Отож розглянемо людину детальніше. 12 страница

Гель­мін­ти вик­ли­ка­ють сен­си­бі­лі­за­цію ор­га­ніз­му з по­даль­шим роз­вит­ком алер­гіч­них ре­ак­цій, ме­ха­ніч­не пош­ко­джен­ня ор­га­нів і тка­нин ха­зя­їна і по­ру­шен­ня їх фун­кцій. Во­ни по­гір­шу­ють всмок­ту­ван­ня по­жив­них ре­чо­вин і ві­та­мі­нів, спри­чи­ню­ють роз­ви­ток ане­мії, ус­клад­ню­ють пе­ре­біг ін­ших зах­во­рю­вань. До­ве­де­но, що гель­мін­ти вик­ли­ка­ють спо­віль­нен­ня фі­зич­но­го роз­вит­ку ді­тей, зни­жу­ють фі­зич­ну та ро­зу­мо­ву пра­цез­дат­ність.

Тип чле­нис­то­но­гих є од­нією з найбіль­ших груп тва­рин­но­го сві­ту як за ви­до­вим скла­дом, так і за чи­сель­ніс­тю. На від­мі­ну від найпрос­ті­ших і гель­мін­тів, які па­ра­зи­ту­ють все­ре­ди­ні ор­га­ніз­му ха­зя­їна (тоб­то є ен­до­па­ра­зи­та­ми), біль­шість чле­нис­то­но­гих (клі­щі, ко­ма­хи) па­ра­зи­ту­ють на зов­ніш­ній по­вер­хні (ек­то­па­ра­зи­ти). Але де­які мо­жуть па­ра­зи­ту­ва­ти в ор­га­нах і тка­ни­нах (ли­чин­ки мух, ово­дів, ко­рос­тя­ний кліщ, кліщ-де­мо­декс та ін.). Чле­нис­то­но­гі от­руюють ор­га­нізм сво­їми от­ру­та­ми, вис­мок­ту­ють кров, є ме­ха­ніч­ни­ми чи спе­ци­фіч­ни­ми пе­ре­нос­ни­ка­ми ря­ду хво­роб лю­ди­ни (ві­ру­сів, рі­кет­сій, бак­те­рій, найпрос­ті­ших, гель­мін­тів).

Для бо­роть­би з па­ра­зи­тар­ни­ми хво­ро­ба­ми лю­ди­ни роз­роб­ле­ний ком­плекс лі­ку­валь­но-про­фі­лак­тич­них за­хо­дів. Зок­ре­ма, для бо­роть­би з гель­мін­та­ми ака­де­мік К.І. Скря­бін ви­су­нув те­орію де­гель­мін­ти­за­ції, яка пе­ред­ба­чає не тіль­ки лі­ку­ван­ня хво­ро­го, але й сис­те­му про­фі­лак­тич­них за­хо­дів що­до зни­щен­ня яєць і ли­чи­нок гель­мін­тів у зов­нішньо­му се­ре­до­ви­щі. Та­кож ним був зап­ро­по­но­ва­ний прин­цип де­вас­та­ції, що оз­на­чає пов­ну лік­ві­да­цію гель­мін­та як ви­ду на те­ри­то­рії кра­їни.

Ос­но­вою бо­роть­би з ба­гать­ма пе­ре­нос­ни­ка­ми тран­смі­сив­них хво­роб є вчен­ня Є.Н. Пав­ловсь­ко­го про при­род­ну осе­ред­ко­вість хво­роб.

Рекомендована література:

· ос­нов­на – [42-44, 46, 52, 53];

· до­дат­ко­ва – [1-5].

Тема 8. МІСЦЕ І РОЛЬ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ В БІОСФЕРНИХ ПРОЦЕСАХ

8.1. Роль сумарного ефекту впливу господарської діяльності людини

Бі­ос­фе­ра як до­сить ди­на­міч­на пла­не­тар­на еко­сис­те­ма в усі пе­рі­оди сво­го роз­вит­ку пос­тійно змі­ню­ва­ла­ся під впли­вом різ­них при­род­них про­це­сів. Нас­лід­ком три­ва­лого існування бі­ос­фе­ри ста­ла її здат­ність до са­мо­ре­гу­лю­ван­ня і нейтра­лі­за­ції не­га­тив­них про­це­сів. До­ся­га­ло­ся це шля­хом склад­но­го ме­ха­ніз­му кру­го­обі­гу ре­чо­вин.

Го­лов­ною по­дією існування бі­ос­фе­ри є прис­то­су­ван­ня ор­га­ніз­мів до змі­не­них умов шля­хом внут­рішньо­ви­до­вої ін­фор­ма­ції. Га­ран­том ди­на­міч­ної стійкос­ті бі­ос­фе­ри впро­довж тисяч ро­ків бу­ла при­род­на бі­ота у виг­ля­ді уг­ру­по­вань і еко­сис­тем в не­об­хід­но­му об­ся­зі.

