Види права користування надрами

Класифікація права користування надрами здійснюється на основі цільового призначення та термінів користування.

1.За термінами право користування надрами може бути постій­ним або тимчасовим.

Постійнимвизнається користування надра­ми без заздалегідь установленого терміну.

Тимчасове користуван­ня поділяється на короткострокове — до п'яти років і довгостро­кове — до двадцяти років.

У разі необхідності термін тимчасового користування може бути подовжено на той самий строк.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спе­ціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, коли в ньому не передбачається інше (ст. 15 КпН України).

Головною класифікаційною ознакою поділу права користуван­ня надрами на види є мета їх використання. Від неї залежить зміст прав та обов'язків надрокористувачів, суб'єктний склад та інші питання правового регулювання відповідних відносин.

Згідно зі ст. 14 КпН України розрізняють такі види користування:

· геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

· видобування корисних копалин; будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі спо­руд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і ма­теріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва,

· скидання стічних вод;

· створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче зна­чення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ят­ки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

задоволення інших потреб.

Для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промис­лової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються в користування без надання гірничого відводу на підставі спеціального дозволу (ліцензії) на геологічне вивчення надр.

Геологічне вивчення здійснюється з метою одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, вияв­лення та оцінки корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з'ясування гірнично-технічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Проведен­ня робіт по геологічному вивченню надр організує та координує Державний комітет природних ресурсів України на основі держав­них комплексних або цільових програм, міжгалузевих планів, про­ектів, відповідних норм і правил.

Геологічне вивчення надр, передбачене державними програма­ми, здійснюється, як правило, за рахунок коштів, що відраховують­ся видобувними підприємствами в Державний бюджет за виконані раніше геологорозвідувальні роботи. В окремих випадках гео­логічне вивчення може виконуватися за рахунок прямих видатків державного та місцевих бюджетів.

Місцеві ради та місцеві державні адміністрації сприяють про­веденню робіт по геологічному вивченню надр, що виконуються згідно з державними програмами, розробляють та реалізують відповідні територіальні програми.

При геологічному вивченні надр повинні забезпечуватися: ра­ціональне і ефективне проведення робіт; екологічно безпечний для життя і здоров'я людей стан навколишнього природного середови­ща; повнота вивчення геологічної будови надр, гірнично-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки розвіданих родовищ; будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з ви­добуванням корисних копалин; достовірність визначення кількості та якості запасів усіх корисних копалин та їх наявних компонентів; геолого-економічна оцінка родовищ корисних копалин; ведення робіт методами і способами, які б виключали невиправдані втрати корисних копалин; зниження їх якості, надмірне руйнування ґрунтового покрову та забруднення навколишнього природного середо­вища; розміщення видобутих гірських порід і корисних копалин, яке б виключало їх шкідливий вплив на навколишнє природне се­редовище і здоров'я населення; збереження розвідувальних гірничих виробок і свердловин, що не підлягають подальшому використанню; збереження геологічної і виконавчо-технічної документації, зразків гірських порід і руд, дублікатів проб корисних копалин, які можуть бути використані при подальшому вивченні надр, розвідці та роз­робці родовищ корисних копалин, а також при користуванні надра­ми для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Роботи по геологічному вивченню надр підлягають обов'язковій державній реєстрації та обліку з метою узагальнення і максималь­ного використання результатів вивчення надр, а також запобіган­ня дублюванню зазначених робіт. Дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення здійс­нюється з метою уточнення їх окремих гірнично-геологічних та інших параметрів, вибору раціональних методів видобування міне­ральної сировини на підставі проекту цих робіт, погодженого з Дер­жавним комітетом України по нагляду за охороною праці. Видобуті під час дослідно-промислової розробки корисні копалини підляга­ють реалізації в загальному порядку.

Особи, які відкрили невідоме раніше родовище, що має про­мислову цінність, або виявили додаткові запаси корисних копалин чи нову мінеральну сировину в раніше відомому родовищі, що істотно підвищують його промислову цінність, визначаються пер­шовідкривачами.

Першовідкривачі мають право на винагороду. Положення про першовідкривачів родовищ корисних копалин затверджено Кабіне­том Міністрів України 1 лютого 1995 року^.

