Сутнісні начала природи, або чого навчає вчення про Трійцю. 8 страница

Наш організм за будь-яких умов зберігає постійну температуру, але для цього він, наприклад, при підвищенні температури зовнішнього середовища

97

відкриває пори і посилює потовиділення, підвищуючи віддачу тепла. Збільшен­ня потреби у волозі примушує людину частіше пити. На холоді відбувається зворотний процес: пори закриваються, випаровування вологи знижується.

Механізми негативного зворотного зв'язку діють в напрям­ку, зворотному впливу зовнішнього середовища.

Механізми негативного зворотного зв'язку діють у природі (пригадаємо хоча б регулювання відносин в системах типу «хи­жак - жертва») і в суспільстві (підтримання ринкової рівноваги «попит - пропозиція»),

Подробиці_________________________________________________

Збільшення кількості зайців дозволяє збільшити свою чисельність і вов­кам. Та варто «сірим» перестаратися і підірвати поголів'я «косих», як зни­ження кормової бази змусить їх знову скорочувати зграю. Аналогічні процеси діють на ринку, де за допомогою економічних інструментів під­тримується рівновага попиту і пропозиції. Якщо знижується кількість яко­гось товару, попит на нього збільшується. Ціни ростуть, і зростає заціка­вленість у виробництві (пропозиції) даного товару. Але чим більше його вироблятиметься, тим нижчий буде попит. Ціни почнуть знижуватися, стри­муючи пропозицію.

На використанні подібного механізму побудована більшість регулювальних приладів у техніці. Дія негативного зворотно­го зв'язку науково узагальнена фізиками Ле Шательє (1884) і К. Брауном (1887) на прикладі термодинамічних систем. Прин­цип Ле Шательє - Брауна в сучасному викладі визначає, що стаціонарна система, виведена зовнішньою дією зі стану з мі­німальним виробництвом ентропії, стимулює розвиток про­цесів, спрямованих на ослаблення зовнішньої дії (Дубнищева и др., 1998).

Подробиці_________________________________________________

Функції негативного зворотного зв'язку в живих організмах реалізуються системою фізіологічних регуляторних механізмів. Найважливішу інтегруючу функцію виконує центральна нервова система і особливо кора головного мозку. Велике значення мають: вплив симпатичної нервової системи, стан гіпофіза, надниркових та інших ендокринних залоз. Прикладом складної го­меостатичної системи, що має різні механізми регуляції, є система забезпе­чення оптимального рівня артеріального тиску. Вона регулюється за принци-

пом панцюгових реакцій зі зворотними зв'язками: зміна тиску крові сприй­мається барорецепторами судин, сигнал передається в судинні центри, змі­на стану яких веде до зміни тонусу судин і серцевої діяльності. Одночасно включається система нейрогуморальної регуляції, і кров'яний тиск поверта­ється до норми (Биологический, 1989).

4.3. Зміст механізмів негативного зворотного зв'язку

Можна виділити кілька напрямків дії механізмів негативного зворотного зв'язку.

За видом компенсаційної реакції системи умовно можна ви­ділити два види механізмів: підвищувальні і знижувальні.

Підвищувальні пов'язані з необхідністю підвищення певних параметрів системи. Наприклад, при зниженні температури зов­нішнього середовища організм змушений «розігрівати» себе, інтен­сифікуючи кровообіг. У цьому випадку діяльність системи най­частіше пов'язана з додатковою активністю (інтенсифікацією).

Завдяки дії знижувальних механізмів система прагне змен­шити значення певних своїх параметрів. Наприклад, при підви­щенні температури середовища організм «скидає» додаткове те­пло внаслідок підвищеного потовиділення. Безумовно, обидва види механізмів пов'язані з витратами енергії.

За напрямом дії дані механізми умовно можна об'єднати у дві групи - ендогенну і екзогенну. До першої групи (ендогенної) умовно можна віднести механізми, що діють усередині самої системи. До другої (екзогенної) - механізми, спрямовані назовні, із системи.

Внутрішньосистемні механізми.Можна виділити декілька основних напрямів реалізації ендогенних механізмів негативно­го зворотного зв'язку.