По­ява лю­ди­ни та зрос­тан­ня су­мар­но­го ефек­ту впли­ву гос­по­дарсь­кої ді­яль­нос­ті ста­ли ви­рі­шаль­ним чин­ни­ком по­ру­шен­ня ста­біль­нос­ті бі­ос­фе­ри та ско­ро­чен­ня її бі­оло­гіч­но­го різ­но­ма­ніт­тя. Уп­ро­довж роз­вит­ку людсь­ко­го сус­піль­ства від­бу­ва­ло­ся пе­рет­во­рен­ня еко­ло­гіч­них зв'яз­ків на со­ці­аль­но-еко­ло­гіч­ні, що тяг­ло за со­бою все біль­шу не­за­леж­ність лю­ди­ни від умов нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща.

Вплив лю­ди­ни на нав­ко­лишнє се­ре­до­ви­ще пов'яза­ний із зас­то­су­ван­ням зна­рядь пра­ці, енер­гії та ко­рис­ту­ван­ням ін­фор­ма­цією.

Нас­лід­ком впли­ву гос­по­дарсь­кої ді­яль­нос­ті лю­ди­ни на бі­ос­фе­ру ста­ли по­ру­шен­ня уз­го­дже­нос­ті з пе­ре­бі­гом її при­род­них про­це­сів, їх ан­тро­по­ген­на тран­сфор­ма­ція.

Лю­ди­на змі­ни­ла си­лу, дію і кіль­кість лі­міт­них чин­ни­ків та ме­жі оп­ти­маль­них зна­чень чин­ни­ків се­ре­до­ви­ща.

Лю­ди­на знач­но роз­ши­ри­ла свої адап­та­ційні мож­ли­вос­ті внас­лі­док кон­ди­ці­юван­ня умов сво­го се­ре­до­ви­ща (одяг, жит­ло, но­ві ма­те­рі­али то­що) і тим са­мим змен­ши­ла свою за­леж­ність від при­род­но­го се­ре­до­ви­ща та його ре­сур­сів. Нас­лід­ком цього є роз­ши­рен­ня лю­ди­ною сво­го аре­алу на всю пла­не­ту і від­мі­на при­род­них ме­ха­ніз­мів ре­гу­лю­ван­ня чи­сель­нос­ті по­пу­ля­ції.

Абі­отич­ні (мо­ди­фі­ка­ційні) чин­ни­ки майже не впли­ва­ють на чи­сель­ність люд­ства. Во­но прак­тич­но не ре­гу­люється хи­жа­ка­ми, па­ра­зи­та­ми і між­ви­до­ви­ми кон­ку­рен­тни­ми від­но­си­на­ми. Внут­рішньо­ви­до­ві взаємо­від­но­си­ни вре­гульо­ву­ють­ся со­ці­аль­ни­ми, мо­раль­ни­ми і юри­дич­ни­ми нор­ма­ми по­ве­дін­ки. Не­без­печ­ні хво­ро­би, які за­би­ра­ли мільйони людсь­ких жит­тів, пов­ніс­тю або в ос­нов­но­му ло­ка­лі­зо­ва­ні. Су­час­ні хво­ро­би ци­ві­лі­за­ції тен­ден­цій ек­спо­нен­ці­аль­но­го зрос­тан­ня чи­сель­нос­ті іс­тот­но не змі­ню­ють.

На чи­сель­ність по­пу­ля­ції лю­ди­ни не впли­ває прин­цип те­ри­то­рі­аль­нос­ті. Те­ри­то­рі­аль­ні пе­ре­мі­щен­ня ре­сур­сів зні­ма­ють різ­ни­цю їх за­па­сів. При­род­но-те­ри­то­рі­аль­ні ме­жі за­мі­ню­ють­ся ад­мі­ніс­тра­тив­но-те­ри­то­рі­аль­ни­ми.

Гус­то­та людсь­ких по­пу­ля­цій за­без­пе­чується шля­хом сві­до­мо­го впли­ву на на­ро­джу­ва­ність, а не у від­по­відь на фак­тич­ну чи­сель­ність, що є ха­рак­тер­ним для бі­оло­гіч­них по­пу­ля­цій.

Внас­лі­док своєї гос­по­дарсь­кої ді­яль­нос­ті лю­ди­на пов­ніс­тю зни­щи­ла ок­ре­мі еко­сис­те­ми або їх струк­тур­ні час­ти­ни, в ін­ших – по­ру­ши­ла влас­ти­ві їм про­це­си.

