Галогени і галогеновмісні сполуки

Протимікробну дію проявляють лише ті препарати, які містять вільний елемент, зокрема йод у спиртовому розчині чи розчині Люголя, або вільний хлор, що вивільняється з хлорного вапна чи хлораміну Б. Сполуки, до складу яких входять галогени у зв'язаному стані, але вони не вивільняються, наприклад, калію йодид, натрію хлорид тощо, протимікробних властивостей не мають.

Механізм протимікробної дії галогенів полягає у денатурації білків протоплазми мікробних клітин шляхом взаємодії з аміногрупами цих білків. Атоми хлору чи йоду витісняють із цих груп водень. Денатурований таким чином білок втрачає свої властивості.

Хлорне вапно (Calcaria chlorata) - дезінфікуючий засіб, з якого легко вивільняється активний хлор. Його протимікробна дія проявляється дуже швидко, але вона недовготривала. Для виготовлення розчинів використовуються лише ті порції хлорного вапна, в яких міститься не менше 32% вільного хлору. За бактерицидними властивостями належить до надійних дезінфікуючих засобів.

Для виготовлення розчинів різної концентрації спочатку необхідно отримати розчин - суміш 10% або 20% концентрації (хлорвапняне молоко). Так, для приготування концентрованого освітленого 10% розчину необхідно взяти 1 кг сухого хлорного вапна і 9 літрів води. Вапно поміщають у посуд (дерев'яний, скляний, пластмасовий чи емальований). Воду додають до вапна невеликими порціями, розмішуючи дерев'яною палицею. Цю суміш переносять у темне прохолодне приміщення на 1 год. Протягом перших декількох годин її неодноразово розмішують тією ж палицею. Через 24 год освітлений 10% розчин фільтрують через декілька шарів марлі, розливають у пляшки темного скла і закривають корками. На пляшки наклеюють етикетки, де вказують назву розчину, його концентрацію і дату виготовлення. Зберігається цей розчин у спеціально відведеному темному прохолодному місці 5-7 днів. Протягом цього часу його використовують для виготовлення розчинів будь-якої концентрації шляхом розведення водою, а також для дезінфекції виділень хворих, стін і підлоги дуже забруднених приміщень, де ніхто не проживає

У вигляді 0,2 - 0,5 % свіжовиготовлених розчинів хлорне вапно використовують для дезінфекції приміщень, білизни, виділень інфекційних хворих (гною, харкотиння, сечі, фекаліїв). Такі розчини не треба застосовувати для знезараження металічних інструментів, оскільки вони викликають корозію металу.

Хлорамін Б (Chloraminum В) - препарат, що містить 25 - 29 % активного хлору. З нього цей елемент відщеплюється повільніше, тому засіб діє триваліше. Розчини хлораміну застосовують для промивання очей, дезінфекції рук, спринцювань (0,25 - 0,5 %), для обробки гнійних ран, гнійничкових захворювань шкіри (0,5 - 2 %), для дезінфекції .приміщень (жилих і лікарняних, дитячих та шкільних, місць загального користування), предметів догляду за хворими і неметалічних інструментів, виділень хворих (1-5 %) тощо. Хлорамін Б має здатність знищувати неприємні запахи (дезодоруючі властивості).

До тогож вам можуть зустрітися і інші антисептичні та дезінфекційні засоби, які містять хлор - це дезактин, хлоргексидин, акватабс, аквасепт, пантоцид. Акватабс використовують переважно для знезараження воды у басейнах. Аквасепт и пантоцид використовувають для знезараження питної воды.

Розчин йоду спиртовий (Solutio lodi spirituosa)- це 5 % водно-спиртовий розчин йоду. Містить йоду – 5г., калію йодиду - 2г, води і спирту етилового 95% порівну до 100 мл. Широко використовується як антисептик для обробки операційного поля, країв рани, рук хірурга. Характерна наявність сильної подразнювальної дії, тому він може викликати хімічні опіки шкіри. У зв'язку з цим повторно використовувати його потрібно з обережністю. Як антисептичний, подразнювальний і відволікальний засіб його застосовують також при запальних інших захворюваннях шкіри, міозиті, невралгії тощо. Йод частково всмоктується із шкіри в кров, тому може проявляти резорбтивну дію, особливо в дітей.

