Землі енергетичної системи:ПОНЯТТЯ, склад, функціональне використання та особливостіЗДІЙСНЄННЯправ використання
Землі енергетичної системи є одним із видів земель спеціальногонесільськогосподарського призначення із спеціальним правовим режимом, який визначається у чинному земельному законодавстві з огляду на особливості функціонування енергетичної галузі економіки, правового режиму майнових об'єктів енергетичної системи.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЗК України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача.
За своїм правовим режимом земельні ділянки можуть бути віднесені до земель енергетичної системи за умови, якщо вони у встановленому законом порядку надані в користування чи передані у власність відповідним суб'єктам господарювання під названі в ст. 76 ЗК України об'єкти, відведені в натурі (на місцевості), і на них видані документи, що посвідчують права на ці землі.
Водночас землі під об'єктами транспортування електроенергії можуть і не надаватися у власність чи користування спеціалізованим організаціям. Ці земельні ділянки здебільшого перебувають у власності чи користуванні інших суб'єктів. Прикладом таких земельних ділянок можуть служити земельні ділянки, розташовані під лініями електропередач, прокладеними через землі сільськогосподарського призначення чи інших категорій земель.
Система правових норм, які визначають правовий режим земель енергетичної системи, поділяються на загальні та спеціальні. Загальні норми поширюються на всі земельні ділянки, які належать до категорії земель енергетичної системи. Спеціальні норми встановлюють правовий режим окремих різновидів земель цієї категорії.
Відповідно до ч. З ст. 19 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 р. на об'єктах електроенергетики встановлюється особливий режим допуску. Згідно із ч. 4 ст. 20 Закону України "Про електроенергетику" для забезпечення безпеки населення, що мешкає в районі розташування об'єктів електроенергетики, установлюються санітарно-захисні зони, розміри та порядок використання яких визначаються в нормативно-правових актах і проектах цих об'єктів, затверджених в установленому порядку.
Усі види господарської діяльності в санітарно-захисних зонах, дозволені режимом їхнього використання, можуть провадитися тільки за погодженням із власником об'єкта електроенергетики або уповноваженим ним органом (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про електроенергетику").
Правовий режим земельних ділянок, на яких розташовані особливо важливі об'єкти електроенергетики, визначається загальними нормами ЗК України цро землі електроенергетики.
Особливості правового режиму земель гідроелектротехнічних споруд становлять загальні правила, які визначають правовий режим
земель енергетики та земельних ділянок під особливо важливими об'єктами електроенергетики.
Для земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти гідроелектро- енергетики, ст. 19-1 Закону України "Про електроенергетику" передбачено встановлення особливого режиму охорони;, установлення забороненої зони та контрольованої зонигідроелектротехнічних споруд.
Згідно з абз. 27 ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" заборонена зона гідроелектротехнічних споруд - земельна ділянка, яка прилягає до основної огорожі із внутрішнього боку території гідро- електротехнічної споруди, обладнана інженерно-технічними засобами та позначена попереджувальними знаками, а також ділянка водної акваторії верхнього і нижнього б'єфів на відстані 500 м від греблі гідроелектростанції, позначена знаками, які попереджають про заборону доступу на її територію сторонніх осіб, суден і плавучих об'єктів.
Контрольована зона гідроелектротехнічних споруд - позначена попереджувальними знаками територія бетонних і земельних гребель гідроелектротехнічних споруд і земельних ділянок, розташованих між водосховищами і дренажними каналами (абз. 28 ст. 1 Закону України "Про електроенергетику").
Ст. 19-1 Закону України "Про електроенергетику" лише в загальних рисах визначає правовий режим цих зон. Згідно із ч. 5 ст. 19-1 Закону України "Про електроенергетику" особливості режиму території забороненої зони та контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд визначаються КМ України.
Режим цих зон деталізовано постановою КМ України № 416 "Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму охорони на території забороненої зони та контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд" від 31 березня 2004 р.
Особливості проектування гідро-електротехнічних споруд визначаються з-поміж іншого також і СНІП 2.06.01-86 "Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування", затверджені постановою Держбуду СРСР № 71 від 28 травня 1986 р.