Лю­ди­на, роз­ши­рю­ючи свої спо­жи­ваць­кі ін­те­ре­си, по­ру­ши­ла пра­ви­ла еко­ло­гіч­них пі­ра­мід. У при­род­них еко­сис­те­мах на ви­со­ких лан­ках лан­цю­гів жив­лен­ня не бу­ває біль­шої про­дук­ції, бі­ома­си і чи­сель­нос­ті ор­га­ніз­мів. Лю­ди­на по­ру­ши­ла цей прин­цип як сто­сов­но себе, так і ін­ших організмів, особ­ли­во куль­тур­них. Та­ка не­від­по­від­ність при­род­ним еко­сис­те­мам ста­ла мож­ли­вою зав­дя­ки вкла­ден­ню в сис­те­ми до­дат­ко­вої енер­гії. Ці по­ру­шен­ня суп­ро­во­джу­ють­ся змі­на­ми в кру­го­обі­гах ре­чо­вин, на­ко­пи­чен­ням від­хо­дів і заб­руд­нен­ням се­ре­до­ви­ща. Лю­ди­на вийшла да­ле­ко за ме­жі спо­жи­ван­ня бі­оло­гіч­них ре­сур­сів і по­ча­ла ви­ко­рис­то­ву­ва­ти ре­сур­си по­пе­ред­ніх ге­оло­гіч­них епох, а біль­шість людсь­кої про­дук­ції пе­рет­во­рюється на від­хо­ди і заб­руд­ню­ва­чі.

Лю­дям Зем­лі як бі­оло­гіч­но­му ви­ду що­ден­но пот­ріб­но 2 млн. тонн їжі, 10 млрд. м³ кис­ню. Крім цього, до­бу­вається і пе­ре­роб­ляється майже 30 млн. тонн ре­чо­вин, спа­люється 30 млн. тонн па­ли­ва, ви­ко­рис­то­вується 2 млрд. м³ во­ди і 65 млрд. м³ кис­ню для тех­ніч­них пот­реб (Во­рон­ков, 1999 р.).

Лю­ди­на своєю гос­по­дарсь­кою ді­яль­ніс­тю змі­нює ме­жі еко­ло­гіч­них ніш ор­га­ніз­мів. Ан­тро­по­ген­ні змі­ни місць іс­ну­ван­ня збіль­шу­ють імо­вір­ність збли­жен­ня ніш еко­ло­гіч­но близь­ких ви­дів, що по­си­лює їх кон­ку­рен­цію і ви­тіс­нен­ня од­но­го ви­ду ін­шим. Це збід­нює ви­до­вий склад уг­ру­по­ван­ня і роз­ши­рює мож­ли­вос­ті для впро­ва­джен­ня в еко­сис­те­ми нев­лас­ти­ві їм ви­ди. Не вик­лю­че­ні ви­пад­ки, ко­ли та­кі ви­ди спри­чи­ня­ють не­га­тив­ний вплив на ін­ших чле­нів уг­ру­по­ван­ня.

Знач­ні ан­тро­по­ген­ні впли­ви на еко­сис­те­ми приз­во­дять до по­ру­шень клі­мак­сних ста­дій еко­сис­тем, до за­мі­ни їх про­між­ни­ми уг­ру­по­ван­ня­ми. Не­рід­ко лю­ди­на три­ва­лий пе­рі­од спря­мо­ва­но під­три­мує еко­сис­те­ми в про­між­них ста­ді­ях ди­на­мі­ки, що в кін­це­во­му ре­зуль­та­ті зни­жує їх стійкість.

Од­ним із найбільш мас­штаб­них нас­лід­ків ан­тро­по­ген­но­го впли­ву на бі­ос­фе­ру є по­ру­шен­ня ме­ха­ніз­мів фун­кці­ону­ван­ня жи­вої ре­чо­ви­ни.

Кон­стан­тність жи­вої ре­чо­ви­ни в бі­ос­фе­рі по­ру­шується внас­лі­док вис­на­жен­ня ґрун­тів, за­мі­ни про­дук­тив­них еко­сис­тем на менш про­дук­тив­ні, від­чу­жен­ня зе­мель під за­бу­до­ву то­що. Окуль­ту­рен­ня зе­мель втрат жи­вої ре­чо­ви­ни не ком­пен­сує.

Тран­спор­тна фун­кція жи­вої ре­чо­ви­ни по­ру­шується внас­лі­док пе­ре­мі­щен­ня ве­ли­ких мас бі­оло­гіч­ної про­дук­ції в прос­то­рі, тран­сфор­му­ючи при цьому бі­оло­гіч­ні кру­го­обі­ги.

Роз­сі­юваль­на фун­кція жи­вої ре­чо­ви­ни по­си­люється внас­лі­док ви­ко­рис­тан­ня при­род­них ре­сур­сів.

Дес­трук­тив­на фун­кція по­си­люється лю­ди­ною внас­лі­док ви­ко­рис­тан­ня при­род­них ре­сур­сів, а ре­зуль­та­том по­си­лен­ня кон­цен­тра­ційних про­це­сів є на­ко­пи­чен­ня на по­вер­хні про­дук­тів пе­ре­роб­ки ре­сур­сів у ве­ли­чез­них об­ся­гах.

Ви­ко­рис­тан­ня лю­ди­ною при­род­них ре­сур­сів та ут­во­рен­ня ан­тро­по­ген­ної про­дук­ції змі­ни­ло пе­ре­біг при­род­них про­це­сів бі­оло­гіч­но­го кру­го­обі­гу ре­чо­вин.