Найбільш поширений вид права користування надрами — до­бування корисних копалин. Особливістю зазначеного виду кори­стування надрами є залежність від того, які корисні копалини ви­добуваються — загальнодержавного чи місцевого значення. Поділ корисних копалин на загальнодержавні та місцеві здійснює Кабінет Міністрів України. Так, до корисних копалин загальнодержавного значення належить природний газ, вугілля, метали, нафта та ін., а до корисних копалин місцевого значення — гіпс, гравій, пісок, черепашник, супісок тощо².

Родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку в Державному кадастрі родовищ і про­явів корисних копалин та державному балансі запасів корисних копалин¹.

Розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних ко­палин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з за­твердженими проектами та планами робіт, правилами технічної ек­сплуатації та охорони надр, які погоджуються користувачами надр з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України стосовно дотримання вимог законодавства про надра.

З метою запобігання негативним демографічним, соціальним та екологічним наслідкам інтенсивного видобутку корисних копалин ус­тановлюються квоти на видобуток окремих видів корисних копалин².

При розробці родовищ корисних копалин повинні забезпечу­ватися:

1) застосування раціональних, екологічно безпечних технологій, видобування корисних копалин і вилучення наявних у них компо­нентів, що мають промислове значення, недопущення наднорма­тивних втрат і погіршення якості корисних копалин, а також вибіркового відпрацювання багатих ділянок родовищ, що призво­дить до втрат запасів корисних копалин;

2) здійснення дорозвідки родовищ корисних копалин та інших геологічних робіт, проведення маркшейдерських робіт, ведення технічної документації;

3) облік стану і руху запасів, втрат і погіршення якості корис­них копалин, а також подання до статистичних та інших держав­них органів установленої законодавством звітності;

4) недопущення псування розроблюваних і сусідніх з ними ро­довищ корисних копалин внаслідок проведення гірничих робіт, а також збереження запасів корисних копалин родовищ, що консер­вуються;

5) складування, збереження та облік корисних копалин, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти і тимчасо­во не використовуються;

6) раціональне використання розкривних порід і відходів вироб­ництва;

7) безпечне для людей, майна і навколишнього природного се­редовища ведення робіт.

При переробці мінеральної сировини повинні забезпечуватися:

1) дотримання технологічних схем, що забезпечують раціональ­не і комплексне вилучення корисних компонентів;

2) облік і контроль за розподілом корисних компонентів на різних стадіях переробки та ступенем їх вилучення з мінеральної сировини;

3) вивчення технологічних властивостей і складу мінеральної сировини, проведення дослідно-технологічних випробувань з ме­тою удосконалення технології переробки мінеральної сировини;

4) раціональне використання відходів переробки (шламу, пилу, стічних вод тощо);

5) складування, облік і зберігання відходів виробництва, що містять корисні компоненти і тимчасово не використовуються.

При розробці родовищ корисних копалин та переробці міне­ральної сировини має забезпечуватися також дотримання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Певні особливості має видобування місцевих корисних копалин землевласниками і землекористувачами. Землевласники та землеко­ристувачі мають право без спеціальних дозволів (ліцензій) та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення в межах наданих їм земельних ділянок. Видобуток таких корисних копалин здійснюється відкритим способом, без застосування спеціальних технічних засобів, загальною глибиною розробки до двох метрів і доз­воляється тільки для задоволення своїх власних та побутових потреб, без права продажу іншим особам. За відсутності зазначених обставин право на видобуток корисних копалин зазначеними особами здійс­нюється в загальному порядку (ст. 23 КпН України).

Порядок користування надрами для цілей, не пов'язаних з ви­добуванням корисних копалин, регулюється ст. 55 Кодексу України про надра. Користування надрами для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, здійснюється за відповідними проектами. У них повинні передбачатися заходи, що забезпечують знешкодження стічних вод, шкідливих речовин і відходів виробництва або ло­калізацію їх у визначених межах, а також запобігають їх проникнен­ню в гірничі виробки, земну поверхню та у водні об'єкти.

Рідкісні геологічні відшарування, мінералогічні утворення, па­леонтологічні об'єкти та інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність, можуть бути оголошені в установ­леному законодавством порядку об'єктами природно-заповідного фонду¹. У разі виявлення при користуванні надрами рідкісних гео­логічних відшарувань і мінералогічних утворень, метеоритів, пале­онтологічних, археологічних та інших об'єктів, що становлять інте­рес для науки і культури, користувачі надр зобов'язані зупинити роботи на відповідній ділянці і повідомити зацікавлені державні органи.