Флора України, що занесена до Червоної книги 3 страница

• руйнування пейзажу (пейоризацію);

• порушення (деструкцію) ландшафту;

• роз'єднання (взаємну ізоляцію елементів екосистеми);

• знищення, винищування біологічних об'єктів.

352

Враховуючи найбільш усталену в сучасній літературі термі­нологію, можна сформулювати понятійну основу для характери­стики негативних процесів антропогенного впливу на природу.

В ролі узагальнюючих термінів, що характеризують процес негативного впливу на природу, звичайно використовують по­няття: екодеструктивна діяльність, порушення природи, погір­шення якості (довкілля). Під ними розуміють антропогенні процеси впливу на природу, що погіршують виконання приро­дою своїх функцій. Найчастіше наведені поняття використову­ються як рівнозначні, хоча останні два крім вихідного процесу впливу на природу можуть також передавати і вторинні при­родні зміни, які спричинюються діяльністю людини (зокрема, порушенням природних зв'язків і погіршенням якості компо­нентів довкілля).

І все-таки треба визнати, що як в українській і російській мовах, так і в англійській не існує універсального терміна, що поєднує всі негативні процеси впливу на природу. Але такий термін існує, наприклад, у японській мові. Слово когай є тим універсальним поняттям, що сконцентрувало в собі всі нега­тивні явища, які відбивають антропогенний вплив на природу. До речі, це слово все частіше стали вживати в англомовній літе­ратурі, заповнюючи своєрідний лінгвістичний вакуум.

Щоб охарактеризувати окремі процеси негативного впливу на природне середовище, зазвичай називають різні види забруд­нення, порушення (руйнування) ландшафтів, винищування флори і фауни тощо (докладно аналізуються далі).

Позитивний вплив на природу звичайно характеризується двома групами понять. Перша передає захисну (пасивну) спря­мованість діяльності людини, покликану законсервувати існу­ючий стан довкілля. Не випадково в англійській мові схожі з цим поняття (зокрема, у розумінні охорони чи захисту приро­ди) дуже часто передаються терміном conservation (консерва­ція). Друга група понять характеризує активні дії, спрямовані на поліпшення властивостей природного середовища, у тому числі й такі, що відновлюють якість компонентів довкілля та ліквідують наслідки екодеструктивних дій.

1. Захисна група дій передається поняттями: охорона, за­хист, збереження, заощадження (природи та/чи її компонентів) або запобігання/попередження (шкідливому(го) впливу на при­роду). Як окремі випадки такого виду діяльності виступають

353

очищення, уловлювання (шкідливих речовин) (англ. варіанти: abatement/control of emission, cleaning, purification).

Термінологія захисної групи дій містить у своєму арсеналі й більш узагальнюючі поняття, які менш конкретні за змістом, але мають соціальне забарвлення, наприклад: зниження екологіч­ного пресу чи зменшення навантаження на природу.

2. Активна частина дій позитивної спрямованості характе­ризується поняттями: відтворення (зокрема, природних ресур­сів, земель природи, довкілля), відновлення (рослинності, ланд­шафтів, лісів, популяції тварин), рекультивація (земель, ланд­шафтів), поліпшення якості (довкілля, природного середовища, атмосфери, водойм, ін.).

Під відтворенням природних ресурсів розуміють: 1) для не­відновних ресурсів - комплекс дій (або систему господарських підрозділів), спрямованих на забезпечення розширеного отри­мання (можливостей видобутку) природних ресурсів (наприклад, розвідка і підготовка до видобутку корисних копалин); 2) для відновних ресурсів - штучне підтримання природних ресурсів на певному рівні культивації чи продуктивного стану (напри­клад, риборозведення, агролісомеліорація тощо).