1. Комплексне застосування механізмів усієї системи. Даний напрям пов'язаний з перебудовою всього організму сис­теми для «гасіння» несприятливих чинників дії. Зокрема, при терморегуляції тварин звичайно задіюється практично весь по­тенціал організму: система кровообігу, шкіра, нервова система, органи виділення і т.д.

2. Створення резервних компенсаційних підсистем (орга­нів). Іноді буває значно ефективніше задіювати не весь потенці­ал системи, а лише деякі її субсистеми (органи). Цим шляхом

99

іде багато біологічних видів. У них загальносистемна регуляція доповнюється спеціалізованою функцією деяких органів (зви­чайно шкіри або підшкірної клітковини).

Примітка

Верблюд з цією метою резервує ресурси у своїх горбах. Більшість же тва­рин більш рівномірно розподіляє запас у жирових накопиченнях. Саме жир найчастіше є компенсаційним фондом у разі виникнення проблем і з їжею, і з водою, і при похолоданні.

Такі суспільні системи, як країни, для виконання компенсаційних функцій створюють забезпечені ресурсами спеціалізовані органи. У більшості дер­жав подібний орган називається відповідним чином — міністерство надзвичай­них ситуацій. Є свої «міні-МНС» і на багатьох підприємствах.

Звичайно наявність подібних компенсаційних фондів значно полегшує регулювання фінансових систем. До речі, в США центральний орган фінан­сового управління так і називається - Федеральна резервна система.

3. Створення буферних зон, що пом'якшують дію зовніш­нього середовища. На відміну від попереднього напряму дія бу­ферних механізмів спрямована не на компенсацію («гасіння») впливаючого чинника, а на попередження його дії або зменшен­ня амплітуди зміни (перепадів) цих впливаючих чинників. Кі­нець кінцем, будь-які види впливу на систему народжуються в зовнішньому середовищі. Збудувавши захисний бар'єр на межі із зовнішнім середовищем, система може значною мірою конт­ролювати процеси метаболізму (тобто обміну речовиною, енер­гією та інформацією із зовнішнім середовищем). В одному випа­дку вдається запобігти надходженню в систему шкідливих ре­човин, в іншому - демпфірувати (пом'якшити) енергетичну дію (зокрема, зменшити перепади температур), у третьому випадку вдається захистити систему від згубного інформаційного впли­ву, який може зруйнувати або пошкодити інформаційну струк­туру системи.

Підкреслюємо, що йдеться про захисний бар'єр усередині самої системи, хоч він і знаходиться на її периферії. Подібні захисні бар'єри мають: наша планета (декілька шарів атмосфе­ри), її тверде ядро (ґрунт), живі організми (шкіра), підприємст­ва (вхідний контроль якості ресурсів, захист комерційних сек­ретів, ін.), країни (силові структури).

Подробиці_________________________________________________

Функції захисного шару в хребетних тварин виконує шкіра. Саме шкіра відме­жовує тіло від зовнішнього середовища і виконує ряд функцій: захисну (вбері­гає тіло від механічної дії і травм, проникнення різних речовин і мікроорганіз­мів), виділення (здійснює виділення води і різних продуктів обміну), чуттєву (завдяки значній кількості розташованих у шкірі нервових закінчень), секрето­рну (здійснюється численними залозами), а у вищих тварин - терморегулюва-льну. Для полегшення останньої в багатьох тварин за роки еволюції виробили­ся додаткові засоби (підшкірний жир, потовщений роговий шар, який періоди­чно замінюється, пір'я в птахів, шерсть у ссавців) (Биологический, 1989).

Людина пішла далі, вона винайшла одяг, який виконує функцію ще одно­го захисного шару, допускаючи при цьому гнучку трансформацію.

Зауважимо, що кігті, роги, панцирі і дзьоби - теж є частиною шкіри. Все це — теж засоби захисту від зовнішнього середовища. Значною мірою акти­вного захисту.

Допитливі можуть спробувати визначити аналоги всіх зазначених захис­них функцій шкіри для підприємства І країни.

Зовнішньосистемні механізми.Дана група механізмів спря­мована на корекцію умов зовнішнього середовища. У даному випадку система впливає на зовнішнє середовище з метою по­ліпшити умови свого метаболізму. Можна виділити декілька основних напрямів реалізації екзогенних механізмів негативно­го зворотного зв'язку.

