Регулювання від носин у сфері використання та охоро ни земель водного фонду

Регулювання ВІДНОСИН у Сфері використання та охорони - це діяльність органів держави та місцевого са­моврядування, спря­мована на реалізацію державної політики в даній сфері, що має на меті забезпечення реалізації прав на землі даної категорії, забезпе­чення розвитку і вдосконалення земельних відносин, здійснення кон­тролю та інші юридично значимі дії.

Нормативно-правову базу регулювання відносин у сфері здійснен­ня прав, використання та охорони земель водного фонду становлять норми гл. 2, 3, 12 ЗК України, окремі норми, зокрема гл. 18 ВК Украї­ни. Діяльність державних органів управління врегульована постано­вами КМ України "Про затвердження Положення про Державний ко­мітет України по водному господарству" № 882 від 27 червня 2007 р., "Про затвердження Положення про Державний комітет із земельних ресурсів" № 224 від 17 березня 2008 р. Здійснення певних видів дія­льності на землях водного фонду регулюється, зокрема, постановою КМ України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на прове­дення робіт на землях водного фонду" № 557 від 12 липня 2005 р.

Використання окремих видів земель водного фонду підпорядкову­ється окремому правовому регулюванню залежно від виду цих земель відповідно до Закону України "Про курорти", постанов КМ України "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" № 347 від 14 квітня 1997 р., "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" № 486 від 8 травня 1996 р. та ін.

Побудова системи державного і самоврядного регулювання відно­син щодо використання та охорони земель водного фонду покликана сприяти найбільш ефективному регулюванню земельних відносин на землях водного фонду.

Серед органів державної влади, що мають регулюючий вплив на відносини з використання та охорони земель водного фонду, можна виділити такі: Держкомзем України, до повноважень якого належить здійснення землеустрою на землях водного фонду шляхом складання необхідних землевпорядних проектів відповідно до Закону України

"Про землеустрій"; проведення моніторингу земель водного фонду для уникнення розвитку негативних явищ і підвищення ефективності використання земель; дотримання режиму використання земель вод­ного фонду в межах екомережі згідно із Законом України "Про еколо­гічну мережу України"; забезпечення виконання зобов'язань України за міжнародними договорами у сфері регулювання земельних відно­син, використання і охорони земель водного фонду. Держкомзем України здійснює й інші функції регулятивного характеру, що стосу­ються всіх без винятку категорій земель і обумовлені положенням про нього, нормами Закону України "Про державний контроль за викори­станням та охороною земель" та іншими нормативними актами.

Серед центральних органів державної влади у сфері регулювання земельних відносин можна назвати й Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп), який здійснює регулювання використання земель водного фонду шляхом: забезпечення реалізації державної політики з питань меліорації земель відповідно до вимог Закону України "Про меліорацію земель", наскільки ці заходи стосу­ються земель водного фонду; здійснення заходів, пов'язаних із запобі­ганням шкідливій дії вод, включаючи протипаводковий захист сіль­ських населених пунктів і земель; контроль за додержанням режиму використання прибережних захисних смуг; моніторинг довкілля в ча­стині спостережень за станом ґрунтів у зонах впливу меліоративних систем і переформуванням берегів і прибережних зон водосховищ; організація виконання робіт, пов'язаних з мінімізацією наслідків шкі­дливої дії вод, у тому числі захистом від підтоплення, протипаводко­вим і протиповеневим захистом земель.

Державне регулювання земельних відносин щодо земель водного фонду здійснює також і Міністерство навколишнього природного се­редовища (Мінприроди), котре бере участь у формуванні, збереженні та використанні екологічної мережі, складовою якої відповідно до Закону України "Про екологічну мережу України" є землі водного фо­нду; здійснює державний контроль за додержанням вимог законо­давства про охорону земель відповідно до вимог Законів України "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням та охороною земель"; забезпечує в межах своїх повноважень погодження вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташу­вання об'єктів і проектів відведення земельних ділянок згідно з нор­мами затвердженого власним наказом "Порядку погодження приро­доохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надан­ня земельних ділянок" № 434 від 5 листопада 2004.

Самоврядне регулювання земельних відносин, що виникають у сфері використання земель водного фонду, може здійснюватися те­риторіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і че­рез сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси те­риторіальних громад сіл, селищ, міст.

Безпосереднє самоврядне управління на землях водного фонду може полягати у: проведенні місцевого референдуму відповідно до Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", пред­метом якого може бути будь-яке питання, віднесене до відання міс­цевого самоврядування, зокрема використання земель загального ко­ристування водного фонду; створенні органів самоорганізації насе­лення (правову основу становить Закон України "Про органи самоор­ганізації населення"), що дозволяє на добровільних засадах брати участь у здійсненні заходів щодо охорони територій загального корис­тування на землях водного фонду.

Представницьке самоврядне управління здійснюється місцевими радами та їхніми виконавчими комітетами. Повноваження місцевих рад полягають у: розпорядженні землями водного фонду комунальної власності (до фактичної появи останньої - розпорядження землями державної власності в межах населених пунктів відповідно до п. 12 розд. X ЗК України); плануванні використання земель, зокрема вод­ного фонду, розробці містобудівної документації на підставі Закону України "Про планування та забудову територій" та інших норматив­них актів; здійсненні самоврядного контролю за дотриманням вимог закону при використанні земель водного фонду (відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на підставі ст. 189 ЗК України); регулюванні плати за землю шляхом затвердження тех­нічної документації з нормативної грошової оцінки земель (Закон України "Про оцінку земель"), а також установлення пільг із сплати земельного податку (Закон України "Про плату за землю"); вирішенні земельних спорів у межах населених пунктів, зокрема щодо меж зе­мельних ділянок, що перебувають у власності й користуванні грома­дян, та додержання ними правил добросусідства (ст. 158 ЗК України).

Відповідальність за порушення приписів законодавства саме щодо використання земель водного фонду може наставати за вчинення адміністративних проступків (ст. 59, 65-1 КУпАП). Що ж стосується злочинів, то кримінальний закон не виокремлює спеціальних складів, які б стосувалися саме земель водного фонду.