По­ру­шен­ня цик­лів кру­го­обі­гу вуг­ле­цю в при­ро­ді пов'яза­не з ви­віль­нен­ням його з ге­оло­гіч­них струк­тур (па­лив­ні ко­па­ли­ни, вап­ня­ки); змі­ною площ і про­дук­тив­нос­ті рос­лин­них уг­ру­по­вань, зок­ре­ма тро­піч­них лі­сів; руйна­цією ор­га­ніч­ної ре­чо­ви­ни ґрун­тів. Час­ти­на цього вуг­ле­цю на­ко­пи­чується в ат­мос­фе­рі у виг­ля­ді вуг­ле­кис­ло­го га­зу і ме­та­ну, спри­чи­ню­ючи пар­ни­ко­вий ефект і, як його нас­лі­док, гло­баль­не по­теп­лін­ня клі­ма­ту.

Вплив лю­ди­ни на кру­го­обіг азо­ту пов'яза­ний з пе­ре­ве­ден­ням його в зас­во­юва­ні фор­ми з ат­мос­фер­но­го по­віт­ря у ре­зуль­та­ті тех­но­ген­них про­це­сів (от­ри­ман­ня азот­них доб­рив, дія ви­со­ких тем­пе­ра­тур від дви­гу­нів внут­рішньо­го зго­ран­ня чи про­мис­ло­вих ус­та­но­вок, руйна­ція ор­га­ніч­ної ре­чо­ви­ни ґрун­ту то­що). Нас­лід­ком є заб­руд­нен­ня по­віт­ря і при­род­них вод оки­са­ми азо­ту, амі­аком, на­ко­пи­чен­ня ніт­ра­тів у сільсь­ко­гос­по­дарсь­кій про­дук­ції.

По­ру­шен­ня кру­го­обі­гів сір­ки ви­ни­ка­ють че­рез спа­лю­ван­ня ор­га­ніч­них ре­чо­вин, до­бу­ван­ня і пе­ре­роб­ку сір­ков­міс­них руд то­що. Сір­ка на­ко­пи­чується в ат­мос­фе­рі у виг­ля­ді над­зви­чайно аг­ре­сив­них оки­сів та ін­ших спо­лук. На під­стиль­ну по­вер­хню во­ни пот­рап­ля­ють у ре­зуль­та­ті су­хо­го оса­джен­ня та кис­лот­них опа­дів.

По­чат­ко­вою лан­кою в цик­лі фос­фо­ру є жи­ві ор­га­ніз­ми. Не­га­тив­ним нас­лід­ком по­ру­шен­ня його кру­го­обі­гу є пот­рап­лян­ня фос­фо­ру у вод­ні еко­сис­те­ми з мі­не­раль­ни­ми доб­ри­ва­ми і ми­ючи­ми син­те­тич­ни­ми ре­чо­ви­на­ми.

8.2. Характеристика антропогенного впливу на біосферу

По­туж­ним чин­ни­ком у бі­ос­фе­рі ста­ла людсь­ка ді­яль­ність. З ви­ник­нен­ням, удос­ко­на­лен­ням і по­ши­рен­ням но­вих тех­но­ло­гій (по­лю­ван­ня – зем­ле­робсь­ка куль­ту­ра – про­мис­ло­ва ре­во­лю­ція) пла­не­тар­на еко­сис­те­ма, адап­то­ва­на до впли­ву при­род­них чин­ни­ків, ста­ла заз­на­ва­ти зрос­та­ючо­го впли­ву но­вих і різ­них за по­туж­ніс­тю ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків.

Ан­тро­по­ген­ні чин­ни­ки прин­ци­по­во від­різ­ня­ють­ся від чин­ни­ків при­род­них. У біль­шос­ті ви­пад­ків ан­тро­по­ген­ні чин­ни­ки є нас­лід­ка­ми ви­роб­ни­чої ді­яль­нос­ті сус­піль­ства, і ли­ше іно­ді во­ни ви­роб­ля­ють­ся зі спе­ці­аль­ною ме­тою змі­ни­ти еле­мен­ти при­ро­ди в ба­жа­но­му нап­рям­ку (на­са­джен­ня лі­сів, ство­рен­ня во­дос­хо­вищ, зни­щен­ня шкід­ли­вих ор­га­ніз­мів і т.д.).