Під відтворенням природного середовища (природи, довкілля) розуміють комплекс заходів, спрямованих на підтримання па­раметрів природних систем у межах, сприятливих для здійс­нення їхніх функцій. Поняття відтворення природи охоплює широкий спектр дій, у якому людина бере на себе або інтенси­фікацію чи корегування репродуктивності екосистем, або змі­нювання для досягнення цих цілей геологічної та/або біологіч­ної систем (наприклад, посадка рослинного покриву, вирощу­вання мальків риб, розселення тварин, розчищення рік, зміна напрямків течії, трансформація (корекція) шляхів міграції пта­хів і тварин, або поліпшення умов їх існування та ін.).

На відміну від відтворення термін поновлення передбачає не нові процеси конструювання природних екосистем, а повернення колишнього стану порушених властивостей природного середовища.

Об'єктивні передумови класифікації процесів впливу на до­вкілля. Об'єктивні передумови базуються на існуванні науково обґрунтованих кількісних критеріїв оцінки характеру проце­сів, що відбуваються. Для подібної класифікації звичайно вико­ристовуються теоретичні підходи, що базуються на оцінці змі­ни основних функцій природних систем.

354

Фізико~біологічний підхід формується на основі оцінки змі­ни екологічних функцій природи. Як показано в (Мельник, 2003), прогресивний розвиток екосистем відбувається тоді, коли пе­ребіг процесів у природних системах веде до збільшення кіль­кості вільної енергії. Наслідком цього є збільшення різноманіт­тя системи, поява нових ієрархічних рівнів. І навпаки, коли зміни в екосистемах ведуть до зменшення в них вільної енергії, спостерігається їх збідніння, звужується різноманіття, скоро­чуються трофічні ланцюги тощо. Фактично це означає деграда­цію природних систем. Зазначені явища можуть бути як пря­мим результатом втручання людини в природу (наприклад, ви­нищення флори і фауни), так і опосередкованим наслідком змі­ни певних властивостей природного середовища (що виникли, наприклад, через забруднення компонентів цриродного середо­вища, руйнування шляхів міграції тварин тощо).

Відповідно позитивними змінами природного середовища слід вважати такі зміни, які сприяють прогресивному розвитку екосистем, а негативними - ті, що ведуть до їх деградації. На практиці такий підхід може бути реалізований не через вимірю­вання енергетичних значень (вільної енергії) параметрів екоси­стем (що є лише теоретичною основою методу), а через екологі­чний моніторинг, основу якого становлять біологічні індикато­ри, тобто окремі види рослин і тварин, які відіграють роль своє­рідних екологічних стандартів. Поява чи зникнення їх в екоси­стемах свідчать про зміну (зміщення) динамічної рівноваги в той чи інший бік і про характер (прогресивний чи деструктивний) впливу на екосистему (див., наприклад, Злобін та ін., 2003).

З даною концепцією оцінки характеру антропогенного впли­ву, як бачимо, пов'язані визначення екологічної рівноваги та її порушення.

Під екологічною рівновагою розуміють баланс природних чи змінених людиною компонентів і природних процесів, що створюють середовище та забезпечують тривале (умовно нескін­ченне) існування даної екосистеми. Відповідно порушення еко­логічної рівноваги - це зміна в процесах взаємодії та в складі компонентів і елементів екосистеми, що веде в остаточному під­сумку до її заміни іншою екосистемою на тривалий чи умовно нескінченний термін (Реймерс, 1990).

Економічний підхід до оцінки антропогенних процесів впли­ву на природу ґрунтується на зміні корисності використання

355

факторів природного середовища в суспільному виробництві. Таким чином, позитивними змінами можуть вважатися такі, що збільшують інтегральну економічну оцінку компонентів даної екосистеми. Відповідно в розряд негативних попадають зміни, що знижують економічну корисність факторів природного сере­довища і, отже, їх інтегральну економічну оцінку. Носієм тако­го підходу можна вважати поняття збільшення/зменшення про­дуктивності (природних ресурсів, екосистем, компонентів при­роди) (Долішній та ін., 1998; Балацкий, 1979; Веклич, 2000; Методи, 2004).

