Екологічні права належать до суб'єктивних прав, підставою для виникнення яких є екологічна система, що існує нині

Суб'єктивне екологічне право громадян являє собою правову форму реалізації їх екологічних інтересів, основою виникнення і за­доволення яких є їх екологічні потреби. Екологічний інтерес — це ставлення до певних екологічних об'єктів, що існують у громадян. Але можливі ситуації, коли екологічні інтереси задовольняються без нормативно встановленого суб'єктивного права громадян. При цьому деякі екологічні права громадян можна віднести до природ­них прав, невідчуджуваних. Вони являють собою вищу соціальну цінність і існують невід'ємно від особистості, життєдіяльності гро­мадянина. Незалежно від їх правового закріплення ці права є без­посередньо чинними, перебувають під захистом держави і відпо­відають міжнародним стандартам у галузі прав людини.

Екологічні права як вид суб'єктивних прав являють собою су­купну міру можливої поведінки в галузі приналежності екологічних об'єктів, їх використання, відтворення й охорони довкілля, забез­печення екологічної безпеки. Це означає, що законодавство надає громадянину юридичну можливість: користуватися навколишнім природним середовищем як природною сферою, придатною для життя і такою, яка відповідає вимогам екологічної безпеки; дома­гатися від держави, всіх інших осіб виконання ними обов'язків по використанню, відтворенню й охороні довкілля, забезпеченню його екологічної безпеки; звертатися в необхідних випадках за захистом свого порушеного суб'єктивного права.

Екологічні права громадян мають певні, притаманні тільки їм властивості, які обумовлені екологічними факторами.

До них на­лежать:

1. спрямованість здійснення екологічних прав грома­дян, яка пов'язана з задоволенням екологічних потреб і забезпечен­ням реалізації екологічних інтересів;

2. пріоритет екологічних прав громадян у загальній си­стемі прав людини і громадянина. Він обумовлений змістом основ­них, природних прав на екологічну безпеку і безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

3. при встановленні екологічних прав громадян врахо­вуються закони природи, згідно з якими розвиваються екологічні об'єкти;

4 .екологічний фактор визначає установлення форм належності природних об'єктів відповідним суб'єктам;

5. зміст екологічних прав обумовлено принципами еко­логічного права як самостійної галузі права;

6. екологічні права здійснюються в основному під конт­ролем держави. Забезпечення екологінних прав є головним завдан­ням екологічної політики держави;

7. особливості екологічних прав обумовлюють не­обхідність вибору оптимальних і ефективних правових способів і форм їх захисту.

Екологічні права, передбачені в законодавстві, досить різно­манітні. Це дає змогу провести класифікацію цих прав за різними підставами.

За юридичною сутністю екологічні права можна поділити на:

а) конституційні;

б) встановлені в спеціальних законах, переважна більшість норм яких спрямована на регулювання тих чи інших за характером екологічних відносин чи пов'язаних з цим відносин;

в) передбачені підзаконними нормативними актами та договорами.

До першої групи належать права, передбачені у ст. 50 Консти­туції України: право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Конституційне закріплення названих прав вказує на їх важливість, невід'ємність і невідчужуваність.

До другої групи входять, крім зазначених у Основному Законі, перелічені у ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» права кожного на: участь в обговорені проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і ре­конструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан довкілля, та внесення пропозицій до державних і господарських ор­ганів, установ та організацій з цих питань; участь у розробці та здійсненні природоохоронних заходів; участь у проведенні гро­мадської екологічної експертизи; здійснення загального і спеціаль­ного використання природних ресурсів; об'єднання в громадські природоохоронні формування; здобуття екологічної освіти та інші.

Екологічний характер мають права, закріплені іншими закона­ми. Наприклад, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»¹ у ст. 6 визнав право кожного на охорону здо­ров'я, що передбачає: безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; санітарно-епідемічне благополуччя тери­торій і населеного пункту, де він проживає; безпечні і здорові умо­ви праці, навчання, побуту та відпочинку; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включа­ючи існуючі й можливі фактори ризику та їх ступінь, тощо.

Третю групу становлять екологічні права, закріплені в підзаконних нормативно-правових актах і договорах. Перелік їх різноманітний. Вони також підлягають еколого-правовій охороні і захисту.