Зло­якіс­ні но­во­ут­во­рен­ня 4 страница

Ка­надсь­кі дос­лід­ни­ки виз­на­чи­ли рі­вень елек­тро­маг­ніт­них на­ван­та­жень на ді­тей до 15 ро­ків про­тя­гом двох діб: для маг­ніт­ної скла­до­вої це близь­ко 0,121 мкТл, а для елек­трич­но­го по­ля – 14,4 В/м. По­ка­за­но, що по­ле 1,5 мкТл ін­ду­кує гус­ти­ну стру­му в ор­га­нах людсь­ко­го ті­ла від 2 до 8 мА/м².

Ус­та­нов­ле­но, що чим ко­рот­ша хви­ля, тим біль­шу енер­гію во­на має. Ви­со­ко­час­тот­ні вип­ро­мі­ню­ван­ня мо­жуть іоні­зу­ва­ти ато­ми чи мо­ле­ку­ли в со­ма­тич­них клі­ти­нах і та­ким чи­ном по­ру­шу­ва­ти бі­оло­гіч­ні про­це­си, що в них від­бу­ва­ють­ся. ЕМП ви­со­ких час­тот ма­ють влас­ти­вість по­ши­рю­ва­ти­ся в прос­то­рі зі швид­кіс­тю, наб­ли­же­ною до швид­кос­ті світ­ла. Елек­тро­маг­ніт­ні ко­ли­ван­ня дов­гох­вильо­во­го спек­тра хо­ча і не ви­би­ва­ють елек­тро­ни із зов­ніш­ніх обо­ло­нок ато­мів, але здат­ні наг­рі­ва­ти ор­га­ні­ку, при­во­ди­ти мо­ле­ку­ли в теп­ло­вий рух. При­чо­му теп­ло це внут­рішнє – на­віть чут­ли­ві по­каж­чи­ки, вста­нов­ле­ні на шкі­рі, його не реєстру­ють.

Зов­нішнє низь­ко­час­тот­не елек­тро­маг­ніт­не вип­ро­мі­ню­ван­ня мо­же ство­рю­ва­ти пе­реш­ко­ди бі­ос­тру­мам, які ві­діг­ра­ють важ­ли­ву роль у життєді­яль­нос­ті ор­га­ніз­мів.

З'ясо­ва­но, що в міс­цях з пе­ре­ви­щен­ням рів­ня елек­тро­маг­ніт­но­го вип­ро­мі­ню­ван­ня мо­жуть час­ті­ше ви­ни­ка­ти до­рожньо-тран­спор­тні при­го­ди. Силь­не елек­тро­маг­ніт­не по­ле спо­віль­нює ре­ак­цію во­ді­їв у 2-3 ра­зи і не­га­тив­но впли­ває на їх зір – зоб­ра­жен­ня "від­дру­ко­вується" в моз­ку з за­піз­нен­ням на пів се­кун­ди.

Вста­нов­ле­но, що ді­ти, які про­жи­ва­ють у без­по­се­ред­ній близь­кос­ті від ЛЕП ви­со­кої нап­ру­ги, хво­рі­ють на лейке­мію у 2 ра­зи час­ті­ше від се­редньо­с­та­тис­тич­но­го по­каз­ни­ка. У лю­дей, які про­жи­ва­ють поб­ли­зу ви­со­ко­вольтних ЛЕП, час­то ви­яв­ля­ють­ся роз­ла­ди сну і пам'яті.

ЕМП про­мис­ло­вої час­то­ти (50-60 Гц) впли­ва­ють на роз­ви­ток ра­ку в лю­дей, про­фе­сійно пов'яза­них із елек­троз­ва­рю­ван­ням і об­слу­го­ву­ван­ням елек­тро­апа­ра­ту­ри. Ви­яв­ле­но, що ін­дук­ція маг­ніт­но­го по­ля від 0,3 мкТл збіль­шує ри­зик ви­ник­нен­ня пух­лин нер­во­вої сис­те­ми та лейке­мії.

Є низ­ка епі­де­мі­оло­гіч­них дос­лі­джень з вив­чен­ня впли­ву ЕМП на роз­ви­ток ра­ку мо­лоч­ної за­ло­зи. Та­кі ро­бо­ти ґрун­ту­ють­ся на гі­по­те­зі про те, що під дією ЕМП змен­шується ут­во­рен­ня гор­мо­ну ме­ла­то­ні­ну і це мо­же ві­діг­ра­ти пев­ну роль у роз­вит­ку ра­ку мо­лоч­ної за­ло­зи.

"По­бу­то­ві" ЕМП мож­на по­ді­ли­ти на дві ка­те­го­рії: по­ля елек­трич­но­го об­лад­нан­ня бу­ді­вель та по­ля по­бу­то­вої тех­ні­ки в на­ших квар­ти­рах.

ЕМП від зов­нішньо­го елек­тро­тех­ніч­но­го об­лад­нан­ня в жит­ло­вих бу­дин­ках, як пра­ви­ло, не­ве­ли­ке – 1-10 В/м. Дже­ре­лом ЕМП у при­мі­щен­ні є внут­ріш­ня про­вод­ка. Елек­трич­ні по­ля, ви­щі від 200 В/м, у жит­ло­вих при­мі­щен­нях не фік­су­ють­ся.

Що­до маг­ніт­ної скла­до­вої, то особ­ли­ву ува­гу при­вер­та­ють рів­ні близь­ко 0,2 мкТл і ви­ще. Цей рі­вень маг­ніт­но­го по­ля в ба­гатьо­х кра­їнах прийня­то як по­ро­го­вий піс­ля вста­нов­лен­ня зв'яз­ку між зна­чен­ням маг­ніт­но­го по­ля про­мис­ло­вої час­то­ти (50-60 Гц) та зах­во­рю­ва­ніс­тю на лейке­мію при три­ва­ло­му оп­ро­мі­нен­ні.

Мак­си­маль­ні зна­чен­ня маг­ніт­но­го по­ля в при­місь­ко­му елек­трот­ран­спор­ті ся­га­ють 75 мкТл; се­реднє зна­чен­ня 20 мкТл; се­реднє зна­чен­ня на тран­спор­ті з при­во­дом від пос­тійно­го стру­му – 29 мкТл.

