Розмежування повноважень в управлінні природокористуванням між органами влади федерального та регіонального рівня
При розмежуванні повноважень між органами влади федерального та регіонального рівня в багатьох країнах дотримуються принципу субсидіарності.
При вирішенні проблем з побутовими відходами в США, Канаді та Німеччині відповідальність перекладається переважно на місцеві органи влади, оскільки побутові відходи проявляють переважний вплив на місцеве довкілля. Органи влади вищого рівня вмішуються при виборі місць розташування звалищ відходів. Наприклад, в Німеччині, де існує дефіцит вільної площі , федеральний уряд визначає мінімальні вимоги до існування звалищ і бере активну участь у визначенні обсягів зберігання і спалювання відходів.
Стандарти на вміст забруднювальних речовин у викидах автомобілів звичайно вимагають єдиних підходів на федеральному рівні, і навіть більше того – на міжнародному рівні. Повноваження по визначенню стандартів викидів закріплюються за федеральним урядом, які мають ще і слідкувати за тим,, щоб ці стандарти були незмінні на регіональному та місцевому рівнях. Хоча в практиці управління США були винятки, коли штат Каліфорнія визначав жорсткіші стандарти викидів у зв’язку із погіршенням якості місцевого повітря.
Єдиних підходів на федеральному рівні вимагає і проблема забруднення токсичними і небезпечними речовин. Насамперед, це стосується радіоактивних речовин. Їх збереження на території будь-якого регіону є небезпечним, і часто це приводить до протиріч між рішенням федеральної і місцевої влади.
Принцип субсидіарності дозволяє точно визначити напрям розмежування повноважень між федеральним та регіональними органами влади, однак в його інтерпретації існують відміни. Наприклад, при управлінні водними ресурсами необхідно враховувати наявність місцевих і транс прикордонних впливів на якість води. В США повноваження по визначенню стандартів питної води належать федеральному уряду, а у водоймах – регіональній владі. В Канаді стандарти питної води визначаються кожним регіоном.
В США існує конкуренція між місцевою і федеральною владою за володінням повноваженнями у сфері водно-болотними ресурсами.
Федеральні держави постійно прагнуть оптимізувати процес розподілу повноважень між федеральними, регіональними та місцевими органами влади у справі використання природних ресурсів. І це відбувається в конкурентній боротьбі законодавчих, економічних та інституційних інтересів і, значною мірою, визначається конституційними традиціями кожної країни. Наприклад, Рада Міністрів охорони довкілля Канади служить інструментом для досягнення консенсусу між місцевими органами влади та федеральним урядом по основним напрямах екологічної політики в умовах, де провінціям належать широкі повноваження. В США існує Система національного партнерства в цілях оздоровлення довкілля, яка здійснює спільне – на рівні центру і штатів - планування реалізації програм у сфері охорони довкілля. А в Німеччині довелося об’єднати зусилля центру і земель по розробці системи управління природокористуванням на території Східної Німеччини.
Контрольні запитання
1. Які важелі утворюють цілісний механізм управління природокористуванням?
2. Які методи впливу на природо користувачів притаманні кожному важелю?
3. В чому специфіка організаційної структури управління природокористуванням в Україні?
4. Міністерства екології та природних ресурсів України: його структура, повноваження та функції.
5. Яку роль в процесі управління природокористуванням виконують громадські екологічні організації?
6. В чому специфіка організаційної структури управління природокористуванням США, Канади, Німеччини та Японії.
Проблемні лекції
1. Особливості формування механізму управління природокористування в США.
2. Розподіл повноважень в управлінні природокористуванням між центральними, регіональними та місцевими органами влади.
Міні-лекції
1. Роль окремих важелів у функціонуванні механізму управління природокористуванням.
2. Органи спеціального державного управління природокористуванням та природоохоронними процесами, їх роль, повноваження та функції.
Семінар-дискусія
1. Коло завдань та сфера впливу окремих важелів механізму управління природокористуванням.
2. Роль місцевих органів самоврядування в управлінні природокористуванням.
Творчі завдання та наукова складова:
1. Сформулювати основні цілі та завдання механізму управління природокористуванням в Україні.
2. Розробіть прогнозну модель вдосконалення організаційної структури управління природокористувнням в Україні.
3. Розробіть сценарій розподілу функцій між органами державної, регіональной та місцевої влади.
Тестові завдання
1. Назвіть важелі механізму управління природокористуванням:
а) екологічне законодавство;
б) підсистема нагляду і контролю за використанням природних ресурсів та станом довкілля;
в) підсистема управління і планування у сфері раціонального використання природних ресурсів;
г) громадські екологічні організації.
2. До повноважень Кабінету Міністрів у сфері раціонального природокористування належать:
а) координує діяльність міністерств, інших установ та організацій України в питаннях охорони довкілля;
б) забезпечують ефективне використання природних ресурсів;
в) затверджує нормативи використання природних ресурсів;
г) затверджує державні екологічні програми.