Землі, на яких розташовані атомні електростанції та інші об'єкти атомної енергетики, мають спеціальний правовий режим, для якого характерними є особливості здійснення прав на земельні ділянки, належність земельних ділянок під окремими об'єктами енергетики виключно до державної власності, визначення зон навколо цих об'єктів тощо.
Підвищений ступінь екологічної небезпеки цих об'єктів обумовлює необхідність установлення санітарно-захисних зон і зони спостереження.
Санітарно-захисна зона виконує роль території, яка має служити бар'єром на шляху негативного впливу на життя і здоров'я громадян, через їхнє віддалення від джерела такого впливу.
Зона спостережень - територія, де відсутній негативний вплив від АЕС, проте на дій території здійснюються дослідження та нагляд за радіаційним фоном для виявлення можливого шкідливого впливу на життя і здоров'я громадян з метою вжиття попереджувальних заходів.
Згідно із ч. 4 ст. 45 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р. розміри і межі зазначених зон визначаються в проекті згідно з нормами, правилами і стандартами у сфері використання ядерної енергії, узгоджуються з органами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки і затверджуються місцевими радами. У санітарно-захисній зоні та зоні спостереження має здійснюватися контроль за радіаційним станом.
Викладені вище особливості цих територій обумовлюють і їхній специфічний правовий режим. Він регламентується на сьогодні положеннями ч. 5 ст. 45 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", згідно з якими в санітарно-захисній зоні забороняється розміщення житлових будинків і громадських споруд, дитячих і лікувально-оздоровчих установ, а також промислових підприємств, об'єктів громадського харчування, допоміжних та інших споруд, не пов'язаних з діяльністю ядерної установки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами.
Використання для господарських цілей земель і водоймищ, розташованих у санітарно-захисній зоні, можливе лише з дозволу органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов'язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється (ч. 6 ч. 5 ст. 45 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку").
Згідно з п. 9.4.9 Державних санітарних правил "Основі санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України" дозволено здійснювати вик©ристання земель санітарно-захисної зони для господарських потреб. Однак таке використання дозволяється за умови обов'язкового радіологічного контролю продукції, що виробляється (на- пр., польові геологічні дослідження у свердловинах методами радіоактивного каротажу, використання гамма-дефектоскопів під час будівництва трубопроводів).
Правовий режим земель електричних мереж визначається загальними положеннями про землі енергетичної системи. Спеціальними нормативно-правовими актами, які встановлюють правовий режим земель електричних мереж, є ДБН В.2.5.-16-99 "Інженерне обладнання споруд, зовнішніх^мереж. Визначення розмірів земельних ділянок для об'єктів електричних мереж"; ДБН Д.2.2-33-99. Збірник 33. Лінії електропередачі.
За чинним ЗК України землі енергетичної системи можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Пояснюється це тим, що за ст. 6 Закону України "Про електроенергетику" об'єкти енергетичної системи підлягають приватизації в гіорядку, передбаченому законами України щодо приватизації майна та цілісних майнових комплексів. Відповідно до ЗК України в разі приватизації об'єктів енергетичної системи загальнодержавного значення разом із цими об'єктами у приватну власність відчужуються і земельні ділянки в порядку, передбаченому КМ України.
Водночас в енергетичній галузі перелік об'єктів електроенергетики, які не підлягають приватизації, затверджується ВР України за поданням КМ України. Тому земельні ділянки, на яких розташовані такі об'єкти, можуть перебувати у виключній власності держави і використовуються лише на праві постійного користування.
Суб'єктами здійснення прав на земельні ділянки енергетичної системи можуть бути підприємства, установи, організації енергетичної галузі економіки.
Підстави, умови, способи набуття прав на земельні ділянки такими суб'єктами визначаються законом.
За загальним правилом для отримання земельної ділянки для розміщення об'єктів енергетичної системи необхідно одержати згоду на розміщення об'єкта енергетичної системи в місцевій раді.
У разі, коли такий об'єкт заплановано розмістити на території села, селища чи міста, згоду на їхнє розміщення надає відповідно сільська, селищна, міська ради (п. 38 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р.).