Найві­до­мі­ші ЕМП – це по­ля мо­біль­них те­ле­фо­нів і пер­со­наль­них комп'юте­рів. Во­ни мо­жуть не­га­тив­но впли­ва­ти не тіль­ки на на­ше здо­ров'я, але й на те, що зна­хо­дить­ся нав­ко­ло нас. Ко­рис­ту­ван­ня комп'юте­ром під час польо­ту на лі­та­ку мо­же приз­вес­ти до ви­хо­ду з ла­ду найкра­що­го ра­ді­оло­ка­ційно­го об­лад­нан­ня лі­та­ка, ство­ри­ти пе­реш­ко­ди, спри­чи­ни­ти від­клю­чен­ня бор­то­вих комп'юте­рів і на­віть ви­бух. До та­ких нас­лід­ків мо­же приз­вес­ти та­кож ра­ді­оте­ле­фон стіль­ни­ко­во­го зв'яз­ку. Ос­тан­ній до то­го ж мо­же вик­ли­ка­ти проб­ле­ми в ро­бо­ті ме­дич­но­го об­лад­нан­ня лі­ка­рень. Роз­гля­не­мо це де­таль­ні­ше.

Мо­біль­ний те­ле­фон – над­зви­чайно зруч­ний за­сіб зв'яз­ку. Але на­ко­пи­че­ні знан­ня про вплив ЕМП на ор­га­нізм лю­ди­ни да­ють змо­гу од­ноз­нач­но го­во­ри­ти, що елек­тро­маг­ніт­не вип­ро­мі­ню­ван­ня мо­біль­но­го те­ле­фо­ну, як і будь-яко­го ін­шо­го дже­ре­ла ЕМП, мо­же спри­чи­ня­ти вплив на фі­зі­оло­гіч­ний стан і здо­ров'я лю­ди­ни. У зв'яз­ку з цим дос­лід­ни­ки ба­гатьо­х кра­їн ак­тив­но пра­цю­ють над виз­на­чен­ням чіт­ких кри­те­рі­їв без­пе­ки і ре­ко­мен­да­цій для ство­рен­ня но­во­го по­ко­лін­ня тех­ні­ки для мо­біль­но­го зв'яз­ку, яка пра­цю­ва­ти­ме в найменш без­печ­но­му ре­жи­мі впли­ву, щоб зни­зи­ти до мі­ні­му­му шкід­ли­вий вплив ЕМП.

Об­лас­тя­ми оп­ро­мі­нен­ня під час ро­бо­ти мо­біль­но­го те­ле­фо­ну є перш за все го­лов­ний мо­зок і пе­ри­фе­рич­ні ре­цеп­то­ри вес­ти­бу­ляр­но­го, зо­ро­во­го і слу­хо­во­го ана­лі­за­то­рів. При ви­ко­рис­тан­ні мо­біль­них те­ле­фо­нів з не­су­чою час­то­тою 490-900 мГц дов­жи­на хви­лі вип­ро­мі­ню­ван­ня нез­нач­но пе­ре­ви­щує лі­нійні роз­мі­ри го­ло­ви лю­ди­ни. У цьому ви­пад­ку вип­ро­мі­ню­ван­ня пог­ли­нається не­рів­но­мір­но і мо­жуть ут­во­рю­ва­ти­ся так зва­ні га­ря­чі точ­ки, особ­ли­во в цен­трі го­ло­ви. Роз­ра­хун­ки пог­ли­не­ної енер­гії ЕМП у моз­ку лю­ди­ни по­ка­зу­ють, що при ви­ко­рис­тан­ні мо­біль­но­го те­ле­фо­ну по­туж­ніс­тю 0,6 Вт з ро­бо­чою час­то­тою 900 мГц "пи­то­ма" енер­гія по­ля в го­лов­но­му моз­ку ста­но­вить від 120 до 230 мкВт/см. От­же, мож­на очі­ку­ва­ти, що три­ва­лий пов­тор­ний вплив гра­нич­но до­пус­ти­мих доз вип­ро­мі­ню­ван­ня мо­же приз­вес­ти до змін біоелек­трич­ної ак­тив­нос­ті різ­них струк­тур моз­ку і роз­ла­дів його фун­кцій.

Вип­ро­мі­ню­ван­ня мо­біль­но­го те­ле­фо­ну має склад­но­мо­дульо­ва­ний ха­рак­тер. Од­на зі скла­до­вих сиг­на­лу всіх те­ле­фо­нів – низь­ко­час­тот­на. Але найниж­чі (1-15 Гц) час­то­ти від­по­ві­да­ють рит­мам моз­ку лю­ди­ни, які за ін­тен­сив­ніс­тю пе­ре­ви­щу­ють ін­ші рит­ми елек­трич­ної ак­тив­нос­ті здо­ро­вої лю­ди­ни. До­ве­де­но, що мо­дульо­ва­ні ЕМП мо­жуть ви­бір­ко­во приг­ні­чу­ва­ти чи під­си­лю­ва­ти ці бі­орит­ми.

Склад­ний ре­жим мо­ду­ля­ції елек­тро­маг­ніт­них хвиль мо­біль­но­го те­ле­фо­ну впли­ває на алер­гі­ків: час­ти­на з них страж­дає від над­зви­чайно ви­со­кої сприйнят­ли­вос­ті до елек­тро­маг­ніт­них хвиль у пев­них ре­жи­мах мо­ду­ля­ції вже при низь­кій до­зі вип­ро­мі­ню­ван­ня (1-4 мкВт/см). Це слід ура­хо­ву­ва­ти при ко­рис­ту­ван­ні мо­біль­ни­ми те­ле­фо­на­ми. Важ­ли­вим є й та­ке по­пе­ре­джен­ня: особ­ли­во­му ри­зи­ку під­да­ють­ся лю­ди, які роз­мов­ля­ють по мо­біль­но­му те­ле­фо­ну все­ре­ди­ні ав­то­мо­бі­ля. Як­що ан­те­на те­ле­фон­но­го апа­ра­та зна­хо­дить­ся все­ре­ди­ні ме­та­ле­во­го кор­пу­су ав­то­мо­бі­ля, то він є ре­зо­на­то­ром і ба­га­ток­рат­но під­си­лює до­зу пог­ли­не­но­го вип­ро­мі­ню­ван­ня.