Всі ан­тро­по­ген­ні чин­ни­ки, що ді­ють в при­ро­ді, мож­на об'єдна­ти в чо­ти­ри гру­пи (Лап­тев, 1975 р.):

· чин­ни­ки-ті­ла (рельєф, во­дойми, ка­на­ли, об­роб­лю­ва­ні ґрун­ти, спо­ру­ди і бу­дів­лі, ін­тро­ду­ко­ва­ні ор­га­ніз­ми та ін.) ма­ють прос­то­ро­ву виз­на­че­ність і дов­го­час­ність дії;

· чин­ни­ки-ре­чо­ви­ни (зви­чайні і ра­діоак­тив­ні хі­міч­ні ре­чо­ви­ни, штуч­ні хі­міч­ні спо­лу­ки і еле­мен­ти (ксе­но­бі­оти­ки), аеро­зо­лі, стіч­ні во­ди і вен­ти­ля­ційні ви­ки­ди та ін.) при

· пот­рап­лян­ні в при­ро­ду не ма­ють прос­то­ро­вої виз­на­че­нос­ті, пос­тійно змі­ню­ють кон­цен­тра­цію і міг­ру­ють у се­ре­до­ви­щі, змі­ню­ють сту­пінь впли­ву на еле­мен­ти при­ро­ди у зв'яз­ку з ди­на­мі­кою кон­цен­тра­ції в се­ре­до­ви­щі. Од­ні з них нес­тійкі і швид­ко руйну­ють­ся, ін­ші мо­жуть збе­рі­га­ти­ся в нез­мін­но­му виг­ля­ді три­ва­лий час, аку­му­лю­ва­ти­ся в нав­ко­лишньо­му се­ре­до­ви­щі;

· чин­ни­ки-про­це­си (різ­но­ма­ніт­на ді­яль­ність лю­ди­ни в при ро­ді, вплив на при­ро­ду до­маш­ніх тва­рин і куль­ти­во­ва­них рос­лин, зни­щен­ня шкід­ли­вих і від­тво­рен­ня ко­рис­них ор­га­ніз­мів, зби­ран­ня ди­ко­рос­ту­чих рос­лин, до­бу­ван­ня в при ро­ді ко­рис­них тва­рин, до­бу­ван­ня ко­рис­них ко­па­лин, ан­тро­по­ген­на еро­зія ґрун­тів, ан­тро­по­ген­ний кру­го­обіг ре­чо­вин та ін.) час­то при­уро­че­ні до об­ме­же­них те­ри­то­рій, але мо­жуть охоп­лю­ва­ти і ве­ли­кі прос­то­ри. Про­це­си ма­ють ви­со­ку ди­на­міч­ність і іно­ді бу­ва­ють од­нос­пря­мо­ва­ни­ми;

· чин­ни­ки-яви­ща (теп­ло, світ­ло, ра­ді­ох­ви­лі, елек­трос­трум, елек­тро­маг­ніт­ні по­ля, шум, зву­ко­ві хви­лі, іоні­зу­юче вип­ро­мі­ню­ван­ня, тиск, за­пи­ле­ність ат­мос­фе­ри та ін.) ма­ють точ­ні па­ра­мет­ри і від дже­ре­ла ут­во­рен­ня змі­ню­ють­ся за су­во­рим гра­дієнтом.

Сьогод­ні на пла­не­ті діє ве­ли­чез­не різ­но­ма­ніт­тя ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків. У ря­ді районів во­ни за своєю дією мо­жуть пе­ре­ва­жа­ти при­род­ні, виз­на­ча­ючи ха­рак­тер роз­вит­ку всієї ге­ог­ра­фіч­ної обо­лон­ки.

З на­уко­вою і прак­тич­ною ме­тою ан­тро­по­ген­ні чин­ни­ки кла­си­фі­ку­ють за ря­дом оз­нак (Лап­тев, 1975 р.).

Кла­си­фі­ка­ція ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків за їх при­ро­дою:

1. Ме­ха­ніч­ні: тис­нен­ня ко­ле­са­ми і гу­се­ни­ця­ми, за­вис­лі ре­чо­ви­ни в по­віт­рі і во­ді, те­чії, ви­ру­бу­ван­ня лі­сів, від­лов­лю­ван­ня тва­рин, зби­ран­ня ди­ко­рос­ту­чих рос­лин, пе­реш­ко­ди для міг­ра­цій тва­рин, пе­ре­вер­тан­ня плас­тів ґрун­ту і т.д.

2. Фі­зич­ні: теп­ло, світ­ло, елек­тро­маг­ніт­не по­ле, ра­ді­ох­ви­лі, ін­фра- і ультраз­вук, шум, іоні­зу­юче вип­ро­мі­ню­ван­ня, ко­лір, пе­ре­ве­ден­ня ре­чо­ви­ни з од­но­го ста­ну в ін­ший, змі­на во­ло­гос­ті.

3. Хі­міч­ні: хі­міч­ні еле­мен­ти та їх спо­лу­ки.

4. Бі­оло­гіч­ні: вплив ін­тро­ду­ко­ва­них ор­га­ніз­мів, ан­тро­по­ген ний при­род­ний до­бір, штуч­ний до­бір у по­пу­ля­ці­ях ди­ких ор­га­ніз­мів, на­са­джен­ня лі­сів.

5. Лан­дшаф­тні: штуч­ні во­дойми, рельєф, ре­куль­ти­во­ва­ні ді­лян­ки, ка­на­ли, штуч­ні лі­си і лу­ки.

Кла­си­фі­ка­ція ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків за їх за­галь­ни­ми особ­ли­вос­тя­ми:

· Пер­вин­ні – ті, що без­по­се­редньо ви­роб­ле­ні лю­ди­ною.

