Вплив зміни клімату на населення України, флору і фауну та діяльність підприємств

За прогнозом науковців, через 50 років частина території України перетвориться на пустелю, а деякі землі підуть під воду. У День захисту навколишнього середовища, 1972 року відбулася конференція ООН з проблем довкілля – вже тоді стало зрозумілим, що вплив людини на природу може обернутися загальною катастрофою.

В Україні ще донедавна ніхто, крім поодиноких ентузіастів, цим не займався. Тим часом, за останні сто років на наших теренах потеплішало у середньому на 2 градуси за Цельсієм. Тоді як загалом у світі стало тепліше на 0,5–0,8 градуси. Зда­валося б, що тут такого? Але якщо прогресія потепління збере­жеться, вже невдовзі замість лугів та лісів Україною розки­неться пустеля – степи будуть вивітрюватися, пляжі стануть підтопленими.

Проблема зміни клімату насправді існує вже не один рік. Так, за останні 40 років середньорічна температура в Україні підви­щилася в середньому на 1,5–2 градуси за Цельсієм. А до кінця ХХІ століття підніметься на 3–4 градуси. А це матиме катастро­фічні наслідки.

Через танення льодовиків відбувається підвищення рівня світового океану. Це спровокує підвищення рівня води в морях. І тоді всі прибережні зони опиняться під загрозою затоплення – це Крим, Приазов’я, Одеська, Миколаївська та Херсонська області. Уже останніми роками у курортних містах Чорного і Азовського морів можна було спостерігати підтоплення пляжів. У курортному Бердянську Азовське море наступає на Бердян­ську Косу, підмиває і руйнує берегоукріплення та улаштування баз відпочинку.

Українські вчені стверджують, що вже найближчим часом можливе перетворення українських степів у пустелі. Цей процес уже триває. Як і зміщення кліматичних поясів, яке спостері­гається загалом на планеті. На помірний кліматичний пояс, в якому перебуває більша частина території України, поступово насувається субтропічний. А це, відповідно, позначиться збіль­шенням кількості природних катаклізмів – повеней, посух, цик­лонів, різкої зміни температури, змішування сезонів (холодне літо та волога зима).

Температура повітря у серпні 2010 року досягала (+42 ^оС) тепла. Чим можна пояснити таку спеку? По-перше, конкретною синоптичною ситуацією, яка вже тривалий час, починаючи з червня практично не змінювалась, і яка створювала умови для переміщення повітряних мас із території середньої та нижньої Волги і Північного Кавказу.

Саме над цими територіями, значною мірою знелісненими, степовими, створюються всі умови для прогрівання приземного шару повітря до температури від +40 ^оС до +43 ^оС. І саме зі східними та південно-східними вітрами до України приходить це розпечене повітря.

Найбільш висока температура часто фіксується у Луганській області. Саме в серпні 2010 року на території України темпе­ратура повітря сягала +40–(+42) градуси у більшості регіонів за винятком західних областей.

Із-за аномальної жари створюються сприятливі умови для розповсюдження такої небезпечної рослини як амброзія. Тільки в Києві і прилеглих до нього територій у 2010 році було охоплено 120 га цією карантинною рослиною.

Вплив глобального потепління на флору України дуже помітний. Рослини не встигають адаптуватись. Спостереженням установлено експансію середземноморських південно-східних видів на нашу територію – це насамперед бур’яни. Тож для аграріїв дедалі актуальнішим буде питання протидії рослинам-шкідникам. Як і засоленню ґрунтів (головний наслідок зрошу­вання земель в умовах посушливого клімату), для чого треба виводити спеціальні солестійкі види.

Найгіршим є те, що кліматичні зміни дуже стрімкі, деякі традиційні рослини просто не встигають до них адаптуватися. Тож у найближчі 70 років, як припускають вчені, в Україні може зникнути 50 % видів культур.

Зміна клімату позначилася не лише на температурі повітря, а й на рослинному і тваринному світі України. Одні тварини вимирають, натомість у нас з’явились інші, непритаманні цим широтам представники фауни. Вчені помітили, що тварини та рослини стали переміщатись ближче до Півночі, вибираючи комфортніші умови для життя. Скажімо, один із видів молюсків, що раніше траплялися лише у Чорному морі поблизу Криму, за останні десять років перебрався у прісні річки Херсонської, Миколаївської та навіть Запорізької областей. Під Києвом можна часом побачити богомола – типово степову комаху. А ще на території України тепер водяться шакали та пустельні лисиці – цих тварин тут ніколи не було.

Особливо багато «чужинців» у річках України. Тепер у них можна побачити срібного карася, горчака, ротана, амурського чебачка, тоді як «наші» види риб, які водилися в українських річках протягом віків, зникають. Вони не можуть присто­суватися до нових умов, коли вже немає швидкоплинних рік. Так, майже зникли осетер, севрюга, білуга, йорж, лин, золотий карась, судак, щука. Натомість більшу частину біомаси Дніпра нині становлять саме «чужинці».