Замінником розчину йоду спиртового для знезараження операційного поля е

йодонат(Іodonatum). Це водний розчин поверхнево - активної речовини у поєднанні з йодом, якого в препараті 4,5%. Знезараження шкіри операційного поля проводиться шляхом двократного змащування 1% розчином. Для цього вихідний розчин йодонату розбавляють у 4,5 рази стерильною або кип'яченою водою. Перед накладанням на шкіру швів краї рани змащуються цим розчином ще раз.

Розчин Люголя (Solutio Lugoli) - цe розчин йоду у водному розчині калію йодиду. Його склад: йоду - 1 частина, калію йодиду -2 частини і води - 17 частин. Використовують зовнішньо, головним чином для змащування слизової оболонки глотки і гортані

Різновидом цього препарату є розчин Люголя з гліцерином. Він дещо менше подразнює слизові оболонки.

Йоддицерин (Ioddicerin) - розчин для зовнішнього застосування по 25 мл у флаконах.

Діючі речовини: 100г препарату містять: йоду – 0,5г, диметилсульфоксиду – 30,0г, глицерину – 69,5г

Використовують зовнішньо : Гнійні рани, опіки, обмороження, гнійні процеси у м'яких тканинах, гангрена, перитоніт; профілактика ускладнень після аборту, мастити, ерозії; отит, гайморит, синусит; стоматит, гінгивіт, пародонтит та ін.

Rp.: Sol. Chloramini В 5 % 500 ml

D.S. Для дезінфекції предметів догляду за хворим.

Rp. :Sol. Lugoli 50ml

D.S. Для змащування слизової оболонки глотки.

Rp.: Sol. Jodi spirituosae 5 % 25 ml

D.S. Для змащування шкіри.

Антисептики ароматичного ряду

До цієї групи антисептиків належать фенол, крезол, тимол, резорцин, іхтіол, їх висока протимікробна активність зумовлена властивістю легко проникати через мембрани мікробів і викликати денатурацію білків протоплазми. Зв'язок фенольних сполук із білками нетривалий, тому одна молекула їх може послідовно прореагувати з декількома молекулами білка У зв'язку з цим протимікробна активність ароматичних сполук суттєво не зменшується в білковому середовищі.

Фенол, або кислота карболова (Phenolum seu Acidum carbolicum crystallisatum). Як протимікробний засіб може застосовуватись для дезінфекції меблів, предметів домашнього вжитку, лікарняної білизни, виділень хворих, для зберігання хірургічних інструментів тощо

Місцево розчини фенолу подразнюють шкіру і слизові оболонки. Це подразнення з часом змінюється на знеболення, оніміння. У зв'язку з цим, вони використовувались для лікування деяких захворювань шкіри

Фенол легко всмоктується слизовими оболонками і навіть непошкодженою шкірою, що може призвести до важкої інтоксикації, яка супроводжується пригніченням дихання і серцевої діяльності. Зараз заборонен до використання через високу токсичність і стійкий запах.

Іхтіол (Ichthiolum) - препарат, до складу якого входять ароматичні й гідроароматичні сполуки, а також сірка. Отримують шляхом сухої перегонки деяких видів сланцевого вапняку. За антимікробною дією він поступається фенолу.

Має протизапальну, слабку анестезуючу і антисептичну дію. Ці властивості використовуються в лікуванні екземи, бешихи, лишаїв, фурункульозу (5 - 30% мазі, 5 - 10% водно - спиртові розчини). При параметритах і сальпінгітах призначається у свічках по 0,1- 0,2 г.

Березовий дьоготь(Pix liquida Betulae seu Oleum Rusci) – рідина чорного кольору, що має своєрідний запах. Одержують шляхом сухої перегонки берези. Чинить антисептичну (оскільки містить фенол) та місцеву подразливу і кератолітичну, а також інсектицидну дію (на членистоногих). Призначають при паразитарних захворюваннях шкіри (короста, лишай) та для лікування інфікованих ран.

Лінімент бальзамічний за Вишневським ″мазь Вишневського″ (unguentum Wishnevsky) є комбінованим препаратом. До цього препарату входять дьоготь і ксероформ по 3г. та олія рицинова (до 100 мл.) застосовують для лікування ран.

Мазь Bількінсона (unguentum Wilkinsoni) – це комбінований препарат, що містить дьоготь, кальцію карбонат, сірку очищену,мазь нафталанну, зелене мило. Застосовують як антисептичний, протигрибковий та паротипаразитарний засіб.

Rp. :Sol.Phenoli 3%500ml

D.S. Для дезінфекції предметів догляду за хворими.

