Недорозвиненість або відсутність зв'язки Гунтера

(-) аномалії яєчка, котрі обумовлюють його рухливість навколо підвздошної вісі

Питання №523. Термін наступу незворотніх змін в яєчку після перекруту сім'яного канатика:

(-) менше 6 годин

(-) за 12-24 годин

(-) за 24-72 годин

За 6-10 годин

Питання №524. Сутність оперативного втручання при перекруті сім'яного канатика:

Розкручування сім'яного канатика в зворотному напрямку (реверсія), як спроба відновлення кровообігу в яєчку

(-) широкий операційний досіуп та ревізія пахвинного каналу

(-) ревізія місця перекруту

(-) спостереження протягом 15-20 хвилин з метою з'ясування можливості відновлення кровообігу в яєчку та видалення нежиттєздатних яєчка та придатка

(-) насічки на яєчку та придатку з метою контролю життєздатності їх паренхім

Питання №525. Особливість лікування хворих з перекрутом сім'яного канатика в післяопераційному перюді

(-) ліжечний режим

(-) антибактеріальна терапія

(-) ацетилсаліцилова кислота

(-) електрофізичні процедури

Гепарин двічі на добу по 5000 одиниць

Питання № 526. Особливість лікування гострих кавернитів полягає в застосуванні:

Гепарина

(-) нітрофуранів

(-) антибіотиків

(-) сульфаніламідів

Питання№ 527. Провідний симптом каверніта:

(-) послаблення ерекції

(-) спонтанна еякуляція

(-) набряк прутня

(-) підвищення температури тіла

Біль у прутні, який супроводжує ерекцію

Питання №528. Найчастіша локалізація фіброзної бляшки при хворобі Пейроні:

(-) в перемичках печеристих тіл

(-) між губчастими та печеристими тілами

(-) вздовж основного артеріального стовбура

Між білковою оболонкою та печеристими тілами

Питання №529. Головна скарга у хворих з хворобою Пеироні:

(-) надмірної тривалості ерекції

(-) млявий та тонкий струмень сечі

Викривлення прутня

(-) біль під час статевого акту

Питання №530. Консервативне лікування при хворобі Пейроні обов'язково включає:

(-) димексид

(-) антикоагулянти

(-) променеву терапію

(-) електрофорез з лідазою

Ін'єкції лідази безпосередньо у бляшки

Питання №531. Основний метод лікування хворих з хворобою Пейроні:

(-) хірургічний

Введення лідази та антикоагулянтів

(-) застосування лазеромагнітної терапії

(-) дієта з низьким вмістом кальцію

Питання №532. Наивірогідніший патогенетичний фактор приапізму:

(-) менінгіт

(-) спинномозкові сухоти

(-) пухлини спинного мозку

Алкогольна інтоксикація

(-) пухлини та травми прутня

Питання №533. Одна з головних причин приапізму:

Каверніт

(-) інфекційний паротит

(-) пролонгований статевий акт

(-) камені сечового міхура

(-) тромбоз вен навколопростатичного сплетіння

Питання №534. Одна з головних причин приапізму:

(-) уретрити

(-) фімоз, парафімоз

Мієломна хвороба

(-) отруєння ліками

Питання №535. Локальні патофізіологічні зміни в кавернозних тілах при тривалій патологічній ерекції:

(-) лімфостаз

Зростання в'язкості крові

(-) набряк перекладин кавернозних тіл

(-) збільшення вмісту ацетілхоліна

(-) збільшення вмісту гістамінів

(-) некроз венозних клапанів кавернозних тіл

(-) зростання змісту вуглекислого газу

Питання № 536. Віддалені наслідки патологічної ерекції:

Імпотенція

(-) варикоцелє

(-) стріктури уретри

(-) слоновість (лімфостаз) калитки

(-) локальна гіпоксія

(-) гіпоксія печеристої тканини

(-) розростання сполучної тканини

(-) фіброзна індурація печеристих тіл

Питання №537. Провідний метод консервативного лікування приапізму:

(-) призначення аналгіна, баралгіна

(-) призначення медичних пиявок

(-) призначення метилурацила, пентоксила в поєднанні з пункцією печеристих тіл

(-) призначення холодних компресів

Внутрішньом'язові та місцеві введення гепаріна

Питання №538. Приапізм найчастіше виникає у віці:

(-) 6-18 років

Років

(-) 60-80 років

(-) 4-10 років

Питання № 539. Симптом, який розрізняє початковий приапізм від фізіологічної ерекції:

(-) гостра затримка сечовипуску

(-) статевий член приведений до живота і приймає дугоподібну форму

Наши рекомендации