в роті. Потім з'являються задишка, блювання, судоми, людина втрачає свідомість. Від паралічу дихального центру і дихальних м'язів може настати смерть. У клінічній практиці відомий випадок, коли дорослий чоловік помер, випаливши за півдоби 12 сигар і 20 цигарок.
Серед ефектів нікотину слід відзначити також викликаний ним спазм шлунка, результатом цього є порушення нормального проходження їжі, затримка її в шлунку, порушення секреції шлункового соку, що призводить до гастриту й виразкової хвороби. Крім того, збільшуючи артеріальний тиск, що розвивається внаслідок спазму дрібних судин, нікотин посилює серцебиття, порушує ритм серцевих скорочень. Тютюн вміщує в собі ефірні масла (0,1-1,7 %), які також порушують діяльність серця й судин і доповнюють у цьому відношенні негативну дію нікотину.
Серед речовин, які містяться в тютюновому димі і вважаються особливо шкідливими, приблизно 30, зокрема: бензапірен, синильна і масляна кислоти, формальдегід, сірководень, аміак, іони важких металів (свинцю, вісмуту, радіоактивного полонію-210 та ін.); містяться в тютюновому димі також сажа й оксид вуглецю (рис. 7.10; табл. 7.4; 7.5; 7.6).
Інфаркт міокарда вдвічі частіше вражає саме паліїв. А серед хворих на хронічну ішемію з нападами стенокардії цей показник у 6 разів вищий.
Виразка шлунка виникає в паліїв у 10 разів частіше, особливо в осіб, що палять натщесерце і харчуються абияк.
Особливо згубно паління впливає на жіночий організм. Жінки дуже швидко втягуються в паління й з великими труднощами кидають його. Особливо страждає від паління їх статева сфера: в одному й тому ж віці (44-53 роки) менструації відсутні: у 53 % жінок, що не палять, і в 65 % тих, що палять. Менструальний цикл у жінок, що палять, збільшується. Вагітність у таких жінок проходить з різними ускладненнями: підвищенням артеріального тиску, появою пухлин, білка в сечі. Плацента у вагітних жінок, що палять, розвивається погано, має знижену масу і недостатньо виконує свою функцію. У них на 25-50 % частіше бувають маточні кровотечі під час вагітності. Ймовірність передчасних пологів у жінок, що палять, на 20 % більша, ніж у жінок, що не палять. У них також частіше бувають викидні.
Установлено шкідливу дію нікотину на яйцеклітину й зародок, тому паління жінки в будь-який час її життя шкідливе для нащадків. Вплив нікотину на утворення чоловічих статевих клітин менш небезпечний. Коли чоловік кидає палити, процес сперматогенезу відновлюється. Паління особливо шкодить тим сперматозоїдам, які утворюються в той період, коли чоловік палить. Новонароджений, мати якого палила під час вагітності, блідий, має жовтий колір шкіри. Такі діти більш неспокійні, гірше розвиваються. У них частіше бувають епілепсія, гідроцефалія, затримка фізичного розвитку.
Паління жінок під час вагітності – досить поширене явище. За даними статистики, під час вагітності в США палять 20-25 % жінок, у країнах Латинської Америки – приблизно 20 %, в країнах Азії – 0,2-1,6 %.
Паління під час годування груддю знижує якість молока й зменшує його кількість. Нікотин та інші шкідливі речовини потрапляють у молоко й можуть викликати в дитини розлад травлення. У дітей жінок, що палять, частіше розвивається анемія.
Люди, які палять, швидше старіють, шкіра в них стає блідою, зморшкуватою. У жінок загострюються риси обличчя, грубішає голос, зуби мають неприємний вигляд.
Паління серед дітей і молоді здебільшого зумовлене намаганням стати схожим на дорослих чи кіногероїв, що палять. Воно негативно впливає на органи дихання молодих людей, бо їх легені ще не повністю сформовані. У підлітків-паліїв об'єм грудної клітки й розвиток легенів приблизно на 25 % відстають від цих показників у тих, хто не палить. Частіше страждають вони й на застудні захворювання. Маса тіла в тих, хто палить, менша на 1 кг, вентиляція легенів – на 10 %, засвоєння кисню знижене порівняно з нормою на 10-12 %, за одне скорочення серця до тканин надходить приблизно на 20 % кисню менше, ніж у тих, хто не палить. Такі показники розвиваються в паліїв уже через 1-2 роки паління.
