Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод.

Водні ресурси та їх використання.

Миколаївська область у географічному відношенні належить до басейнів двох головних річок України: Південного Бугу та Дніпра.

В області налічується 120 річок і балок загальною довжиною 3579,84 км, з яких 6 середніх та 1 велика - р. Південний Буг.

Басейн р. Південний Буг в межах області нараховує 47 річок довжиною більш 10 км, а довжина самої річки в межах області дорівнює 257 км.

Річки області відносяться до рівнинних з швидкістю течії 0,1 - 0,3 м/сек. Живлення переважно атмосферне з помітною участю ґрунтових вод. Основна частина стоку проходить у весняну повінь. Річки використовуються для побутового, промислового, сільськогосподарського водопостачання та транспорту.

До поверхневих водних ресурсів області належать, окрім річок, лимани, озера, водосховища, ставки та болота.

Загальна площа зайнята поверхневими водними об’єктами становить 150,5 тис.га, що складає 6,1% від території області.

Природні озера області територіально розподілені нерівномірно. Основна їх кількість зосереджена на Кінбурнському півострові, серед них найбільше в області - озеро без назви на південь від с. Покровка (2,04 км²) та оз. Чирніно (0,56 км²).

Штучні водойми області – водосховища і ставки. За даними Миколаївського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства, станом на 01.01.10 по Миколаївській області налічується 45 водосховищ і 1104 ставки загальним об’ємом 357,62 млн.м³ і 100, 121 млн.м³ відповідно.

Болота на Миколаївщині займають незначну площу і розміщені здебільшого в заплавах річок. Це плавні гирлової області Південного Бугу і Інгулу площею 31 км². Заболоченість спостерігається у пониззі деяких лиманів (Тилігульського, Тузли, Аджигольського).

Місцеві водні ресурси області дуже обмежені і залежать, головним чином, від притоку з інших регіонів.

За питомими показниками водних ресурсів (на одиницю площі і на одного мешканця) область займає одне із останніх місць серед областей України.

Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод.

Для маловодної Миколаївської області є актуальною проблема забруднення водних ресурсів через скид стічних вод, яку значно ускладнює відсутність мереж централізованого водовідведення та якісної очистки господарсько-побутових і виробничих стоків.

Держуправлінням зареєстровано 40 водокористувачів, які здійснюють скид зворотних вод у поверхневі водні об’єкти. П’ять з яких протягом 2009 року, відповідно статистичної звітності 2-ТП (водгосп), скидали стічні води з перевищенням встановлених нормативів, з них чотири відноситься до комунальної сфери.

Комунальні очисні споруди каналізації існують переважно у містах (обласному і районних центрах) та замортизовані від 42% до 62%.

Очистку господарсько-побутових стоків перед скидом до поверхневих водойм в області здійснюють 8 підприємств, а саме МКП “Миколаївводоканал”, КП “Міський водоканал”, КП “Первомайський міський водоканал”, ТОВ “БОС”, БГКП “Сирена”, ТОВ “Ольшанський водоканал”, Южноукраїнське ПВКГ та ТМ, КП «Прибузьке».

Згідно з результатами моніторингових досліджень за станом роботи обласних очисних споруд каналізації, які проводяться Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області в межах “Програми моніторингу довкілля Миколаївської області”, майже всі очисні споруди області здійснюють скид недостатньо очищених стічних вод.

Кратність перевищень величин гранично – допустимих скидів від обласних очисних споруд каналізації за основними забруднюючими речовинам складає від 1,5 до 7 разів.

За даними щоквартального інформаційно-аналітичного огляду Мін природи, стан довкілля в Україні, якість вод басейну р. Південний Буг та Бузького лиману характеризуються високим вмістом органічних речовин та біогенних елементів, що значно погіршує природні процеси самоочищення водних об’єктів. Найвищі показники блокових індексів визначені за категорією щодо трофосапробності вод, відповідно до якої поверхневі води характеризуються як помірно - брудні (евтрофні і мезосапробні). Високий рівень трофосапробності вод свідчить про наявність значного впливу недостатньо очищених господарсько – побутових стоків на стан водного об’єкту та інтенсифікації розвитку процесів евтрофікації в ньому.

Для оцінки ступенів забруднення водних об’єктів використовується коефіцієнт забрудненості (КЗ), який характеризує рівень забрудненості сукупно по низці показників якості води і розраховується за кратністю перевищення нормативів у долях ГДК.