Rp.: Ung. Ichthyoli 10% 25,0

D.S. Наносити науражені ділянки шкіри

Засоби аліфатичного ряду

До цієї групи антисептичних засобів належать спирт етиловий і формальдегід.

Спирт етиловий (Spiritus aethylicus) - це засіб, протимікробна дія якого полягає у здатності забирати воду і викликати денатурацію білків. Бактерицидна дія починає проявлятися вже у розчині з концентрацією 20%. Із її збільшенням цей ефект зростає. Але у білковому середовищі високі концентрації спирту утворюють щільні білкові конгломерати, усередині яких можуть знаходитись живі мікроорганізми. Тому на практиці, наприклад, для знезараження шкіри, доцільніше використовувати 70 % спирт, тому що в такій концентрації він добре проникає у глибину шкіри, у протоки сальних і потових залоз, забезпечує високий антисептичний ефект. За силою протимікробної дії 70 %спирт етиловий прирівнюється до 3 % розчину фенолу або 0,1% розчину ртуті дихлориду.

Як протимікробний засіб спирт етиловий застосовується для обробки рук медичного персоналу (70%), операційного поля, стерилізації хірургічних інструментів (90-95%) тощо.

Розчин формальдегіду (Solutio Formaldehvdil або формалін (Formalinum), - розчин, який містить 36,5-37,5 % формальдегіду. Впливає не тільки на вегетативні, але й на спорові форми бактерій. Механізм протимікробної дії полягає у дегідратації білків протоплазми збудників інфекційних захворювань, що призводить до їх загибелі. Цим пояснюється також різке подразнення формальдегідом шкіри і слизових оболонок. Шкіра стає щільною і сухою, тому що він віднімає воду від поверхневих шарів епітелію. При цьому різко зменшується секреція потових залоз, навіть під впливом розчину 0,5-1 % концентрації.

Препарат застосовують ж дезінфікуючий і дезодоруючий засіб для миття рук, обробки шкіри при підвищеній пітливості (0,5-1 % розчин), для дезінфекції неметалічних інструментів (0,5 % розчин).

При вдиханні формальдегіду спостерігають сльозотечу, кашель, задишку, психомоторне збудження. При оральному отруєнні виникає печія і біль у роті, за грудиною і в епігастральній ділянці, блювання з кров'ю, спрага, втрачається свідомість, з’являється ціаноз, може розвинутись кома

Програма надання термінової допомоги потерпілим починається з їх евакуації із небезпечної зони, інгаляції водяною парою, зволоженим киснем, промивання шлунка 2 - 3% розчином амонію хлориду, ацетату чи карбонату. Всередину необхідно ввести 2 - 3 столові ложки вугілля активованого і 100мл 30% розчину магнію сульфату. При тяжких отруєннях формальдегідом необхідно провести форсований діурез, ввести під шкіру 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату і 1мл 2% розчину промедолу, всередину - таблетку кодеїну або етилморфіну.

Rp.: Sol. Spiritus aethylici 70% 50ml

D.S. Для обробки рук медичного працівника

Rp.: Sol. Formaldehydi 1% 100ml

D.S. Протирати шкіру ніг при пітливості.

Барвники

Барвники - це група забарвлених протимікробних засобів з відносно невисокою токсичністю. Чутливість різних штамів патогенних мікроорганізмів до цих препаратів різна. Найбільш чутливими до них є грампозитивні бактерії і коки. У білковому середовищі (кров, гній) їх протимікробна активність різко падає.

Діамантовий зелений (Viride nitens) – найбільш активний антисептик з групи барвників. Випускається у вигляді 1 - 2% спиртових чи водних розчинів для обробки шкіри при наявності подряпин, екскоріацій, для знезараження операційного поля, використовується також при лікуванні піодермій, блефаритів (інфекційного ураження повік) тощо.

Метиленовий синій (Methylenum coeruleum) - випускається у порошку, 1% водному розчині, 1% спиртовому розчині, а також в ампулах, які містять по 20 і 50 мл 1% розчину метиленового синього у 25% розчині глюкози.

У вигляді 1-3% спиртових розчинів метиленовий синій застосовують при опіках, піодермії, фолікулітах, а у водному розчині 1:5000 - при циститах, уретритах, для промивання порожнин тіла. Інколи його призначають усередину для лікування циститів, уретритів та інших інфекційних захворювань сечових шляхів (дорослим по 0,1г 3 - 4 рази на день). Виділяючись із сечею, препарат забарвлює її в синій колір. Ампульний розчин метиленового синього вводять у вену при отруєнні синильною кислотою чи її солями (ціанідами). При цьому метиленовий синій перетворює гемоглобін у метгемоглобін, який зв'язує ціаніди в нетоксичний комплекс (ціанметгемоглобін).