1. Створення буферних зон. Дана група механізмів є анало­гом механізмів формування подібних зон у самій системі. У да­ному випадку ізоляційні бар'єри створюються системою в зов­нішньому середовищі. Як інструменти реалізації даного виду механізмів можна назвати захисні споруди (огорожі), що зво­дяться людиною з метою запобігти прямим контактам із шкід­ливими чинниками зовнішнього середовища.

Подробиці_________________________________________________

Найпростішими прикладами подібного захисту є звичні механічні огорожі: по периметру (огорожі) або за об'ємом (приміщення). Вони можуть захищати від тварин (просте - антимоскітна сітка), дощу (парасолька, дах), вітру, те­мператур (будівлі або спеціальні захисти), води (греблі або дренажні при­строї"), ін. Окремими формами можуть бути засоби захисту від різного виду впливу: світлового, теплового, шумового, електромагнітного, хімічного, біо­логічного (включаючи антиінфекційний), інформаційного, ін. Крім людини подібним інструментарієм користуються багато тварин. Пригадаємо кубла птахів і комах, боброві дамби і багато іншого.

Іноді межа між ендогенними і екзогенними буферними ме­ханізмами буває досить умовною. Чи вважати різні види одягу екзогенним захистом? Строго кажучи, так. Але вони вже стали необхідним убранням людини, що не сприймається невід'ємно від неї. Скафандри і захисні маски, на щастя, такою невід'єм­ною оболонкою поки не стали. До цієї ж групи захисних інстру­ментів належать різні світлозахисні козирки, рукавички, оку­ляри, види взуття, мастила, покриття, ін.

В окремі підгрупи, мабуть, можна виділити:

• засоби захисту від інформаційної дії;

• інформаційні засоби захисту. Це не одне і те саме.

Засоби захисту від інформаційної дії передбачають попе­редження будь-якого виду впливу (найчастіше все-таки інфо­рмаційного), яке може руйнувати саме інформаційний код організації системи. Для суспільних систем таку небезпеку становить інформаційна агресія, яка порушує або спотворює порядок (традиції, дисципліну) функціонування системи. Для біологічних систем джерелом подібної дії є віруси. Вторгаю­чись у клітину, вони руйнують інформаційну програму під­тримання гомеостазу організму, спричинюючи захворюван­ня. Характерним є те, що це дуже нагадує вірусне «інфіку­вання» комп'ютерів.

Як захисні засоби від інформаційної дії можуть використо­вуватися будь-які інструменти: механічні, фізичні, хімічні, ін. Згадаємо прикордонні бар'єри для обмеження ввезення деяких товарів (література, відео- і аудіопродукція, ін.), штучні радіо­перешкоди для «глушіння» ворожих радіостанцій або антиві-русні санітарні маски.

Інформаційні засоби захисту, навпаки, використовують інфо­рмацію як засіб захисту від різних видів впливу. Найчастіше подібний захист будується на інструментах відлякування або відчуження. У тварин це можуть бути відлякувальні сигнали, що випускаються в зовнішнє середовище. У людини подібні функції виконують різні види зброї, будь-які форми демонстрації сили. Ту ж роль відіграють культурні, релігійні і соціально-психологічні бар'єри, які перешкоджають проникненню (екс­пансії) чужої культури або ідеології.

2. Обробка метаболічних потоків. Дана група механізмів використовується для адаптації обмінних потоків речовини,

102

енергії та інформації, тобто доведення їх до оптимальних пара­метрів. При цьому можна виділити два основні напрями:

• обробка потоків, що надходять із середовища в систему, з метою максимального наближення їх характеристик до па­раметрів гомеостазу;

• обробка потоків, що надходять із системи в середовище (тоб­то виходів системи), з метою наблизити їх до оптимальних параметрів середовища.

Часто використання механізмів даної групи здійснюється в по­єднанні з інструментарієм попередньої групи або є її різновидом.

Подробиці_________________________________________________

Простими прикладами використання інструментарію першого напряму є різні сита, сітки, фільтри. У промисловості функції попередньої обробки речовин­но-енергетичних потоків можуть виконувати складні технологічні системи (зба­гачення сировини, очищення води чи повітря, ін.). У суспільстві, як правило, застосовується обробка (дозування) інформації або її цілеспрямоване коре­ктування (тлумачення).

