Формування ландшафтів у ялинових деревостанах
Тема: „Особливості ландшафтних рубок у насадженнях різного
породного складу”
1. Формування ландшафтів у соснових насадженнях.
2. Формування ландшафтів у ялинових деревостанах.
3. Формування ландшафтів у березових та мішаних хвойно-
листяних лісостанах.
4. Формування ландшафтів у дібровах.
5. Формування узлісь у лісопаркових частинах лісів зелених зон.
6. Реконструктивні рубки.
7. Поновлювальні, планувальні та санітарні рубки.
Формування ландшафтів у соснових насадженнях
У соснових деревостанах доцільно формувати ландшафти переважно закритого простору з горизонтальною зімкнутістю намету (1а). З метою покращення естетичної привабливості бажано проводити нерівномірне вирубування дерев.
При формуванні ландшафтів напіввідкритого простору з рівномірним розташуванням дерев (2а) у насадженні вибирають 300-500 кращих дерев на 1 га, за якими проводять догляд. Крони дерев, що залишаються для подальшого росту повинні бути освітленими влітку на 3/4 від вершини, що сприяє збереженню живих гілок на цій висоті, запобігає очищенню від сучків та відмиранню хвої внаслідок дефіциту світла. У 15-річних молодняках оптимальна відстань між деревами становить 5-6 м.
У свіжих суборах та сугрудах можна формувати ландшафти закритого і напіввідкритого простору з груповим розташуванням дерев (2б). У цих лісорослинних умовах рекомендується зберігати домішку листяних порід, що підвищує декоративні якості лісостанів. При цьому, частка сосни у складі повинна становити 50-60%. Підлісок, в основному з ліщини і бузини червоної, формується як окремий ярус.
У чистих соснових насадженнях інтенсивність рубок за якістю дерев становить 5-15%, а при рубках догляду за просторовим розміщенням дерев – 5-20% від запасу залежно від віку. Як правило, у віці проріджувань і прохідних рубок інтенсивність вища, ніж у молодняках.
У мішаних лісостанах інтенсивність рубок більша. При проведенні догляду за складом вона становить 10-20% у 20-річних деревостанах, при догляді за якістю повинна знаходитись у межах 5-15%, а при покращенні просторового розміщення дерев – 15-20%, іноді 25%.
При створенні ландшафтів 1а, 1б, 2а, і 2б у молодняках необхідно починати формування ярусів.
Формування ландшафтів у ялинових деревостанах
Ялинові насадження переважно мішаного складу із значною участю листяних порід, відзначаються високою густотою і зімкнутістю, низькою вітростійкістю.
Частка ялини у складі деревостанів повинна становити не менше 50-60%, що забезпечує темний фон для листяних порід із світлішим забарвленням.
Ландшафти закритого типу з горизонтальною зімкнутістю пологу малоестетичні, за винятком насаджень з домішкою сосни і листяних порід.
У різновікових ялинниках природного походження рекомендується створювати ландшафти закритого простору з вертикальною зімкнутістю пологу (1б). Складна будова насаджень і тіньовитривалість ялини дозволяє формувати також ландшафти напіввідкритого простору з груповим розміщенням дерев (2б) з невеликими “вікнами” та галявинами. Групи дерев можна створювати чистими, з ялини, та мішаними, ялиново-сосновими, ялиново-листяними. Декоративні якості лісостанів поліпшуються чергуванням груп темнохвойних порід із світлохвойними та листяними, відкритими лучними просторами. Рубки формування починають у молодому віці.
У зв’язку з високою вітровальністю ялини небажано створювати ландшафти напівідкритого типу з рівномірним розміщенням дерев, за винятком насаджень на потужних добре дренованих грунтах, де ялина здатна глибше укорінюватись. У цих умовах кращі дерева слід обирати у віці 5-10 років і проводити за ними систематичний догляд.
Реконструкція лісових ландшафтів у ялинниках лісопаркової частини зелених зон проводиться у коротший термін, ніж у деревостанах інших порід та з меншим ступенем зрідження, як правило, у межах 10% від запасу. Кінцевий результат щодо формування ландшафту певного типу можна очікувати вже у віці 20-40 років.
Формування лісопаркових ландшафтів у ялинниках штучного походження пов’язане з певними труднощами. У таких випадках дерева до рубки слід призначати таким чином, щоб з часом ліквідувати їх рядове розміщення.