Етакридину лактат (Aetacridini lactas) - протимікробний препарат, що застосовується, головним чином, при лікуванні кокових інфекцій. Випускається у порошку, який використовується для виготовлення розчинів, мазей, паст; у таблетках по 0,01г у поєднанні з 0,09 г кислоти борної; 0,1% спиртовому розчині і 3% мазі. Препарат малотоксичний, не подразнює тканини.

Як зовнішній профілактичний і лікувальний засіб, етакридину лактат використовується у хірургії, гінекології, урології, офтальмології, отоларингології, дерматології. Для обробки і лікування свіжих і інфікованих ран користуються водними розчинами (1:2000-1:5000), для промивання плевральної і черевної порожнин, сечового міхура (1:2000 -1:1000), у вигляді примочок і тампонів при фурункулах, карбункулах і абсцесах (1:2000-1:1000), а також у краплях для очей і носа (1:1000) тощо. У дерматології застосовують 2,5% присипки, 1 - 3% мазі, 5 - 10% пасти. Інколи призначається усередину при колітах і ентероколітах (у таблетках).

Rp.: Sol. Viridis nitentis spirituosae 1 % 10 ml

D.S. Для змащування уражених ділянок шкіри.

Rp.: Sol. Aethacridini lactatis ОД % 500 ml.

Sterilisetur!

D.S. Для промивання сечового міхура.

Окисники

Ці засоби при контакті з тканинами організму розпадаються з виділенням молекулярного (перекис водню) або атомарного (калію перманганат) кисню.

2Н₂О₂ → 2Н₂О + О₂

2KMnО₄ + Н₂ОН → 2КОН + 2МnО₂ + 3О

Розпад перекису водню (Н₂0₂) відбувається під впливом ферменту каталази, а калію перманганату (КМn0₄) — у присутності органічних речовин. Завдяки виділенню кисню ці речовини здатні окиснювати органічні сполуки, зокрема білки протоплазми мікроорганізмів, і таким чином сприяти їх загибелі. Це особливо характерно для калію перманганату, який розпадається з виділенням атомарного кисню, що супроводжується високою окиснювальною активністю.

Калію перманганат (Kalii permanganas) - препарат, який, крім протимікробної дії, має дезодоруючі властивості, а його розчини, залежно від концентрації, викликають в'яжучий, подразнювальний або припікальний ефекти.

Як антисептичний засіб калію перманганат використовують у водних розчинах для промивання ран (0,1 - 0,5%), для полоскання рота і горла (0,01 – 0,1%), для спринцювання і промивання в гінекологічній і урологічній практиці. Для обробки опікових поверхонь на шкірі цей препарат застосовують у більш концентрованих розчинах (2 - 5%). При цьому проявляється не тільки його антисептична дія, але й в'яжучі властивості, що сприяє підсушуванню опікової поверхні і створенню на ній захисної плівки. Остання захищає ушкоджені місця від подразнення і таким чином зменшує відчуття болю.

Розчин калію перманганату (0,02-0,1 %) використовують також для промивання шлунка при гострих отруєннях речовинами, що легко окиснюються і втрачають токсичність, зокрема препаратами опію (морфіном, кодеїном), фосфором тощо.

Розчин перекису водню (Solutio Hvdrogenii peroxydi diluta) — прозора безбарвна рідина Швидко розкладається на світлі, при нагріванні, під впливом різних сполук. Містить близько 3% перекису водню. Отримують його шляхом розбавлення водою концентрованого розчину перекису водню (пергідролю).

При контакті розчину перекису водню з тканинам виділяється велика кількість піни, яка сприяє очищенню, наприклад, гнійної рани від сторонніх часточок і мертвих тканин, згустків крові, мікроорганізмів тощо. Сприяє також зупинці капілярних кровотеч.

Використовують розчин перекису водню для полоскання при запальних процесах рота і горла (стоматит, ангіна), для очистки і лікування забруднених і гнійних ран, зупинки носових кровотеч тощо.

Rp.: Sol. Kalii permanganatis 0,1 % 500 ml

D.S. Для спринцювань.

