Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

На перше заняття: виконайте завдання 1 а); ІІ; ІІІ; V - задачі 1, 2, 3.

На друге заняття: виконайте завдання 1 б),в); І V; V - задачі 4, 5, 6.

I. Проведіть розмежування таких складів суміжних злочинів:

Склади злочинів, які розмежовуються	Спільні ознаки таких складів злочинів	Розмежувальні ознаки (ознаки складу злочину, за якими прово-диться їх роз-межування)	Зміст ознак, характер-них для кожного із складів злочинів
а) ст.291 КК України “Порушення чинних на транспорті правил” - ст.288 КК України “Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху” - ст.286 КК України “Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами”.
б) ст.287 КК України “Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації” - ст.271 КК України “Порушення вимог законодавства про охорону праці”.
в) ст.289 КК України “Незаконне заволодіння транспортним засобом” - ст.185 КК України “Крадіжка”, ст.186 КК України “Грабіж”, ст.187 КК України “Розбій”, ст.189 КК України “Вимагання”.

ІІ.Назвіть злочини, що передбачені нормами розділу ХІ Особливої частини КК України, які вчиняються загальним суб’єктом.

III. Назвіть склади злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, кваліфікуючими ознаками яких в законі одночасно названо загибель людей або інші тяжкі наслідки. Встановіть зміст цих ознак.

ІV. Вкажіть статті (частини статей) розділу ХІ Особливої частини КК України, які передбачають відповідальність за злочини, суспільно-небезпечне діяння у яких виражається у порушенні певних правил. Назвіть нормативні акти, що встановлюють ці правила.

V. Вирішіть задачі:

1. Одарка переганяла своїх п’ять корів на пасовище. Щоб скоротити шлях вона почала переганяти корів через залізничну колію помимо переїзду, на ділянці з обмеженою видимістю, як це робила завжди. Черговий по залізничному переїзду, розташованого неподалік, Влас зробив Одарці зауваження, а пізніше, оскільки вона не реагувала, почав переганяти Одарку та корів, які вже перейшли на другий бік колії, назад. Під-час суперечки та колотнечі приїхав поїзд, який наїхав на трьох корів і смертельно травмував їх, хоч машиніст і застосував аварійне гальмування. Внаслідок гальмування була пошкоджена колія і рух поїздів був перерваний на 12 годин.

2. Органи ДАІ скерували припис начальнику шляхового експлуатаційного підприємства Андрію про ліквідацію ями, що утворилася на дорозі, яку обслуговувало це підприємство. Однак Андрій виконати припис не зміг, бо наявні в його розпорядженні працівники та техніка за розпорядженням голови райдержадміністрації були задіяні на впорядкуванні дороги до його приватного будинку. У зв’язку з наявністю ями на дорозі був встановлений дорожній знак, який забороняв рух на цій ділянці. Однак водій автобуса Тарас вирішив не їхати поганою об’їзною дорогою, а поїхав всупереч забороні, встановленій знаком. Автобус влетів у яму, перекинувся і два пасажири загинули.

3. Любомир, рухаючись о 22 год. на автомобілі КамАЗ, після роз’їзду із зустрічним транспортом, не ввімкнув далеке світло фар, а продовжував їхати з ближнім світлом ії швидкістю 55 км/год. У цей час він побачив, як на трасу на відстані 60 м від його машини по ходу руху з бокової дороги став виїжджати автомобіль ВАЗ, не подаючи ніяких світлових сигналів. Любомир швидкість не знизив, а розраховуючи, що водій ВАЗа зупиниться, з метою уникнути зіткнення застосував нічим не виправданий маневр, виїхавши на смугу зустрічного руху. Однак той не зупинився, а продовжував рухатись, внаслідок чого і сталось зіткнення транспортних засобів. При цьому водій ВАЗа Михайло і двоє його пасажирів були травмовані, від чого померли, а транспортним засобам були заподіяні значні технічні пошкодження.

У висновку комплексної автотехнічної експертизи було сказано, що в конкретній дорожній ситуації водій Любомир мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль і таким чином уникнути зіткнення транспортних засобів. Автомобіль ВАЗ виїхав на дорогу без світлових сигналів і Леоніду не було відомо, яким чином діятиме водій ВАЗа. Аварійну обстановку на дорозі створив саме Михайло, який, до того ж, був у стані алкогольного сп’яніння.

4. Кирило вважаючи, що б’ють його приятеля Бориса, направив вантажний автомобіль на групу молоді з тим, щоб при його розвороті Борис міг вискочити з гурту й на ходу сісти в автомобіль. Коли автомобіль наблизився до гурту й хлопці почали розбігатись, при виконанні лівого повороту Кирило вчинив наїзд на Данила, який від одержаних травм помер.