Першого удару нікотин завдає мозкові. Американські вчені дослідили, що в юнаків, які звикли до тютюну, на 5 % знижується обсяг пам'яті, на 4,5 % – здатність до навчання, на 5,5 – точність у виконанні математичних дій. Подібні результати отримали й московські вчені, обстеживши понад 500 учнів 7-8-х класів. Серед підлітків палії становлять понад третину, з них не встигали в навчанні 26,4 %. Серед дівчат палили 6,5 %, третина з них відставала в освоєнні шкільної програми.
Більшість людей пробує палити у 8-9-річному віці, а до 19 років понад 90 % з них уже звикають до нікотину.
Палії завдають шкоди не лише собі. Ті, при кому вони палять, потерпають не менше, їх навіть називають "пасивними паліями". Якщо людина перебувала в непровітреному, задимленому приміщенні протягом години, то це рівноцінно тому, коли б вона випалила 4 цигарки. У цигарковому диму, який поширює палій, нікотину й тютюнового дьогтю навіть більше, ніж у тому, який він вдихає.
11.4. Алкоголь
Алкоголізм як соціальне явище є одним із показників духовного неблагополуччя в суспільстві. Його поширення значно підвищується в умовах відчуття безвихідності, депресії і втрати сенсу життя, соціальної несправедливості.
Алкоголь належить до групи наркотичних речовин. Найбільшою мірою він концентрується в головному мозку. Це пояснюється здатністю алкоголю розчиняти жири, на які багата тканина мозку.
При легкому сп'янінні зникає напруження, настають розслаблення, заспокоєння. При збільшенні дози спиртного починають блокуватися центри уваги й самоконтролю. Розвивається стан ейфорії – почуття радості, безпечності, фізичного вдоволення. Цей й приваблює багатьох до випивки.
За ще вищої концентрації алкоголю в крові людина втрачає контроль над м'язами, у неї пригнічується діяльність моторних, рухових центрів мозку. Разом з іншими ослаблюються рухові м'язи очей, від чого в п'яної людини починає двоїтися в очах. Людина втрачає контроль над своїми вчинками й словами, викривлено оцінює навколишні події.
Після випитих 400-500 грамів 40-градусної горілки людину огортає важкий наркотичний сон зі сповільненням пульсу, зниженням температури тіла й втратою чутливості організму. За концентрації алкоголю в крові у 1,5-2 рази вище блокується центр дихання. Якщо не надати людині певної допомоги, то вона може померти від припинення дихання.
Найчутливіше реагує на алкоголь головний мозок. Порушення центральної нервової системи і психіки вже починаються після введення в організм 7-8 грамів алкоголю. Алкоголь руйнує величезну кількість нервових клітин. Судини головного мозку видозмінюються, їх стінки стають нееластичними, розвиваються склеротичні зміни.
У хронічних алкоголіків часто виникає біла гарячка (делірій) – одна з найпоширеніших форм алкогольного психозу, може спостерігатися розвиток алкогольної епілепсії. З часом настає повний розпад, потім – деградація особистості. Щороку майже 40 % сімей розлучаються через те, що чоловік, а то й жінка мають пристрасть до алкоголю.
За даними ВООЗ, від третини до половини хворих, що перебувають на психіатричному обліку, – це алкоголіки або люди з загостренням нервово-психічних хвороб, спричинених вживанням алкоголю. Алкоголізм став третьою за чисельністю причиною смертності людей, поступаючись лише смертності від злоякісних пухлин і захворювань серцево-судинної системи.
Люди, що вживають спиртне, хворіють на 20-30 % частіше, ніж звичайно. З цієї ж причини у 2-2,5 раза частіше виникають гіпертонія, хронічні захворювання легень, туберкульоз.
