Розробка і освоєння зональних систем землеробства

У господарствах системи землеробства складаються з таких розділів: ха­рактеристика землекористування; стан сільськогосподарського виробництва і перспективи його розвитку; землевпо­рядкування і меліорація земель; струк­тура посівних площ і системі сівозмін; система обробітку ґрунту і система ма­шин; система використання природних кормових угідь; заходи захисту ґрунту від ерозії; програма підвищення родю­чості ґрунту; система захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів; захо­ди поліпшення якості продукції рос­линництва; насінництво сільськогосподарських культур; організація праці в рослинництві; охорона навколишнього середовища; економічна ефективність систем землеробства.

Науково обґрунтовані системи зем­леробства в господарствах зумовлю­ють необхідність внутрішньогосподар­ської організації території і диферен­ційованого обробітку ґрунту, який за­безпечував би відповідний фітосанітарний стан полів, раціональне вико­ристання вологи, захист земель від ерозії та економне витрачання енерго­ресурсів. Основна увага приділяється розробці заходів підвищення родючос­ті ґрунтів: захисту від ерозії, внесен­ню органічних і мінеральних добрив, хімічній меліорації, а також запрова­дженню прогресивних технологій ви­рощування сільськогосподарських куль­тур відповідно до технологічних і грунтово - кліматичних особливостей кожного поля сівозміни і його робочих ділянок.

Вихідними даними для розробки си­стеми землеробства в господарстві є такі:

- матеріали, що характеризують су­часний стан і перспективи розвитку сільського господарства;

- матеріали обліку і оцінки земель, ґрунтових, агрохімічних і геоботаніч­них обстежень;

- проект внутрішньогосподарського землекористування, книга історії по­лів;

- схеми і проекти меліорації земель, культуртехнічних заходів, докорінного поліпшення земель;

- плани докорінного поліпшення і культуртехнічних робіт на природних кормових угіддях (сінокоси і пасови­ща) на поточну п'ятирічку і наступні роки.

Зональна система землеробства включає в себе такі розділи:

1. «Характеристика землеко­ристування» наводиться розміщення господарства відносно обласного і ра­йонного центрів, основних пунктів зда­чі сільськогосподарської продукції і баз постачання, забезпеченість зв'язку з ними дорогами, наводиться агрокліматична характеристика землекористу­вання за основними факторами, які визначають умови вирощування сіль­ськогосподарських культур.

2. «Стан сільськогосподарсь­кого виробництва і перспективи його розвитку» наводиться існуюча і плано­ва спеціалізація господарства (по рос­линництву і тваринництву), його орга­нізаційно - виробнича Структура, даєть­ся короткий аналіз виробничо - еконо­мічних показників (урожайність сіль­ськогосподарських культур і природ­них кормових угідь, продуктивність громадської худоби, валове виробни­цтво і реалізація основних видів сіль­ськогосподарської продукції) за під­сумками минулої і за роки поточної п'ятирічки, а також на перспективу, потребу в кормах на одержання запланованих об'ємів тваринницької продукції.

3. «Землевпорядкування і меліорація земель» дається коротка характеристика проекту організації те­риторії сільськогосподарського підприємства, обґрунтовується трансформа­ція угідь, наводяться обсяги освоєння нових земель під ріллю, сінокоси, па­совища і поліпшення сільськогосподар­ських угідь за видами заходів: осу­шення, зрошення, культуртехнічні ро­боти (розчищення земель від лісу, ча­гарників, пнів, каміння, вирівнювання площ після розкорчовування, зрізуван­ня і розробка купин, фрезерування, підняття цілинних і перелогових земель плугами та іншими сільськогос­подарськими машинами), рекультива­ція порушених земель, вапнування і фосфоритування кислих ґрунтів, гіп­сування солонців, внесення органічних і мінеральних добрив, сівба багаторіч­них трав та інші заходи з визначенням черговості їх виконання.

Розраховується потреба в капітало­вкладеннях, визначаються виконавці робіт. Визначається структура закріп­лених за сільськогосподарським підприємством земельних угідь (існуюча і перспективна з урахуванням освоєн­ня нових земель і поліпшення сільсько­господарських угідь).

У цьому ж розділі на основі даних про вивчення рельєфу і родючості ґрунтів у разі необхідності виділяють робочі ділянки. У робочі ділянки включають землі, однорідні за рельє­фом, ґрунтовим покривом і особливос­тями прояву ерозійних та інших не­сприятливих процесів, що в сукупнос­ті забезпечить однотипність агротех­нічних заходів, спрямованих на підви­щення родючості ґрунтів, припинення ерозійних процесів і створення опти­мальних умов для вирощування сіль­ськогосподарських культур, правильне регулювання і використання поверхне­вого стоку.

4. «Структура посівних площ і система сівозмін» наводяться існуючі і обґрунтовуються прийняті на пер­спективу структури посівних площ, системи сівозмін, порядок і строки пере­ходу до них. Тут же визначається структура посівних площ сільськогосподарських культур на зрошуваних і осушених землях.