Зви­чайно, що ці на­уко­во обґрун­то­ва­ні до­ка­зи не є під­ста­вою для вис­нов­ку про шкід­ли­вість мо­біль­них те­ле­фо­нів. Во­ни по­вин­ні сти­му­лю­ва­ти про­дов­жен­ня серйоз­них дос­лі­джень у цій сфе­рі і вдос­ко­на­лю­ва­ти те­ле­фон­ні апа­ра­ти мо­біль­но­го зв'яз­ку, а та­кож за­без­пе­чу­ва­ти ко­рис­ту­ва­чів де­таль­ною ін­фор­ма­цією про пра­виль­ну експлу­ата­цію цього зруч­но­го пе­ре­го­вор­но­го прис­трою.

За своєю бу­до­вою і ство­рен­ням елек­тро­маг­ніт­них по­лів комп'юте­ри схо­жі з ра­ді­оп­рийма­ча­ми, те­ле­ві­зо­ра­ми, му­зич­ни­ми цен­тра­ми та ін­шою тех­ні­кою, яка сьогод­ні при­сут­ня майже в усіх до­мів­ках. Комп'ютер­ний мо­ні­тор – дже­ре­ло як змін­но­го, так і пос­тійно­го елек­трич­но­го по­ля. Пер­ше не­ба­жа­не че­рез пря­мий бі­оло­гіч­ний вплив; дру­ге є чин­ни­ком, що впли­ває на ба­ланс аероіонів у по­меш­кан­ні.

Нап­ру­жен­ня ста­тич­но­го елек­трич­но­го по­ля без­по­се­редньо бі­ля ек­ра­на елек­трон­но-про­ме­не­вих тру­бок мо­ні­то­рів у від­нос­но су­хо­му по­віт­рі мо­же до­сяг­ти де­кіль­кох сот кВ/м. І в те­ле­ві­зо­рах, і в мо­ні­то­рах маг­ніт­ні по­ля обу­мов­ле­ні час­ті­ше ро­бо­тою сис­тем кад­ро­во­го та ряд­ко­во­го роз­во­ро­тів.

Згід­но із са­ні­тар­но-гі­гієніч­ни­ми нор­ма­ми, без­пе­рер­вна три­ва­лість ро­бо­ти з ві­де­отер­мі­на­лом не по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти 4 го­ди­ни при 8-го­дин­но­му ро­бо­чо­му дні. Піс­ля кож­ної го­ди­ни ро­бо­ти не­об­хід­на пе­рер­ва на 5-10 хви­лин, ба­жа­ною є спе­ці­аль­на гім­нас­ти­ка для очей.

12.5. Акустичне забруднення

Шум – без­лад­не поєднан­ня різ­них за си­лою і час­то­тою зву­ків, які здат­ні спри­чи­ни­ти нес­при­ят­ли­вий вплив на ор­га­нізм лю­ди­ни. Дже­ре­лом шу­му є будь-який про­цес, що вик­ли­кає змі­ну тис­ку чи ме­ха­ніч­ні ко­ли­ван­ня у твер­дих, рід­ких або га­зо­по­діб­них се­ре­до­ви­щах. Дія його на ор­га­нізм лю­ди­ни пов'яза­на го­лов­ним чи­ном із зас­то­су­ван­ням но­во­го, ви­со­коп­ро­дук­тив­но­го об­лад­нан­ня, з ме­ха­ні­за­цією і ав­то­ма­ти­за­цією ви­роб­ни­чих про­це­сів: пе­ре­хо­дом на но­ві швид­кос­ті при експлу­ата­ції різ­них вер­ста­тів і аг­ре­га­тів. Дже­ре­ла­ми шу­му мо­жуть бу­ти дви­гу­ни, на­со­си, ком­пре­со­ри, тур­бі­ни, пнев­ма­тич­ні та елек­трич­ні інстру­мен­ти, мо­ло­ти, вер­ста­ти, цен­три­фу­ги, бун­ке­ри та ін­ші ус­та­нов­ки з де­та­ля­ми, які ру­ха­ють­ся. Крім то­го, ос­тан­ні­ми ро­ка­ми у зв'яз­ку зі знач­ним роз­вит­ком місь­ко­го тран­спор­ту зрос­ла ін­тен­сив­ність шу­му в по­бу­ті, то­му він як нес­при­ят­ли­вий чин­ник на­був ве­ли­ко­го со­ці­аль­но­го зна­чен­ня.

Шум має пев­ну час­то­ту, або спектр, що ви­ра­жається в гер­цах, і ін­тен­сив­ність – рі­вень зву­ко­во­го тис­ку, який ви­мі­рюється в де­ци­бе­лах. Для лю­ди­ни об­ласть від­чут­них зву­ків виз­на­чається в ін­тер­ва­лі від 16 до 20 000 Гц. Найбільш чут­ли­вий слу­хо­вий ана­лі­за­тор до сприйнят­тя зву­ків час­то­тою 1000-3000 Гц (мов­на зо­на).

Нор­мо­ва­ни­ми па­ра­мет­ра­ми шу­му є рів­ні зву­ко­во­го тис­ку в ок­тав­них сму­гах з се­редньо­ге­омет­рич­ни­ми час­то­та­ми 63,125, 250, 500, 1000, 2000, 4000 і 8000 Гц і ек­ві­ва­лен­тний (за енер­гією) рі­вень зву­ку в де­ци­бе­лах (шка­ла А). До­пус­ти­мі рів­ні шу­му на ро­бо­чих міс­цях не пе­ре­ви­щу­ють від­по­від­но 110, 94, 87, 81, 78, 75, 73 дБ, а за шка­лою А – 80 дБ. Нап­рик­лад, при за­пус­ку ре­ак­тив­них дви­гу­нів лі­та­ків рі­вень шу­му ко­ли­вається від 120 до 140 дБ, при кле­пан­ні і ру­бан­ні лис­то­вої ста­лі – від 118 до 130 дБ, ткаць­ких вер­ста­тів – до 105 дБ; по­бу­то­вий шум, пов'яза­ний з життєді­яль­ніс­тю лю­дей, ста­но­вить 45-60 дБ.

Ме­ха­нізм дії шу­му на ор­га­нізм лю­ди­ни склад­ний і не­дос­татньо вив­че­ний. Ко­ли йдеть­ся про вплив шу­му, то ос­нов­ну ува­гу при­ді­ля­ють ста­ну ор­га­на слу­ху, бо слу­хо­вий ана­лі­за­тор у пер­шу чер­гу сприймає зву­ко­ві ко­ли­ван­ня і його ура­жен­ня адек­ват­не дії шу­му на ор­га­нізм. По­ряд з ор­га­ном слу­ху сприйнят­тя зву­ко­вих ко­ли­вань мо­же здійсню­ва­ти­ся і че­рез шкір­ний пок­рив ре­цеп­то­ра­ми віб­ра­ційної чут­ли­вос­ті.

