Плата за природокористування 7 страница

Практично підприємство не може власноруч ліквідувати наслідки страхових випадків, викликаних техногенними аваріями. Єдиною формою захисту інтересів і населення, і підприємств є страхування.

Країни, що вводять у себе систему екологічного страхування найчастіше стикаються з такими проблемами:

-відсутність методології страхування екологічного ризику;

-відсутність методик нормальних оцінок збитків, особливо завданих здоров'ю населення;

-необхідність пошуку перестраховика для виконання зобов'язання або створення резервних фондів.

В механізмі екологічного страхування не передбачені часові рамки відповідальності страховика, а також способи визначення характеру забруднення (постійне, поодиноке).

Угода укладається на один рік і може бути продовжена за бажанням підприємства. При укладенні визначається сума страхових платежів. Вона встановлюється, як правило, в % від річного обороту підприємства. Найвищий він може бути в енергетичному комплексі, нафтохімічній, хімічній та лісообробній промисловості, металургії.

Підприємства, із якими протягом 2 та більше років без перерви укладали угоди екологічного страхування користуються пільгами. Знижка від суми складає протягом двох років – 10%; трьох – 15%; чотирьох – 20.5%; більше – 30%.

Плата за природокористування

Важливим елементом у системі економічного механізму природокористування є платежі за забруднення природного середовища. Вони компенсують еколого–економічні збитки. Хоча, очевидно, що зараз вони компенсують лише незначну їх частину. Проблема платного природокористування не знайшла остаточного вирішення ні в науково-методичному відношенні, ні у сфері практичного застосування як засобу безпосереднього економічного впливу на процеси природокористування. Більшість вчених єдині в тому, що в основі такої плати повинна лежати величина економічної оцінки природного ресурсу (природного середовища), яка відображувала б не тільки процеси прямого використання компонентів природного середовища (природних ресурсів), але й завдану шкоду природній системі та різноманітні наслідки опосередкованого природокористування. Обґрунтування плати за природокористування повинне базуватися на тому принципі, що будь-який вид природокористування, прямий або опосередкований, є платним.

Такий підхід передбачає наступні види екологічних виплат.

Плата за користування природним середовищем як системою, повинна створити економічну основу для підтримання (регулювання) загальносистемних функцій природного середовища. Це плата за опосередковане користування природним середовищем, що полягає в непрямому використанні його елементів людиною в процесі життєдіяльності. Сюди можна віднести використання земної поверхні як природної основи еколого-економічної системи, теплове забруднення в результаті втрат тепла в житлових та виробничих приміщеннях, порушення (перебудову) схеми функціонування природних систем у результаті появи (розміщення) антропогенних об'єктів і т.п.

Плата за ресурсовикористання, що здійснюється на основі економічної оцінки конкретного природного ресурсу, який виступає в даному випадку як технологічна сировина.

Плата за нанесення шкоди природному середовищу, що передбачалась в проекті розвитку виробничого об'єкта (переважно - це плата за забруднення).

Плата за вчинення непередбачуваної шкоди природному середовищу (у результаті аварій, порушення технологічних норм і т.п.).

У практиці сучасного природокористування в нашій країні переважним видом екологічних виплат є плата за забруднення окремих компонентів природного середовища, хоч здійснюються виплати за використання деяких видів ресурсів (водних, лісових). В останні роки держава здійснює багато заходів, спрямованих на посилення економічно­го впливу на процеси природокористування за рахунок упровадження принципу платного природокористування. В І993 році Міністерство охорони навколишнього природного середовища ввело в дію базові нормативи плати за забруднення природи та визначило методичні положення розрахунку таких виплат. Цей захід передбачає виплати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними й пересувними джерелами забруднення; за скиди забруднюючих речовин у поверхневі та підземні води; за розміщення твердих відходів виробництва в природному середовищі. Методика розрахунку платежів передбачає диференційований підхід, який полягає в тому, що плату за викиди (скиди) забруднюючих речовин, у межах установлених відповідними органами лімітів, підприємство здійснює на основі базових нормативів, а за понадлімітне забруднення плата збільшується (багаторазово) у відповідності з коефіцієнтами кратності, що вводяться до розрахунків.