3. Назвіть органи спеціального державного управління у сфері природокористування та охорони довкілля:
а) Верховна Рада України;
б) Кабінет Міністрів України;
в) Українська екологічна асоціація «Зелений Світ»;
г) Міністерство екології та природних ресурсів України.
4. До функцій Міністерства екології та природних ресурсів належать:
а) проведення державної екологічної експертизи;
б) затвердження державних екологічних програм;
в) встановлення порядку та граничних розмірів плати за користування природними ресурсами;
г) затвердження проектів планування і забудов населених пунктів.
5. До повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері раціонального природокористування належать:
а) інформування населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення;
б) прийняття рішень про припинення діяльності підприємств і об’єктів у разі порушення ними екологічного законодавства;
в) визначення порядку розробки та затвердження екологічних нормативів;
г) проведення екологічної експертизи планів і проектів новобудов.
6. Механізм управління природокористування в країнах Японії, Західної Європи та США почав формуватися:
а) 1970-і роки ХХ століття;
б) 1980 –і роки ХХ століття;
в) 1990-і роки ХХ століття;
г) на початку ХХ1 століття.
Навчальні завдання:
Підготуйте короткі доповіді на тему:
1. Механізм управління природокористування та його важелі.
2. Державно-адміністративна система управління природокористуванням в Україні: функції, завдання та проблеми.
3. Організаційна структура управління природокористування в Україні.
4. Органи загального державного управління природокористуванням в Україні, їх функції та завдання.
5. Органи спеціального державного управління природокористуванням в Україні, їх функції та завдання.
6. Органи місцевого самоврядування України та їх роль в управлінні природокористуванням.
7. Громадські екологічні організації в Україні, їх роль, функції та завдання.
8. Повноваження Верховної Ради України у сфері природокористування і охорони довкілля.
9. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері природокористування та охорони довкілля.
10. Міністерство екології та природних ресурсів України, його структура,
повноваження, завдання і функції.
11. Повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі використання природних ресурсів.
12. Особливості організаційної структури управління природокористуванням в Російській Федерації.
13. Особливості організаційної структури управління природокористуванням в США.
14. Особливості організаційної структури природокористуванням в Німеччині.
15. Особливості організаційної структури управління природокористуванням в Японії.
16. Особливості організаційної структури управління природокористуванням в Канаді.
17. Рада з питань якості довкілля у виконавчому апараті Президента США, її завдання та функції.
18. Агентство з питань охорони довкілля США: його структура, повноваження, завдання та функції.
19. Організаційна структура управління природокористування в Сінгапурі: ефективність дій.
20. Міністерство охорони довкілля і ядерної безпеки Німеччини: його структура, завдання та функції.
21. Федеральне агентство з питань довкілля Німеччини, його повноваження, завдання та функції.
22. Специфіка координації роботи органів управління федерального та регіонального рівнів в Канаді.
23. Розмежування повноважень в Управлінні природокористуванням між органами влади федерального та регіонального рівня в США.
Термінологічний словник:
Адміністративне управлінняприродокористуванням таприродоохоронними процесами полягає у здійсненні в цій галузі функцій нагляду і контролю, дослідження, екологічної експертизи, прогнозування, програмування, інформування та ін..
Державно-адміністративна система управління, регулювання і контролю за природокористуванням і природоохоронною діяльністю представлена органами загального та спеціального державного управління, органами місцевого самоврядування та органами громадського управління.
Економічний механізм управління природокористуванням використовує вплив економічними важелями – заохочувальними, регулюючими та примусовими.
Органи загального державного управління – уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, на які покладені. Поряд із загальними, повноваження в сфері соціально-культурного розвитку щодо забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони довкілля. Це – Президент України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів та органи місцевої державної виконавчої влади – місцеві державні адміністрації.
Органи спеціального державного управління природокористуванням: спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління в галузі використання природних ресурсів, охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки. Поділяються на органи надвідомчого управління і контролю і органи спеціального по ресурсного управління.
Організаційна структура управління природокористування - це внутрішньо-організована сукупність структурних елементів, яка взаємопов’язана й обумовлена однією метою, виконує для її досягнення відповідні функції.
Правове регулювання природокористування – пов’язане з екологічним законодавством та механізмом його чинності.
Превентивніметоди управління – методи, що спрямовані на попередження негативного антропогенного впливу на довкілля. Представлені поточним і перспективним планування, екологічною експертизою та ін.
Література:
1. Дорогунцов С.І. , Коценко К.Ф., Хвесик М.А, та ін.. Екологія. Підручник. К.:КНЕУ, 2005.- 372.
2. Папенов К.В. Экономика природопользования. Учеб. Пособие. М.:МАКС Пресс, 2009. – 596 с.
3. Обзор систем экологической оценки. Российский и международный опыт. – Всемирный банк. Департамент Европы и Центральной Азии. Отдел экологического и социально-устойчивого развития. – 2003.- 81 с.
4. Соколов В.И. Природопользование в США и Канаде: Экономические аспекты. –М.:Наука, 1990.- 160 с.
5. Фомичева Е.В. Экономика природопользования: Учебник. – М.: Изд. дом «Дашков и К», 2004. – 256 с.