Rp.: Sol. Hydrogenii peroxydi dilutae 100 ml

D.S. 1 столову ложку розчинити у склянці води і використати для полоскання рота

Похідні нітрофурану

Похідним нітрофурану властива висока протимікробна активність і відносно низька токсичність для людей. Тому вони використовуються не тільки як антисептики, але і як хіміотерапевтичні засоби (фуразолідон, фурадонін). Препарати цієї групи проявляють згубну дію на грампозитивні та грамнегативні патогенні мікроорганізми, а також на деякі великі віруси, трихомонади, лямблії.

Фурацилін (Furacilinum) - цe препарат, який використовують місцево для лікування і профілактики гнійно - запальних процесів і перорально для лікування бацилярної дизентерії. Випускається у порошку і таблетках по 0,02г, які використовують для виготовлення розчинів, а також у таблетках по 0,1 г для перорального прийому.

При зовнішньому застосуванні фурацилін не подразнює тканини j сприяє процесам грануляції і загоєння ран. Як антисептик розчин фурациліну у концентрації 1:5000 використовують для лікування гнійних ран, пролежнів, опіків, зрошуючи їх поверхню і накладаючи вологі пов'язки. При остеомієліті після оперативного втручання порожнину у кістці промивають розчином фурациліну і також накладають вологу пов'язку. При наявності емпієми плеври спочатку відсмоктують гній, а потім вводять у порожнину 20 - 100мл фурациліну (1:5000). Ним промивають гайморову порожнину, використовують як очні краплі при кон'юнктивітах та інших захворюваннях очей. Спиртовий розчин фурациліну (1:1500) застосовують як вушні краплі при хронічних гнійних отитах, фурункулі зовнішнього слухового проходу тощо. 0,2% фурацилінова мазь застосовується при блефаритах.

Фурапласт (Furaplastum) – це комбінований препарат, що містить фурацилін. Пригнічує ріст і розмноження грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. При нанесенні на рану утворює тонку плівку, яка зберігається 1 – 3 доби і сприяє загоєнню рани. Використовують зовнішньо при лікуванні саден, подряпин, тріщин. Порізів та інших мікротравм.

Ліфузоль (Lifusolum) – це комбінована аеродисперсна лікарська форма (аерозоль),яка містить фурацилін. Пригнічує ріст і розмноження грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. При нанесенні на рану утворює тонку плівку, яка зберігається 6 – 8 діб і сприяє загоєнню рани. Використовують зовнішньо при лікуванні операційних ран, післяопераційних шкірних швів, місць виходу катетеров, дренажей тощо.

Rp.: Sol.Furacilini 1:5000 100 ml

D.S. Для промивання ран.

Детергенти

Детергенти (лат. ″detergeo″ - прати, чистиш) - це синтетичні сполуки, які характеризуються високою поверхневою активністю, у зв'язку з чим, миючими, дезінфікуючими і розчиняючими властивостями. Вони здатні розчиняти білки, ліпоїди, кератиноїди, викликати дисоціацію білкових комплексів, інактивувати віруси і бактерійні токсини. Все це сприяє їх потужному бактерицидному ефекту.

Механізм дії детергентів грунтується на їх здатності різко порушувати поверхневий натяг, у зв’язку з чим значно зростає проникність оболонок мікроорганізмів, дезорганізується обмін речовин, що призводить до їх загибелі.

Детергенти використовують для лікування гнійних ран, трихомонадного кольпіту, обробки рук медичного персоналу, стерилізації інструментів, дезінфекції медичної апаратури.

До детергентів належать мила (господарське, зелене тощо) і деякі синтетичні сполуки, зокрема хлоргексидину біглюконат.

Господарське мило використовують для прання білизни, миття посуду, тіла і рук, вологого прибирання і дезінфекції, у вогнищі кишкових і крапельних інфекцій - у вигляді 2% мильного або мильно - содового розчину. Ці розчини використовують гарячими (40-60°С), тому що за цієї умови бактерицидні властивості мила значно зростають. Господарське мило, як і інші, сприяє розчиненню деяких дезінфікуючих засобів, вони є добрими емульгаторами, тому їх нерідко використовують у поєднанні з такими препаратами.

Мило зелене, мило калійне (Sapo viridis, Sapo kalinus viridis) –темно - бура або зеленувата маса із слабким мильним запахом. Розчиняється у 4-х частинах холодної води або спирту, у 2-х

частинах гарячої води. Отримують шляхом омилення жирних рослинних олій розчином КОН. Сприяє механічному очищенню шкіри, внаслідок чого з неї, як і з предметів, що підлягають обробці, при його дії видаляється до 60 - 90% мікрофлори. Має бактерицидні властивості, які наростають із підвищенням температури.