Суттєвим моментом є й механізм утворення джерел. Платежі в межах нормативів забруднення можна віднести до собівартості і таким чином перенести їх сплату на споживача. Сума за понаднормативний вплив на довкілля сплачується з прибутку підприємства. Це знижує його рентабельність. Така система стимулює виробника до мінімізації забруднень.

Інший момент – можливість зменшення платежів за рахунок витрат на природоохоронні роботи (будова очисних споруд, фільтрів, землеохоронні заходи).

Плата за забруднення природного середовища повинна стимулювати здійснення природоохоронних заходів на підприємствах, фінансування цих заходів, а також відшкодування (компенсація) господарських та екологічних збитків, заподіяних у результаті забруднення.

Плата за забруднення атмосфери стаціонарними джерелами забруднення (від технологічних процесів виробництва) розраховується за формулою:

П_А = (Н_БІ М_ЛІ +К_nН_БІМ_НЛІ)К_ТК_ІНД , (5.8)

де: Н_БІ – базовий норматив плати за викид в атмосферу 1 тони і-тої забруднюючої речовини у межах ліміту;

М_ЛІ – маса викидів і-го компонента в межах ліміту;

К_n– коефіцієнт кратності плати за наднормативний викид;

М_НЛІ – маса наднормативних викидів і-го забруднювача;

К_Т-коефіцієнт, що враховує територіальні, соціально-економічні особливості; К_ІНД – коефіцієнт індексації.

К_Т = К_НАС ·К_Ф (5.9)

де: К_НАС - коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту; К_Ф - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту. Розмір плати за забруднення атмосфери пересувними джерелами визначається за формулою:

П_А = Н_БІ М_І К_Т К_ІНД ( 5.10)

де: Н_БІ– базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин у результаті спалювання 1 тони палива,( гр/тон); М_І – річний обсяг використання палива;

К_Т, К_ІНД – мають ті ж значення, що й у формулі (5.8)

Розмір плати за скидання забруднюючої речовини в поверхневі води, територіальні й внутрішні морські води, підземні горизонти розраховується за аналогічною формулою:

П_В = (Н_БІ М_ЛІ +К_nН_БІ М_НЛІ)·К_Т К_ІНД , (5.11)

де усі складові формули, окрім К_Т мають ті ж значення, що й у формулі (5.8) тільки для води. К_Т – регіональний басейновий коефіцієнт, який враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства.

Платежі за розміщення твердих відходів у природному середовищі визначаються за формулою:

П_Т = (М_ЛІН_БІ +·К_nМ_ПЛІ Н_БІ)К_Т К_{У ,}(5.12)

де: М_ЛІ – маса і-го виду відходу за 1 рік у межах ліміту ;

Н_БІ- базовий норматив плати за розміщення 1 тонни і - того відходу;

М_ПЛІ - річна маса понадлімітного відходу і - того виду;

К_n - коефіцієнт кратності платежів за розміщення понадлімітних відходів;

К_Т - коефіцієнт, що враховує місце розташування полігона для розміщення відходів; К_У - коефіцієнт, що враховує характер устаткування полігона.

В даний час поки ще не розроблена повна система платежів за природокористування. Поки що екологічні платежі включаються в собівартість продукції і в результаті мало впливають на економічну ефективність конкретного виробництва, а перекладаються на споживачів. Для усунення такої невідповідності й результатів, необхідно передбачити, щоб плата за забруднення в межах ліміту була за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Загалом, захист навколишнього середовища, шляхом розробки системи платежів за використання природних ресурсів - це задача майбутнього, за допомогою чого можна буде перейти до раціонального

природокористування.

5.8. Проблеми гармонізації взаємодії між суспільством і природою

Однією з найбільш важливих загальнолюдських проблем, що знаходяться в центрі уваги світового співтовариства, в сучасних умовах є проблема збереження природного середовища життя людини. Біосфера, більшість природних ресурсів у тій чи іншій мірі є загальнолюдським надбанням. Захист і поліпшення оточуючого середовища, охорона природи і раціональне використання її ресурсів в інтересах нинішнього й майбутніх поколінь - є одним із найважливіших завдань для добробуту народів і економічного розвитку всіх країн. Більшість проблем оточуючого природного середовища можуть бути ефективно вирішені на шляху тісного міжнародного співробітництва. Важливою складовою частиною у вирішенні проблем оточуючого природного середовища є формування достатньо глибоких наукових уявлень про характер і завдання сучасного природокористування у фахівців із вищою освітою, які в недалекому майбутньому будуть визначати стратегію господарської діяльності та конкретні напрями й способи природокористування.