· Вто­рин­ні – ті, що з'яви­ли­ся в при­ро­ді під впли­вом пер вин­них чин­ни­ків і при їх взаємо­дії з при­род­ни­ми фак­то ра­ми (про­дук­ти роз­кла­дан­ня пес­ти­ци­дів, лі­си, що об­мі­лі­ли піс­ля ви­ру­бу­ван­ня лі­сів, та ін.).

Кла­си­фі­ка­ція ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків за ча­сом по­хо­джен­ня і дії:

1. Ви­роб­ле­ні в ми­ну­ло­му: а) ті, що при­пи­ни­ли свою дію, але їх нас­лід­ки ви­яв­ля­ють­ся і сьогод­ні (ви­ни­щен­ня, ви­па­сан­ня, ви­па­лю­ван­ня та ін.); б) ті, що про­дов­жу­ють ді­яти у наш час (штуч­ний рельєф, ка­нал, во­дос­хо­ви­ще, по­са­дже­ний ліс, ін­тро­ду­ко­ва­ний вид та ін.).

2. Ви­роб­лю­ва­ні у наш час: а) ті, що ді­ють в мо­мент ви­роб­ниц­тва (зву­ко­ві ко­ли­ван­ня, елек­тро­маг­ніт­ні хви­лі та ін.); б) ті, що ді­ють про­тя­гом пев­но­го ча­су піс­ля за­кін­чен­ня ви­роб­ниц­тва (стійкі хі­міч­ні заб­руд­ню­ва­чі, ви­ру­ба­ний ліс, рельєф та ін.).

Кла­си­фі­ка­ція ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків за три­ва­ліс­тю дії при при­пи­нен­ні ви­роб­ниц­тва:

· Ті, що ді­ють ли­ше в мо­мент їх ви­роб­ниц­тва (елек­тро­ма гніт­не по­ле, зву­ко­ві хви­лі, світ­ло­ві про­ме­ні та ін.).

· Ко­рот­ко­час­ної дії (до­щу­ван­ня, зро­шу­ван­ня, заб­руд­нен­ня ґрун­ту ре­чо­ви­на­ми, що швид­ко ви­па­ро­ву­ють­ся, та ін.).

· Три­ва­лої дії (ра­діоак­тив­не заб­руд­нен­ня, штуч­ний рельєф, ін­тро­ду­ко­ва­ні ви­ди та ін.).

Кла­си­фі­ка­ція ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків за їх здат­ніс­тю до аку­му­ля­ції в нав­ко­лишньо­му се­ре­до­ви­щі:

1. Не здат­ні до аку­му­лю­ван­ня, па­ра­мет­ри яких за­ле­жать від об­ся­гу та ін­тен­сив­нос­ті їх по­ро­джен­ня (зву­ко­ві под­раз­ни­ки, елек­тро­маг­ніт­ні по­ля, віб­ра­ція та ін.).

2. Здат­ні до ко­рот­ко­час­но­го аку­му­лю­ван­ня, які в ре­зуль­та­ті цього під­си­лю­ють свій вплив (пес­ти­ци­ди в ґрун­ті, нес­тійкі хі­міч­ні спо­лу­ки у во­ді і по­віт­рі, за­пи­лен­ня ат­мос­фе­ри та ін.).

3. Здат­ні до без­пе­рер­вної і не­виз­на­че­но три­ва­лої аку­му­ля­ції (дов­го­жи­ву­чі ра­діоак­тив­ні ре­чо­ви­ни, стійкі хі­міч­ні спо­лу­ки, ви­лу­чен­ня ко­рис­них ко­па­лин, іс­тот­ні змі­ни рельєфу, во­дос­хо­ви­ща та ін.).

Кла­си­фі­ка­ція ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків за їх здат­ніс­тю до міг­ра­цій:

1. Ті, що ді­ють в міс­ці ви­роб­ниц­тва і на де­якій від­ста­ні від нього (рельєф, віб­ра­ція, елек­тро­маг­ніт­не по­ле, зву­ко­ві ко­ли­ван­ня, світ­ло та ін.).

2. Ті, що міг­ру­ють з то­ка­ми во­ди і по­віт­ря (пил, теп­ло, хі­міч­ні ре­чо­ви­ни, га­зи, аеро­зо­лі та ін.).

3. Ті, що міг­ру­ють з за­со­ба­ми їх ви­роб­ниц­тва (суд­на, за­со­би ав­то­мо­біль­но­го і за­ліз­нич­но­го тран­спор­ту та ін.). Сю­ди на­ле­жать різ­но­ма­ніт­ні чин­ни­ки, у то­му чис­лі і де­які з 1 і 2 груп.

4. Ті, що міг­ру­ють са­мос­тійно (ін­тро­ду­ко­ва­ні ви­ди тва­рин, зди­ча­ві­лі до­маш­ні тва­ри­ни).

