Механізми реалізації еколого-економічної політики
Усі механізми захисту навколишнього середовища можна поділити на дві групи.
Перша група містить адміністративні механізми захисту навколишнього середовища, що з'явилися в середині 60-х рр. XX століття та розвинулись у 70-х рр. (Росія, США). Ці механізми засновані на неокейнсіанській концепції, що обстоює пряме втручання держави у справи приватних виробників з метою обмеження "зовнішніх витрат". Можна виділити такі адміністративно-правові механізми захисту навколишнього середовища:
1) заборони;
2) ліцензії;
3) обмеження (ліміти);
4) адміністративні й карні заходи.
1. Заборони - це заходи, які забороняють певні види діяльності людини, що завдають шкоду навколишньому середовищу.
2. Екологічні ліцензії являють собою дозволи на проведення певного виду діяльності з використанням конкретних природних ресурсів. Ліцензії видаються за заявками здобувачів або уповноваженим державним органом, або адміністративними органами суб'єктів. Ліцензія передбачає:
а) вид і предмет діяльності (як правило, один);
б) термін дії ліцензії
3. Обмеження (ліміти) на природокористування являють собою встановлені підприємствами-природокористувачами на певний строк обсяги граничного використання (вилучення) природних ресурсів, викидів і скидань у навколишнє середовище забруднюючих речовин і розміщення відходів виробництва.
4. Заходи адміністративної та кримінальної відповідальності використовуються державними і місцевими органами у випадках порушення порядку використання природних ресурсів і заподіяння збитку навколишньому середовищу.
Друга група механізмів навколишнього середовища — це економічні механізми, що з'явились у 80-х і розвинулись у 90-х роках XX століття (Росія, США, Японія, Франція та ін.). Існують такі еколого-економічні механізми захисту навколишнього середовища:
1) плата за забруднення навколишнього середовища (Франція, Швеція, Норвегія, Росія та ін.);
2) плата за користування природними ресурсами (Росія );
3) субсидії, безпроцентні позики і довгострокові позички на природоохоронні заходи (Фінляндія, Норвегія, США);
4) податкові пільги і прискорена амортизація очисного устаткування (США);
5) створення екологічних фондів (Росія, США, Німеччина, Франція, Швеція, Нідерланди та ін.);
6) екологічне страхування (Росія):
7) ринок екологічних послуг (США).
Економічний механізм охорони навколишнього середовища - це комплекс різних фінансово вартісних важелів, які тісно пов'язані між собою і стимулюють підприємства і галузі з метою проведення природоохоронних заходів.
Виділяють такі елементи фінансово-економічного механізму природокористування, що формується, в умовах переходу до ринку:
- платність природокористування;
- система економічного стимулювання природоохоронної діяльності;
- плата за забруднення навколишньої природного середовища;
- створення ринку природних ресурсів;
- удосконалювання ціноутворення з урахуванням екологічного фактора, особливо на продукцію галузей, що експлуатують природу;
- екологічні фонди;
- екологічні програми;
- продаж прав на забруднення;
- система «стан-повернення»;
- екологічне страхування.
Основні елементи раціонального природокористування
- економічна ефективність використання природних ресурсів означає отримання максимальної кількості високоякісного продукту за умови мінімальних витрат на виробництво і економне витрачання самого ресурсу.
- Відтворення природних ресурсів.
- Охороона природних ресурсів передбачає проведення попереджувальних і профілактичних заходів у процесі виробництва , здійснення дій з охорони технологічних процесів, які в нього входять та заходів з відновлення властивостей і якості ресурсів природи , що були порушені внаслідок господарчої діяльності.