Особливості оцінки та запобігання економічних збитків в окремих секторах природно-ресурсної сфери.
Оцінка впливу людини на природне середовище провадиться, щоб стабілізувати, а ще краще — зменшити негативні дії на довкілля, навчитися регулювати, контролювати, прогнозувати їх. Оцінка негативного впливу на природу базується на двох основних альтернативних підходах. Перший враховує фактичну (по можливості — повну) оцінку завданого збитку, другий — попередні витрати на запобігання можливих збитків. Перший тип оцінок визначає фактичні збитки чи витрати, спрямовані на ліквідацію негативних наслідків дії на навколишнє середовище, другий — на потенційні збитки внаслідок негативного впливу.
При забрудненні повітря аналогічні витрати виникають на застосування системи очищення повітря, кондиціонерів та ін.
Оцінка збитків здійснюється у вартісному виразі за певний період часу. Збитки можуть бути несуттєвими, коли вони не перевищують поріг чутливості екологічної системи та її стійкості, а також суттєвими, коли згаданий поріг перевищується.
Економічні збитки розраховують у п’яти видах:
1) фактичні збитки, тобто втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього природного середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;
2) можливі, які спостерігатимуться в перспективі через можливе забруднення навколишнього середовища, тобто мають умовно-теоретичний характер;
3) відвернені, що становлять різницю між фактичними і можливими збитками;
4) ліквідовані — та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природозахисних заходів;
5) потенційні — збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.
2 варіант : 41. Особливості оцінки та запобігання економічних збитків в окремих секторах природно-ресурсної сфери. Для кількісної оцінки збитку існує 3 підходи: 1) прямого розрахунку, що базується на порівнянні показників забрудненого і умовно чистого районів; 2) аналітичний підхід, заснований на одержанні мат-х залежностей між показниками стану відповідної екологічної системи і рівнем забруднення навколишнього середовища; 3) емпіричний підхід – залежність збитку від рівня забруднення, яка отримана на основі перших двох методів, на окремих об’єктах узагальнюється і переноситься на однорідні досліджувальні об’єкти. Основою розрахунків заподіяної шкоди від забруднення зем рес-ів є грош оц-ка земель с\г призн. Вона є нормативною базою для для обч-ня розміру шкоди від забруднення земель іншого призначення до визначення грош-ї оцінки земель усіх категорій. Розмір відшкодування шкоди (Рвш) обч: Рвш = А×Гд×Кз×Кн×Шегз, де А – питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення зем ділянки, які визначаються як 0,5 Гд, Гд – грош оц ЗД до забруднення, Кз – коеф вмісту забруд речовини, Кн – коеф небезпечності забруд речовини, Шегз –показник шкали еколого-господарського значення земель.
42 – 43. Сутність економічної ефективності природокористування, її показники. Під економічною ефективністю слід розуміти відносну величину підвищення отриманих фін-х результатів над приведеними затратами. Найчастіше використовуються показники абсолютної та порівняльної ефективності. Абсолютна ефективність показує, у скільки разів результат перевищує витрати на проведення природоохоронної діяльності, розраховується за формулою: 
, де Еабс - показник абсолютної еколого-економічної ефективності фінансування заходів природоохоронного призначення; 
- щорічний результат 
-го виду природоохоронної діяльності щодо запобігання втрат 
-го виду; 
– річні експлуатаційні витрати на здійснення заходу; 
– обсяги фінансування; 
– норма дисконту. Доцільність здійснення природоохоронних заходів визначається за результатами порівняння цього показника з рівнями загальної рентабельності госп діяльності. Проте, в даному разі природоохоронна діяльність розглядається як сума заходів без урахування інд-х особливостей та ефективності виконання кожного кожного з них окремо. Тому використовують показник порівняльної економічної ефективності: Еп = Р – З, де Р – еколого-економічний результат, З – затрати на проведення певного заходу.
44. Напрями підвищення економічної ефективності природокористування. Структурні зміни в економіці мать бути пов’язані з проведенням організаційно-технологічних заходів по економії сировини і енергії. В ході такої перебудови необхідно забезпечити зниження питомої енерго- і матеріаломісткості, впровадження ресурсозберігаючих технологій та суч-х конструкційних матеріалів, застосування нових видів палива і енергії. Зараз ресурсозберігаючий принцип природокористування є основою подальшого розвитку економіки. Необхідно визначити єдиний зіставний критерій екологізації виробництва. В якості такого критерію може бути прийнятий рівень безвідходного виробництва. Цей критерій потрібний для виявлення найкращого проекту (напряму) екологізації виробництва Оцінка рівня безвідходності може базуватися на показниках, що характеризують рівень замкнутості матеріально-сировинних потоків на «вході» і на «виході» виробництва по відношенню до навколишнього середовища. Ступінь замкнутості виробництва може визначатися як відношення маси виробленої продукції до витраченої на її отримання маси ресурсів.