За роки незалежності чисельність ведмедів скоротилася від тисячі до двохсот особин. Критична ситуація з зубрами – ще десять років тому їх було майже 700, а нині – ледве 150 голів. Зникають лосі – з п’ятнадцяти тисяч залишилось ледве чотири (а за неофіційними даними – навіть до двох тисяч). Чисельність диких кабанів та косуль також набагато нижча.

За останні 20 років у межах України зникли такі представ­ники фауни, як ховрах європейський, соня садова, орел степо­вий, довгокрил (різновид летючої миші). Натомість спостері­гається тенденція збільшення кількості хижаків – вовків, лисиць, шакалів (останні прийшли до нас із Балкан).

Зміни зачепили і рослинний світ. Сьогодні до 600 видів рослин змінили свої ареали. У нас ростуть види, що раніше були притаманні країнам Близького Сходу, Середньої Азії та Середземномор’я. Та й наші рослини також переміщуються – скажімо, уже згадана нами амброзія, яка раніше росла лише на Півдні тепер добралася й до Карпат.

У зв’язку з підвищенням температури і посухами зі Сходу та Середньої Азії до нас перемістився на поля і приватні садиби дуже небезпечний ядовитий павук чорного кольору, каракурт, який називають у народі «чорна вдова», яд якого рівноцінний зміїному.

Є дані, що навіть коли потепління не перевищує два градуси за Цельсієм, то територія втрачає до тридцяти відсотків різноманіття видів. Саме це ми нині бачимо на власні очі.

У фізиці атмосфери на початку шести десятих років ХХ сто­ліття було зроблено велике відкриття – існування так званих квазідворічне коливання так зване «КДК» (Quasi-Biennial-Oscillation-QBO). У 1960 році американський геофізик Р.Рід заявив про те, що у екваторіальній області у стратосфері періо­дично міняється напрямок вітру зі східного на західний і навпаки. Ці вітрові потоки зароджуються на висоті вище трид­цяти кілометрів і рухаються вниз, проходячи через стратосферу зі швидкість 1 км за місяць. При цьому зміна напрямку вітру проходить через 13–14 місяців одночасно по всьому екватору. Повний цикл займає 26–28 місяців. Пізніше, дослідники клімату Землі, встановили: не дивлячись на те, що КДК є тропічним явищем, за допомогою модуляції вітрів, температур, поза тро­пічних хвиль і кругообігу у меридіональній площині КДК впливають на всю глобальну атмосферу Землі.

Відкриття американських вчених дало початок новій епосі у фізиці земної атмосфери і метеорології. Було встановлено, що між метеорологічними характеристиками і індексами сонячної активності існує кореляція, яку безуспішно шукали на протязі багатьох десятиріч (газета «2000», Аспекти, С.2, № 17 (316) за 28 квітня 2006 р.). Вона проявляється не для всіх років, а окремо для років із західної і східної фазами (тобто напрямком вітрів) квазідворічних коливань Сьогодні питаннями фізики атмосфери займаються сотні лабораторій, проводяться десятки міжнарод­них симпозіумів. Це дуже актуальна тема, тому що вона тісно пов’язана з проблемою зміни клімату.

Що стосується зачастілих у останні десятиріччя тропічних ураганів, то точні їх причини доки достеменно не відомі. Ма­буть так має бути. Тут належить привести слова відомого німецького основоположника німецької літератури і мислителя І. В. Гьоте (1948–1832 рр.), який говорив «… природа невпинно розмовляє з нами, але тайн своїх не видає».

Клімат Землі завжди характеризувався двома стійкими станами: теплим і холодним (льодовиковим). Зараз як раз пере­хідний період, який складається із ряду більш дрібних коливань глобальної (середньої) температури земної поверхні.

За невідомих причин останні сто років спостерігаємо деяке (приблизно на 0,5 ^оС) підвищення глобальної температури, при­чому останні 25 років проходить швидше. При підвищенні глобальної температури мають зростати і її флуктуації, які проявляються зі збільшенням локальних нестабільностей, тобто ураганів та паводків. Отож країни мають це передбачати, готу­ватись до виживання, зменшувати вплив на навколишнє природ­не середовище за результатами своєї діяльності, бути готовими до дії природного середовища зненацька.

Провідні країни Європи це передбачають і активно борються з викидами парникових газів у атмосферу.

Отже і Україні належить активно впроваджувати свої заходи із прийнятих цільових програм з зменшенням впливу парни­кового ефекту на довкілля та виконати вимоги Кіотського протоколу.

[Вгору] [Вниз]