Кла­си­фі­ка­ція ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків за мас­шта­ба­ми охоп­лю­ва­но­го прос­то­ру:

· Ті, що ді­ють тіль­ки в міс­ці ви­роб­ниц­тва (за­ги­бель тва­рин під ко­ле­са­ми ав­то­мо­бі­лів та ін.).

· Ті, що ді­ють в міс­ці їх ви­роб­ниц­тва та на пев­ній від­ста­ні від нього (ор­га­ніч­ні ре­чо­ви­ни у во­ді, за­пи­ле­ність ат­мос­фе­ри та ін.).

Дія по­ши­рюється на ве­ли­чез­ні від­ста­ні, а іно­ді і на всю пла­не­ту при дос­татньо ви­со­ко­му об­ся­зі їх ви­роб­ниц­тва (стійкі хі­міч­ні ре­чо­ви­ни у во­ді і ат­мос­фе­рі, дов­го­жи­ву­чі ра­діоак­тив­ні ре­чо­ви­ни та ін.).

Кла­си­фі­ка­ція ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків за стійкіс­тю спри­чи­не­них ни­ми змін у нав­ко­лишньо­му се­ре­до­ви­щі:

1. Вик­ли­ка­ють тим­ча­со­ві обо­рот­ні змі­ни (будь-який тим­ча­со­вий вплив на нав­ко­лишнє се­ре­до­ви­ще, що не при­во­дить до пов­но­го зни­щен­ня ви­дів; заб­руд­нен­ня во­ди нес­тійки­ми ре­чо­ви­на­ми та ін.).

2. Вик­ли­ка­ють від­нос­но не­обо­рот­ні змі­ни (ок­ре­мі ви­пад­ки ін­тро­дук­ції ви­дів, ство­рен­ня во­дос­хо­вищ, зни­щен­ня во­дойм та ін.).

3. Вик­ли­ка­ють аб­со­лют­но не­обо­рот­ні змі­ни в нав­ко­лишньо­му се­ре­до­ви­щі (пов­не зни­щен­ня ви­дів, до­бу­ван­ня ко­рис­них ко­па­лин та ін.)

За більш спро­ще­ною кла­си­фі­ка­цією О.М. Те­ті­ора (1992 р.) до ан­тро­по­ген­них впли­вів від­но­сять всі ви­ди, які приг­ні­чу­ють при­ро­ду і ство­рю­ють­ся тех­ні­кою або без­по­се­редньо лю­ди­ною. Ан­тро­по­ген­ні впли­ви він по­ді­ляє на:

· тех­ніч­ні пе­рет­во­рен­ня та руйна­ції при­род­них сис­тем і лан­дшаф­тів – у про­це­сі до­бу­ван­ня при­род­них ре­сур­сів, при сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ро­бо­тах, бу­дів­ниц­тві та ін.;

· вис­на­жен­ня при­род­них ре­сур­сів (ко­рис­ні ко­па­ли­ни, во­да, бі­оло­гіч­ні ком­по­нен­ти еко­сис­тем);

· гло­баль­ні клі­ма­тич­ні впли­ви (змі­ни клі­ма­ту у зв'яз­ку з гос­по­дарсь­кою ді­яль­ніс­тю лю­ди­ни);

· ес­те­тич­ні по­ру­шен­ня (змі­на при­род­них форм, руйну­ван­ня іс­то­ри­ко-куль­тур­них цін­нос­тей і т.д.);

· заб­руд­нен­ня нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща.

Ві­до­мий еко­лог Б. Ком­мо­нер (1974 р.) ви­ді­лив п'ять ос­нов­них ви­дів втру­чан­ня лю­ди­ни в еко­ло­гіч­ні про­це­си:

· спро­щен­ня еко­сис­те­ми і роз­ри­ван­ня бі­оло­гіч­них цик­лів;

· по­ява ге­не­тич­них змін в ор­га­ніз­мах рос­лин і тва­рин;

· вве­ден­ня в еко­сис­те­му но­вих ви­дів;

· кон­цен­тра­ція роз­сі­яної енер­гії у виг­ля­ді теп­ло­во­го заб­руд­нен­ня;

· зрос­тан­ня от­руйних від­хо­дів від хі­міч­них ви­роб­ництв.

Найбільш не­без­печ­ним і найбільш по­ши­ре­ним ви­дом не­га­тив­но­го впли­ву лю­ди­ни на бі­ос­фе­ру є заб­руд­нен­ня. Заб­руд­нен­ням на­зи­ва­ють над­хо­джен­ня в нав­ко­лишнє при­род­не се­ре­до­ви­ще будь-яких твер­дих, рід­ких або га­зо­по­діб­них хі­міч­них ре­чо­вин, мік­ро­ор­га­ніз­мів або енер­гій (зву­ки, вип­ро­мі­ню­ван­ня та ін.) у кіль­кос­тях, шкід­ли­вих для жи­вих ор­га­ніз­мів та за­галь­но­го ста­ну еко­сис­тем.