Мило зелене не подразнює шкіру навіть при тривалому використанні, розм'якшує епідерміс. Використовується для очищення шкіри, виготовлення мильного спирту, входить до складу мазі Вількінсона. Хлоргексидину біглюконат (Сhlorhexidini bigluconаs) - дезінфікуючий і антисептичний засіб. Випускається в ємностях по 0,5л.; 3л. і 5л. 20% розчину, а також у флаконах по 100мл 0,05% розчину. Має бактерицидні властивості відносно грампозитивних і грамнегативних штамів патогенних мікроорганізмів, найпростіших, грибів. Не впливає на мікобактерії і спори.

Очищує і дезінфікує шкіру, не пошкоджуючи її. Застосовується для обробки рук оперуючого медичного персоналу, операційного поля, післяопераційних ран, опікових поверхонь, а також При гнійно - септичних процесах (промивання ран, сечового міхура тощо), для дезінфекції термометрів, приладів і лікарняного обладнання. 0,1% водним розчином цього антисептика користуються для загальної дезінфекції приміщень, санітарного транспорту і обладнання.

Для індивідуальної профілактики венеричних захворювань використовується 0,05% розчин. Знезаражування операційного поля (змащування шкіри двічі з інтервалом 2хв), миття рук (2 - 3хв) і швидка (2хв) стерилізація інструментів проводиться 0,5% спиртовим розчином. Для цього вихідний 20% розчин хлоргексидину розводять 70% етиловим спиртом у співвідношенні 1:40. Для повільної стерилізації інструментів використовується 0,02% водний розчин, як і для промивання очей, сечового міхура, порожнин тіла тощо.

Побічні реакції у процесі використання детергентів виникають рідко, переважно у вигляді алергічного дерматиту, інколи фотосенсибілізації, їх не можна використовувати у комбінації з препаратами йоду.

Rp.: Sol. Chlorhexidini bigluconatis 20 % 500 ml

D. S. 10 мл розчину розвести у 400мл 70% етилового спирту, використовувати для обробки

операційного поля.

Кислоти і луги

Протимікробну дію проявляє багато кислот і лугів, тому що тони денатурують білки протоплазми мікроорганізмів. Причому їх вплив на білки і інші органічні речовини визначається ступенем дисоціації у водному середовищі. Однак усі кислоти і луги як антисептики не використовуються, тому що шкідливу діють на шкіру, слизові оболонки, тканини живого організму, за винятком кислоти борної і розчину аміаку.

Кислота борна (Acidum boricum) — це кислота, яка погано дисоціює, тому характеризується невисокою антисептичною активністю. Вона не подразнює шкіру і слизові оболонки. Використовується як антисептик у вигляді 2 - 4 % водного розчину для промивання очей. Призначають також у вигляді мазі (5 %) і у присипках при інфекційних захворюваннях шкіри. Спиртові і гліцеринові розчини кислоти борної використовують як вушні краплі (по 2 - 3 краплі 1 - 5% розчину 2-3 рази на день). 5% мазь борної кислоти в основному використовується як засіб для боротьби з вошивістю, її наносять на волосяний покрив голови по 10 - 25г, через 20 - 30хв змивають теплою водою з милом, ретельно розчісуючи волосся.

Кислота борна добре проникає через шкіру і слизові оболонки, повільно виводиться з організму, проявляє здатність до матеріальної кумуляції. При тривалому застосуванні препарату, при порушенні функції нирок можуть розвиватися гострі і хронічні отруєння борною кислотою: нудота, блювання, діарея, шкірні висипи, лущіння епітелію, сплутаність свідомості, судоми, олігурія, іноді - шоковий стан.

Кислота борна протипоказана хворим із порушенням функції нирок. Жінкам, що годують дітей, не можна обробляти нею молочні залози. Не використовують препарат для дітей, зокрема у новонароджених. Не можна обробляти нею великі поверхні тіла

Розчин аміаку 10% (Solutio ammonii caustici 10%). або нашатирний спирт, проявляє значну антисептичну дію. Крім того, має миючі властивості: розчиняє жири і жироподібні речовини. Враховуючи ці властивості препарату, за пропозицією С.І. Спасокукоцького та І.Г. Кочергіна, його використовують для миття рук медичними працівниками перед хірургічними втручаннями. Для цього 25 мл офіцинального розчину аміаку розводять 5 л води, переносять його у дві миски, у яких послідовно, за допомогою стерильних серветок миють руки протягом 5 хвилин у кожній. Після цього руки витирають насухо стерильною серветкою. Шкіру обробляють 70% спиртом етиловим, після чого кінчики пальців змащують 5% розчином йоду. Крім цього, розчин аміаку використовують як подразнювальний засіб.