Фізіологічний підхід базується на здійсненні фізіологічних функцій природи, що вимагають підтримання параметрів сере­довища в надзвичайно вузьких інтервалах. Звичайно, застосу­вання даного підходу щодо класифікації змін на позитивні і негативні пов'язане зі значними труднощами, оскільки межа між ними тонка, мов лезо бритви. Адже для організму людини добре тільки те, що перебуває в межах нормальних значень вла­стивостей середовища - що потрапляє у зазначене «лезо брит­ви». Непродумане «поліпшення» відповідних параметрів може погіршити фізіологічні функції природи. Отже оцінку змін при­родного середовища за фізіологічним критерієм необхідно про­водити з надзвичайною обережністю. Тут переважають понят­тя: оздоровлення (середовища); оптимізація (властивостей сере­довища за певним параметром: температурою, вологістю, електромагнітними показниками тощо). Термінами поліпшення, погіршення (якості довкілля) звичайно оперують тільки у випа­дку відхилення властивостей середовища від оптимальних па­раметрів.

Соціальні функції природного середовища базуються винят­ково на використанні інформаційної цінності компонентів при­родного середовища для розвитку особистості. Хоча останнім часом виникають спроби стандартизувати і ці властивості при­родного середовища (головним чином на урбанізованих терито­ріях, наприклад, у Японії стандартизується рівень озеленення освоюваних територій, наявність «живності» у місті, ін.), на­вряд чи найближчим часом можна чекати появи інтегральних якісних показників (не кажучи вже про кількісні), що дали б змогу підвести об'єктивну базу під соціальну (інформаційну) оцінку змін середовища. Поки що соціальний погляд на приро­ду обумовлюють головним чином суб'єктивні оцінки. Зокрема,

356

такі поняття, як облагородження/окультурення (ландшафтів) означають наближення природних систем (у тому числі і зруй­нованих раніше людиною) до стану, сприятливого (в інформа­ційному відношенні) для життя і діяльності людини, її духов­ного розвитку.

Незалежно від критеріальної основи та функціонального призначення, всі наведені оцінки так чи інакше мають під со­бою також і економічний «підтекст». Це означає, що будь-які процеси «порушення» чи «поліпшення» якості довкілля безпо­середньо чи опосередковано пов'язані з економічними втратами або вигодами, навіть якщо ці економічні показники не «улов­люються» формальною системою економічних розрахунків. Іншою стороною економічного змісту цих процесів є те, що будь-яке цілеспрямоване поліпшення якості середовища передбачає планування конкретних результатів і відповідне вкладання кон­кретних коштів.

16.3. Характеристика процесів порушення природи

Здійснюючи класифікацію процесів порушення природного се­редовища, звичайно використовують два основні підходи. В пер­шому застосовується покомпонентний принцип. Це означає, що процеси розглядаються стосовно порушених природних компо­нентів: атмосфери, гідросфери, літосфери, рослинного і тварин­ного світу. Саме такий підхід використав М. Реймерс, проводя­чи аналіз основних процесів антропогенної зміни природного середовища (Реймерс, 1990).

Однак на практиці найчастіше даний підхід комбінується з функціональним, де екодеструктивні процеси групуються за однорідністю змісту заподіяних змін (наприклад, забруднення, порушення ландшафтів тощо). Такий підхід є більш зручним, оскільки складність процесів екодеструктивного впливу не дає змогу виділити суто компонентні зміни. Так, зміни в гідросфері (забруднення води, зміна режиму стоку рік та ін.) можуть при­водити до деградації ґрунтів. Аналогічно і руйнування земель­них ресурсів (забруднення, ерозія, створення котлованів, наси­пів) може різко погіршити якість водних ресурсів. Пам'ятаючи про цю певну умовність, спробуємо дати оцінку основних видів процесів порушення природного середовища.

357

І. Використання природних ресурсів,

1. Вилучення природних ресурсів:

• невідновних;

• відновних;

• території.

2. Виснаження (вичерпання) природних ресурсів.

II. Поруїиення якості компонентів природного середовища.

3. Забруднення:

• механічне;

• хімічне;

• фізичне (теплове, світлове, шумове, електромагнітне та ін.);

• радіоактивне;

• біологічне;

• інформаційне.