3. Формування ландшафтів у березових та мішаних хвойно-
Листяних лісостанах
Береза повисла відзначається високими декоративними якостями, оскільки має білокорі стовбури, ажурні, розлогі крони, що пропускають багато світла.
У березових насадженнях, як правило, формують ландшафти закритого простору з рівномірним розміщенням дерев (1а) та напіввідкритого простору (2а).
Зімкнутість пологу у березняках повинна бути нижчою, у порівнянні з хвойними насадженнями, особливо у ландшафтах напівідкритого простору. У першу чергу в рубку призначають дерева інших порід, у другу чергу – зайві дерева берези. Крони сусідніх дерев не повинні перекриватися, тому у 10-річних молодняках відстань між деревами має становити не менше 5-6 м.
У певних умовах доцільно формувати і мішані, березово-хвойні або березово-широколистяні лісостани горизонтальної та вертикальної зімкнутості за участю ялини, липи, сосни, дуба та ін.
При створенні групового розміщення дерев рекомендується формувати групи з однієї породи. Участь берези як провідної породи у складі мішаних деревостанів повинна становити 50-70%, що забезпечує контрастний фон для деревних порід з темнішим забарвленням.
Ландшафти напіввідкритого простору типу 2в формують у молодняках, забезпечуючи зімкнутість пологу 0,4-0,5, а в куртинах і группах – 0,7-1,0.
У перегущених молодняках при рубках формування необхідно залишати приблизно 30% дерев, але не більше 50%. Інтенсивність за запасом не повинна перевищувати 25%, щоб уникнути розладнання березового молодняка. При цьому необхідно враховувати здатність берези відновлюватися вегетативним шляхом. Поява пневої порослі небажана, тому рубку слід проводити у літній період. Інтенсивність зрідження деревостанів залежно від типу створюваного ландшафту коливається в межах 10-25%.
Мішані деревостани, особливо за участю хвойних і листяних порід відзначаються високими декоративними якостями та біологічною стійкістю до негативних чинників. Головне завдання рубок формування полягає у збереженні біорізноманіття дендрофлори при домінуванні провідної породи. У мішаних лісостанах можна формувати лісопаркові ландшафти різних типів, протее найбільш естетично привабливими є ландшафти напіввідкритого простору з груповим або куртинним розміщенням дерев.
Групи дерев формують як однопородні, так і мішані за складом. Компактна структура групи створюється завдяки участі деревних порід з подібним забарвленням листя чи хвої. Різноманітність ландшафту досягається формуванням груп різної величини і конфігурації, а також, різними розмірами галявин між ними.
Групи, до складу яких входять деревні породи, які суттєво відрізняються забарвленням листя чи хвої та формою крони, відзначаються контрастною архітектурною формою. Структурними елементами контрастних групп є ядро та периферійна частина. Ядро, яке складає домінуючу частину групи, бажано формувати з деревних порід із темнішим забарвленням і конічною формою крони. Воно не обов’язково має знаходитись у центрі біогрупи, однак повинно звертати на себе увагу відвідувачів.
Дерева, що входять до складу периферійної частини групи, мають відрізнятися від ядра забарвленням листя чи хвої, формою крони тощо. Рекомендується підбирати деревні породи з плакучою або округлою формою крони та світлішим забарвленням, що забезпечує контрастність композиції. Доцільно створювати поступове чергування груп дерев та галявин завдяки розміщенню у периферійній частині груп низькорослих дерев та кущів – горобини, черемхи, верби та ін.
Розмір груп коливається в межах 0,05-0,1 га. Загальна зімкнутість пологу повинна становити 0,3-0,5, а в групах – 0,6-0,7, що забезпечує контрастність між елементами насадження: полянами, узліссями та центральними частинами груп.
Формування груп у напіввідкритому ландшафті здійснюється рубками догляду за складом і якістю деревостану, а формування ландшафту в цілому – рубками поліпшення просторового розміщення дерев на площі.
При формуванні ландшафтів закритого простору з вертикальною зімкнутістю (1б) доцільно створювати окремі групи дерев розміром 0,1-0,15 га. Найвищі дерева повинні знаходитись у центральній частині груп, а по периферії – нижчі за висотою дерева.