Алкоголь руйнує тканину легень, стає основою для виникнення емфіземи, гнійних бронхітів, пневмосклерозу та інших захворювань органів дихання. У 18 разів частіше під дією алкоголю розвиваються захворювання органів травлення, зокрема цироз печінки.
У 40 % алкоголіків спостерігається ішемічна хвороба серця.
Усі алкоголіки передчасно старіють, лисіють, обличчя вкривається зморшками, руйнуються й випадають зуби, ніс набуває сизого кольору, щоки вкриваються сіткою розширених судин. Хода стає хиткою, спостерігається тремтіння (тремор) рук.
Небезпечний вплив чинить алкоголь на жіночий організм. Особливо згубно це позначається на здоров'ї жінки-алкоголіка. За спостереженнями у 23 хронічних жінок-алкоголіків народилося 15 мертвих дітей і 8 мали вроджені каліцтва. Також, обстеживши 215 батьків-алкоголіків, виявили, що в них народилося 37 недоношених дітей і 124 дитини з вираженими психічними розладами.
При дослідженні життя чотирьох поколінь хронічних алкоголіків виявилося, що в першому з них спостерігалася моральна зіпсованість, надмірність у вживанні алкоголю; у другому – пияцтво і типові для нього розлади здоров'я; представники третього страждали на меланхолію, іпохондрію, були схильні до садизму, вбивства й самогубства; у четвертому – переважали ідіотизм, тупість, безплідність.
Особливо небезпечний алкоголь для молодого організму. Лікарі виявили, що при систематичному вживанні алкоголю у 25-літньому віці алкоголізм розвивається, як правило за 5 років, у 15-17-річних – удвічі швидше, у 13-15-річних – менш ніж за рік. Загрозливою є нинішня тенденція до стрімкого омолодження пияцтва і алкоголізму. Понад 90 % пияків і алкоголіків приохочуються до спиртного у віці до 15 років, а третина з них – навіть і раніше. У 19-річному віці вони вже не можуть прожити й дня без алкоголю.
Рекомендована література:
· основна – [38-40, 47-51].
Тема 12. РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Значна роль у радіоактивному забрудненні навколишнього середовища належить штучним джерелам іонізуючого випромінювання. До них належать рентгенівські діагностичні і терапевтичні установки; засоби автоматичного контролю та управління, що використовують радіоактивні ізотопи; ядерні енергетичні і дослідницькі установки; прискорювачі заряджених частинок і різні високовольтні електровакуумні прилади; відходи теплових і атом них електростанцій; продукти ядерних вибухів; побутові товари які містять радіоактивні речовини або генерують іонізуюче випромінювання.
Одним із перших наслідків опромінення є порушення най складнішої функції клітини – поділу. Тому в першу чергу порушуються функції органів і тканин організму, поділ та утворення нових клітин
Ефект впливу радіації на організм залежить не тільки від спричинених випромінюванням змін в окремих клітинах і тканинах а й від порушень взаємозв'язку між ними і зсувів перебігу реакцій, властивих організму як живій системі.
Факторами, від яких залежить ефект дії випромінювання на людину, є також потужність дози, час опромінення, вид випромінювання на людину, розмір опромінюваних тканин і органів, індивідуальна радіочутливість організму. Розрізняють три основних види наслідків від впливу іонізуючої радіації на живий організм: гостре ураження, віддалені і генетичні наслідки.
12.1. Гостре радіаційне ураження
Гострим радіаційним ураженням називають пошкодження живого організму, викликане дією великих доз радіації, що проявляється протягом декількох годин або днів після опромінення.
Перші симптоми гострого ураження організму дорослої людини виявляються при дозі приблизно 0,5-1,0 Зв (50-100 бер). Цю еквівалентну дозу можна вважати пороговою для загального гострого ураження при одноразовому опроміненні. Коли людина отримує таку дозу, у неї починаються порушення в роботі кровотворної системи. При еквівалентних дозах опромінення всього тіла 3-5 Зв (300-500 бер) близькою 50 % опромінених помирають протягом 1-2 місяців від променевої хвороби. Головним чинником загибелі людей у цьому випадку є ураження кісткового мозку, що призводить до різкого зниження кількості лейкоцитів у крові.