Змі­ни, які ви­ни­ка­ють в ор­га­ні слу­ху, де­які дос­лід­ни­ки по­яс­ню­ють трав­му­валь­ною дією шу­му на пе­ри­фе­рич­ний від­діл слу­хо­во­го ана­лі­за­то­ра – внут­рішнє ву­хо. Цим же по­яс­ню­ють пер­вин­ну ло­ка­лі­за­цію ура­жен­ня в клі­ти­нах внут­рішньої спі­раль­ної бо­роз­ни і спі­раль­но­го (кор­тієво­го) ор­га­на. У ме­ха­ніз­мі дії шу­му на ор­ган слу­ху іс­тот­ну роль ві­діг­рає пе­ре­нап­ру­жен­ня галь­мів­но­го про­це­су, яке за від­сут­нос­ті дос­татньо­го від­по­чин­ку приз­во­дить до вис­на­жен­ня зву­кос­приймаль­но­го апа­ра­та і пе­ре­ро­джен­ня клі­тин, що вхо­дять до його скла­ду. Де­які дос­лід­ни­ки вва­жа­ють, що три­ва­лий вплив шу­му вик­ли­кає стійкі по­ру­шен­ня в сис­те­мі кро­во­пос­та­чан­ня внут­рішньо­го ву­ха, які і є без­по­се­редньою при­чи­ною по­даль­ших змін у ла­бі­рин­тній рі­ди­ні і де­ге­не­ра­тив­них про­це­сів у чут­ли­вих еле­мен­тах спі­раль­но­го ор­га­на.

Па­то­ло­гіч­ні змі­ни, що роз­ви­ва­ють­ся в нер­во­во­му апа­ра­ті за­вит­ка при три­ва­ло­му впли­ві ін­тен­сив­но­го шу­му, знач­ною мі­рою обу­мов­ле­ні пе­рев­то­мою кір­ко­вих слу­хо­вих цен­трів.

Три­ва­лий вплив шу­му вик­ли­кає по­ру­шен­ня де­яких бі­охі­міч­них про­це­сів – ви­яв­ля­ють­ся змі­ни у вміс­ті глі­ко­ге­ну, нук­ле­їно­вих кис­лот, луж­ної і кис­лої фос­фа­таз, ян­тар­ної кис­ло­ти, де­гід­ро­ге­на­зи і хо­лі­нес­те­ра­зи. На­ве­де­ні да­ні пов­ніс­тю не роз­кри­ва­ють ме­ха­нізм дії шу­му на ор­ган слу­ху, але кож­ний із заз­на­че­них мо­мен­тів має пев­не па­то­ге­не­тич­не зна­чен­ня.;

Ви­ник­нен­ня не­адек­ват­них змін у від­по­відь на вплив шу­му зу­мов­ле­не ши­ро­ки­ми ана­то­мо-фі­зі­оло­гіч­ни­ми зв'яз­ка­ми слу­хо­во­го ана­лі­за­то­ра з різ­ни­ми від­ді­ла­ми нер­во­вої сис­те­ми. Акус­тич­ний под­раз­ник, ді­ючи че­рез ре­цеп­тор­ний апа­рат слу­хо­во­го ана­лі­за­то­ра, вик­ли­кає реф­лек­тор­ні зру­шен­ня у фун­кці­ях не тіль­ки кір­ко­во­го від­ді­лу, але й ін­ших ор­га­нів.

Не­га­тив­ний вплив шу­му на лю­ди­ну за­ле­жить від ба­гатьо­х чин­ни­ків: ві­ку, ста­ті, особ­ли­вос­тей нер­во­вої сис­те­ми, ста­ну здо­ров'я, пе­рі­оду до­би, умов жит­тя та ін. Під­ви­ще­ну чут­ли­вість до шу­му ма­ють під­літ­ки 15-18 ро­ків, лю­ди піс­ля 40 ро­ків. Чо­ло­ві­ки чут­ли­ві­ші до шу­му, ніж жін­ки. По­си­ле­но ре­агу­ють на шум хво­рі лю­ди, особ­ли­во з роз­ла­да­ми нер­во­вої сис­те­ми. Ви­яв­ле­но ви­пад­ки під­ви­ще­ної ін­ди­ві­ду­аль­ної чут­ли­вос­ті до шу­му.

Чис­лен­ни­ми дос­лі­джен­ня­ми вста­нов­ле­но, що фі­зі­оло­гіч­но до­пус­ти­мі нор­ми шу­му вно­чі 40 і вдень 60 дБ. При шу­мі в 70-80 дБ лю­ди­на від­чу­ває вто­му; шум, ін­тен­сив­ність яко­го ко­ли­вається між 85-110 дБ, для здо­ров'я лю­ди­ни вже ста­но­вить не­без­пе­ку; при 120-140 дБ з'яв­ля­ють­ся больо­ві від­чут­тя, які заг­ро­жу­ють трав­мою і вик­ли­ка­ють нез­во­рот­ні ура­жен­ня слу­хо­вих ор­га­нів.

Про­фе­сійне зни­жен­ня слу­ху бу­ває двос­то­рон­нім і роз­ви­вається за ти­пом кох­ле­ар­но­го нев­ри­ту. Цей про­цес від­бу­вається по­віль­но, йому пе­ре­дує адап­та­ція. Ри­зик про­фе­сійної втра­ти слу­ху у пра­ців­ни­ків при 10-річ­ній три­ва­лос­ті впли­ву шу­му ста­но­вить 10 % при рів­ні 90 дБ, 29 % – при 100 дБ і 55 % – при 110 дБ. Під­ра­хо­ва­но, що в США з 4,5 млн. ро­біт­ни­ків, зайня­тих на ви­роб­ниц­тві з ін­тен­сив­ним шу­мом, по­над 1 млн. страж­да­ють на різ­ке зни­жен­ня слу­ху.

Та­кий са­мий ре­зуль­тат спос­те­рі­гається і в лю­дей, які є лю­би­те­ля­ми гуч­ної су­час­ної ес­трад­ної поп- і рок-му­зи­ки. Рі­вень шу­му на кон­цер­тних майдан­чи­ках ста­но­вить від 110 до 125 дБ.