Обробка зворотних потоків (Із системи в середовище) спрямована на виконання двох основних функцій. По-перше, вберігає середовище від не­сприятливих перепадів його параметрів. Річ у тім, що середовище, яке є зовнішнім по відношенню до системи, саме по собі теж є системою, що має власні параметри гомеостазу. Відхилення їх від оптимальних характеристик може підірвати або серйозно порушити так звану несучу здатність. Остання характеризує здатність системи підтримувати рівень гомеостазу, при якому вона в змозі ефективно виконувати свої функції життєдіяльності, включаючи відтворення ресурсної бази і здійснення процесів відновлення якості параме­трів середовища. По-друге, дуже часто обробка потоків, що виводяться Із системи, фактично перетворюється на формування потоків, що входять у неї. Бо забір здійснюється там же, куди робиться викид, тобто в навколиш­ньому середовищі.

3. Кондиціонування. Механізми цієї групи пов'язані з пере­творенням середовища, що безпосередньо примикає до системи. Ці області простору звичайно умовно називають локальними. Дія системи спрямована на створення тут умов, максимально сприятливих для підтримання гомеостазу і підвищення ефекти­вності процесів метаболізму. Як правило, кондиціонування мо­жливе тільки на основі розглянутих вище двох груп механі­змів або є їх безпосереднім наслідком.

103

Примітка

Зокрема, якщо забезпечити відносну ізоляцію локального простору, що примикає до системи, оптимальні умови тут можуть підтримуватися самі собою або ж формуватися під впливом сил природи. Так, велику частину року житлові приміщення не потребують опалювання. А бобрам для ство­рення необхідних запруд достатньо лише побудувати дамбу.

Людина досконало оволоділа кондиціонуванням. Штучно створене нею житлове і промислове середовище охоплює прак­тично всю планету і навіть вийшло за її межі в космос. Тут на протязі вже більше двох десятиліть майже постійно в косміч­них комплексах живуть і працюють люди.

Кондиціонування охоплює широкий спектр видів діяльності, спрямованої на зміну або збереження (консервацію) яких-не-будь властивостей середовища (фізичних, хімічних, інформа­ційних) (детально розглядається в книзі: Мельник, 2001). Це пов'язано не тільки з впливом на физико-хімічні параметри (те­мпературу, тиск, вологість, хімічні характеристики). Даний інструментарій пов'язаний також із перетворенням ландшафтів або полегшенням умов для комунікацій (прокладення шляхів, мостів, каналів, ін.).

4. Просторова міграція. Цей вид механізмів ґрунтується на використанні чинника просторової неоднорідності середови­ща. Замість зміни локальних умов середовища системі іноді більш вигідно переміститися в ті області простору, у яких більш сприятливі для функціонування системи умови.

Подробиці

Так само звірі кочують у пошуках сприятливіших умов після того, як висна­жилися ресурси на попередніх місцях існування.

Ці ж види механізмів широко використовуються людиною в її діяльності. Саме так «мігрують» добувні галузі промисловості. На цьому засноване ско­тарство і рибальство. Подібний принцип покладено в основу гастролей акто­рів. Багато людей мігрують у пошуках роботи. І звичайно ж, із цим пов'язана діяльність працівників сфери постачання і збуту більшості підприємств.

5. Сезонна циклічність, або міграція в часі. Якщо попере­дній вид механізмів використовує просторову неоднорідність середовища, то даний - часову. Йдеться про те, що система, не змінюючи просторового ареалу свого знаходження, використо­вує циклічну мінливість у часі умов середовища. Іншими слова-

104

ми, система вибирає найсприятливіші інтервали часу для акти­візації процесів метаболізму.

Подробиці___________________________________________________

Теоретично всі рослини і тварини використовують дану групу механізмів. Бо всі життєві цикли синхронізовані відповідно до добових або річних циклів. Природа сама потурбувалася про те, щоб використовувати чинник неоднорі­дності середовища в часі. Найяскравішими прикладами є: нічне полювання багатьох тварин, сезонна вегетація рослин, сезонні міграції птахів і риб, змі­на активності комах за різних погодних умов і багато іншого.