Результати моніторингу стану поверхневих вод області дозволяють оцінити стан води за рівнями забрудненості. Данні щодо оцінки стану поверхневих вод за коефіцієнтом забрудненості представлено у таблиці 4.2.1.

Таблиця 4.2.1. Оцінка стану поверхневих вод за коефіцієнтом забрудненості

Рівень забрудненості	Незабруднені (чисті)	Слабко забруднені	Помірно забруднені	Брудні	Дуже брудні
Коефіцієнт забрудненості (КЗ) *	1	1,01...2,50	2,51....5,00	5,01...10,00	Більше 10
р. Південний Буг		1,46
с. Довга Пристань		1,13
м. Первомайськ		1,27
с. Грушівка (в районі скиду КП «Первомайський міський водоканал»)		1,14
м. Южноукраїнськ (в районі впливу ВП «ЮУ АЕС»)		1,59
с. Олександрівка		1,34
м. Вознесенськ (в районі скиду ТОВ «БОС»)		1,40
м. Нова Одеса		1,26
смт. Ольшанське (в районі скиду ТОВ «Ольшанський водоканал»)		1,83
м. Миколаїв (в районі б/в «Родники»)		2,16
р. Кодима (Басейн р. Південний Буг)		1,50
м. Первомайськ		1,50
р. Синюха (Басейн р. Південний Буг)		1,36
м. Первомайськ		1,36
р. Мертвовод (Басейн р. Південний Буг)		2,36
смт. Братське
м. Вознесенськ		2,36
р. Інгул (Басейн р. Південний Буг)		2,47
с. Розанівка (на межі з Кіровоградською областю)		2,29
м. Баштанка (в районі скиду КП «Міський водоканал»)		2,33
м. Миколаїв			2,78
Бузький лиман			3,02
м. Миколаїв (в районі Варварівського мосту)		2,24
м. Миколаїв (в районі річкового порту)			2,51
м. Миколаї (в районі скиду т/о вод ДП НВКГ «Зоря-Машпроект»)			2,54
м. Миколаї (в районі скиду т/о вод ВАТ «Ваден Ярдс Океан)		2,47
с. Галіцинівка (в районі скиду МКП «Миколаївводоканал»)				6,17
с. Лимани (в районі впливу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»)		2,20
р. Інгулець (Басейн р. Дніпро)			2,97
м. Снігурівка			2,97
р. Висунь (Басейн р. Дніпро)			3,92
с. Євгенівка (перед впадінням в р. Інгулець)			3,92
Березанський лиман			3,22
с. Каборга (в районі скиду т/о вод цеху № 180 ДП НВКГ "Зоря-Машпроект")			3,22
Дніпро-Бузький лиман		2,23
м. Очаків (акваторія морського порту)		2,23

Наведена оцінка стану поверхневих вод свідчить про наявність найбільшого навантаження, через забруднення вод, на Бузький лиман, який є головним водоприймачем стічних вод по м. Миколаїв, де здійснюється скид стоків 14 підприємств (30% від загальної кількості водокористувачів, які здійснюють скид стоків по області), серед яких і найбільший забруднювач водних ресурсів області – МКП «Миколаївводоканал».

Крім МКП «Миколаївводоканал» до головних забруднювачів поверхневих вод в області є комунальні підприємства: КП «Міський водоканал» (м. Баштанка), ТОВ «Ольшанський водоканал» (смт Ольшанське, Миколаївський район).

Очисні споруди каналізації м. Миколаїв, які введені в експлуатацію у 1973 році, знаходяться у незадовільному технічному стані та потребують реконструкції і модернізації. Система каналізації м. Миколаєва не задовольняє потужностям міста, і як наслідок, стоки після очищення на очисних спорудах каналізації скидаються як недостатньо очищені.

Протягом 2009 року, відповідно до статистичної звітності за формою 2-ТП (водгосп), МКП «Миколаївводоканал» скинуто 28,44 млн.м³ стічних вод, з яких:

- недостатньо очищених – 26,84 млн.м³;

- забруднених без очистки (аварійні) – 0,007 млн.м³.

Таким чином, 94% від загальної кількості скиду складають забруднені стічні води, тобто щоденно до вод Бузького лиману скидається більше 73,0 тис.м³ стоків з перевищенням нормативних показників якості (для водойм рибогосподарського призначення) більш ніж по 10 інгредієнтах: БСК5, ХСК, залізо загальне, цинк, фосфати та ін.

