Методи визначення економічної ефективності від впровадження природо захисних пристроїв

Економічне обґрунтування природоохоронних заходів здійснюється через зіставлення їхніх економічних результатів із необхідними для їх упровадження витратами з допомогою показників економічного ефекту від цих засобів.

Економічним результатом природоохоронних заходів є:

· Приріст обсягів чистої продукції або прибутку;

· Економія витрат на виробництво і надання послуг;

· Скорочення витрат з особистих коштів населення.

Економічним результатом природоохоронних заходів є сума таких величин:

· Приріст економічної оцінки природних ресурсів, збереження чи поліпшення реалізації природоохоронних заходів;

· Приріст грошової оцінки реалізованої продукції, отриманої завдяки утилізації сировинних, паливно – енергетичних та інших матеріальних ресурсів унаслідок здійснення природоохоронних заходів.

Процес створення нових природозаповідних об'єктів триває. Так, у 2004 р. було створено три нові національні природні парки: Га­лицький (Івано-Франківська обл.), Ічнянський (Чернігівська обл.), Гомельшанськіліси (Харків­ська обл.).

Основні функції цих парків — охорона природних комплексів лісостепу. Природні заповідники й націо­нальні природні парки створено в усіх природних зонах України. У лісовій зоні (Українському Поліссі) — Шацький національ­ний природний парк (створений 1983 р., площа — 32,5 тис. га); Рівненський природний заповідник(1999 р., 47 тис. га); Поліський природний заповідник (1968 р., 201 тис. га); Деснянське-Старо-гутський національний природний парк (1999р., 16,2 тис. га); Че-ремський природний заповідник (2001р., З тис. га).

У лісостеповій зоні — Природ­ний заповідник Розточчя (1984 р., 2,1 тис. га); Яворівський націо­нальний парк (1998 р., 7,1 тис. га); Природний заповідник Медобори (1990р., 10,4 тис. га); Природний парк Подільські Тов. три (1996 р., 261,3 тис. га); Кані­вський природний заповідник (1968р., 2 тис. га).

У степовій зоні — Луганський природний заповідник (1968р., 1,6 тис. га); Український степовий заповідник (1961 р., 2,8 тис. га) (філіали: Хомутівський степ, Ка­м'яні могили, Михайлівська ціли­на, Крейдяна флора); Дніпровсь-ко-Орільський природний запо­відник (1990 р., 3,8 тис. га); При­родний заповідник Єленецький Степ (1996р., 1,7 тис. га); Націо­нальний природний парк Святі Гори (1997 р., 40 тис. га); Біосфер-ний заповідник Асканія Нова (1921 р., 33,3 тис. га); Чорноморсь­кий біосферний заповідник

(1985 р., 46,4 тис. га); Дунайський біосферний заповідник (1998 р., 46,4 тис. га);Азово-Сиваський на­ціональний природний парк (1993 р., З тис. га); Опукський природний заповідник (1998 р., 1,6 ти-с. га); Казантипський природний заповідник (1998 р., 450 га).

В Український Карпатах — Карпатський національний при­родний парк (1980р.,50,3 тис. га); Національний природний парк Синевир (1989р., 40,4тис. га); Карпатський біосферний запові­дник (1993 р., 57,9 тис. га); Націо­нальний природний парк Вижницький (1997р., 7,9 тис. га); Природний заповідник Ґорґани (1997р., 5,3 тис. га); Міжнарод­ний біосферний заповідник Східні Карпати (1999 р., 208 тис. га); На­ціональний природний парк Гуцульщина (2002 р., 32,3 тис. га).

У Кримських горах — Кримський природний заповідник(1991 р.,42тис. га);Ялтинсь­кий гірсько-лісовий заповідник (1973 р., 14,6 тис. га); Карадазь­кий природний заповідник (1979 р., 2,9 тис. га); Природний заповідник Мис Мартьян (1973 р., 240 га); Нікітський бота­нічний сад (1812р., 1000га).

За роки української незалеж­ності проведено значну роботу по створенню нових природозаповідних об'єктів. Тепер такі об'єкти різних рангів заповідності є в усіх природних зонах і гірських райо­нах України. Організовано пер­ший міжнародний українсько-польсько-словацький заповід­ник в Карпатах. Проте тут зали­шається ще чимало невирішених питань. Серед них — створення нових спільних природоохорон­них об'єктів з Польщею, Білору­сією, Російською Федерацією та іншими країнами-сусідами. На­зріла проблема створення спільного українсько-польсько­го заповідника «Розточчя», фор­мування нового природозаповідного фонду на межі Степу й Лісостепу в південно-західній частині України, на півночі Харківської та Луганської областей спільно з Російською Федерацією, на півночі Волинської Рівненської

областей спільно з Білоруссю, у північно-східній частині При­дніпровської височини тощо. В період посилення впливу людини на природне середовище форму­вання нових природоохоронних об'єктів набуває принципового значення.