Лісистість по адміністративним областям в Україні на кінець 2008 року

Найменування адміністративної області	Загальна територія, тис. км2	Покриття лісною рослинністю, тис. га	Фактична лісистість, %
Автономна Республіка Крим	27,0	308,7	11,4
Вінницька	26,5	351,4	13,3
Волинська	20,2	632,4	31,3
Дніпропетровська	31,9	152,8	4,8
Донецька	26,5	185,5	7,0
Житомирська	29,9		33,1
Закарпатська	12,8	652,9	51,0
Запорізька	27,2	105,4	3,9
Івано-Франківська	13,9	576,7	41,5
Київська	28,9	632,2	21,9
Кіровоградська	24,6	158,8	6,5
Луганська	26,7	282,9	10,6
Львівська	21,8	626,4	28,7
Миколаївська	24,6	94,9	3,9
Одеська	33,3	195,3	5,9
Полтавська	28,8	236,2	8,2
Рівненська	20,1	731,7	30,4
Сумська	23,8	403,8	17,0
Тернопільська	13,8	192,4	13,9
Харківська	31,4	372,7	11,9
Херсонська	28,5	132,4	4,6
Хмельницька	20,6	262,7	12,8
Черкаська	20,9	319,3	15,3
Чернівецька	81,1	237,8	29,4
Чернігівська	31,9	656,6	20,6
Усього в Україні	603,7	9 490,9	15,7*

Примітка. ^* До фактичного заліснення в Україні включено лісозахисні смуги та віднесено до категорії лісів, але безпосередньо ліс України становить 14,9 %. Оптимальний варіант для України має бути 18–20 %. Раніше, 250 років назад під лісами було 44 % території.

Особливістю вікового складу лісів України є те, що перева­жають молодняки (52,9 %), невелика площа пристигаючих (9,7 %) і перестійних (7,4 %) деревостанів, сировинний потен­ціал їх невеликий. Причиною цього є надмірні рубки у після­воєнний період і теперішній час для будівництва, крадіжки та продаж лісоматеріалу «на сторону» різного роду ділками, а це вимагає лісовідновлення на значних площах. У результаті загальний обсяг лісокористування досягає 13 млн м³, а це наба­гато менше від потреб країни.

Великої шкоди лісам завдають пожежі. В 1989–1992 рр. ви­никало щороку понад 3 000 пожеж в лісах країни, які в серед­ньому пошкоджували майже 2 300 га насаджень. Найсклад­нішим щодо цього був 1992 рік, коли сталось 5 869 пожеж на лісовий площі 4 100 га, причому 1 929 га насаджень було зни­щено повністю. Великої шкоди лісам завдали пожежі у 2000–2010 роках на півдні України від посухи та з вини туристів, згублено мільйони кубічних метрів деревини.

Стійкість лісових насаджень до забруднення атмосфери, при незмінному рівні забруднення, значною мірою залежить від екологічних умов. Так, у степовій зоні України, негативний вплив на деревостани дефіциту вологи в посушливі роки перекриває техногенний вплив. При цьому втрати приросту сос­няків за запасами досягають 60–80 %. Зі збільшенням багатства лісорослинних умов стійкість насаджень зростає, а втрати приросту зменшуються до 35–65 %.

Визначення оптимальної для кожного регіону лісистості є складною проблемою, обумовленою економічними та природ­ними факторами. За загально прийнятими розрахунками опти­мальна лісистість території України повинна бути в межах 20–25 %, у тому числі за природними зонами: Полісся – близько 40 %, Лісостеп – до 20 %, Степ (байрачний) – більше 10 %, Степ (безлісий) – 6–7 %; гірські райони – 40 %, Карпати – 50–55 %. Досягнення такого рівня лісистості потребує збільшення площ лісів у лісостепових районах України у середньому вдвічі, а в степовій зоні – у 3–4 рази.

За різноманітністю та багатством мінерально-сировинних ресурсів Україна займає провідне становище серед багатьох країн світу, випереджаючи такі розвинені держави як США, Ка­нада, Великобританія, Франція, Китай та інші. В Україні вироб­ляється майже 5 % світового обсягу мінеральних ресурсів, серед яких найважливіше значення мають залізні, марганцеві, уранові руди, титан, графіт, сірка, каолін, сировина для металургії, вугілля тощо.

