Розділ 1. загальна характеристика району прокладання траси

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………..…..3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ПРОКЛАДАННЯ ТРАСИ ........................................................................................................................5

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ДОРОГИ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ……………………………………..……..……9

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТУВАННЯ НА КАРТІ ТРАСИ АВТОМОБІЛЬНОЇ ДОРОГИ…………………………………………………………………..…..…….12

3.1. Розрахунок елементів заокруглень та пікетажних позначень початку і кінця кривих……………………………………………………………………………….12

3.2. Винесення пікетів на криву…………………………………………………...14

3.3. Відомість повороту, прямих та кривих……………………………..………..16

3.4. Визначення прямокутних та географічних координат……………..……….18

3.5. Побудова плану траси…………………………………………………………15

3.6. Побудова поздовжнього профілю траси……………………………….…….23

3.7. Визначення меж водозбірних басейнів…………………………………...….27

ВИСНОВОК…………………………………………………………………...……28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….….…29

ДОДАТКИ…………………………………………..…………………………...…30

Вступ

Екологічне картографування - наука про способи збору, аналізу та картографічного подання інформації про стан довкілля людини та інших біологічних видів, тобто про екологічну обстановку.

Картографічний метод дослідження - це метод, використання карт для пізнання зображених на ньому явищ. Метою екологічного картографування є аналіз екологічної обстановки та її динаміки, тобто виявлення просторової і тимчасової мінливості факторів природного середовища, які впливають на здоров'я людини і стан екосистеми. Для досягнення цієї мети потрібно виконати збір, аналіз, оцінку, інтеграцію, територіальну інтерпретацію і створити географічно коректне картографічне уявлення екологічної інформації.

Екологічне картографування традиційно найбільшою мірою орієнтоване на забезпечення державних, регіональних та місцевих програм і проектів природоохоронної спрямованості. Тим часом будь природоохоронна діяльність здійснюється в рамках конкретних територій, і тому не можлива без використання картографічної форми подання інформації.

Екологічна інформація вкрай різноманітна як за походженням, так і за змістом. Вона надходить з офіційних і неофіційних джерел, видобувається в результаті досліджень з використанням різних методів. До неї відносяться матеріали дистанційного зондування, якісні та кількісні характеристики забруднюючих речовин і статистичні дані про обсяги та умови їх надходження у навколишнє середовище, просторова й тимчасова динаміка фактично виміряних рівнів і складу забруднень, дані про стан здоров'я населення, рослинному покриві, тваринний світ та багато інше. Часто єдиним, що об'єднує настільки різнорідні відомості, залишається їх приналежність до певної території. Тому однією з подій почався в 1960-1970-ті роки сучасного етапу охорони навколишнього середовища став розвиток екологічного картографування як універсального методу аналізу екологічної інформації.

У рамках природоохоронної діяльності виділяють такі основні складові частини, що вимагають картографічного забезпечення:

· Науково-дослідна робота (з підрозділом по компонентах природного середовища, методам дослідження, територіальним одиницям різного ієрархічного рівня або в глобальному масштабі);

· Практична діяльність з охорони атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, грунтів і надр, рослинності і тваринного світу, ландшафтів (екосистем) в цілому (включаючи юридичні, економічні, технологічні, гігієнічні аспекти; в локальному, регіональному, національному та міжнародному масштабах);

· Екологічна освіта та виховання (включаючи викладання, пропаганду екологічних знань і здійснення прав особистості і суспільства на інформацію).

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ПРОКЛАДАННЯ ТРАСИ

(Чернігівська область )

Чернігівська область - область на півночі України. Межує на заході з Київською областю, на півночі - з Гомельською областю Республіки Білорусь та з Брянською областю Російської Федерації, на сході - з Сумською, на півдні - з Полтавською областями України.

Територія - 31.9 тис.кв.км., 5.3% території України. Населення -1151,9 тис.осіб. Обласний центр – м. Чернігів. Область поділяється на 22 райони, в ній налічується 15 міст, у т.ч. 3 міста обласного підпорядкування (Чернігів, Ніжин, Прилуки), 30 селищ міського типу, 1487 сільських населених пунктів.

Чернігів – розташований на правому березі Десни, в 150 км від Києва. Це найбільше місто області, в ньому проживає 299,4 тис. жителів.

В Чернігівській області щільність населення 36,1 осіб/км2.

На території області проживають представники більше 90 національностей і народностей.

Населення

українці 93,5% росіяни 5% білоруси 0,6% євреї 0,1% інші нац. 0,5%

Більша частина території Чернігівської області належить Придніпровській низовині, південно-східна частина відноситься до краю Полтавської рівнини.