5. Директор приватного орендного сільськогосподарського підприємства дав наряд учню профтехучилища Науму (який проходив на цьому підприємстві виробничу практику і не мав права керування тракторами) на виконання транспортних робіт - доставку дров пенсіонерам - на непристосованому для цього належним чином колісному тракторі Т-40 (колеса не було встановлено на максимальну ширину) з необладнаним гальмами двохосним причепом. Рухаючись з навантаженим причепом слизькою дорогою з ухилом більше 20 градусів, Наум не справився з керуванням, трактор перекинувся, і Наум та пасажир Дмитро загинули.

6. Василь, Іван та Яків, домовилися викрасти автомобіль Едуарда “Audi A6” вартістю 79500 грн. Для цього вони підстерегли Едуарда, коли його машина зупинилася на червоне світло світлофора, ввірвалися в машину і приставивши до горла Едуарда ніж, вимагали ключі від автомобіля. Самого ж Едуарда, щоб він не звернувся за допомогою, зв’язали і посадили на заднє сидіння автомобіля, вивезли за місто, де хотіли вбити, але були зупинені патрулем ДАІ.

Рекомендована література

Нормативно-правові акти та практика їх застосування:

Повітряний кодекс України: прийнятий 4 травня 1993 р. Із змінами та доповненнями, внесеними законами України від 21 жовтня 1997 р., 15 грудня 1999 р. (ст.ст. 51-56, 58, 62. 68-75).

Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. Із змінами та доповненнями, внесеними законами України від 10 листопада 1994 р., 24 березня 1999 р., 7 лютого 2002 р., 7 лютого 2002 р. (ст.ст. 10, 14-20, 24, 26, 29-34, 53).

Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 р. (ст.ст. 10, 16, 30).

Про трубопровідний транспорт: Закон України від 15 травня 1996 р. (абз. 1.ст.1, ч.2 ст.12, ст.ст. 16-20).

Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 р. Із змінами та доповненнями, внесеними законами України від 10 січня 2002 р. (абз.1 ст.1, ст.ст.6, 11, 13, ч.1 ст.15, ст.20).

Правила дорожнього руху: затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р.

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони: затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. №198. Із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 9 березня 1995 р., 15 лютого 1999 р., 24 грудня 2001 р., 12 квітня 2002 р. (п.1.5., розділи II, III, VI).

Правила поведінки громадян на залізничному транспорті: затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995 р. №903 (п.п. 1-14).

Правила експлуатації трамвая та тролейбуса: затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10 грудня 1996 р. №103 (п.п.1.4.1.- 1.4.4.; п.п. 1.4.6.-1.4.12.; п.2.2.7.6.; п.2.2.7.7.; п.3.5; п.3.11).

Правила користування трамваєм і тролейбусом в містах України: затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 18 листопада 1997 р. №22 (розділи II, III, IV).

Статут залізниць України: затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. №457, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів від 11 жовтня 2002р, 25 грудня 2002 р. (п.п.68,-70; 100; 104).

Правила технічної експлуатації залізниць України: Затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 р. №411.

Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1982 р. (з наступними змінами та доповненнями).

Спеціальна література

Борисов В. И. Гизимчук С. В. Уголовная ответственость за нарушения правил, норм, стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения .- Х.: Фирма “Консум”, 2001 .- 158 с.

Бурдін В.М. До питання граматичного тлумачення окремих термінів КК України. // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. Збірник тез доповідей Регіонального круглого столу (21-22 лютого 2003 року).- Хмельницький.- 2003.- С. 33-35.

Зверяка В.А. Насилие как способ совершения захвата транспортного средства. // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні: Збірник матеріалів наук.-практ. конференції / [Редкол.: Борисов В.І. (гол.редактор) та ін.]. - Харків: ПФ “Книжкове видавництво” “Лестивця Марії”, 2001. - С. 45-47.

Касынюк В.И. Уголовная ответственность за повреждение путей сообщения и транспортных средств. Текст лекций. - Харьков: Юридический институт, 1979. - 58 с.

Касынюк В.И., Корчева З.Г. Вопросы квалификации транспортных преступлений. - К.: УМК ВО при Минвузе УССР - 1988 - 72 с.

Коржанський М.Й., Мисливий В.А. Кваліфікація автотранспортних злочинів. - К.: Юрінком, 1996. - 80 с.

Коробеев А.И. Транспортные правонарушения. Квалификация и ответственность. - М.: Юридическая литература, 1990. - 128 с.

Котовенко О.М. Об’єкт пошкодження магістральних трубопроводів та технологічно пов’язаних з ними систем // Вісник Академії правових наук України, Харків: Право, 2001.-№1 (24).-С.216-221.

Кузнюк Д.В. Міжнародний політ як ознака складу злочину порушення правил міжнародних польотів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. - 1999. - Вип. 35. - С. 72 - 78.

Свірін М.О. Незаконні заволодіння транспортними засобами у кримінальному законодавстві України // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2001. - Вип. 4. - С. 206 - 213.

Тельнов О.В. К вопросу о некоторых составляющих причинного комплекса нарушений безопасности дорожного движения и эксплуатации автотранспорта // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. - 2000. - Вип. 4. - С. 221 - 229.