В Україні розвідано близько 8 тисяч родовищ 90 видів корисних копалин. Приблизна вартість промислових запасів основних видів корисних копалин перевищує 7,8 трлн доларів.

Недосконалі технології видобутку та переробки мінеральної сировини, незадовільне вирішення питань комплексного освоєн­ня родовищ приводять до значних (від 40 до 60 %) витрат розвіданих запасів. Особливо це стосується видобутку вугілля, яке зв’язане з нагромадженням у відвалах об’ємів пустих порід та вилучення з обігу значних площ сільгоспугідь.

Прийняті системи підземного видобутку корисних копалин викликають осідання поверхні землі, її підтоплення та заболо­чування. А багаточисельні відкриті кар’єри не тільки пору­шують видовищний вигляд природного ландшафту, але й стають місцем накопичення у відкритих кар’єрах поверхневих та дощових вод, побутових та промислових відходів і, як наслі­док, – джерелом забруднення водоносних горизонтів. За рахунок видуву з відвалів пустих порід і гірничих виробок забрудню­ється атмосфера. До того ж здійснення розробок корисних копалин з застосуванням вибухівки приносить шкоду покладам цінної сировини, спричиняє забруднення прилеглих земель.

Недостатніми темпами освоюються й унікальні родовища мінеральних вод: бромні, радонові, вуглекислі, сульфідні, кре­менисті, сірководневі тощо.

Потреби будь-якої держави у золоті не мають визначених обсягів, бо переважна його частина йде на поповнення золотого запасу. Мінерально-сировинна база для прибуткового отриман­ня золота в Україні існує з 1990 року. Геолого-розвідувальні роботи окреслили три регіони, де можна планувати видобуток золотовмісної руди: надра Закарпаття, Українського кристаліч­ного щита Донецько-Азовського району [166]. З 1997 року промисловим освоєнням Мужіївського родовища золотополіме­талічних руд започатковано створення золотовидобувної та золотопереробної галузі України, а з 1998 року розпочався видобуток ще принаймні з трьох родовищ.

Запаси руд марганцю, заліза, титану, ртуті, урану, рідкісних елементів, сірки, графітів каолінів, лицювально-декоративного каменю, мінеральних вод, цеолітів такі, що не тільки забез­печують потреби держави, а й у значних обсягах можуть бути експортовані. Треба тільки прагнути продавати сировину макси­мального ступеню готовності, а не так, як тепер, коли той же каолін погано обробляють і продають в Італію по 35 доларів за тонну при світовій ціні в кількасот доларів за 1 кубометр, а в Італії розпилюють їх на плитки і продають вже по 100–200 до­ларів за 1 квадратний метр та ще й під італійськими фірмовими назвами каменю [49]. А з кубометра каменю виходить біля 40 квадратних метрів плитки.

Доцільно було б зробити в Україні аналіз мінеральних ре­сурсів і визначити ті їх види, за які ми мали б можливість без великих втрат для держави вигідно продавати у вигляді макси­мально готових напівфабрикатів і готової продукції. Тут можна виручити чималі гроші для держави.

Якщо буде добре налагоджена державна програма підтримки розвитку мінерально-сировинного та переробного комплексу в Україні, то цілком можна буде сподіватись на додаткове надхо­дження валюти вже через 4–5 років на рівні 5–7 млрд доларів, а то й більше. Відомо, що початком піднесення економіки Китаю став розвиток виробництва трикотажних виробів на основі бавовнику, що заполонили світовий ринок і дали кошти на модернізацію всього господарства. З географії відомо, що Чилі багата рудою міді, а тому рушієм, який витягнув економіку з прірви, була мідь, що є там у достатній кількості в природі. Отже, дефіцитними для України мінерально-сировинними мате­ріалами казна держави не поповнюється, а навпаки, вивезення крадькома дефіцитної сировини приводить до все подальшого зубожіння.

[Вгору] [Вниз]