Солі важких металів

Солі важких металів вже давно використовують як дезінфікуючі і антисептичні засоби. Це, перш за все, препарати ртуті (ртуті дихлорид, ртуті оксиціанід, ртуті оксид жовтий), срібла (срібла нітрат, протаргол, коларгол), цинку (цинку сульфат) тощо. Ці препарати мають властивість денатурувати білки, інактивувати ферменти мікробних клітин. Інактивація здійснюється шляхом взаємодії іонів важких металів із сульфгідрильний групами (-SH) ферментів, необхідних для життєдіяльності мікроорганізмів.

Крім того, солі важких металів впливають на шкіру і слизові оболонки Залежно від концентрації розчинів, може виникнути в'яжуча, подразнювальна або припікаюча дія. В основі цих ефектів лежить здатність солей важких металів реагувати з білками тканин з утворенням альбумінатів. Якщо така взаємодія зосереджується лише у поверхневих шарах шкіри чи слизових оболонок, і зсідання білків має оборотний характер — виникає в'яжучий чи подразнювальний ефект. При дії розчинів у більш значних концентраціях у процес взаємодії втягується значна маса клітин і може виникати їх загибель - розвивається припікаюча дія.

Сила протимікробної дії і місцевої дії солей важких металів неоднакова. За цими параметрами їх можна розмістити в такий ряд: Hg, Ag, Fe, Cu, Zn, Ві, Pb, де найбільш активними є іони ртуті (Hg), мінімально активними - свинцю (Рb).

Необхідно враховувати, що сила протимікробної дії солей важких металів значно зменшується у середовищах з високим вмістом білка (гній, харкотиння, кров), тому вони непридатні для знезараження виділень хворих.

Ртуті дихлорид, сулема (Hydrargyri dichloridum) - найбільш активний антисептик серед сполук ртуті. Випускається у порошку і таблетках по 0,5 і 1г, які забарвлені еозином у рожевий колір. Ці таблетки використовуються тільки для зовнішнього застосування у вигляді розчинів у концентрації 0,1% (1:1000) або 0,2% (1:500). Посуд, який містить такі розчини, обов'язково позначають: "Отрута", "Тільки для зовнішнього застосування" тощо. Зберігаються ці розчини у темному місці, тому що на світлі препарат розкладається.

Цей засіб характеризується сильною протимікробною активністю, тому використовується для дезінфекції білизни, одягу, предметів догляду за хворими, обробки стін тощо. Оскільки сулема легко всмоктується через непошкоджену шкіру, вона може викликати гостре отруєння. Використовувати її ж як антисептик для обробки шкірних покривів не можна

Інші солі ртуті, зокрема ртуті оксиціанід, ртуті оксид жовтий, порівняно з ртуті дихлоридом, менш токсичні і в меншій мірі подразнюють шкіру і слизові оболонки. Тому вони використовуються для лікування гнійно - запальних уражень шкіри і слизових оболонок (кон’юнктивітів, кератитів, блефаритів тощо).

Срібла нітрат (Argenti nitras). на відміну від інших антисептичних засобів, легко розкладається під впливом світла, органічних речовин, не сумісний з хлоридами, бромідами, йодидами, тому що утворює з ними нерозчинні у воді солі. Випускається у порошку в добре закритих флаконах із притертою пробкою, в паличках.

Має протимікробні властивості; у невеликих концентраціях (до 2%) проявляє в'яжучу і протизапальну дію, а у високих (5% і більше) — припікаючу.

Срібла нітрат в акушерській практиці застосовується у вигляді 2% розчину для профілактики бленореї у новонароджених. Закапування такого розчину в очі проводиться після відтягування нижньої повіки, строго на кон'юнктиву. При його попаданні на рогівку може виникати її опік із наступним формуванням більма. Застосовується також для лікування виразок і ерозій на шкірі, уражень слизових оболонок очей (трахома, кон'юнктивіт). Як припікаючий засіб використовують для припікання надмірних грануляцій і бородавок.