4. Порушення ландшафтів,

4.1. Порушення ґрунтів:

• ерозія;

• висушування;

• підтоплення;

• переущільнення;

• забруднення;

• засолення.

4.2. Порушення режиму водних систем:

• зарегулювання стоку рік;

• вилучення води;

• зміна русел рік;

• зміна екосистем, що підтримують водні системи.

4.3. Зміна рельєфу місцевості і вплив на геосистему:

• формування котлованів і заглиблень;

• формування відвалів і насипів;

• руйнування (усунення) природних геологічних об'єк­тів (гір, скель, пагорбів, ярів);

• пневмовплив на геосферу.

III. Вплив на людину і біоту.

5. Вплив на біоту.

5.1. Прямі процеси впливу на біоту:

• винищування тварин;

• знищення рослин.

5.2. Непрямі процеси впливу на біоту:

• блокування шляхів міграції тварин і рослин;

• ускладнення (блокування) репродуктивних функцій;

• порушення умов існування рослин і тварин;

• спрощення екологічних зв'язків;

• гіпертрофія популяцій деяких біологічних видів;

• порушення екологічної рівноваги привнесенням чужо­рідних даній екосистемі екологічних видів.

6. Процеси впливу на організм людини.

6.1. Процеси прямого впливу на організм людини (виробни­чий і побутовий травматизм).

6.2. Процеси непрямого впливу на організм людини:

• погіршення якості умов життя і діяльності людини (склад повітря, температура, вологість, ін.);

• погіршення якості їжі і питної води (забруднення хар­чових ланцюгів і питної води).

7.Зниження інформаційної цінності природних систем і психологічний вплив на особистість людини.

IV. Вплив на глобальну екосистему Землі.

8. Зміна енергетичної системи Землі:

• зміна клімату Землі;

• зміна електромагнітної системи Землі.

9. Зміна буферних захисних систем Землі (наприклад, змен­шення озонового шару).

У представленому переліку подано загальну картину проце­сів екодеструктивної діяльності людини. Далі докладно харак­теризується кожний з видів порушення природи.

16.4. Антропогенні проблеми довкілля

16.4.1. Використання природних ресурсів

Негативні сторони використання природних ресурсів зводяться головним чином до двох процесів: вилучення і виснаження (ви­черпання) природних ресурсів.

Вилучення природних ресурсів - це такий вид використан­ня природних ресурсів, при якому виключається альтернатив­не використання тих самих чи інших можливих функцій дано­го виду ресурсів у даний момент часу або в майбутньому.

Особливістю вилучення невідновних природних ресурсів є повне виключення використання даних ресурсів у майбутньо­му. Зокрема, лише один раз можуть бути використані паливні копалини: нафта, газ, вугілля. Аналогічно, використавши пі­сок пляжів у будівництві, ми назавжди позбавляємося його ре­креаційних чи берегоукріплюючих функцій.

Вилучення відновних ресурсів викликає тимчасове вилучен­ня їх із можливого альтернативного використання. Зокрема, вода, рослинні ресурси, атмосферні гази мають властивість по­повнюватися за рахунок процесів природного відтворення да­них ресурсів і, отже, можуть згодом бути використані знову.

Своєрідним видом відновних ресурсів є ресурси простору (територій). їх нове використання можливе після припинення використання попереднього.

Підґрунтям для врахування економічних наслідків вилучен­ня природних ресурсів слід вважати неявні витрати (упущену вигоду). Вони виникають через неможливість одночасного вико­ристання даних ресурсів за їхніми альтернативними функціями.

Виснаження (вичерпання) природних ресурсів - це погір­шення якісних характеристик природних ресурсів внаслідок їх експлуатації; воно головним чином пов'язане з виконанням при­родними ресурсами економічних функцій. Зокрема, виснажен­ня землі викликає зменшення вмісту в ґрунті поживних речо­вин; вичерпання покладів корисних копалин обумовлює необ­хідність використовувати ресурси зі зниженим вмістом в них корисних мінералів тощо.

