Територіальна організація логістичної системи метарівня

Нарешті, на метарівні (світовому) геопросторової організації логістичних систем критичними чинниками є: теорія і практика відкритої економіки (тобто вільного глобального руху всіх чинників виробництва); просторово- територіальні особливості світового споживання; просторово-територіальні особливості світового виробництва; рівень розвитку та розміщення транспортної інфраструктури світу.

Перший чинник відображає сучасну домінуючу теорію міжнародно- економічної діяльності, яка 6ула проголошена ще А.Смітом у вигляді "вільної торгівлі", але дістала можливості для практичної реалізації тільки у XXI ст. Зрозуміло, що вільний рух усіх чинників виробництва згідно з концепцією відкритої економіки, яку підтримує СОТ, означає різке зростання глобальних потоків товарів, послуг, людей, що вимагає адекватного розвитку транспортно- логістичної інфраструктури, а відповідно і спроби впровадження раціонально- територіальної організації логістичної системи мегарівня. При цьому обов'язково враховуються зміни в розміщенні споживання, обумовлені рухом населення світу (другий чинник територіальної організації логістичної систем мегарівня), а також у розміщенні глобального виробництва, що склалося раніше та динамічно змінюється під впливом відкритої економіки. Четвертим чинником територіальної організації логістичної системи метарівня є рівень розвитку та особливості розміщення транспортної інфраструктури світу, що відображає регіональні особливості її розвитку. Через глобальну транспортну інфраструктуру глобальне виробництво намагається забезпечити – потреби глобального споживання, хоча ступінь задоволення потреб споживачів різко відрізняється в різних соціально-економічних групах країн світу. Створення раціональної територіальної організації логістичної системи метарівня може бути однією із складових глобальної стратегії, спрямованої на вирішення гострих соціальних проблем людства як у цілому, так і в окремих регіонах світу. Отже, територіальна організація логістичних систем має свої особливі чинники, до яких відносяться розміщення виробництва, споживання транспортної інфраструктури та стратегії управління. Вони характеризуються проявом на різних регіональних рівнях логістичних систем - мікро-, мезо-, макро-, мега-, метарівнях. Урахування цих чинників дозволить забезпечити ефективне функціонування логістичних систем усіх регіональних рівнів.

Розділ 8. Екологічний аспект міжнародної логістики.

Екологізація логістики.

Важливим чинником "сталої" моделі розвитку бізнесу ("Sustainable Business") є екологічна оптимізація наскрізних логістичних (товарно-інформаційно-фінансових) потоків підприємства, що проходять через сфери постачання, виробництва, збуту, включаючи процеси інтеграції з постачальниками сировини, напівфабрикатів тощо та споживачами кінцевої продукції. Логістику необхідно розглядати не тільки як науковий та бізнесовий напрям або функцію господарського управління, але і як важливий чинник сталого, тобто екологічно збалансованого розвитку господарства. Оцінка логістики як чинника сталого розвитку розкриває дуже важливий, але практично недосліджений в Україні аспект взаємозв'язку екології та логістики, а також впливу останньої на екосистеми регіону, країни, світу. Актуальність цих питань порівняно давно визначають західні вчені, вони навіть запропонували термін "зелена логістика". Екологістика прагне досягти цієї мети як на рівні окремих підприємств (корпорацій), які є основними джерелами забруднення природи, територіально сконцентрованої групи підприємств певної галузі (кластеру). Отже, територіальні рівні екологістики включають у себе мікрорівень (підприємство), мезорівень (кластер, регіон), макрорівень (країна), мегарівень (група країн, регіон світу), метарівень (глобальна логістика). На рівні підприємства екологістика є чинником забезпечення екологічно збалансованого, екологічно безпечного бізнесу шляхом екологізації ланцюгів постачання. Цей напрям ще називають "інвайронменталізмом" (від англ. environment - навколишнє природне середовище), який почав розвиватися ще під час Другої світової війни, коли світ постав перед гострою нестачею матеріальних ресурсів. Результатом цього були спроби повторного використання або переробки багатьох видів матеріалів. У сучасних умовах, коли діють суворі державні екологічні нормативи і зростає ступінь суспільної екологічної обізнаності та свідомості, компанії змушені запроваджувати "екологічно дружні" заходи у своїй діяльності, зокрема логістичній. Так, компанія "Hewlett-Packard" (США) скоротила викиди токсичних хімікатів на 71 %, "Dow Chemical" і "General Motors" визначили відповідальних за менеджмент відходів та їхню переробку, "Xerox" запровадила так звану "зворотну 86 логістику" (reverse logistics) з метою заміни застарілої техніки у своїх клієнтів та її переробки (рис. 8.2). Названі фірми прийшли до висновку, що використання відходів скорочує витрати енергії, зменшує викиди газоподібних і твердих забруднювачів та економить сировинні ресурси. Вони підвищили свою конкурентоспроможність та поліпшили фінансові показники. Територіальні рівні екологістики: мета мега макро мезо мікро. Види логістики промислова аграрна транспортна будівельна торгівельна банківська туристична митна міжнародна інші. «Екологізація» логістики. Матеріальною основою територіально-логістичних потоків є транспортно- складська інфраструктура, а транспорт — це один із найбільших забруднювачів навколишнього середовища з усіх компонентів територіатьно-логістичних систем. Тому виявлення впливу територіально-логістичного чинника на екосистему регіону потребує, насамперед, дослідження впливу транспортно-складської інфраструктури на екологічний стан території. Ці дослідження мають передбачати, по-перше, загальну характеристику дії транспорту на екосистему регіону, зокрема визначення видів і об'єктів дії, основних виробництв - забруднювачів і їхнього розміщення, складників та обсягу забруднення від стаціонарних і пересувних джерел, шумової дії транспорту, екологічних аспектів можливих аварій на транспорті, впливу транспортно-складської інфраструктури на рослинний світ; по-друге, аналіз специфіки дії окремих видів транспорту на навколишнє середовище регіону. Завдання забезпечення екологічної безпеки геологістичних систем, крім визначення впливу транспорту на екосистему регіону, вимагає й наступного кроку — розроблення заходів з поліпшення екологічних показників логістичної інфраструктури, зокрема зменшення забруднення атмосферного повітря та грунтів, захисту поверхневих і підземних вод від забруднення; зниження транспортного шуму і вібрації; охорони флори та фауни регіону від шкідливої дії транспорту. Нарешті, заключним кроком буде здійснення повного екологічного менеджменту територіально-логістичної системи, що включатиме екологічний облік і контроль, планування та фінансування екологічних заходів, проведення екологічного ліцензування і сертифікації, визначення ефективності екологічних заходів і розмірів можливої сплати за забруднення навколишнього середовища, а та- кож підготовку необхідної екологічної документації. зокрема екологічного й акустичного паспортів закладу