Що­ден­ний вплив на лю­ди­ну на­віть слаб­ко­го шу­му вик­ли­кає зни­жен­ня по­ро­га слу­хо­во­го сприйнят­тя. Шум по­гір­шує са­мо­по­чут­тя, зни­жує пра­цез­дат­ність лю­ди­ни, поз­на­чається на її по­ве­дін­ці в ко­лек­ти­ві і сім'ї, вик­ли­кає від­чут­тя роз­дра­то­ва­нос­ті і дис­ком­фор­ту.

Ко­рот­ко­час­ний вплив шу­му ін­тен­сив­ніс­тю 60-90 дБ вик­ли­кає збіль­шен­ня про­дук­ції гор­мо­нів гі­по­фі­за, що сти­му­лю­ють ви­ді­лен­ня ін­ших гор­мо­нів, зок­ре­ма, гор­мо­нів над­нир­ко­вих за­лоз. Один із та­ких гор­мо­нів – кор­ти­зон, нап­рик­лад, ос­лаб­лює де­зін­ток­си­ка­ційну фун­кцію пе­чін­ки, ін­ший – ад­ре­на­лін – вик­ли­кає зву­жен­ня су­дин, по­си­лює ро­бо­ту сер­ця, під­ви­щує ар­те­рі­аль­ний тиск, сприяє ви­ді­лен­ню в кров віль­них жир­них кис­лот. Гор­мо­наль­ні зру­шен­ня вик­ли­ка­ють роз­ла­ди фун­кцій ор­га­нів шлун­ко­во-киш­ко­во­го трак­ту, змі­ни в ро­бо­ті щи­то­вид­ної за­ло­зи та ін.

Три­ва­ле шу­мо­ве на­ван­та­жен­ня сприяє зни­жен­ню шкір­но-су­дин­ної ре­ак­тив­нос­ті та роз­вит­ку ве­ге­то-су­дин­них роз­ла­дів. Дис­фун­кції сер­це­во-су­дин­ної сис­те­ми ви­яв­ля­ють­ся у виг­ля­ді нейро­цир­ку­ля­тор­ної дис­то­нії, екстра­кар­ди­аль­них по­ру­шень: си­ну­со­вій бра­ди­кар­дії, бра­ді­арит­мії, тен­ден­ції до спо­віль­нен­ня внут­рішньо-шлун­ко­вої або пе­ред­сер­дно-шлун­ко­вої про­від­нос­ті. Мо­жуть ви­ни­ка­ти спаз­ми ка­пі­ля­рів кін­ці­вок і су­дин оч­но­го дна. Стійкий вплив шу­му з ча­сом мо­же приз­вес­ти до змін су­дин­но­го то­ну­су, які є по­пе­ред­ни­ка­ми роз­вит­ку гі­пер­то­ніч­ної хво­ро­би.

Поєднан­ня шу­мо­во­го под­раз­ни­ка з нер­во­во-емо­ційним нап­ру­жен­ням та­кож є чин­ни­ком ри­зи­ку ви­ник­нен­ня су­дин­ної гі­пер­тен­зії. При поєднан­ні шу­му з віб­ра­цією по­ру­шен­ня пе­ри­фе­рич­но­го кро­во­обі­гу більш ви­ра­же­ні, ніж при впли­ві тіль­ки шу­му.

Шум змен­шує гли­би­ну і три­ва­лість сну, що тяг­не за со­бою знач­ні роз­ла­ди нер­во­вої сис­те­ми, вик­ли­кає три­ва­лі деп­ре­сії, які є од­ни­ми з про­явів стре­со­во­го ста­ну. Шум ве­ли­кої ін­тен­сив­нос­ті зни­жує іму­ні­тет, стійкість до ві­рус­них зах­во­рю­вань, сти­му­лює швид­кий роз­ви­ток ате­рос­кле­ро­тич­них про­це­сів у су­ди­нах. Під­ви­ще­ний шум впли­ває бук­валь­но на всі сто­ро­ни жит­тя лю­ди­ни і по­гір­шує її стан за будь-яких па­то­ло­гіч­них зру­шень і ви­ра­же­них зах­во­рю­вань.

Ан­глійсь­кі вче­ні по­мі­ти­ли, що в хі­рур­гіч­но­му від­ді­лен­ні за­гоєння ран по­дов­жується на 2-3 дні, а смер­тність від сер­це­во-су­дин­них зах­во­рю­вань хво­рих з ор­га­ніч­ни­ми ко­ро­нар­ни­ми змі­на­ми збіль­шується з 30 до 70 %, як­що в па­ла­тах ін­тен­сив­ність шу­му три­мається ви­ще гі­гієніч­ної нор­ми.

Від­зна­чається, що шум зни­жує про­дук­тив­ність ро­зу­мо­вої пра­ці до 60, фі­зич­ної – до 30 %.

Се­ред лю­дей, які про­жи­ва­ють у зо­нах з ви­со­ким рів­нем шу­му, збіль­шується час­то­та гос­пі­та­лі­за­цій у пси­хі­ат­рич­ні зак­ла­ди, ба­гатьо­х штов­хає до не­мо­ти­во­ва­но­го на­силь­ства, спос­те­рі­га­ють­ся різ­кі ко­ли­ван­ня нас­трою, ба­га­то ви­пад­ків сек­су­аль­ної ім­по­тен­ції.

Шум на 30 % є при­чи­ною пе­ред­час­но­го ста­рін­ня ор­га­ніз­му меш­кан­ців міс­та, ско­ро­чує три­ва­лість їх жит­тя на 8-12 ро­ків.

Шум на­ле­жить до чин­ни­ків, що по­гір­шу­ють фі­зич­ний роз­ви­ток ді­тей. До­ве­де­но, що в ді­тей, які на­ро­дже­ні і про­жи­ва­ють у шум­но­му се­ре­до­ви­щі, по­міт­но ви­ра­же­не спо­віль­нен­ня рос­ту, від­ста­ван­ня в ро­зу­мо­во­му роз­вит­ку, по­ни­же­на ува­га в пе­рі­од нав­чан­ня в шко­лі. Ді­ти ста­ють роз­дра­то­ва­ни­ми, у них роз­ви­ва­ють­ся фун­кці­ональ­ні роз­ла­ди нер­во­вої сис­те­ми, по­ру­шу­ють­ся іму­но­бі­оло­гіч­ні про­це­си, зни­жується стійкість до різ­них зах­во­рю­вань. У районах з різ­ко ви­ра­же­ним шу­мом се­ред ді­тей спос­те­рі­гається біль­ше не­щас­них ви­пад­ків, ніж в ін­ших час­ти­нах міс­та.