Співвідношення головних забруднювачів водних ресурсів області за обсягом скиду забруднених стоків представлено у мал.4.2.2.

Мал.4.2.2. Обсяги скиду забруднених стоків основними забруднювачами водних ресурсів області

Невирішеною залишається проблема каналізування сільської місцевості. Точніше, мережі каналізації в них практично відсутні. Майже всі житлові будинки та організації збирають свої стоки у вигрібні ями, які проникають в ґрунтові та поверхневі води.

Стосовно здійснення очистки стічних вод на промислових підприємствах області зазначаємо, що найбільша кількість згаданих підприємств зосереджена у м. Миколаїв і скид господарсько-побутових та промислових стоків здійснюється на міські очисні споруди. Винятком є підприємство ТОВ СП «Нібулон», яке здійснює очищення стічних вод на власних очисних спорудах «УКОС-БІО» з потужністю 3,28 тис.м³/рік та наступним скидом до Бузького лиману.

Одним із проблемних питань є необхідність впровадження на підприємствах молокопереробної галузі власних очисних споруд. З існуючих в області 19 підприємств з переробки молочної сировини лише ЗАТ «Веселинівський завод СЗМ» має власні очисні споруди (система біоставків). Всі інші здійснюють скид забруднених стоків до комунальних каналізаційних мереж (де вони існують) чи на поля фільтрації.

Крім того, в області існує проблема очищення зливових вод перед їх скидом до природних водойм.

За даними Держуправління, у містах області (м. Миколаїв, м. Южноукраїнськ, м. Новий Буг, м. Первомайськ, м. Вознесенськ) мережі зливової каналізації експлуатуюся без очисних споруд та оформлення відповідної дозвільної документації на скид стічних (зливових) вод.

Взагалі у 2009 році обсяг скиду зворотних вод у водні об’єкти області зменшився на 0,16 млн.м³ і становить 92,84 млн.м³. З нього до поверхневих водойм скинуто 27,77 млн.м³ забруднених вод, тобто недостатньо очищених вод 27,66 млн.м³ та без очистки 0,110 млн.м³. В порівнянні з 2008 роком обсяг скиду зворотних вод без очистки зменшився на 0,14 млн.м³ (55,8%), головним чином за рахунок більш економного використання вод споживачами. Обсяг скиду недостатньо очищених зворотних вод у порівнянні з минулим роком суттєво не змінився.

Проблема забруднення вод в Миколаївській області ускладнюється через скид високомінералізованих шахтних вод Кривбасу до р. Інгулець.

Аварійний скид високомінералізованих шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу за 20 років втілився у планове забруднення вод р. Інгулець, екологічний стан якої, створює загрозу не тільки зрошувальним угіддям, але і значно погіршує якість питної води в регіоні (особливо це стосується Снігурівського району де мешкає 53 тис.чол.)

Кожен рік до р. Інгулець, яка є притокою Дніпра скидаються високомінералізовані шахтні води Кривбасу з мінералізацією до 4000 мг/л. Динаміка коливань концентрацій сухого залишку у р. Інгулець протягом 2009 року (в межах Миколаївської області) за даними досліджень Миколаївської обласної СЕС наведена на мал.4.2.4.

Мал.4.2.4. Вміст сухого залишку в р. Інгулець у 2009 році

На даний час, обсяг щорічного скиду складає біля 12 млн.м³ високомінералізованих шахтних вод.

Дозволені проектною документацією концентрації забруднюючих речовин на скиді перевищують нормативні у 12,7 раз по хлоридах, у 8,9 раз з мінералізації та у 2 рази по сульфатах, що, у свою чергу, санкціонує щорічне надходження до прісноводної річки Інгулець 52,3 тис.т. хлоридів та 10,9 тис.т. сульфатів.

Навіть після весняної промивки русла р. Інгулець Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області по створу м. Снігурівка щорічно фіксуються перевищення нормативів якості поверхневих вод рибогосподарського призначення по хлоридах в 1,4 рази, по сульфатах в 1,5 рази та мінералізації у 2,4 рази.

Істотне покращення екологічної ситуації у басейні р. Інгулець, могла б забезпечити регулярна промивка русла р. Інгулець дніпровською водою, регламент проведення якої на науково – технічних нарадах 24.02.09 та 17.03.09 було запропоновано Держводгоспом України. Але через брак фінансування захід не реалізується.

Проблема для Миколаївської області загострена ще і тому, що область не отримує ніяких коштів на відшкодування завданих збитків.