При дозах опромінення в 10-50 Зв (100-5000 бер) смерть настає від крововиливів у шлунково-кишковому тракті, які відбуваються через загибель клітин його слизових оболонок.
При дозах 100 Зв (10 000 бер) людина гине через декілька годин або днів внаслідок пошкодження центральної нервової системи.
Чутливість різних органів тіла до радіації неоднакова. Тому, крім поняття порогової дози загального опромінення, використовується поняття порогової дози для окремих органів і тканин людського організму. Найбільш чутливі до дії радіації репродуктивні органи й очі: однократне опромінення сім'яників еквівалентною дозою всього в 0,1 Зв (10 бер) призводить до тимчасової стерильності чоловіків, а дози, вищі 2 Зв (200 бер), можуть призвести до постійної стерильності; дози 0,5-2,0 Зв (50-200 бер) викликають помутніння кришталика ока. Інші органи дорослої людини значно менш чутливі до іонізуючого випромінювання. Наприклад, без особливої для себе шкоди нирки витримують сумарну дозу 20 Зв (2000 бер), печінка – до 40 Зв (4000 бер) за місяць.
При однакових дозах опромінення біологічні наслідки їх дії на дорослий організм і той, що ще не завершив свій розвиток, істотно різні. Пояснюється це тим, що найскладніша функція живої клітини – функція розмноження – раніше за інші порушується в результаті дії радіації. Клітини, що діляться, гинуть або втрачають здатність до поділу при таких малих дозах опромінення, при яких основні життєві функції звичайних клітин істотно не порушуються.
В організмі дитини, що росте, багато клітин, які діляться. Вони під дією навіть малих доз опромінення припиняють поділ. У результаті зупиняється розвиток тих чи інших органів або частин тіла. Доза 0,25 Зв (25 бер), безпечна для організму матері, здатна викликати ураження мозку ембріона, що розвивається. Тому вагітним жінкам, особливо на перших місяцях вагітності, повністю протипоказані будь-які дози опромінення.
12.2. Віддалені наслідки опромінення
У дослідах над тваринами і при аналізі стану здоров'я жертв атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі було встановлено, що загальне опромінення живого організму може мати не тільки близькі наслідки (променеву хворобу), але й віддалені. Значна частина пошкоджень, викликаних радіацією в клітинах, незворотна, причому вони збільшують імовірність виникнення різних захворювань, у тому числі й ракових. Середня тривалість часу від моменту опромінення до загибелі від лейкозу становить 10 років.
Імовірність ракового захворювання зростає пропорційно дозі опромінення. Еквівалентна доза опромінення 1 Зв (100 бер) у середньому призводить до 2 випадків лейкозу, 10 випадків раку щитовидної залози, 10 випадків раку молочної залози у жінок, 5 випадків раку легенів на 1000 опромінених. Ракові захворювання інших органів під дією опромінення виникають значно рідше.
На основі наведених даних можна оцінити ймовірність ракового захворювання для дорослої людини, яка отримала еквівалентну дозу опромінення в 0,01 Зв (1 бер), – вона становить 2-Ю4‑310 4
12.2.1. Генетичні наслідки опромінення
Опромінення людини може мати не тільки близькі і віддалені наслідки для неї самої, але й завдавати шкоди і її нащадкам.
Уся інформація про будову майбутньої дитини і програма її розвитку записані в генах двох статевих клітин батьків. Гени, які являють собою молекули або частини молекул дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), входять у складні структури, які називаються хромосомами. У кожній з батьківських клітин, внаслідок злиття яких відбувається зародження нової людини, є по 46 хромосом, що містять близько 100 тис. генів. Руйнування однієї молекули ДНК або втрата якоїсь її частинки в статевій клітині означає втрату частини генів, які несуть інформацію про будову організму майбутньої дитини. Зміна складу генів у клітині організму-нащадка порівняно зі складом генів у клітинах батьків називається мутацією. Мутація призводить до того, що нащадок чимось відрізняється від своїх батьків.