16.4.2. Забруднення

Говорити про забруднення можна тільки стосовно певного об'­єкта, який сприймає наслідки цього явища, тобто біологічної, матеріальної або соціальної системи. При цьому мова йтиме про окремі визначення, що кваліфікують зміну стану середовища як забруднення, якщо така зміна є негативною для досягнення мети розвитку (функціонування) даної системи (об'єкта). Однак можна і потрібно виділити головний об'єкт, стосовно якого да­валося б узагальнююче визначення забруднення.

Дійсно, наше безцінне багатство - найродючіша земля, -залишаючись у полі, є середовищем існування біологічних ор­ганізмів, а в інших умовах перетворюється на забруднюючу ре-

360

човину, яка порушує роботу комунального господарства. Ки­сень, обов'язковий агент життя всього тваринного світу, є руй­нівником металів. Для одних організмів надходження тепла у водойми є сприятливим фактором, для інших має кваліфікува­тися як теплове забруднення, яке згубно впливає на розвиток. Таких прикладів можна навести безліч, оскільки практично всі речовини одночасно мають властивості і сприятливого, і забруд­нюючого агента стосовно різних об'єктів.

В умовах Землі універсальним еквівалентом усіх цінностей природи, на наше глибоке переконання, є людина. Це положен­ня необхідно трактувати ширше утилітарного розуміння задо­волення короткострокових потреб, включаючи в нього і потребу нести відповідальність за долю всього живого на Землі. Саме ж поняття «людина» має означати не окремий індивід чи колек­тив, а все суспільство в цілому. Таким чином, оцінка впливу змін у довкіллі на окремі об'єкти (наприклад, біологічні систе­ми і матеріальні цінності) повинна розглядатися з урахуванням майбутніх перспектив розвитку суспільства.

Під забрудненням довкілля слід розуміти зміну властивос­тей середовища (хімічних, механічних, фізичних, біологічних і пов'язаних з ними інформаційних), яка відбувається як наслі­док природних чи антропогенних процесів, що спричиняють погіршення функцій природи стосовно певного об'єкта (люди­ни, біологічного організму, об'єктів життєдіяльності людини). Класифікація можливих видів забруднення довкілля та їх харак­теристика наводиться в табл. 16.2.

Забруднення є соціально-економічним поняттям. Якщо будь-який елемент навколишнього середовища має альтернативні функції, при визначенні його забруднення доцільно застосову­вати принцип диз'юнкції. Це означає, що зміну середовища слід вважати забрудненням, якщо погіршилася хоча б одна з його функцій. Наприклад, до розряду забруднюючих речовин слід відносити: мінеральні добрива, що, підвищуючи родючість ґру­нту, одночасно забруднюють водойми; пестициди, що несуть по­ряд із позитивним ефектом небезпеку отруєння людей і тварин, та ін. Людина, намагаючись поліпшити деякі функції навколи­шнього середовища, здебільшого водночас ушкоджує інші його функції. Тому практично будь-яка антропогенна зміна навко­лишнього середовища є на сьогоднішньому етапі забрудненням довкілля.

361

Таблиця 16.2. Характеристика основних видів забруднення навколиш­нього середовища

Вид забруднення

Визначення

Механічне

Хімічне Фізичне

теплове (термальне)

- світлове

- шумове

- електромагнітне

4. Радіаційне

5. Біологічне

- біотичне

- мікробіологічне

6. Інформаційне

Засмічення середовища агентами, що справляють лише механічний вплив без хіміко-фізичних наслідків (наприклад, сміттям)

Зміна хімічних властивостей середовища, що негативно впливає на екосистеми і технологічні пристрої

Зміна фізичних параметрів середовища: температурно-енергетичних (теплове чи термальне), хвильових (світлове, шумове, електромагнітне), радіаційних (радіаційне, чи радіоактивне) тощо.

