ОСОбЛИВОСТІ ЗДІЙСНЄННЯ права власності на землі лісогосподарського призначення
Базуючись на конституційно закріпленому праві власності українського народу на землю, ліси та інші природні ресурси (ст. 13 Конституції України), ст. 7 ЛК України законодавчо закріпила положення про те, що ліси, які знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Відповідно й ліси можуть перебувати у зазначених формах права власності (ст. 7 АК України), що й визначає суб'єктний склад правовідносин із використання земель лісогосподарського призначення, лісів, які на них знаходяться: суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. Принагідно зазначимо, що порівняно з первинною редакцією АК України нова його редакція враховує положення земельного законодавства і розширює суб'єктний склад відносин права власності на ліси.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі КМ України, Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 АК України).
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність згідно з п. 4 ст. 84 ЗК України, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Одним із таких випадків є набуття у приватну власність замкнених земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств, що передбачено ст. 56 ЗК України.
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст. 9 АК України). Згідно зі ст. 11 АК України право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної й комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.
До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, згідно з п. З ст. 83 ЗК України належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України, які можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом (ст. 10, 12 АК України). За ст. 56 ЗК України однією з підстав набуття у приватну власність замкнених земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств є рішення органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади. Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. земельні ділянки в частині передачі у приватну власність для ведення фермерського господарства земель лісогосподарського призначення, що входять до складу сільськогосподарських угідь з ділянками лісів до 5 га, можуть бути передані громадянам України із земель державної або комунальної власності.
Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення відповідно до ст. 56 ЗК України. Завдяки цьому громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їхньої площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб (ст. 12 ЛК України). Водночас ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства та іноземними юридичними особами, згідно зі ст. 13 ЛК України підлягають відчуженню протягом одного року.
Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України, як зазначається у ст. 13 ЛК України, виникає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та їхньої державної реєстрації. Документом, що посвідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, виданий на відповідну земельну ділянку.
Крім загальних прав та обов'язків власників земельних ділянок, визначених земельним законодавством, у сфері реалізації права власності на землі лісогосподарського призначення передбачено деякі їхні особливості, визначені у ст. 14 ЛК України.
Отже, громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, мають право: власності на лісові ресурси та їхнє використання в порядку, визначеному цим Кодексом; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; продавати або іншим шляхом відчужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку; споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.
Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності ліси, зобов'язані: вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування відповідно до цього Кодексу; забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їхніх корисних властивостей та поліпшення родючості ґрунтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодавства; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їхньої охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси.
Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, установлених законом (тобто перш за все ЗК України).
Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку (ст. 15 АК України).