Широко використовуються дані механізми і в діяльності людини. Най­більш помітна сезонність робіт у таких секторах економіки, як сільське і лісове господарство, будівництво, рекреація. Спробою максимально мож­ливого використання чинника часу є встановлення «літнього» і «зимового» часу. Багато закладів сфери сервісу встановлюють режим роботи, виходячи з часових можливостей своїх клієнтів отримувати послуги... Навіть гроші про­тягом доби міняють сфери свого застосування, знаходячи найбільш прибут­кові цикли обороту. Існує навіть термін «нічні гроші». Він стосується тих гро­шових потоків, які мігрують по планеті в нічну частину доби.

6. Просторово-часова міграція. Даний вид механізмів є поєднанням попередніх двох напрямів, коли система мігрує і в часі, і в просторі. Прикладом є міграція перелітних птахів. А в економіці - сезонна міграція капіталу, робітників, ін.

Примітка

Міграція в просторі та часі виконує подвійну функцію. Раніше ми акцентува­ли увагу на міграцію системи в пошуку сприятливих умов існування. Але можна на дану групу механізмів поглянути і під іншим кутом зору, розгляда­ючи їх як засіб захисту від несприятливих чинників.

Щомоментна координація системи в просторі та часі — невід'ємна умова благополучного існування системи в цьому світі, запорука успіху в боротьбі за життя з ворогами, хижаками, природними умовами і невизначеністю май­бутніх ПОДІЙ.

Тріумфи і поразки в спортивному єдиноборстві - краща ілю­страція дієвості наступальних і захисних механізмів міграції в просторі та часі. Ефективність міграції економісти виразили ємкою формулою успіху на ринку: «Потрібна річ ~ у потріб­ний час у потрібному місці!».

7. Кооперація з іншими системами. Одна з перспектив, яку може використовувати система при оптимізації зовнішніх

умов свого існування, - це об'єднання з іншими системами. Фактично в цьому випадку реалізується спроба утилізації (тоб­то використання з вигодою) тієї дисипативної діяльності, яка неминуче пов'язана з існуванням системи. Дисипація енергії -це її необоротне і даремне розсіювання в зовнішнє середовище. Вона може відбуватися у формі безпосередньої втрати тепла або інших видів енергії, а може втрачатися з матеріальними відхо­дами діяльності, що видаляються. І те, й інше може бути вза-ємокорисне системам при їх кооперації. Відходи однієї системи можуть бути цінною сировиною для іншої, і навпаки. Крім того, кооперація надає додаткові переваги (економія енергії) при здій­сненні життєвої діяльності. Кожний з нас мав змогу перекона­тися, наскільки легше зігрітися декільком людям разом. Неви­падково екосистеми будуються саме на принципі кооперації, що значно полегшує підтримання гомеостазу і дає системі досить відчутну економію енергії. Природа за мільйони років еволюції винайшла і відшліфувала цілий ряд форм екологічної коопе­рації зі своїми перевагами і недоліками, які вони несуть кожно­му виду. Взаємна вигідність - одна з рушійних сил явища сине­ргізму в природі.

Подробиці

Однією з найсприятливіших форм кооперації біологічних видів, що забезпе­чує економію енергії на пристосуванні до умов навколишнього середовища, є симбіоз. У симбіотичних системах один із партнерів (або обидва) певною мірою покладає на іншого завдання регуляції своїх відносин із зовнішнім се­редовищем. Основою для виникнення симбіозу можуть бути різні зв'язки: трофічні (живлення одного з партнерів за рахунок невживаних залишків їжі іншого, продуктів травлення або його тканин), просторові (поселення на поверхні або всередині тіла іншого, сумісне використання нірок, будиночків, мушлей і т.д.). У результаті симбіозу один із партнерів або обидва разом підвищують шанси виграти в боротьбі за існування (Біологічний, 1989).

Щось подібне відбувається в економіці, коли дрібніші під­приємства, полегшуючи собі життя, «годуються» навколо вели­ких фірм. Ця кооперація найчастіше вигідна і для останніх, які заощаджують свої зусилля на виконанні дрібної (а часто і «бру­дної») роботи.

106

4.4. Зміст механізмів позитивного зворотного зв'язку

Стаціонарна система здатна підтримувати стан динамічної рівноваги, тільки використовуючи вироблювану нею ж віль­ну енергію. Але що станеться, якщо динамічна рівновага все-таки буде порушена? Причин може бути дві: а) зміни в са­мій системі (слабшає/сильнішає), б) зміни в навколишньому середовищі (стає менш/більш сприятливим для підтриман­ня гомеостазу).