Підвищення температури середовища, головним чином, внаслідок промислових викидів нагрітого повітря, газів і води; може виникнути і як вторинний результат зміни хімічного складу середовища

Порушення природної освітленості місцевості внаслідок дії штучних джерел світла; може приводити до аномалій у житті рослин і тварин

Збільшення інтенсивності шуму понад природний рівень; у людини викликає підвищену стомлюваність, зниження розумової активності, а при досягненні 90-100 дБ -поступову втрату слуху

Зміна електромагнітних властивостей середовища (спричиняють лінії електропередачі, радіо і телебачення, робота деяких промислових і побутових установок та Ін.); призводить до глобальних і місцевих географічних аномалій і змін у тонких біологічних структурах

Перевищення природного рівня вмісту в середовищі радіоактивних речовин

Проникнення в екосистеми і технологічні пристрої різних видів тварин І рослин, які порушують екологічну рівновагу чи спричиняють соціально-економічні збитки

Поширення певних, як правило небажаних для людей, біогенних речовин (виділень, мертвих тіл та ін.) або тих, які порушують екологічну рівновагу

а) поява надзвичайно великої кількості мікроорганізмів внаслідок їх масового розмноження на антропогенних субстратах або середовищах, змінених людиною в ході господарської діяльності;

б) набуття раніше нешкідливою формою мікроорганізмів патогенних властивостей чи здатності пригнічувати інші організми в співтовариствах

Зміна властивостей середовища, що погіршує його функцію як носія інформації

Таблиця 16.3. Атмосферні викиди від стаціонарних джерел за основ­ними видами економічної діяльності, тис. тонн за рік» за даними на 01.01.2004 (Національна, 2003; Довкілля, 2004)

Сектор національної		Інгредієнти		Усього ВИКИДІВ	Частка,
економіки	пил	S02	NOx	СНх	С02	%
Всі сектори націона­льної економіки
Сільське і лісове господарство				<1			<1
Добувна промисловість
Переробка
Паливно-енергетич­ний комплекс
Будівництво
Інші види економіч­ної діяльності							>4

Таблиця 16.4. Динаміка скидання зворотних вод у водні об'єкти за основними секторами національної економіки України, млн. м³(Довкілля, 2003; Довкілля, 2004)

Сектор економіки

Роки

Усього в Україні

у т.ч. за напрямками, %

енергетика та промисловість, з них:

- забруднених,

- без очищення

сільське господарство, з них:

- забруднених

- без очищення

житлово-комунальне господарство, з них:

- забруднених

- без очищення

17 026

Виправданими можна вважати такі спричинені людиною за­бруднення, при яких сума позитивних ефектів у кількісному чи якісному відношенні перевищує сумарний результат негативних наслідків. В іншому разі зміна стану середовища веде до дегра­дації його функції і не може вважатися виправданою. Довгий час

363

у світі переважав саме такий характер використання середови­ща, що призвело до виникнення так званої екологічної кризи. У табл. 16.3, 16.4 наведені основні показники, що характеризують процеси атмосферного і водного забруднення в Україні.

16.4.3. Порушення грунтів

Порушення (руйнування) ґрунтівє результатом складного ком­плексу антропогенних і природних впливів на процеси зміни фізико-хімічних і механічних характеристик ґрунту. Як прави­ло, першопричиною порушення (руйнування) ґрунтів є проце­си, що ініціюються діяльністю людини (механічна обробка ґрун­тів, трансформація шарів землі під час будівництва, переущіль­нення ґрунтів внаслідок діяльності транспорту, випас худоби, полив земель, інші види зміни режиму ґрунтових чи поверхне­вих вод, забруднення ґрунтів тощо) (див., наприклад, Сельско-хозяйственная, 2000; Шубравська, 2002; Методи, 2004). Нас­лідки цих первинних змін можуть багаторазово посилюватися під впливом природних чинників: наприклад, вітру, дощових потоків тощо. Слід підкреслити, що ґрунт є особливим органі-ко-мінеральним природним утворенням, яке виникло внаслідок дії живих організмів, розкладання мертвих організмів, впливу природних вод, атмосфери, гравітаційного поля Землі. Це скла­дна і дуже вразлива система, що створювалася століттями, але може бути зруйнована неправильними діями людини за лічені роки, місяці і навіть дні.