Забезпечення раціонального використання, збереження та відновлення природного середовища є однією з найважливіших проблем людства. Ці проблеми тісно пов'язані і знаходять свій вияв в усіх сферах життя суспільства: науково-технічній, економічній, соціальній, політичній. Успіх життєдіяльності суспільства у великій мірі залежить від того, як вирішуються завдання охорони природного середовища.

Серед напрямів наукового дослідження та практичного вирішення проблем раціонального використання та охорони природного середовища доцільно назвати такі: техніко-технологічний, освітньо-виховний, адміністративно-правове регулювання.

Техніко-технологічний напрямок полягає в обґрунтуванні та розробці технологій виробничих процесів, схем та систем виробництва, які забезпечували б економне, комплексне використання природної речовини та здійснювали б мінімальний вплив (або в ідеальному розумінні - зовсім не впливали) на закономірні процеси в природній системі. В інтересах збереження людської цивілізації виникла необхідність у перегляді традиційно прийнятих у виробництві пріоритетів. Усі види виробництва, для пом'якшення їхньої несприятливої дії на навколишнє середовище, необхідно екологізувати.

Екологізація — це поширення екологічних принципів та підходів на природні та гуманітарні науки, на виробничі процеси та соціальні явища.

У широкому розумінні вихід із стану екологічної кризи можливий тільки при вирішенні комплексу соціальних, економічних та технологічних проблем на основі концепції екологічної конверсії виробництва, яка відкриває найбільш реальний шлях до загальної екологічної рівноваги. Здійснення цього напряму пов'язане, насамперед, із використанням найновіших науково-технічних досягнень, винаходів. Він потребує докорінної перебудови структури та змісту традиційних схем виробничо-технологічних процесів. Тому це тривалий процес, який вимагає значних фінансових витрат та відповідного рівня суспільної свідомості.

Адміністративно-правове регулювання природокористування полягає в створенні законодавчої основи та системи правових норм і адміністративних обмежень (заборон), що спрямовані на дотримання (не порушення) принципів раціонального природокористування та охорони природного середовища. В сучасних умовах це один із найбільш поширених напрямів регулювання природокористуванням, який, однак не дає бажаного ефекту, незважаючи на достатню конкретність (адресність) адміністративно-правових актів та сувору відповідальність за їх порушення.

Освітньо-виховний напрямок передбачає створення системи екологічної освіти та виховання членів суспільства. Метою такої діяльності є послідовне формування знань про закономірності взаємодії суспільства та природи, принципів раціонального природокористування; формування світоглядних переконань про те, що природа це той дім, в якому живе людина і збереження цього дому є необхідною умовою виживання людства. Без відповідної освітньої та виховної підготовки людина-фахівець не в змозі здійснювати ні адміністративно-правове регулювання природокористування, ні відповідну перебудову виробничо-технологічних процесів. Як показує життя, зусилля суспільства в перелічених напрямках (техніко-технологічному, адміністративно-правовому, освітньо-виховному) регулювання природокористуванням не дають відчутних позитивних наслідків – рівень цивілізованого використання природних ресурсів та стан природного середовища не поліпшуються. Однією з найсуттєвіших причин такого становища є відсутність економічної основи для виконання принципів раціонального природокористування. В умовах відсутності такої основи ні підприємства (виробничі об'єднання), ні конкретні люди не мають економічної зацікавленості в охороні природного середовища, в економному використанні та збереженні природних ресурсів. Тобто відсутні економічні важелі (методи) цілеспрямованого впливу на процеси природокористування. Створення такої економічної основи буде сприяти більш ефективному здійсненню перелічених напрямів природоохоронної діяльності.

МОДУЛЬ 3. Майбутнє людства в контексті глобальних екологічних проблем. Пошук шляхів виживання людства

6. ГЛОБАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