Для самої системи ці причини мають практично однакові наслідки, які можна формалізувати як «невідповідність ресур­сів системи умовам середовища». Іншими словами, система не може підтримувати стан динамічної рівноваги (гомеостазу) за існуючих умов середовища. При цьому можуть виникати дві різні ситуації.

1. Вільної енергії виявляється недостатньо, щоб погасити вплив зовнішнього середовища (середовище сприймається си­стемою як надмірно суворе).

2. У системі накопичується надлишок енергії, яку вона не встигає витрачати на свої потреби або розсіювати в навко­лишнє середовище (середовище сприймається як надто спри­ятливе).

Примітка__________________________________________________

Нагадаємо ще раз про відносність понять «сприятливе» і «несприятливе» середовище. Згідно з принципом оптимальності, найсприятливішим діапазо­ном параметрів середовища є такий, що максимально наближається до оп­тимальної «золотої середини». Саме в межах цього оптимуму системі най­легше підтримувати стан гомеостазу. Будь-яке відхилення в той чи інший бік несприятливе для системи. Наприклад, для живих організмів однаково згубні холод і жара, зайва сухість і надмірна вологість, високий і низький тиск тощо. Але слід мати на увазі й інші аспекти. Несприятливість середовища може провокуватися поведінкою самої системи, коли внаслідок змін у про­цесах метаболізму в системі відбувається певне зрушення стану гомеоста­зу. Так, людей похилого віку вже не гріє липневе сонечко, і навіть улітку вони ходять у валянках, а молодь не знає, куди подіти свою енергію і навіть у морози ходить легко вдягнена. Стан гомеостазу індивідуальний для кож­ної конкретної людини і може відрізнятися від середньостатистичних зна­чень. Навіть для кожної конкретної людини воно коливається навколо сере­дньої лінії протягом ЇЇ життя. Все це справедливе для будь-якої стаціонарної системи, яка може знижувати або підвищувати рівень свого умовно нор­мального гомеостазу.

107

Трансформація рівня гомеостазу відбувається тоді, коли ада­птивної здатності системи (або її енергетичних параметрів) ви­являється недостатньо, щоб за даних змін середовища підтри­мувати незмінний рівень гомеостазу за рахунок механізмів не­гативного зв'язку. Таким чином, змінюватися доводиться знов-таки самій системі. Цього разу система використовує те, що фахівці називають механізмом позитивного зворотного зв'яз­ку. Позитивним він називається тому, що зміни в системі відбу­ваються «по ходу» дії змін у зовнішньому середовищі. Пригада­ємо, що нашою реакцією на небезпеку втратити рівновагу може бути не тільки спроба її збереження, але й цілеспрямована (ке­рована) її втрата.

Примітка

До того часу, поки залишається надія зберегти рівновагу, ми ЇЇ утримуємо, нахиляючись у зворотну напряму поштовху сторону (механізм негативного зворотного зв'язку). Якщо ж надії втриматися не залишилося, краще впасти самому, контролюючи падіння, намагаючись, наприклад, згрупуватися. У програмі підготовки юних спортсменів механізму позитивного зворотного зв'язку приділяється уваги ніяк не менше, ніж навичкам застосування механі­зму негативного зворотного зв'язку. Футболістів, хокеїстів, парашутистів, гірськолижників навчають не тільки утримувати рівновагу, але й падати. При­чому починають часто саме з останнього.

У разі дії механізму позитивного зворотного зв'язку система перебудовує свою організаційну структуру, змінюючи пря цьому і рівень гомеостазу. Іншими словами, механізм позитивного зворо­тного зв'язку направлений на трансформацію рівня гомеостазу.

Механізми позитивного зворотного зв'язку діють у тому ж напрямі, що і вплив зовнішнього середовища.

За видами зміни рівня гомеостазу трансформації систем умо­вно можна класифікувати на три групи:

1) такі, що підвищують рівень гомеостазу;

2) ті, що знижують рівень гомеостазу;

3) ті, що імітують зміну рівня гомеостазу.

