Екологічні проблеми Чорного моря
Сучасне Чорне море - це частина Середземного моря, відноситься до басейну Атлантичного океану. Його площа 420325 кв. км, об'єм 537 тисяч куб. км, найбільша глибина 2245 м, середня - від 1271 до 1301 м, середня солоність води 18 проміле, що майже в 2 рази нижче, ніж у Світовому океані, але вдвічі більше, ніж в Азовському морі.
У морі налічують близько 1000 видів рослин і 2000 видів тварин, але з 70-х рр. спостерігається загибель організмів на величезних площах - від 10 тис. кв. км і більше на глибинах до 35-40 м. На кожному кв. кілометрі гине їх від 100 до 200 т, в тому числі 10-15 т риби. Значною проблемою моря є, як і для Дніпра, інтенсивне "цвітіння" морської води в прибережній смузі, зумовлене виносом з річковим стоком добрив з полів. За останні 15 років це явище посилилося більше ніж у 30 разів. Через це концентрація кисню, розчиненого у воді і необхідного для всіх форм життя, і насамперед рибам, постійно зменшується. Замість цього зростає концентрація сірководню, велика частка якого утворюється з фекальних скидів міст причорноморських країн (їх надходить у море - по 8 млрд т за рік). Вчені вважають, що через це шар живої, без сірководневої води зменшується на 3-4 метри за рік і через 50-70 років Чорне море може стати мертвим. Великої шкоди завдають йому хлорорганічні речовини - пестициди, сполуки важких металів і насамперед ртуті та свинцю, для яких коефіцієнти накопичення (КН) відповідно складають для водоростей 17-135 та 2000, молюсків 130-200 та 2800-12000, риб 260-1350 та 1600-135000.
Територіальні води України в Чорному морі займають 24850 кв. км, шельф становить близько 57 відсотків загальної його площі. В межах України знаходяться 14 основних лиманів і естуаріїв загальною площею 1952 кв. км, 8 заток площею 1770 кв. км, 19 приморських водно-болотних угідь загальною площею 635 тис. га.
Чорне море з басейном понад 2 млн. кв. км майже ізольоване від Світового океану і його незадовільний екологічний стан зумовлений значним перевищенням обсягу надходження забруднюючих речовин над асиміляційною здатністю морських екосистем.
Це призвело до бурхливого розвитку евтрофікаційних процесів, значного забруднення (в тому числі мікробіологічного) морських вод, втрати біологічних видів, скорочення обсягу рибних ресурсів, зниження якості рекреаційних ресурсів, виникнення загрози здоров'ю населення.
Основними джерелами забруднення є стоки річок, стічні води з точкових та дифузних берегових джерел, морські транспортні засоби
Найбільш поширеними і небезпечними забруднювачами морського середовища є нафтопродукти, особливо в межах акваторій портів. В Одеському, Іллічівському та Керченському портах вміст нафтопродуктів у воді перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) в 1,5-2 рази, а синтетичними поверхнево-активними речовинами - в 2-3 рази.
Майже вся товща води Чорного моря насичена отруйним сірководнем, крім тонкого поверхневого шару - близько 150-200 м від поверхні, насиченої киснем. Тому можна вважати, що море має два шари - живий, у вигляді порівняно тонкої плівки, і мертвий, насичений сірководнем. В результаті відбувається отруєння всіх трофічних систем моря, що веде до руйнації традиційних біогеноценозів, що відображено на рис. 31.