Цифри і факти_____________________________________________

Сьогодні в Україні має місце дуже високий рівень освоєння території: тільки 8% площі країни залишається в некультивованому природному стані (боло­та, озера, ріки, гори). Сільськогосподарська освоєність земельного фонду за станом на початок 2004 р. досягла 72% території країни, з яких на ріллю припадає 56% (Довкілля, 2004).

Найбільший рівень сільськогосподарського освоєння територій мають землі Запорізької (88%), Миколаївської (87%), Кіровоградської (86%), Дніпропет­ровської та Одеської (по 83%), Херсонської (82%) областей. Трохи нижчий цей показник у лісостепових областях, у 1,5-2 рази менший у зоні Полісся. Для порівняння: у США розораність території складає 19%, Франції і ФРН -33%, Італії-31%.

Ппоща цілинних земель в Україні становить тільки 0,4% її території, на частку площ під багаторічними насадженнями припадає 2,2%, косовицями -5,8% і пасовищами - 13,2% (Національна, 2003).

Показник сільськогосподарського освоєння земельного фон­ду, який є одним із найвищих у світі - 72% території країни за порівняно невисокої густоти населення, свідчить про безпреце­дентно низьку ефективність сільськогосподарського виробницт­ва в Україні (!).

Можна назвати цілий ряд процесів екодеструктивного антро­погенного впливу на ґрунти.

Ерозія ґрунтів - це процес руйнування верхніх, найбільш родючих шарів ґрунту і порід, що його підстилають.

Як зазначено вище, первинною причиною ерозії ґрунтів є діяльність людини, що потім посилюється впливом природних сил. Залежно від переважання тих чи інших факторів, що впли­вають на хід ерозійних процесів, виділяють такі форми даного виду порушення ґрунтів:

• механічна (агротехнічна) ерозія - відбувається внаслідок ме­ханічної обробки ґрунтів; побічним результатом, зокрема, може бути систематичне зрушення ґрунту вниз по схилу внаслідок роботи сільськогосподарських машин і знарядь під час оран­ки; надзвичайно небезпечною слід вважати механічну обробку ґрунтів уздовж земельного схилу: після глибокої оранки та­ких земель дощ, вітер і гравітаційні сили можуть зруйнувати землю (наприклад, вимивши яр) за лічені місяці, а при силь­ному дощі - навіть за години. Тому заборонено культивацію просапних культур (тобто таких, що потребують, як буряк чи соняшник, багаторазової механічної обробки міжрядь) на схи­лах, що мають кут нахилу більш 1°, а угіддя, що мають нахил більше 7°, взагалі повинні виводитися із сільськогосподарсько­го виробництва, яке потребує механічної обробки землі;

• будівельна ерозія спричиняється порушенням трав'яного покриву при будівельних роботах будь-якого типу;

• транспортна ерозія є наслідком порушення рослинності транспортними засобами; особливо відчутна в пустелі і тундрі;

• пасовищна ерозія відбувається через ослаблення трав'яного покриву під впливом витоптування чи виїдання тваринами;

• вітрова ерозія (дефляція, видування) відбувається внаслідок перенесення ґрунтових частинок повітряними потоками; при сильній дефляції виникають пилові бурі;

• водна ерозія викликається перенесенням ґрунтових части­нок під дією водних потоків; характерним наслідком є утво­рення ярів;

365

• хімічна ерозія є наслідком нагромадження в ґрунтах окре­мих хімічних компонентів (мінеральних добрив, ядохіміка-тів, ін.), що руйнують структуру ґрунту.

Цифри і факти_____________________________________________

В Україні на початок 2004 р. ппоща еродованих земель оцінювапася в 49% загального фонду сільськогосподарських угідь, найгірші показники мають Донецька (70%), Луганська (62%) і Одеська (56%) області. Більше половини продуктивних земель еродовано в Кіровоградській, Миколаївській, Харківсь­кій областях (Національна, 2003).