Методи знешкодження розлитої нафти на поверхні водоймищ

Затримування розповсюдження розлитої на поверхні води нафтової плівки здійснюється за допомогою так званих бонових загороджень, якщо швидкість течії становить більше 0,75 м/с, або за допомогою водяного бар'єру (стоячої хвилі), яку утворюють пропусканням повітря через перфорований трубопровід.

Особлива роль відводиться речовинам - збирачам нафтових плям, які здатні збільшувати товщину нафтової плівки, скорочуючи площу розливу. До таких речовин належать рідкі карбо­нові кислоти, спирти, етери, гліцериди. За основний критерій ефективності збирача приймається значення тиску розливу П_Р, яке визначається згідно з залежністю

П_р= σ₀ - σ. (1)

де σ₀ - поверхневий натяг води, Н/м: σ - поверхневий натяг води, покритої шаром збирача, Н/м.

Чим більшою є величина П_р. тим товстіший шар (h) зібраної на поверхні води плівки нафти.

Зв'язок між цими показниками має

h = 2(П_р – S) / g р₁ (р₀ –р₁), м, (2)

де S - коефіцієнт розтікання нафти на поверхні води. Н/м; g - прискорення сили земного тяжіння, м/с²; р₀ - густина води, кг/м³; р₁ - густина нафти. кг/м³.

Найширшого використання набув збирач нафти марки СН-79, який успішно використо­вується в Одеському порту.

Для видалення із поверхні води зібраної нафтової плівки застосовують такі методи:

а) механічно, за допомогою суден, оснащених спеціальними сепараторами і ваннами для відстоювання води, забрудненої нафтою.

б) адгезія нафти на поверхні твердих речовин виготовлених із неопрену у вигляді ременів
або циліндрів, які обертаються;

в) розпилювання на забрудненій поверхні моря чи океану розплавленого парафіну, або розчину полівінілового пластику на основі леткого розчинника, в яких після охолодження твердне нафта і суміш видаляється механічним способом;

г) застосування синтетичних водовідштовхуючих пористих матеріалів, які здатні ефективно сорбувати нафту, наприклад, гідрофобізований спучений перліт, бентонітові глини, дерев'яні ошурки, активоване вугілля, торф, полістирол;

д) застосування пінопластів, наприклад, олеофільної поліуретанової піни (бібіпол), под­рібненої на дрібні шматочки, які здатні поглинути в 100 разів більше нафти, ніж власна маса;

є) використання спеціальних речовин - диспергентів марки ДН-75 і ЕПН-5, які перево­дять нафтову плівку в емульсію, після чого її очищають від нафти біохімічним способом;

ж) видалення нафти із поверхні води за допомогою біологічних мікроорганізмів типу Calanus, Penicillium, Candida;

з) агломерація нафтопродуктів та нафти сумішшю залишкового бурого вугілля (ЗБВ) та алюмосилікатних мікропор (ACM П):

і) обробка забрудненої нафтою поверхні води сапропелем (органічного і органо-мінерального типу) із добавкою органічного розчинника, який складається із суміші вищих жирних кислот (ВЖК), формула яких

C_nH_2n+1COOMet,

де п > 2.

Отже, для видалення нафти з поверхні води існує багато методів. Кожен із них має певні переваги і недоліки. Найперспективніше застосування комбінованих методів в такій послідовності:

механічний - сорбуючий - диспергуючий - біологічний.