Бактеріальна токсемія при уростазі
Питання №410. Першочергові лікувальні заходи при бактеріемічному щоці:
Катетеризація сечовода з метою відновлення пасажу сечі
(-) дренування нирки і мисочки
(-) використання детоксикаційних та реологічних середовищ, кортикостероїдів
Питання №411. Головна умова для ефективного антибактеріального лікування при бактеріемічному шоці:
Відновлення відтоку сечі
(-) призначення антибіотиків в великих дозах
(-) призначення антибіотиків широкого спектра дії
(-) визначення чутливості флори до антибактеріальних засобів
Питання №412. Складові нирки, які найчастіше уражаються при хронічному пієлонефриті:
(-) судини
(-) мисочка
(-) канальці
(-) клубочки
Інтерстицій
Питання № 413.Причини, які обов'язково сприяють виникненню хронічного пієлонефриту:
(-) реінфекція
Хронічний уростаз
(-) зниження імунітету
(-) наявність в организмі вогнищ хронічного запалення
Питання № 414. Провідні ознаки хронічного пієлонефриту:
(-) бактеріурія
Лейкоцитурія, бактеріурія
(-) еритроцитурія
(-) субфебрільна температура
(-) ниючий біль в поперековій ділянці
Питання №415. Перінефрит- це:
(-) кінцева стадія паранефриту
Запалення фіброзної капсули нирки
(-) склероз навколониркової жирової клітковини
(-) хронічне запалення навколониркової жирової клітковини
Питання №416. Найвірогідніший шлях інфікування при первинному паранефриті:
(-) лімфогенний
(-) уріногенний
Гематогенний
(-) інокуляторний
(-) з гнойовика, що знаходиться внирці
Питання №417. Клінічні форми паранефриту:
Гострий та хронічний
(-) серозно-гнойовий
(-) некротичний
(-) склеротичний
(-) інфільтративний
Питання №418. Гній при гнойовому паранефриті найчастіше проривається:
(-) в плевральну порожнину
(-) в очеревинну порожнину
(-) в пахвинну ділянку
В трикутнику Пті-Лесгафта
Питання №419. Типова рентгенологічна ознака гострого паранефриту:
(-) функціональний сколіоз
(-) збільшення розмірів нирки
(-) нечіткий контур поперекового м'яза
Обмеження або відсутність фізіологічної рухливості нирки, т.з. „застигла" нирка
(-) значне зниження видільної здатності нирки
Питання №420. Лікування гострого паранефриту в ексудативно-інфільтративній фазі:
Оперативне
(-) катетеризація сечоводу
(-) консервативне - масивне антибактеріальне
(-) будь-яке із вищезазначених
Питання №421. Активність запалення в нирці при хронічному пієлонефриті визначається за:
(-) протеїнурією
(-) лпоізостенурією
(-) лейкоцитурією
(-) активними лейкоцитами
Клітинами Штейнгеймера-Мальбіна, активними лейкоцитами та піурією
Питання №422. Мікроорганізми, які найчастіше викликають пієлонефрит:
Кишкова паличка
(-) протей
(-) віруси
(-) мікоплазми
(-) стафілококк
Питання №423. Оптимальний термін лікування хворих на хронічний пієлонефрит:
Рік
(-) 6-12 місяців
(-) до 3 місяців
Питання №424. В діагностиці хронічного пієлонефриту найбільше значення має:
(-) РРГ
(-) хромоцистоскопія
(-) екскреторна урографія
(-) лабораторні дослідження крові
Лабораторні дослідження сечі
Питання №425. Поширеність гострого пієлонефрита у дітей переважає у:
Дівчаток раннього дитячого віку
(-) хлопчиків
(-) дітей після 5 років
(-) віці 1-3 роки
Питання №426 Особливості гострого пієлонефорита у дітей:
Гострий з різко вираженою симптоматикою
(-) млявий з бідною симптоматикою
(-) поступовий з тривалим продромальним періодом
(-) жодних особливостей немає
Питання №427. Показання до нефректомії при гострому гнойному пієлонефриті у дітей:
(-) повна деструкція нирки
(-) абсцес нирки
(-) карбункул верхнього та нижнього полюсів нирки
Профузна кровотеча
(-) апостематозний нефрит
Питання №428. Головна патогенетична причина гострого вторинного пієлонефриту у дітей
(-) камені нирок
(-) вульвовагініт
(-) аномалії розвитку сечових органів
(-) пренатальне інфікування плоду
Рефлюкси
Питання №429. Фактор, який головним чином сприяє переходу гострого пієлонефриту в хронічний:
Хронічний уростаз
(-) зниження опірності організму
(-) наявність в організмі вогнищ хронічної інфекції
(-) неадекватне лікування
Питання №430. Найвірогідніша рентгенологічна ознака хронічного пієлонефриту:
(-) викривлення зовнішнього контуру тіні нирки (симптом Ходсона)