Мутації відбувалися в природі завжди, є вони і зараз. їх причинами можуть бути: дія хімічних речовин, чужорідних клітин, вплив температури, радіації та ін. Мутації, як правило, шкідливі для організму. Є припущення, що тільки одна мутація з тисячі або навіть з десяти тисяч може виявитися корисною, тоді як усі інші більшою чи меншою мірою шкідливі. Причину цього легко зрозуміти. Протягом 2 млрд. років, які минули з часу виникнення життя на Землі, гени весь час змінювалися, оскільки виживають в існуючих умовах найбільш пристосовані організми, комплект генів нині досяг майже найвищої досконалості. Коли в хромосоми ударяється заряджена частка, то це спричиняє руйнівну дію, тому мутації внаслідок дії іонізуючого випромінювання, безумовно, шкідливі для організму.
Вірогідних кількісних даних про генетичний вплив на людину різних доз опромінення на сьогодні немає. Ризик появи при опроміненні батьків спадкових дефектів у їхніх майбутніх дітей оцінюється за результатами експериментів, виконаних на тваринах. Тому такі дані відносно людини не можна вважати достовірними. Але їх можна взяти як оціночні. Відповідно до цих даних хронічне опромінення батьків з еквівалентною дозою 1 Зв (100 бер) на покоління (за 30 років) призводить до появи 2 випадків серйозних генетичних захворювань на 1000 новонароджених. Якщо такий рівень опромінення впливатиме на батьків постійно протягом багатьох поколінь, то кількість генетичних жертв збільшиться до 15 на 1000 новонароджених.
Ці числа можна порівнювати з відомими статистичними даними про загальну кількість дітей, народжених з генетичними дефектами: такі дефекти мають близько 10 % новонароджених, а 2 % дітей народжуються з серйозними генетичними порушеннями. Відповідно якщо декілька поколінь людей виявляються опроміненими еквівалентною дозою 1 Зв за 30 років, то це призведе до істотного збільшення народження неповноцінних дітей і поставить людство під загрозу генетичного виродження.
12.3. Медико-екологічні наслідки аварії на ЧАЕС
Найбільшого радіаційного опромінення населення України зазнало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 р.). За офіційними даними, було забруднено радіонуклідами 3,5 млн. га сільськогосподарських угідь, 2,5 млн. га орних земель, 1,5 млн. га лісів і садів у 12 областях України. Через 10 років після аварії на ЧАЕС у зв'язку з високим рівнем забруднення (понад 15 Кі/км2) з користування було вилучено 180 тис. га орних земель і 157 тис. га лісу.
На нове місце було переселено 186 населених пунктів (116 тис. жителів). Зона відчуження становить 2044 км2, її більша частина (1856 км2) забруднена радіоактивним цезієм, стронцієм і плутонієм. Повний розпад плутонію настане через 23 тис. років, період напіврозпаду інших трансуранових елементів триватиме 300 років. Спостерігається підвищення радіаційного фону проти природного на третині території України, забруднення цезієм-137 понад 1 Кі/км2 охоплює 7 % території, 15 % лісів і сільськогосподарських угідь. Сильне забруднення стронцієм-90 і цезієм-137 зареєстровано на площі, що перевищує 3 400 км2.
Від аварії на ЧАЕС постраждало 4,8 млн. людей. У районах жорсткого контролю близько 170 тис. чол. отримали дозу загального опромінення від 1 до 5 бер, близько 90 тис. – від 5 до 10 бер.
