Флора України, що занесена до Червоної книги 4 страница

Щорічно через неправильну обробку зі схилів змивається близько 500 млн тонн продуктивних земель, при цьому безповоротно втрачається 24 млн тонн гумусу, 1 млн тонн азотовмісних речовин, 0,7 тонн фосфору і 10 млн тонн капію. У цілому по Україні площа еродованих земель збільшується на 80 тис. га за рік. Економічні збитки тільки через ерозію земель становлять більше 9 млрд грн (Методи, 2004).

Переущільнення ґрунтів за своїми екодеструктивним нас­лідками є процесом, дуже близьким до ерозії, і найчастіше - її початковим етапом. Переущільнення ґрунтів ~ це процес руй­нування структури ґрунтів під впливом надмірного техногенно­го тиску на ґрунтову поверхню.

Висушування земель - процес появи в літологічному про­філі повітряно-сухих ґрунтів і зниження природної вологості до показника менше 60% повної вологоємності. Висушування обу­мовлює зниження родючості ґрунту, сприяє розвитку ерозійних процесів. Його негативний вплив на сільськогосподарські землі починається при зниженні рівня ґрунтових вод до 1,8 м (Козь-менко и др., 1992).

Причинами висушування земель можуть виступати як гір­ничі роботи, що супроводжуються утворенням западин, балок, так і недоліки меліоративного проектування через недостатньо високий рівень знань і загальної культури землеробства. На­слідком цього може бути, зокрема, непродумане закладення гли­боких висушувальних канав без урахування властивостей ґрун­тів і напрямків майбутнього використання осушених угідь.

Висушування земель може спричинятися необачним регу­люванням стоку рік і збільшенням глибини водойм. Ці дії мо­жуть інтенсифікувати підземні стоки і тим самим обумовлюва­ти зменшення обводнювання. Висушування земель може вини­кати внаслідок побудови дамб, обвалування та інших робіт, спря-

366

мованих на відведення поверхневих вод за межі території. Ще одна причина можливого висушування - вирубування лісових насаджень. Це веде до активізації процесів випарування з по­верхні, а отже, і до зниження рівня ґрунтових вод.

Підтоплення земель - це процес підвищення природної во­логості ґрунтів понад 80% їх повної вологоємності, що відбува­ється під впливом примусового підйому рівня ґрунтових вод у зону аерації (Козьменко и др., 1992).

До підтоплення призводить не тільки нераціональне спору­дження водоймищ. Значна частина підтоплених земель утворю­ється через порушення норм поливу при зрошенні, втрати води (витік) у зрошувальних мережах, через технічну недосконалість проектів зрошення. При цьому особливо інтенсивно підтоплен­ня відбувається в перші 2-3 роки функціонування зрошуваль­ної системи.

Чимало земель зазнають підтоплення внаслідок створення котлованів, траншей та інших земляних споруд. У них накопи­чуються поверхневі та дощові води, які потім з'єднуються з під­земними. Проникаючи в породи, ці води викликають їх обвод­нювання і підвищують рівень ґрунтових вод.

До підтоплення можуть призвести і різні земляні роботи, спрямовані на створення насипних об'єктів (насипів, відвалів тощо). У насипних ґрунтах створюються сприятливі умови для конденсації водяної пари, крім того, такі об'єкти можуть пере­шкоджати природному стоку поверхневих вод і фактично вести до виникнення штучних джерел водозбору.

Досить часто підтоплення спричиняється порушенням стру­ктури верхнього шару ґрунту внаслідок зняття рослинного покрову, викорчовуванням кореневої системи. Поверхневі ґру­нти втрачають свій природний захисний шар, це може вести до збільшення кількості вологи в породах через кращу проник­ність поверхневих ґрунтів і до збереження вологи в породі вна­слідок відсутності її транспірації рослинністю.

Процеси стійкого довгострокового підтоплення земель нази­ваються заболочуванням.

Забруднення ґрунтів ~ привнесення і виникнення в ґрунті нових, звичайно нехарактерних для нього фізичних, хімічних чи біологічних агентів, або перевищення за певний час середнього багаторічного природного рівня (у межах його найбільших ко­ливань) концентрації названих агентів (Реймерс, 1990).

367

Основними джерелами забруднення ґрунтів є: забруднюючі речовини, що осідають з повітря (тобто первинним у даному ви­падку є атмосферне забруднення); привнесені мінеральні і надмі­рна кількість органічних добрив, пестицидів чи інших хімічних речовин, наприклад, дефоліантів чи засобів обробки ґрунтів (для їх розкислення); речовин, що містяться у воді для поливу; речо­вин, що надходять внаслідок діяльності людини (паливно-мас­тильні матеріали, непередбачені витоки чи розливи матеріалів під час роботи машин, транспортних засобів, а також втрати ре­човин через неправильне збереження на складах і сховищах, у т.ч. під час аварій); виробничі і побутові відходи.

Забруднення ґрунтів змінює перебіг процесу ґрунтоутворен­ня (здебільшого гальмує його), різко знижує родючість ґрунтів, викликає нагромадження забруднювачів у рослинах, з яких вони потрапляють в організм людини прямо чи побічно (з рослинни­ми або тваринними продуктами). Ще одним наслідком забруд­нення ґрунтів є послаблення процесів самоочищення ґрунтів. Це підвищує загрозу накопичення хвороботворних організмів і створює ризик виникнення небезпечних хвороб.

