Екологічне право як галузь права поділяється на Загальну і Особливу частини та складається із підгалузей права; субінститутів; складних та простих інститутів

Загальна частина екологічного права містить норми права, які регулюють питання, загальні для всіх видів екологічних відносин. Вона охоплює такі положення: а) загальна характеристика еко­логічних відносин та екологічного права; б) джерела (форми) еко­логічного права; в) право власності на природні об'єкти; г) управління в галузі використання, відтворення та охорони навколишнього при­родного середовища; г) загальні положення природокористування; д) правове забезпечення екологічної безпеки; є) правове забезпечен­ня економічного механізму у сфері екології; є) загальні питання охо­рони природного середовища; ж) юридична відповідальність за по­рушення екологічного законодавства.

Особлива частина містить правові норми, які регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням їх специфіки, а саме пра­во користування землею, водами, надрами, рослинним світом, тва­ринним світом, атмосферним повітрям, природно-заповідним фондом та іншими видами природних ресурсів. В цій частині також містяться норми, які стосуються міжнародних форм співробіт­ництва в галузі екології, охорони навколишнього природного се­редовища в сільському господарстві, промисловості, на транспорті, інших сферах господарювання людини.

Як уже зазначалося, екологічне право об'єднує у своєму складі відповідні підгалузі права. Вони становлять сукупність правових норм, що регулюють однорідну групу екологічних відносин, з при­таманними для них специфічними рисами, які є невід'ємною час­тиною загальних екологічних відносин. Оскільки основу кожної групи відносин складають певні природні об'єкти зі своїми, влас­тивими лише їм істотними рисами, це обумовлює необхідність кон­кретних правових форм. Такими правовими формами є земельне, водне, гірниче, фауністичне, флористичне, атмосфероповітряне, природно-заповідне, природоохоронне право як підгалузі еко­логічного права. Підгалузева структура екологічного права забезпе­чує диференційований підхід до правового регулювання відповідних видів екологічних відносин. Екологічне право, його підгалузі об'єднують складні, прості правові інститути і субінститути. Вони можуть або входити до складу підгалузі, або ж займати са­мостійне місце в системі екологічного права. Так, земельне право, як підгалузь екологічного права, містить низку складних правових інститутів: право користування землями, яке у свою чергу по­діляється на прості правові інститути — право користування земля­ми сільськогосподарського призначення, землями населених пунктів тощо; правова охорона земель, яка теж включає ряд простих право­вих інститутів, і т. д. Правовий інститут екологічної безпеки посідає самостійне місце в системі екологічного права. За таким же прин­ципом систематизуються й інші підгалузі екологічного права.

Система екологічного права як навчальна дисципліна в основно­му збігається з системою даної галузі права. У перспективі може ви­никнути необхідність у створенні навчальних спецкурсів у межах екологічного права з метою вдосконалення навчального процесу та більш поглибленого вивчення конкретних питань, що відповідає ви­могам правозастосовної практики (наприклад, земельного права).

Система екологічного права як еколого-правова наука також ви­ходить із системи цієї галузі права. Вона являє собою систему на­укових поглядів, правових ідей, концепцій, понять, а також знань закономірностей правового регулювання екологічних відносин, які утворюють предмет екологічного права. Еколого-правова наука сприяє вдосконаленню системи екологічного права як навчальної дисципліни, системи екологічного законодавства тощо.

ЛЕКЦІЯ № 2 - 3 3..Система органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання

ПЛАН