Великі дози місцевого опромінення окремих органів були обумовлені дією радіоактивного йоду: з 1,5 млн. людей, які проживали в зоні радіоактивного забруднення, приблизно 1,2 млн. дорослого населення отримали дозу внутрішнього опромінення щитовидної залози до 300 бер, приблизно 150 тис. чоловік – від 30 до 100 бер, близько 30 тис. – більше 100 бер. Ще вищими були дози опромінення щитовидної залози в дітей. Отримані дози ведуть до ризику виникнення злоякісних пухлин щитовидної залози з імовірністю 1 на 50 тис. чоловік для дорослого населення і 1 на 12 тис. для дітей. За 10 років померло 167 653 особи серед ліквідаторів (повідомлення прес-служби Кабінету Міністрів України в газеті "Урядовий кур'єр" № 77-78 від 25 квітня 1996 р.). У 4229 випадках установлено причинний зв'язок смерті з радіаційним ураженням. Здоров'я ліквідаторів поступово погіршується: кількість здорових людей серед них зменшилася з 78 % у 1987 р. до 20 % у 1994. Збільшилася кількість серцево-судинних захворювань, хвороб крові і щитовидної залози.
Відділом неврології НЦРМ АМН України було проведено дослідження психічного здоров'я учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС обох статей у віці 25-60 років. У всіх обстежених спостерігаються виражений стрес з ознаками дезінтеграції інтелектуальної та емоціональної сфер. У 72,4 % обстежених сприйняття радіаційного ризику як можливості виникнення віддалених генетичних наслідків опромінення стало потужним психо-травмувальним чинником, що призводить до формування синдрому негарантованого або безнадійного майбутнього. Депресивний ефект виявляється в поєднанні зі зниженням загального рівня психічної активності.
У результаті досліджень виявилося, що для появи функціональних змін у нервовій системі достатньо дози опромінення 0,025-0,050 Гр. Зафіксовані випадки суїцидів. У ліквідаторів, що були в самому епіцентрі аварії, відзначено випадки пострадіаційної атрофії мозку.
Згідно з прогнозами загальне опромінення жителів районів жорсткого контролю може призвести до збільшення кількості уражень лейкемією (1-1,5 випадку на 1 млн. людей за рік) та онкологічних захворювань (5-7 на 100 випадків звичайної смертності від раку).
Радіоактивне забруднення від ЧАЕС було виявлено і в інших країнах: Білорусії (уражено 500 тис. га землі, 215 тис. га стали зоною), Росії, Австрії, Угорщині, Італії, Польщі, Румунії, Туреччини, Німеччині, Англії, радіонукліди виявлено навіть у Бразилії.
12.4. Електромагнітне забруднення
Електромагнітний фон навколишнього середовища збільшився в багато разів протягом останніх десятиліть через появу та розвиток штучних джерел електромагнітного випромінювання. Інтенсивність штучних ЕМП, які щоденно впливають на людину, на декілька порядків перевищує амплітуду полів, що виникають за найбільших природних електромагнітних бур.
Головними джерелами штучних електромагнітних випромінювань є радіо-, телевізійні й радіолокаційні станції, високовольтні лінії електропередач (ЛЕП), наземний і підземний електротранспорт, промислові процеси (гальваніка, плавка і рафінування металів, електромагніти, виробництво, передача і розподілення електроенергії, медичне діагностичне та лікувальне обладнання, побутова техніка, комп'ютери, засоби мобільного зв'язку).
Кожний обласний центр, багато районних, а також великі міста мають телевізійні центри або ретранслятори, радіоцентри, засоби радіозв'язку різного призначення, ЛЕП, лінії електротранспорту, електростанції, підстанції та трансформаторні станції. Поблизу багатьох населених пунктів розташовані потужні військові радіолокаційні станції.
Рівень електромагнітних випромінювань у таких районах (діапазон радіочастот може змінюватися від 50-100 до 300 Гц) часто перевищує допустимі гігієнічні норми й дуже шкодить здоров'ю людей. Так, наприклад, поле 1000 В/м спричиняє головний біль і сильну втому. Більші значення зумовлюють розвиток неврозів, безсоння та інші тяжкі захворювання. У районах радіостанцій рівень електромагнітних випромінювань перевищує гігієнічні норми в 4-8 разів. Значення ЕМП поблизу потужних ЛЕП (понад 1000 кВ) більші за норму у 20 разів.
У цілому напруженість електричного і магнітного полів у природному оточенні становить близько 104 В/м і 10 13 Тл відповідно. У різних розвинених країнах фоновий рівень магнітного поля істотно різниться: 60-70 нТл у США і 36-39 нТл у Великобританії.