Для за­хис­ту від нес­при­ят­ли­во­го впли­ву шу­му не­об­хід­но здійсню­ва­ти ком­плекс ор­га­ні­за­ційних, тех­ніч­них і ме­дич­них за­хо­дів на ета­пах про­ек­ту­ван­ня, бу­дів­ниц­тва та експлу­ата­ції ви­роб­ни­чих під­приємств, ма­шин, об­лад­нан­ня і тран­спор­тних за­со­бів. Для під­ви­щен­ня ефек­тив­нос­ті бо­роть­би з шу­мом вве­де­но обов'яз­ко­вий гі­гієніч­ний кон­троль об'єктів, що ге­не­ру­ють шум, реєстра­ція фі­зич­них чин­ни­ків, які спри­чи­ня­ють не­га­тив­ний вплив на нав­ко­лишнє се­ре­до­ви­ще і здо­ров'я лю­дей.

12.6. Вібраційне забруднення

Віб­ра­ція – це склад­не ко­ли­ван­ня твер­до­го ті­ла бі­ля по­ло­жен­ня рів­но­ва­ги, при цьому або все ті­ло ко­ли­вається як єди­не ці­ле, не змі­ню­ючи своєї фор­ми, або ко­ли­ва­ють­ся час­тки, які ста­нов­лять ті­ло.

Віб­ра­ції, як і будь-який ін­ший ко­ли­валь­ний про­цес, ха­рак­те­ри­зу­ють­ся час­то­тою й ам­плі­ту­дою. Ко­ли­ван­ня, що ви­ник­ли в будь-яко­му ті­лі (нап­рик­лад, у ру­ці ро­біт­ни­ка, який три­має від­бійний мо­ло­ток), по­ши­рюється по всьо­му ті­лу у виг­ля­ді пруж­них хвиль. Та­ким чи­ном, в ос­но­ву віб­ра­цій пок­ла­де­но ко­ли­валь­ний про­цес, а хвильо­вий рух – по­ши­рен­ня цих ко­ли­вань по ті­лу лю­ди­ни.

Дже­ре­ла­ми віб­ра­ції є про­мис­ло­ві ус­та­нов­ки та ме­ха­ні­зо­ва­ні інстру­мен­ти, нап­рик­лад, ко­вальсь­ко-пре­со­ве об­лад­нан­ня, пор­шне­ві ком­пре­со­ри, бу­ді­вель­ні ма­ши­ни (ди­зель-мо­ло­ти), бе­то­но­ло­ми, пер­фо­ра­то­ри, від­бійні мо­лот­ки, гірсь­кі свер­дла, ру­баль­ні і кле­паль­ні мо­лот­ки, шлі­фу­валь­ні і по­лі­ру­валь­ні ма­ши­ни, гайко­вер­ти. Віб­ра­цію вик­ли­ка­ють тран­спор­тні за­со­би (мет­ро міл­ко­го зак­ла­ден­ня, ван­та­жів­ки, за­ліз­нич­ні по­тя­ги), що ство­рю­ють при ро­бо­ті ве­ли­кі ди­на­міч­ні на­ван­та­жен­ня, які вик­ли­ка­ють по­ши­рен­ня віб­ра­ції в ґрун­ті й бу­ді­вель­них конструк­ці­ях спо­руд. Ці віб­ра­ції час­то є та­кож при­чи­ною ви­ник­нен­ня шу­му в при­мі­щен­нях бу­дин­ків. Дже­ре­лом віб­ра­ції в жит­ло­вих і гро­мадсь­ких бу­до­вах є ін­же­нер­не й са­ні­тар­но-тех­ніч­не об­лад­нан­ня.

На від­мі­ну від зву­ку віб­ра­ція сприймається різ­ни­ми ор­га­на­ми й час­ти­на­ми ті­ла. Так, при низь­ко­час­тот­них (до 15 Гц) ко­ли­ван­нях пос­ту­по­ві віб­ра­ції сприйма­ють­ся ото­лі­то­вим, а обер­таль­ні – вес­ти­бу­ляр­ним апа­ра­том внут­рішньо­го ву­ха. При кон­так­ті з віб­ра­цією твер­до­го ті­ла сприйнят­тя віб­ра­ції здійснюється нер­во­ви­ми за­кін­чен­ня­ми шкір­них пок­ри­вів.

Лю­ди­на від­чу­ває віб­ра­ції до 8000 Гц, а віб­ра­ції ви­со­ких час­тот сприйма­ють­ся по­діб­но до ультраз­ву­ко­вих ко­ли­вань, вик­лю­ча­ючи теп­ло­ве від­чут­тя.

У біль­шос­ті ви­пад­ків віб­ра­ції, що ство­рю­ють­ся різ­но­ма­ніт­ни­ми дже­ре­ла­ми, ма­ють склад­ний спектр час­тот, але від­різ­ня­ють­ся різ­ним роз­по­ді­лом ін­тен­сив­нос­ті за час­то­та­ми і різ­ним ха­рак­те­ром мо­ди­фі­ка­ції за­галь­ної віб­ра­ційної енер­гії в ча­сі. Як і шум, віб­ра­ції різ­них час­тот і ін­тен­сив­нос­тей не­од­на­ко­во впли­ва­ють на ор­га­нізм лю­ди­ни.

За ха­рак­те­ром впли­ву на лю­ди­ну віб­ра­ції по­ді­ля­ють­ся на за­галь­ні й ло­каль­ні. У жит­ло­вих і гро­мадсь­ких при­мі­щен­нях ма­ють зна­чен­ня віб­ра­ції, що на­зи­ва­ють­ся віб­ра­ційни­ми пе­реш­ко­да­ми, які зни­жу­ють ефек­тив­ність пра­ці, особ­ли­во ро­зу­мо­вої, і за­ва­жа­ють від­по­чин­ку лю­ди­ни. Віб­ра­ція в жит­ло­вих при­мі­щен­нях мо­же ді­яти ці­ло­до­бо­во, вик­ли­ка­ючи роз­дра­то­ва­ність, по­ру­шу­ючи від­по­чи­нок і сон лю­ди­ни.