Останні пов'язані не стільки зі зміною реального рівня гомео­стазу, скільки із зовнішніми його проявами. Звичайно це пов'я­зано з реалізацією яких-небудь захисних функцій системи.

10S

Примітка_____________________________________________________

Подібний метод широко використовується в техніці і є методом захисту всієї системи. Тут квазіруйнування системи викликається цілеспрямованим зла­мом спеціальних захисних вузлів-запобіжників. Руйнування одного вузла за­побігає руйнуванню всієї системи. Як тут не пригадати ящірку, яка ціною втрати хвоста рятує своє життя.

Прийом імітації використовують багато тварин, що імітують свою слаб­кість або навіть смерть заради спасіння життя. Часто таким чином птахи відволікають (відводять) потенційних ворогів від своїх кубел із пташенятами.

Імітаційні прийоми застосовуються і людиною в економіці, політиці, військовій справі, спорті. Мета — приспати пильність, обдурити, тактично переграти конкурентів або супротивників. Професійні жебраки прагнуть виглядати ще потворніше, а бідні країни - ще біднішими, щоб одержати подаяння.

Імітувати можна не тільки зниження гомеостазу, але і його підвищення. Так, деякі країни і фірми імітують процвітання для отримання кредитів. Поді­бний прийом є улюбленим також у шахраїв, які своїм зовнішнім благополуч­чям присипляють пильність потенційних жертв.

Трансформації гомеостазу за характером оборотності змін, що відбуваються, можна диференціювати на дві групи - обо­ротні і необоротні.

Оборотні трансформації передбачають можливість повернен­ня до попереднього рівня гомеостазу без якісних змін у системі.

Примітка

Так само багато тварин, впадаючи в сллячку і істотно знижуючи параметри гомеостазу взимку, спокійно повертаються до колишнього рівня метаболіз­му весною.

В економіці подібну стратегію тимчасової оборотної зміни гомеостазу практикують багато секторів економіки та підприємства, пов'язані із сезон­ними видами робіт.

Необоротні трансформації пов'язані з неможливістю повер­нутися до колишнього якісного стану системи. Навіть спроба повернення до попереднього рівня гомеостазу не може поверну­ти колишній якісний стан системи. Так, трансформації гусені в лялечку, а потім лялечки в метелика є необоротними.

В економіці подібні трансформації пов'язані з реструктури­зацією підприємств і галузей. Повернення до старого стану вже неможливе через втрату багатьох зв'язків, що існують як усере­дині самої системи, так і поза нею.

Трансформаційні механізми за характером посттрансформа-ційних змін системи можна диференціювати на дві групи:

1) механізми, що не змінюють характерних ознак системи (ада­птаційні механізми);

2) механізми, що змінюють характерні ознаки системи, після чого колишня система припиняє існування, перетворюючись на свою спадкоємицю (або спадкоємиць) (біфуркаційні ме­ханізми).

4.5. Характеристики стійкості системи

При дослідженні проблем розвитку надзвичайно важливим мо­ментом є вивчення характеристик стійкості систем. Це дозво­ляє глибше зрозуміти багато особливостей і межі впливу на си­стеми.

Серед основних характеристик стійкості систем можна на­звати: витривалість, стійкість, опірність, толерантність, адап-тивність.

Витривалість - це здатність системи зберігати свої функ­ціональні особливості або можливості їх відновлення при відхи­ленні умов зовнішнього середовища від оптимальних для неї параметрів. Іншими словами, йдеться про збереження будь-яких форм існування системи (включаючи латентні - тобто пригні­чені, приховані), що дозволяють уникнути необоротного припи­нення функціонування системи (тобто руйнування, смерті). Та­ким чином, витривалість — це здатність системи уникати не­оборотного припинення функціонування під впливом зовніш­ніх чинників.

Примітка

Деякі біологічні організми здатні витримувати надзвичайно несприятпиві умо­ви зовнішнього середовища. Це їм вдається завдяки ДІЇ механізмів позитив­ного зворотного зв'язку. У резупьтаті організм вводиться в стан гіпобіозу (глибокого уповільнення життєдіяльності, стану сплячки у тварин) або анабі­озу - повного, апе оборотного завмирання всіх життєвих процесів, як це має місце у спор, насіння і багатьох нижчих тварин.