Для України серйозною проблемою залишається радіаційне забруднення ґрунтів внаслідок Чорнобильської аварії. Загальна площа радіоактивного забруднення ґрунтів радіоактивним цезі­єм Cs-137 становить 8,4 млн га сільгоспугідь, велика частинка яких розташована в Житомирській області (70%) і в південних районах Київської області (15%). Інші забруднені ділянки роз­кидані по території Рівненської, Волинської, Чернігівської, Він­ницької, Черкаської і Тернопільської областей (Національна, 2003; Яцик, 2001).

Засолення ґрунтів є однією з форм забруднення ґрунтів і визначається як підвищення вмісту в ґрунті легкорозчинних солей (карбонату натрію, хлоридів і сульфатів). Засолення зви­чайно обумовлене природним надходженням солей із ґрунтових чи поверхневих вод, але найчастіше причиною є нераціональне зрошення. Ґрунти вважаються засоленими при вмісті більш 0,1% ваги токсичних для рослин солей або 0,25% солей у щільному залишку (для безгіпсових ґрунтів) (Реймерс, 1990).

Динаміку основних показників екодеструктивного впливу на ґрунти України розраховано за різними джерелами та наве­дено втабл. 16.5 (Довкілля, 2004; Національна, 2001; Охорона, 1999; Дорогунцов та ін., 1992).

368

Таблиця 16.5. Показники екологічної деструкції ґрунтів України

Показник

Значення

млн га

%

Зменшення вмісту гумусу (за останні 35-^0 років)

Збільшення площі кислих ґрунтів (за останні 25 років)

Збільшення площі засолених ґрунтів (за останні 25 років)

Щорічне зростання площ еродованої ріллі

Сільгоспугідь, уражених водною ерозією

Частка сільгоспугідь, що зазнають вітрової ерозії

Частка засолених І солонцюватих ґрунтів

На 1,8

На 0,6

3 3,5 До 3,1

25,0 24,0

0,060-0,080	0,1-0,2
13,4	32,0
6,0	14,4
4,3	12,5

До комплексних форм забруднення призводить поховання промислових побутових відходів. Особливо гострою є зазначена проблема в Україні, де це пов'язано з дуже низьким рівнем екс­плуатації відходосховищ. Досить часто виникають випадки за­горання смітників і полігонів. Іноді це переростає в процес пер­манентного тління відходів, що супроводжується інтенсивним забрудненням атмосфери інгредієнтами невідомого складу. Не вдається уникнути вторинних процесів забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод відходами, що вимиваються і роз­чиняються (табл. 16.6).

Цифри і факти

Сьогодні в Україні загальна маса накопичених відходів (у поверхневих сховищах) перевищує 25 млрд тонн, що в розрахунку на 1 м² території становить близько 40 тис. тонн. На одну людину припадає понад 400 тонн. Загальна площа земель, зайнятих під скупченнями відходів (відвали, те­рикони, шлаконакопичувачі, різного роду смітники тощо), складає біль­ше 160 тис. га (розраховано за даними: Довкіпля, 2004; Національна, 2001).

Щорічно в країні утворюється 35 млн. м³ побутових відходів, тобто бли­зько 0,8 м³на одного житепя. Ці відходи складуються в 770 сміттєсхови­щах, з яких 80% не обладнані системами захисту від забруднення ґрун­тів, води і повітря (Національна, 2001).

У критичному стані знаходиться зберігання сільськогосподарських хімі­катів (отрут, мінеральних добрив, інших речовин). Основна проблема в тому, що в країні накопичилася значна кількість високотоксичних відхо­дів, у більшості з них давно минув термін реалізації, утрачене ідентифі-

369

Таблиця 16.6. Показники утворення, використання і знешкодження токсичних відходів в Україні за станом на початок 2004 р. (Розраховано за даними: Довкілля, 2004; Націо­нальна, 2001)

Показники

Відходи всіх класів небезпеки

Клас небезпеки відходів

IV

Щорічний обсяг утворення відходів, тис. тонн

Частка відходів, що використовуються, %

Частка відходів знешкоджених або знищених, %

Частка відходів, організовано складованих, %

Частка відходів, складованих неорганізовано, %

Середні витрати на знищення, знешкодження та складування 1 тонни відходів, грн/т

Загальний обсяг відходів в організованих сховищах на початок 2004 p., тис. тонн

Площа сховищ, необхідна для

складування одиниці відходів, га/тис. тонн

Об'єм сховищ, необхідний для складування одиниці відходів, м /тис. тонн

79 000				76 563
			<1	<1

2 745 068 138 1557 22 562 2 720 811

0,012 8,123 3,832 0,213 0,022

2811 279

каційне маркування. Не витримуються вимоги щодо зберігання цих ви­сокотоксичних речовин. Бувають випадки загорання сховищ, збережен­ня речовин під відкритим небом, витоки в ґрунт і водойми. Ще й дотепер не вирішено проблему утилізації чи хоча б нейтралізації невикористаних речовин. За укрупненими оцінками в середньому в кожній з областей України зберігається 500-700 тонн невикористаних сільськогосподарсь­ких хімікатів.