Стаття 1. Охорона земель та інші основні поняття і терміни

Охорона земель - система правових, організаційних,
економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на
раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому
вилученню земель сільськогосподарського призначення для
несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого
антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів,
підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення
особливого режиму використання земель природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

агроландшафт- ландшафт, основу якого становлять
сільськогосподарські угіддя та лісові насадження, зокрема
лісосмуги та інші захисні насадження;

агрохімічне обстеження ґрунтів - обов'язкове суцільне
обстеження сільськогосподарських угідь з метою державного контролю
за зміною показників родючості і забруднення ґрунтів;

гранично допустима концентрація забруднюючих речовин -
максимально допустима кількість забруднюючих речовин у ґрунтах,
яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх родючості,
загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції
та здоров'я людини;

гумус - органічна складова частина ґрунту, яка утворюється в
процесі біохімічного розкладу рослинних і тваринних решток та
формує його родючість;

ґрунт - природно-історичне органо-мінеральне тіло, що
утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої
концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства
завдяки найціннішій своїй властивості - родючості;

ґрунтова маса - знятий родючий шар ґрунту;

ґрунтове обстеження - визначення генетичної будови та
властивостей ґрунтів, структури ґрунтового покриву;

ґрунтовтома - порушення біоенергетичного режиму ґрунтів та
різке зниження урожайності сільськогосподарських культур внаслідок
їх беззмінного вирощування або частого повернення на попереднє
поле сівозміни, що призводить до погіршення якісного стану
ґрунтів, накопичення у ґрунтах специфічних хвороботворних
мікроорганізмів та насіння бур'янів;

деградація ґрунтів - погіршення корисних властивостей та
родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних
факторів;

деградація земель - природне або антропогенне спрощення
ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і
функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних
компонентів;

забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які
негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості;

земельні ресурси - сукупний природний ресурс поверхні суші як
просторового базису розселення і господарської діяльності,
основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві;

земля - поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та
іншими природними елементами, що органічно поєднані та
функціонують разом з нею;

консервація земель - припинення господарського використання
на визначений термін та залуження або залісення деградованих і
малопродуктивних земель, господарське використання яких є
екологічно та економічно неефективним, а також техногенно
забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати
екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних
ділянках є небезпечним для їх здоров'я;

охорона ґрунтів - система правових, організаційних,
технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і
відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від
деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з
дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної
безпеки довкілля;

порушені землі - землі, що втратили свою господарську та
екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок
виробничої діяльності людини або дії природних явищ;

природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель - це
поділ території з урахуванням природних та агробіологічних вимог
щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також територій,
які мають відповідну схожість за визначеними ознаками;

родючість ґрунту - здатність ґрунту задовольняти потреби
рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх
кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є
основним показником якості ґрунту.