Техногенно-природні небезпеки

У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зрушення, пилові бури та інші явища) мають комбінований характер: техногенний вплив підсилюється природними явищами.

До природно-техногенних небезпек відносяться екологічні небезпеки. Деякі екологічні проблеми придбали глобального характеру: порушення озонового шару, посилення парникового ефекту, кислотні дощі, забруднення Світового океану, зниження родючості ґрунтів, деградація лісів і ландшафтів, зменшення біологічного різноманіття.

Порушення озонового шару. Ультрафіолетове випромінювання проникає крізь атмосферу, поглинається тканинами живих організмів і викликає руйнування молекул білка і ДНК. Ми захищені від агресивного впливу ультрафіолетового випромінювання озоновим шаром у стратосфері на висоті 25 км від поверхні Землі.

По оцінках фахівців, озоновий шар зменшився за останні десять років на 4-8%, а над полярними шапками виникли так називані озонові діри. Крім збільшення ризику ракових захворювань, зменшення озонового шару на 1% може, по даними ООН, привести до катаракти (утраті зору) 100 тис. чоловік.

Серйозну погрозу озоновому шарові складають хлорфторуглеродные (фреони). Вони використовуються як холодоагенти в холодильниках, кондиціонерах, аерозольних балончиках, незважаючи на те, що існує домовленість між багатьма країнами про повну заборону виготовлення і застосування фреонів (Хельсінкі, 1989).

Парниковий ефект. Світлова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею Землі, перетворюється в теплову і виділяється у виді інфрачервоного випромінювання. Але вуглекислий газ, на відміну від інших природних компонентів атмосфери, інфрачервоне випромінювання поглинає, при цьому нагрівається й у свою чергу нагріває атмосферу. Таким чином, чим більше в атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинено, тим більше теплоти ми одержимо. Температура і клімат, до яких ми звикли, забезпечується концентрацією вуглекислого газу в атмосфері на 0,03%.

Вирубуючи лісу, використовуючи копалина паливо, концентрація вуглекислого газу в XX в. виросла на 20%. Наслідок цього – потеплення клімату. Якщо продовжувати так і далі, то до 2050 р. концентрація вуглекислого газу в атмосфері подвоїться (потеплення на 1,5-4,5°С). Знаючи, що підвищення температури на 4,5-5,5°С, викликає танення льодовиків, що приведе до підйому рівня Світового океану на 2-3 м, варто задуматися. Це приведе до затоплення багатьох міст, де проживає мільйони людей. Також природні опади можуть скоротитися на 40%, літо стане більш пекучим, випарювання з поверхні Землі збільшиться, ґрунти пересихають...

Кислотні опади. Дуже розповсюдженим явищем стали кислотні дощі. Кислотними називають будь-як опади — дощі, тумани, сніг, — кислотність яких вище рН 7. На значних територіях промислово розвитих країн випадають опади, кислотність яких перевищує нормальну в 10-1000 разів. Хімічний аналіз кислотних опадів указує на присутність сарною й азотної кислот, що виходять унаслідок з'єднання оксидів сірки й азоту з парами води. Кислотні опади зв'язані насамперед з роботою вугільних електростанцій, транспорту і хімічних підприємств.

Кислотні опади негативно впливають майже на всі экосистемы. рН прісноводних озер, річок, ставків звичайно складає 6-7, і організми адаптовані саме до того рівня. Коли середовище водних экосистем окисляється, практично всі організми швидко вимирають, якщо не від прямого впливу іонів водню, то через неможливість розмноження організмів.

Додаткові збитки виникають у зв'язку з тим, що кислотні опади, проходячи крізь ґрунт, здатні вимивати алюміній і важкі метали, токсичні для тварин і рослин. Зокрема, алюміній викликає аномалії розвитку і загибель ембріонів риб.

Під впливом кислотних дощів також відбувається деградація лісів.

Ще один з наслідків кислотних опадів — руйнування творів мистецтва.

Опустиніювання. Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій, природних і посилених людиною, наносить ґрунтам величезної, іноді непоправного шкоди. Найбільш руйнівний вплив на ґрунт має ерозія, тобто процес вивітрювання або вимивання часток ґрунтові. Потоки води або вітру виносять із ґрунту гумус, глину, роблять його усе більш грубим. Пісок — це те, що залишається. Іншими словами, внаслідок ерозії земля може втрачати родючого шару ґрунтові доти, поки не перетвориться в пустелю, тобто відбувається її опустелювання.

Страждає від ерозії ґрунт, не захищений рослинним покривом. Найважливішими причинами, що приводять до оголення ґрунтові внаслідок ерозії і виникнення пустель, є:

• часта оранка;

• перевипас худоби;

• вирубка лісів;

• засолення ґрунтів унаслідок зрошення.

Ерозія набирає силу через те, що ріст населення й економічні труд-ноші штовхають людей на вирубку лісів, оранку схилів і малородючих посушливих територій, а також на використання методів інтенсивного землеробства, що ненадовго збільшують врожаї за рахунок додаткової ерозії. Ерозія і виникнення пустель — результат недбалого відношення до навколишнього середовища. Ці процеси можна контролювати і попереджати.