Віб­ра­ційно­го впли­ву заз­на­ють ду­же ба­га­то лю­дей різ­них спе­ці­аль­нос­тей: об­руб­ни­ки, кле­паль­ни­ки, ка­ме­не­рі­зи, бу­риль­ни­ки, фор­му­валь­ни­ки, слю­са­рі, шлі­фу­валь­ни­ки, валь­цю­валь­ни­ки, рих­ту­валь­ни­ки та ін.

Особ­ли­вої ак­ту­аль­нос­ті проб­ле­ма бо­роть­би з віб­ра­ці­ями в жит­ло­вих бу­дин­ках на­бу­ла у зв'яз­ку з бу­дів­ниц­твом мет­ро­по­лі­те­ну у ве­ли­ких міс­тах при ви­ко­рис­тан­ні ту­не­лів міл­ко­го зак­ла­ден­ня. Тра­си мет­ро­по­лі­те­ну прок­ла­да­ють­ся під іс­ну­ючи­ми жит­ло­ви­ми района­ми, а дос­від експлу­ата­ції під­зем­них по­тя­гів по­ка­зав, що ін­тен­сив­ні віб­ра­ції про­ни­ка­ють у найближ­чі жит­ло­ві бу­дин­ки в ра­ді­усі до 40-70 м по обид­ва бо­ки від ту­не­лю мет­ро­по­лі­те­ну і вик­ли­ка­ють серйоз­ні скар­ги на­се­лен­ня. Віб­ра­ції, що ви­ни­ка­ють у ту­не­лі, че­рез ґрунт пе­ре­да­ють­ся фун­да­мен­там нав­ко­лиш­ніх спо­руд, збу­джу­ючи в них ко­ли­ван­ня різ­но­ма­ніт­них конструк­тив­них еле­мен­тів.

Дос­лі­джен­ня по­ка­за­ли, що ко­ли­ван­ня в мі­ру від­да­лен­ня від дже­ре­ла за­ту­ха­ють, од­нак цей про­цес не­мо­но­тон­ний. Він за­ле­жить від скла­до­вих ла­нок на шля­ху по­ши­рен­ня віб­ра­ції: рейка – сті­на – ту­нель – ґрунт – фун­да­мент бу­дин­ку – бу­ді­вель­ні конструк­ції.

Вив­чен­ня по­ши­рен­ня віб­ра­ції по по­вер­хах по­ка­за­ло, що на близь­ких від­ста­нях від ту­не­лю в п'яти­по­вер­хо­вих жит­ло­вих бу­дин­ках рі­вень віб­роп­рис­ко­рен­ня на 1-му та 5-му по­вер­хах на час­то­тах 8-16-32 Гц прак­тич­но од­на­ко­ві. У ба­га­то­по­вер­хо­вих бу­дин­ках від­зна­чається як змен­шен­ня ве­ли­чи­ни ко­ли­вань на ви­щих по­вер­хах, так і їхнє збіль­шен­ня че­рез на­яв­ність ре­зо­нан­сних явищ. Так, на 9-му по­вер­сі рі­вень віб­роп­рис­ко­рен­ня був знач­но ви­щим, ніж на 1-му. По­рів­нян­ня спек­траль­но­го скла­ду віб­ра­цій ве­ли­ко­па­нель­но­го, кар­кас­но­го і цег­ля­но­го бу­дин­ків, роз­та­шо­ва­них у ра­ді­усі 16-20 м від ту­не­лю мет­ро­по­лі­те­ну в умо­вах од­на­ко­вих ґрун­тів, по­ка­за­ло, що ко­ли­ван­ня ма­ють близь­кі ха­рак­те­рис­ти­ки й ве­ли­чи­ни.

Вплив віб­ра­ції в умо­вах ви­роб­ниц­тва мо­же бу­ти при­чи­ною по­яви у ро­біт­ни­ків сим­пто­мо­ком­плек­су па­то­ло­гіч­них мо­ди­фі­ка­цій, що одер­жа­ли наз­ву віб­ра­ційної хво­ро­би. Три­ва­лий вплив віб­ра­ції вик­ли­кає в лю­ди­ни різ­ні ве­ге­та­тив­ні і пси­хіч­ні по­ру­шен­ня. Спос­те­рі­га­ють­ся змі­ни в сер­це­во-су­дин­ній сис­те­мі (арит­мія, гі­пер­то­нія, по­ру­шен­ня ка­пі­ляр­но­го кро­во­обі­гу), об­мін­них про­це­сах, кро­вот­вор­ній сис­те­мі, ор­га­нах чут­тів. Го­лов­ні бо­лі, хро­ніч­на вто­ма, що вик­ли­ка­ють­ся віб­ра­цією, тяг­нуть за со­бою й ін­ші фун­кці­ональ­ні роз­ла­ди нер­во­вої сис­те­ми. Внас­лі­док силь­но­го впли­ву віб­ра­ції мо­жуть на­віть ви­ни­ка­ти струс моз­ку, роз­рив тка­нин, де­фор­ма­ція м'язів і кіс­ток. Це свід­чить про не­об­хід­ність гі­гієніч­но­го нор­му­ван­ня віб­ра­ції в умо­вах жит­ла.

У ре­зуль­та­ті фі­зі­оло­го-гі­гієніч­них дос­лі­джень бу­ли обґрун­то­ва­ні до­пус­ти­мі рів­ні віб­ра­ції в ді­апа­зо­ні час­тот 2; 8; 16; 31,5; 63 Гц для жит­ло­вих при­мі­щень. Ці рів­ні не вик­ли­ка­ють нес­при­ят­ли­вих зру­шень з бо­ку цен­траль­ної нер­во­вої та сер­це­во-су­дин­ної сис­тем, слу­хо­во­го ана­лі­за­то­ра.

Віб­ра­ції по­ши­рю­ють­ся як у ґрун­ті, так і в бу­ді­вель­них конструк­ці­ях з від­нос­но ма­лим за­ту­хан­ням. То­му в пер­шу чер­гу не­об­хід­но вжи­ва­ти за­хо­дів що­до зни­жен­ня ди­на­міч­них на­ван­та­жень, що ство­рю­ють­ся дже­ре­лом віб­ра­ції, чи зни­жу­ва­ти пе­ре­да­чу цих на­ван­та­жень шля­хом віб­ро­ізо­ля­ції ма­шин і за­со­бів тран­спор­ту.

12.7. Світлове забруднення

Світ­ло­ве заб­руд­нен­ня ха­рак­тер­не для місь­ко­го се­ре­до­ви­ща. Во­но ха­рак­те­ри­зується кіль­кіс­ни­ми і якіс­ни­ми по­каз­ни­ка­ми.