Рельєф, в основному, - низинна рівнина (поліська частина) та хвилясто-яружна в межах лісостепової частини області. Середня висота над рівнем моря - 120 метрів, на північному сході - 200 метрів, на південному заході - 120-150 метрів. Найбільш піднесена північно-східна частина області з висотами до 229 метрів над рівнем моря розташована на Придеснянському плато. У південній та південно-східній частині багато ярів.

Надра Чернігівщини багаті на корисні копалини. На півдні області в післявоєнні роки відкрито також запаси нафти й природного газу. Більше 200 тис. га досягає площа торфовищ. Майже на 160 км уздовж правого берега Десни тягнуться поклади крейди. Промислове значення мають запаси фосфоритів, вапна, каоліну, мергелю, кам'яної солі, різних глин, кварцових пісків. Є джерела мінеральних вод.

Клімат помірно континентальний, із досить теплим літом і порівняно м'якою зимою. Середня температура січня - 6-8 °, найтеплішого місяця липня - +18, +20 °. Середньорічна кількість опадів - 550-600 мм. Максимум їх випадає влітку.

Тривалість вегетаційного періоду становить у середньому 180 днів, що створює сприятливі умови для вирощування в області деяких видів південних культур (кукурудзи, винограду тощо). Вітри, головним чином, південно-західні й північно-західні, досить вологі, переважно з опадами. У південній, лісостеповій частині області бувають посушливі східні вітри.

Водну мережу Чернігівщини складають 1200 річок загальною довжиною близько 8 тис. км. Вони належать басейну Дніпра, що протікає вздовж західного кордону області. Головна річка - Десна (ліва притока Дніпра), довжина якої в межах області складає 670 км. В області - 566 озер, 630 ставків, 6 водосховищ; загальна площа водного дзеркала річок, озер і ставків - 62,9 тис. га. Значні площі займають заплавні луки.

У північній частині області (Полісся) переважають дерново-підзолисті грунти, у південній (лісостеповій) - вилужені, опідзолені та лучні чорноземи. Поширені також сірі й світло-сірі опідзолені торфоболотні грунти.

Економіка

Область має індустріально-аграрну структуру господарства. Пріоритетними є харчова, паливна, машинобудівна й металообробна, деревообробна, целюлозно-паперова, легка промисловості. Чернігівщина забезпечує понад 80% загальнодержавного випуску вовняних тканин і шпалер, 30% хімічних волокон і ниток, 20% видобутку нафти. Область - єдина в Україні - випускає пожежні машини, кордну тканину для виробництва шин, білкову оболонку для харчової промисловості, окремі види обладнання для галузей АПК. Підприємства та організації області поставляють продукцію більш ніж у 60 країн світу.

У сфері сільськогосподарського виробництва область відома як одна з найбільших постачальників картоплі, цукру, зерна, продуктів тваринництва, а також меду, фруктів, льону та найвідоміших ніжинських огірків. Сільське господарство області майже повністю, за винятком олії та рибопродуктів, забезпечує продовольчі потреби населення, має значні експортні можливості.

Багата Чернігівщина й на корисні копалини. Загальнодержавне значення мають поклади високоякісних скляних пісків (Ріпкинський район) і нафти. Нафтогазоконденсатні родовища зосереджені в Ічнянському, Прилуцькому, Варвинському, Талалаївському районах. Велике промислове значення мають родовища крейди в Новгород-Сіверському районі та цегельної сировини по всій території області. На Чернігівщині відкрито єдине в Україні родовище бішофіту (Новоподільське, Ічнянського району) - унікальне за обсягом і лікувальними якостями.

Промисловість

Промисловість Чернігівської області представлена ​​цілою низкою галузей.

Паливна промисловість Чернігівської області представлена ​​видобутком нафти, газу, газового конденсату й торфу, а також первинною переробкою газу на Гнединцівському газопереробному заводі.

Машинобудування Чернігівської області досить широке й багатопрофільне: сільськогосподарське, транспортне, а також така унікальна галузь, як виробництво обладнання для гасіння пожеж, що є практично єдиною на території СНД (АТ «Пожмашина»). Найбільшими підприємствами області є АТ «Ніжинсільмаш» (завод, що спеціалізується на виробництві устаткування для птахівництва), завод «Чернігівавтозапчастина» (виробництво комплектуючих і запасних частин для автомобілів "ГАЗ").

Сільське господарство

Чернігівська область має значний сільськогосподарський потенціал і є однією з найбільш аграрно розвинутих областей України. Сільське господарство області спеціалізується на виробництві яловичини та свинини, а також на вирощуванні зернових, картоплі, льону й цукрового буряка.

У поліській частині поряд із зерновими розвивається виробництво картоплі й вирощування льону, у лісостеповій - зернове господарство й вирощування цукрових буряків.

Значне місце належить тваринництву, в основному це тваринництво м'ясо-молочного напрямку, свинарство й птахівництво.