Протаргол (Protargolum) - недисоційований комплексний білковий препарат, що містить 7,8-8,3 % срібла. Випускається у порошку, який використовується для виготовлення розчинів. Має протимікробні, в'яжучі і протизапальні властивості. Тканини не припікає. Розчини його застосовуються для промивання сечового міхура і сечовивідного каналу при хронічному гонорейному уретриті (1 - 3%), змазування слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (1 - 5%), в очних краплях - при кон'юнктивіті, блефариті, бленореї (1 - 3% розчини).

Цинку сульфат (Zinci sulfas) – як і препарати срібла, використовується як антисептичний і в'яжучий засіб при кон’юнктивітах (0,1 - 0,5%), хронічному катаральному ларингіті (змазування чи пульверизація 0,25 - 0,5% розчинами), уретритах і вагінітах (спринцювання 0,1 - 0,5% розчинами).

Солі важких металів, особливо ртуті дихлорид, можуть бути причиною гострих отруєнь. Найбільш небезпечними є препарати, які легко дисоціюють на іони, тому мають подразнювальні і припікаючі властивості, а після резорбції у кров блокують сульфгідрильні групи (-SH) ферментів, коагулюють білки, уражають клітинні структури на шляхах виділення з організму.

При пероральному отруєнні сулемою виникають печія і біль за ходом стравоходу і в ділянці шлунка, металевий присмак у роті, задишка, серцебиття. Характерне мідно - червоне забарвлення слизової оболонки рота і глотки, кровоточивість та набряк ясен, набряк губ, язика, нудота, блювання, нерідко з домішками крові. Можлива поява судом у литкових м’язах, затьмарення свідомості, колапс, шок. На 2 - 3 добу можливі прояви токсичної нефропатії, гострої ниркової недостатності.

Надання невідкладної високоефективної допомоги при гострих отруєннях препаратами ртуті - дуже відповідальне завдання медичних працівників. У програму лікування потерпілих, перш за все, вводяться ті лікарські засоби і реанімаційні заходи, які сприяють видаленню отрути і попередженню всмоктування із шлунково-кишкового тракту, для профілактики резорбтивної дії іонів ртуті 3 цією метою потерпілим рекомендуються приймати молоко і білок яєць, проводиться обережне повторне промивання шлунку, введення у нього 2 - 3 столових ложок вугілля активованого. При цьому білкові продукти і адсорбент зв'язують іони ртуті. Як проносний засіб у цьому випадку раціонально застосовувати вазелінову олію, яка не подразнює слизову оболонку і обмежує всмоктування отрута

Рекомендується якомога швидше ввести парентерально антидоти, зокрема унітіол і натрію тіосульфат. Унітіол вводиться внутрішньом'язово по 5 - 10мл 5% розчину повторно або 100мл у вену краплинно на добу, а натрію тіосульфат - у вену по 5 - 10мл 30% розчину. Лікувальна дія унітіолу полягає в тому, що він своїми сульфгідрильними групами зв'язує іони ртуті і тим самим не допускає взаємодії їх з SH-групами ферментів і білків організму.

Дія натрію тіосульфату зумовлена хімічною взаємодією його з іонами ртуті з утворенням нетоксичних солей (сульфатів).

Крім того, при лікуванні гострих отруєнь цими препаратами застосовуються і інші лікарські засоби. Зокрема, при наявності болю і шоку хворим необхідно вводити анальгетики (морфіну гідрохлорид, промедол), при гострій судинній недостатності - судинозвужувальні препарати тощо. Враховуючи, що сулема виділяється через нирки, викликаючи їх ураження, проведення форсованого діурезу в цьому випадку протипоказане.

Отруєння іншими солями важких металів (срібла, цинку, міді) проявляються такими ж симптомами, що й отруєння солями ртуті. Принципи надання невідкладної допомоги аналогічні, хоча є деякі особливості. Зокрема, при гострих отруєннях солями срібла промивання шлунка проводяться 1 - 2% розчином натрію хлориду, тому що іони срібла взаємодіють з іонами хлору з утворенням нерозчинного хлориду срібла. При таких інтоксикаціях не використовують натрію тіосульфат, тому що при взаємодії його з іонами срібла з'являються добре розчинні продукти.

Rp.: Sol. Hydrargyri dichloridi 1:1000 500 ml

D.S. Для дезінфекції.

Rp.: Sol. Argentі nitratis 10% 10ml

Da in vitro nigro

S.Для припікання грануляцій.