Зав­дя­ки зруч­нос­ті в експлу­ата­ції, прос­то­ті у ви­го­тов­лен­ні, низь­кій інер­ційнос­ті при вми­кан­ні, від­сут­нос­ті до­дат­ко­вих пус­ко­вих прис­тро­їв, на­дійнос­ті при ко­ли­ван­нях нап­ру­ги і при різ­них ме­теоумо­вах нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща лам­пи роз­жа­рю­ван­ня знайшли ши­ро­ке зас­то­су­ван­ня в се­лі­теб­ній і про­мис­ло­вій зо­нах міст.

Але по­ряд з від­зна­че­ни­ми пе­ре­ва­га­ми лам­пи роз­жа­рю­ван­ня ма­ють іс­тот­ні не­до­лі­ки: низь­ку світ­ло­ву від­да­чу, по­рів­ня­но ма­лий тер­мін служ­би, у спек­трі пе­ре­ва­жа­ють жов­ті і чер­во­ні про­ме­ні, що силь­но від­різ­няє їх спек­траль­ний склад від со­няч­но­го світ­ла.

Ос­тан­ні­ми ро­ка­ми все біль­шо­го по­ши­рен­ня на­бу­ва­ють га­ло­ге­но­ві лам­пи – лам­пи роз­жа­рю­ван­ня з йод­ним цик­лом. Спектр їх вип­ро­мі­ню­ван­ня ближ­чий до при­род­но­го.

Ос­нов­ною пе­ре­ва­гою га­зо­роз­ряд­них ламп роз­жа­рю­ван­ня є ве­ли­ка світ­ло­ва від­да­ча (40-110 лм/Вт). Від га­зо­роз­ряд­них ламп мож­на от­ри­ма­ти світ­ло­вий по­тік будь-яко­го ба­жа­но­го спек­тра, під­би­ра­ючи від­по­від­ним чи­ном інер­тні га­зи, па­ри ме­та­лів, лю­мі­но­фо­ри.

За спек­траль­ним скла­дом ви­ди­мо­го світ­ла роз­різ­ня­ють лам­пи роз­жа­рю­ван­ня ден­но­го світ­ла (ЛД), ден­но­го світ­ла з по­ліп­ше­ною кольо­ро­пе­ре­да­чею (ЛЛД), хо­лод­но­го бі­ло­го (ЛХБ), теп­ло­го бі­ло­го (ЛТБ) і бі­ло­го кольо­рів (ЛБ).

Ос­нов­ним не­до­лі­ком га­зо­роз­ряд­них ламп є пуль­са­ція світ­ло­во­го по­то­ку, що мо­же приз­вес­ти до по­яви стро­бос­ко­піч­но­го ефек­ту, який по­ля­гає в пе­рек­ру­чу­ван­ні зо­ро­во­го сприйман­ня. При крат­нос­ті або збі­гу час­то­ти пуль­са­ції дже­ре­ла світ­ла і об'єктів за­мість од­но­го пред­ме­та вид­но зоб­ра­жен­ня де­кіль­кох, пе­рек­ру­чу­ють­ся нап­ря­мок і швид­кість ру­ху. Це ро­бить не­мож­ли­вим ви­ко­нан­ня якіс­но­го ана­лі­зу си­ту­ації, що вик­ли­кає не­без­пе­ку трав­ма­тиз­му.

Кольо­ро­ва га­ма місь­ко­го се­ре­до­ви­ща виз­на­чається за­бар­влен­ням бу­ді­вель, спо­руд та ви­бо­ром ос­віт­лю­валь­них ус­та­но­вок, які за­без­пе­чу­ють світ­ло­вий спектр. При офор­млен­ні ін­тер'єра бу­ді­вель і спо­руд ко­лір ви­ко­рис­то­ву­ють як ком­по­зи­ційний за­сіб і як чин­ник, що ство­рює оп­ти­маль­ні умо­ви для зо­ро­вої ро­бо­ти і сприяє під­ви­щен­ню пра­цез­дат­нос­ті ор­га­ніз­му, а та­кож як за­сіб ін­фор­ма­ції, орієнта­ції і сиг­на­лу для без­пе­ки життєді­яль­нос­ті.

Ус­та­нов­ле­но, що кольо­ри мо­жуть впли­ва­ти на лю­ди­ну по-різ­но­му: од­ні зас­по­коюють, ін­ші – роз­дра­то­ву­ють. Нап­рик­лад, чер­во­ний ко­лір – збу­джу­ючий, га­ря­чий, вик­ли­кає в лю­ди­ни умов­ний реф­лекс, спря­мо­ва­ний на са­мо­за­хист.

Жов­то­га­ря­чий сприймається людь­ми та­кож як га­ря­чий – він зіг­рі­ває, збадьо­рює, сти­му­лює до ак­тив­ної ді­яль­нос­ті. Жов­тий -теп­лий, ве­се­лий, ство­рює під­ви­ще­ний нас­трій. Зе­ле­ний – це ко­лір спо­кою і сві­жос­ті, він зас­по­кійли­во діє на нер­во­ву сис­те­му, а в поєднан­ні з жов­тим по­зи­тив­но впли­ває на нас­трій. Си­ній і бла­кит­ний кольо­ри сві­жі й про­хо­лод­ні, сприйма­ють­ся як лег­кі. Під їх впли­вом змен­шується фі­зич­на нап­ру­га, во­ни мо­жуть ре­гу­лю­ва­ти ритм ди­хан­ня, спо­віль­ню­ва­ти пульс. Чор­ний ко­лір – по­ну­рий і важ­кий, різ­ко зни­жує нас­трій. Бі­лий ко­лір – хо­лод­ний, од­но­ма­ніт­ний, здат­ний вик­ли­ка­ти апа­тію.

Світ­ло­ве заб­руд­нен­ня ство­рюється не­оно­вою рек­ла­мою, пос­тійним ос­віт­лен­ням ву­лиць штуч­ни­ми дже­ре­ла­ми, па­ра­мет­ри яких, як бу­ло ска­за­но ра­ні­ше, від­різ­ня­ють­ся від со­няч­но­го світ­ла. Та­кож до світ­ло­во­го заб­руд­нен­ня мож­на від­нес­ти ви­віс­ки, пла­ка­ти і стен­ди, спектр кольо­рів яких да­ле­кий від при­род­но­го.