Утилізація та знешкодження відходів. очисні споруди
Усі міста з їхньою високою концентрацією населення відрізняються утворенням великої кількості промислових і побутових відходів
Відходи поділяються на тверді та рідкі, промислові та побутові. Між містами різних країн щодо цього є відмінності. Міста
Франції та Великобританії щорічно дають промислових відходів до 50 млн. т кожне, у ФРН – до 61 млн. т, в Італії – до 44 млн. т. До цього додаються ще побутові відходи, кількість яких у містах Франції, Великобританії та Італії складає 17 млн. т на рік, а у ФРН – 20 млн. т на рік. У містах Японії відходів утворюється 920-2120 г на одну людину за добу, у Франції – 620 г. Це звичайна кількість для промислово розвинених країн. Найбільшу кількість відходів у розрахунку на одну людину мають США – їх тут 0,47-0,52 т/рік або 1450 г/день. Загальний світовий обсяг відходів перевищує 300 млн. т. Загальний обсяг твердих відходів в Україні складає 10-11 млн. т на рік. Звалищами зайнято 2600 га земель. Вважається, що в середньому їх у містах утворюється приблизно 1 тонна на одну людину за рік.
Типовий склад міських відходів такий: папір та картон – 41%, сміття – 17,9%, гума, шкіра та деревина – 8,1%, харчові відходи -7,5%, метали – 8,7%, скло – 8,2%, інші – 1,6%.
Проблема відходів стоїть досить гостро через низьку швидкість їх розкладення. Папір руйнується від 2 до 10-ти років, консервні банки – майже 100 років, поліетиленові матеріали -200 років, пластмаса – 500 років, а скло для повного розкладу потребує 1000 років.
Особливу категорію міських відходів складають стічні води. В Україні за 1988 рік було випущено 18,7 млрд. стоків, з них 2,6 неочищених.
Звільнення від відходів ведеться в трьох напрямках:
1) складування або навіть захоронения таким чином, щоб вони не впливали негативно на навколишнє середовище;
2) знищення відходів шляхом їх спалювання;
3) очистка від шкідливих речовин, що є найбільш складним процесом, який здійснюється такими способами:
а) механічне очищення методом відстою в спеціальних відстійниках рідких стоків, фільтрування і т.п.;
б) хімічне очищення, при якому шкідливі компоненти відходів перетворюються в осадок або розкладаються;
в) фізико-хімічне очищення, переважно методом електролізу або іонообмінних смол;
г) біологічне очищення за допомогою бактерій або інших живих організмів, здатних розкладати шкідливі речовини в процесі життєдіяльності.
У більшості міст світу переважає вивіз відходів на звалища. На звалищах зберігається багато відходів. Складування відходів на міських звалищах є екологічно найбільш недосконалим способом порятунку від них. Стічні води звалищ токсичні й забруднюють ґрунтові води та ріки. Відбувається забруднення атмосферного повітря газоподібними речовинами, які утворюються при розкладанні звалених матеріалів.
Іншим способом знищення міських твердих відходів є спалювання. Найчастіше сміття спалюють на звалищах відкритим способом. Недолік спалювання полягає в накопиченні великої кількості попелу, який містить чимало токсичних речовин. Та й газоподібні викиди при спалюванні сміття небезпечні, часто виділяється діоксин. Особливо небезпечним є відкрите спалювання пластмас. Однак відкрите спалювання побутових і промислових відходів на міських звалищах здійснюється у великих обсягах.
Високоефективним є метод крапельного фільтрування, який полягає у виведенні стічних вод на шар піску завтовшки до 1,5 метра на час до 6 годин. Потім протягом 18 годин здійснюється продувка киснем або повітрям, що створює сприятливі умови для мікроорганізмів, які знешкоджують органічну речовину таких стоків. Модифікацією цього методу є розбризкування на шар щебеню.
МІСТА МАЙБУТНЬОГО
Гострота екологічної ситуації більшості міст світу спонукає містобудівників шукати нових шляхів у плануванні та інфраструктурі міст.
Принцип містобудівництва майбутнього очевидний – це гармонізація природного і соціального середовища в місті. Але реалізувати цей принцип не так просто. Тут можливі альтернативні підходи: спорудження багатоповерхових будівель або сімейних котеджів, орієнтування на міста невеликих розмірів чи на багатомільйонні мегаполіси.
Р. Нейланд, бізнесмен із Нідерландів, у 1990 році запропонував ідею та проект «Європолісу» – міста майбутнього для Європи. На думку авторів проекту, це багатоповерхове місто, в якому оптимально поєднуються виробничі та житлові блоки з ділянками лісів і луків. У проекті поєднана велика кількість найкращих ідей сучасного містобудування.
Архітектори країн Західної Європи останнім часом орієнтуються на невеликі міста з населенням у 30-60 тисяч.
Починає формуватися новий напрямок у містобудуванні – підземна урбаністика. Нижче рівня ґрунту планується розміщувати гаражі, комори та склади, пральні і навіть торговельні центри. Такий підхід сприяє розв’язанню екологічних проблем міст, але він складає потенційну загрозу для здоров’я тих осіб, які будуть пов’язані з виробництвами, розташованими під землею.
Серйозної трансформації вимагає транспортна мережа міст. Вона повинна залишити вулиці пішоходам, а основні транспортні артерії, безумовно, мають піти під землю.
Порівняно зі спорудженням «міст майбутнього» реконструкція існуючих міст є більш реальною і близькою перспективою для більшості городян. Така реконструкція ведеться на підставі трьох основних моделей міського будівництва: 1) концентрична кругова з центральною діловою і промисловою частинами і прилеглими до них круговою жилою і рекреаційною частинами, 2) секторна модель, коли при округлій формі міста промислові підприємства, ділова частина і житлові райони розміщені секторами, і 3) багатоядерна модель з наявністю в місті кількох центрів.
Реконструкція сучасних міст спрямована на загальну екологізацію промисловості, енергетики і транспортних систем міст, на створення виражених зелених рекреаційних зон і підвищення санітарно-гігієнічних умов проживання в місті.
З урахуванням процесу урбанізації, що веде до поселення все більшої частини жителів планети в містах, екологізація міського життя – одне з першочергових завдань у реалізації прав людини