5. «Система обробітку ґрунту і система машин» розробляються рекомендації відповідно до особливостей кожної сівозміни, конкретного її поля і окремих робочих ділянок з урахуван­ням застосування в рільництві прогресивних технологій. Окремо розробляю­ться технології вирощування сільсько­господарських культур на меліорова­них (зрошених, осушених) землях, наводяться розрахунки потреби і за­безпеченості господарства технікою.

6. «Система використання природних кормових угідь» передбачаються заходи щодо раціонального ви­користання сінокосів і пасовищ: влаш­тування їх території, підвищення продуктивності; організація пасовище­змін, догляд за пасовищами, перезалуговування, поліпшення водозабезпе­ченості, організація насінництва трав.

7. «Заходи захисту ґрунтів від ерозії» розробляється комплекс організаційно-господарських, агротех­нічних, лісомеліоративних і гідротех­нічних заходів, які сприяють зберіган­ню ґрунтового покриву, нагромаджен­ню вологи, вирощуванню стійких уро­жаїв сільськогосподарських культур, охороні навколишнього середовища. Дається коротка характеристика ріллі, сінокосів, пасовищ та інших земель, де можливе поширення ерозії, обґрунто­вується комплекс запроектованих про­тиерозійних заходів, наводяться їх об'єми і вартість за видами і черговістю здійснення.

Однією з основних частин системи землеробства, яка розробляється, є програма підвищення родючості ґрунтів. Вона повинна передбачати заходи максимального нагромадження, збері­гання і ефективного використання органічних добрив (гній, компости, зеле­ні .добрива тощо), їх раціонального поєднання з вапняними добривами, фосфоритним борошном та іншими мінеральними добривами. Визначаються ресурси і шляхи створення позитивного балансу гумусу в ґрунтах. Плануються заходи підвищення якості органічних добрив, передбачаються найбільш ефективні строки їх використання.

При визначенні умов і технології за­стосування добрив у сівозмінах передбачається запровадження найбільш ефективних способів і строків їх внесення. Встановлюються об'єми і черго­вість проведення комплексного агрохімічного окультурення кожного поля сівозміни і його робочих ділянок, полів поза сівозмінами, а також об'єм і черговість вапнування і фосфоритуван­ня кислих ґрунтів, гіпсування і меліо­ративного обробітку солонцюватих зе­мель. Програми підвищення родючості ґрунтів розробляються окремо для зе­мель, які меліоруються і не меліорую­ться.

8. «Система захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів» визначають агротехнічні (сівозміни, па­ри, оптимальні строки проведення польових робіт), хімічні (протруювання насіння, обприскування посівів) і біологічні заходи боротьби з шкідника­ми, хворобами і бур'янами. Визначається потреба в пестицидах і біопрепа­ратах, машинах і знаряддях виробни­цтва.

9. «Заходи підвищення якос­ті продукції рослинництва» наводяться рекомендації для своєчасного прове­дення агрохімічних обстежень, прикореневого підживлення сільськогоспо­дарських культур, внесенню добрив під основний обробіток, захисту рос­лин від шкідників і хвороб, а також інших заходів, спрямованих на вияв­лення і формування партій зерна з під­вищеним вмістом білка, їх доробку і реалізацію, а також на підвищення якості іншої землеробської продукції. Особлива увага приділяється прогре­сивному вирощуванню кормових культур і заготівлі високоякісних кормів.

10. «Насінництво» висвітлюю­ться основні питання організації насінництва, наводяться об'єми виробни­цтва і заготівлі насіння. Головна увага приділяється питанням насінництва зернових культур (передпосівний обро­біток, сортооновлення, зберігання на­сіння) і багаторічних трав, розробка організаційно-господарських заходів щодо переведення насінництва на ін­дустріальну основу.

11. «Організація праці в рослинництві» висвітлюється зв'язок організації праці з організаційно-виробничою структурою сільськогосподарського підприємства. Особлива увага при­діляється прогресивним формам опла­ти праці, запровадженню колективного і орендного підрядів тощо.

12. «Охорона навколишнього се­редовища» висвітлює питання з розробки комплексу природоохоронних заходів: рекультивація порушених земель; охорона земель від забруднення, заболочування і засолення; виділення охоронних територій, водоохоронних зон і прибережних смуг; визначення обмежень і режиму використання цих територій.

13. «Економічна ефективність системи землеробства» оцінюються окремі агротехнічні, меліо­атині, організаційні та інші заходи, з яких складається система землероб­ства і від яких залежить ефективність системи в цілому. Ефективність осво­єння системи землеробства виявляєть­ся в зростанні урожайності та збіль­шенні валового збору сільськогоспо­дарської продукції, в змінах структури виробництва високобілкових культур, стабільності землеробства за роками, підвищенні продуктивності праці.

Контрольні запитання

1. В чому полягає суть системи ведення сільського господарства?

2. Що таке система землеробства?

3. Основна ознака системи землеробства.

4. Розвиток систем землеробства в історичному плані.

5. Суть примітивних систем землеробства.

6. Суть екстенсивних систем землеробства.

7. Перехідні системи землеробства та їх суть.

8. Інтенсивні системи землеробства та їх ланки.

9. Зональні системи землеробства.

10. Вихідні дані для розробки зональних систем землеробства в господарстві.

11. Основні розділи зональних систем землеробства та їх зміст.