Ви­ді­ля­ють та­кі ви­ди заб­руд­нень (за Г.В. Стад­ниць­ким і А.І. Ро­ді­оно­вим, 1988 р.):

· ін­гре­дієнтне заб­руд­нен­ня як су­куп­ність ре­чо­вин, чу­жо­рід­них при­род­ним бі­оге­оце­но­зам;

· па­ра­мет­рич­не заб­руд­нен­ня, пов'яза­не зі змі­ною якіс­них па­ра­мет­рів нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща;

· бі­оце­но­тич­не заб­руд­нен­ня, що вик­ли­кає по­ру­шен­ня в скла ді і струк­ту­рі по­пу­ля­цій жи­вих ор­га­ніз­мів;

· ста­ці­аль­но-дес­трук­тив­не заб­руд­нен­ня (ста­ція – міс­це іс ну­ван­ня по­пу­ля­ції, дес­трук­ція – руйну­ван­ня), пов'яза­не з по­ру­шен­ням та пе­рет­во­рен­ням лан­дшаф­тів і еко­сис­тем у про­це­сі при­ро­до­ко­рис­ту­ван­ня.

Заб­руд­нен­ня за­чі­пає різ­ні рів­ні ор­га­ні­за­ції жи­во­го.

Молекулярний

1. Вплив на струк­тур­но-фун­кці­ональ­ні сис­те­ми клі­ти­ни:

· клі­тин­ний

а) на ге­не­тич­ний апа­рат, ге­не­тич­ні сис­те­ми (ут­во­рен­ня му­та­цій);

б) на бі­омем­бра­ни (по­ру­шен­ня їх про­ник­нос­ті; змі­на ве­ли­чи­ни мем­бран­но­го по­тен­ці­алу; по­ру­шен­ня струк­ту­ри мем­бра­ни; фо­то­дес­трук­ція хло­ро­фі­лів у фо­то­син­те­тич­них мем­бра­нах; по­ру­шен­ня ультрас­трук­ту­ри мем­бран­них ор­га­нел;

в) на біл­ко­во-фер­мен­тні сис­те­ми (по­ру­шен­ня фун­кці­ону­ван­ня пев­них біл­ків і фер­мен­тів, приг­ні­чен­ня або під­ви­щен­ня їх ак­тив­нос­ті; по­ру­шен­ня кон­цен­тра­цій ре­чо­вин, важ­ли­вих для енер­ге­тич­но­го ме­та­бо­ліз­му).

2. Бі­от­ран­сфор­ма­ція і бі­одег­ра­да­ція заб­руд­ню­ючих ре­чо­вин:

а) роз­щеп­лен­ня і ути­лі­за­ція або ви­ве­ден­ня з ор­га­ніз­му ок­ре­мих фраг­мен­тів мо­ле­ку­ли заб­руд­ню­валь­ної ре­чо­ви­ни;

б) пе­рет­во­рен­ня чу­жо­рід­них ре­чо­вин на більш шкід­ли­ві для клі­тин і ор­га­ніз­му спо­лу­ки;

в) пе­рет­во­рен­ня заб­руд­ню­валь­них ре­чо­вин у во­до­роз­чин­ні й більш дос­туп­ні для ви­ве­ден­ня з ор­га­ніз­му спо­лу­ки;

г) зв'язу­ван­ня заб­руд­ню­валь­них ре­чо­вин з біл­ка­ми і пе­рет­во­рен­ня їх у не­ак­тив­ну, не шкід­ли­ву для ор­га­ніз­му фор­му.

Ор­га­ніз­мен­ний

1. Змі­ни в ем­брі­оге­не­зі (збіль­шен­ня кіль­кос­ті вро­дже­них ка­ліцтв, спон­тан­ні абор­ти та ін.).

2. По­ру­шен­ня про­це­сів рос­ту (спо­віль­нен­ня або при­пи­нен­ня рос­ту, роз­ви­ток кар­ли­ко­вос­ті).

3. По­ру­шен­ня про­це­сів роз­мно­жен­ня (асин­хрон­ність у роз­вит­ку го­над у сам­ців і са­мок, пе­ред­час­ні по­ло­ги, змен­шен­ня тов­щи­ни шка­ра­лу­пи яєць у пта­хів, збіль­шен­ня кіль­кос­ті ано­маль­них спер­ма­то­зо­їдів, роз­ви­ток без­плід­нос­ті, мер­тво­на­ро­джен­ня).

4. По­ру­шен­ня про­це­сів ме­та­бо­ліз­му, гос­тре і хро­ніч­не от­руєння, ви­ник­нен­ня еко­за­леж­них хво­роб.

5. Раннє ста­рін­ня і смерть.

По­пу­ля­ційно-ви­до­вий

1. Ско­ро­чен­ня чи­сель­нос­ті по­пу­ля­цій.

2. Зник­нен­ня ви­дів.

3. Змі­на ге­не­тич­них ха­рак­те­рис­тик ок­ре­мих осо­бин внас­лі­док му­та­цій.