Економічні збитки від забруднення атмосфери та методи їх визначення

Платежі за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення компенсують економічні збитки від негативного впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт, зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні і рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту.

Складовими розміру платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення є:

плата в межах установлених лімітів (тимчасово погоджених) викидів забруднюючих речовин;

плата за перевищення лімітів викидів забруднюючих речовин.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення визначають за формулою:

де Н_бі - базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 т і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, грн./т;

М_лі – маса річного викиду і-ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т;

К_п – коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин;

М_пі – маса понадлімітного річного викиду в атмосферу і-ї забруднюючої речовини, т;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

К_інд – коефіцієнт індексації.

Коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості, залежить від чисельності жителів населеного пункту і розраховується за формулою:

де К_нас- коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту: до 100 тис. чол. – 1,0; від 100,1 до 250 тис. чол.– 1,2; від 250,1 до 500 тис. чол. – 1,35; від 500,1 до 1000 тис. чол. – 1,55; понад 1000 тис. чол. – 1,8;

К_ф – коефіцієнт, що враховує загальне значення населеного пункту: організаційно-господарські та культурно-побутові центри місцевого значення з переважанням агропромислових функцій (районні центри, міста, селища районного підпорядкування)1,0; багатофункціональні центри, центри з переважанням промислових і транспортних функцій (обласні центри, міста обласного підпорядкування, великі промислові та транспортні вузли) – 1,25; центри з перевагою рекреаційних функцій – 1,65. У випадку, коли населений пункт має одночасно промислове і рекреаційне значення, застосовується коефіцієнт 1,65.

Платежі за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення компенсують економічні збитки від негативного впливу забрудненого атмосферного повітря на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, лісові, водні, рибні і рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості і транспорту

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення встановлюється на підставі діючих базових нормативів плати за ці викиди та кількості використаного палива.

Розмір платежу за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення визначаються за формулою:

де Н_бі - базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин, що утворюються в результаті спалення 1 т і-го палива, грн/т;

М_і – річний обсяг використання палива і-го виду, т;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості ;

К_інд – коефіцієнт індексації.

. Збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відшкодовуються підприємствами незалежно від форм власності та видів господарської діяльності.

Величина збитку від забруднення атмосфери визначається за формулою:

У_а = К₁ ∙ К₂ ∙ У_п ∙ М_а,

де К_{1 –} коефіцієнт, що враховує розташування джерела викиду;

К₂ - коефіцієнт, що враховує висоту викиду;

У_п – питомий збиток від викиду 1 т забруднювача в атмосферу, грн./т;

М_а – маса викиду в атмосферу за рік, т.

Якщо вихідними даними забруднення атмосфери є концентрація шкідливих речовин, то обсяг економічних збитків визначають за формулою:

З_б = ,

де: З_d^з.н – питомі збитки, завдані здоров’ю населення, грн. на 1 особу;

R – чисельність населення в зоні впливу підприємства;

З_d^к.г – питомі збитки комунальному господарству, грн.;

З_d^с.г – питомі збитки сільському і лісовому господарству, грн..;

S – площа сільськогосподарських і лісових угідь, га;

Ф – вартість основних промислово-виробничих фондів, млн. грн..;

З_d^пр – питомі збитки промисловості, грн. на 1 млн. грн. фондів.

Стягнення платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не звільняє об’єкти від відшкодування збитків за наднормативні викиди.

Наднормативними вважаються:

викиди забруднюючих речовин, які перевищують рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, встановлених дозволами на викид, які оформлені відповідно до діючих вимог;

Викиди забруднюючих речовин джерелами, які не мають дозволів на викид, у тому числі й за окремими інгредієнтами;

Викиди забруднюючих речовин в атмосферу, що здійснюються з перевищеннями граничних нормативів утворення їх для окремих типів технологічного та іншого обладнання.

Наднормативні викиди можуть відбуватися за рахунок неефективної роботи газоочисних установок, роботи технологічного обладнання при несправних газоочисних установках або невикористанні їх, порушення технологічних режимів, невиконання у встановлені терміни заходів щодо досягнення нормативів ГДВ, аварійних викидів забруднюючих речовин в атмосферу, які не передбачені технологічними регламентами виробницв, використання непроектних сировини і палива в технологічних процесах, інших видів порушень.

Розрахунки маси наднормативних викидів у тоннах здійснюють визначенням різниці між фактичними і дозволеними потужностями викидів, з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду за формулою:

де V_і – об’єм витрат газопилового потоку на виході із джерела, м³/с;

С_і – середня концентрація і-ї забруднюючої речовини (із серед відібраних проб) розрахована як середні арифметична, г/м³;

М_qi – потужність дозволеного викиду і-ї забруднюючої речовини по даному джерелу, г/с, встановлена дозволом на викид;

Т – час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, год.

Час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, підтвердженого даними контрольної перевірки з урахуванням фактично відпрацьованого часу. При невиконанні у встановлені строки заходів щодо досягнення нормативі ГДВ розрахунки наднормативних викидів здійснюються як різниця між фактичною потужністю викиду, яка підтверджується результатами інструментальних вимірювань, і величиною нормативу викиду після впровадження заходу з урахуванням часу, що минув після планового його закінчення.

Розрахунки потужності викидів за джерелами або речовинами, щодо яких немає дозволу на викид, ведуть на основі потужності фактичного викиду, визначеної інструментальними вимірюваннями. При цьому час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту оформлення дозволу на викид. Розрахунки потужності наднормативних викидів в результаті аварійних і залпових викидів, не передбачених технологічними регламентами виробництв, здійснюють розрахунковим методом на основі матеріальних балансів, даних технологічних регламентів тощо.

Розрахунок розмірів відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ведеться на основі розміру мінімальної заробітної плати з урахуванням обсягів наднормативних викидів і регулюючих коефіцієнтів. Розмір компенсації збитків в одиницях національної валюти визначається формулою:

де М_і – маса і-ї забруднюючої речовини, викинутої понад норму, т;

1,1 – базова ставка компенсації збитків у частках мінімальної заробітної плати за 1 т умовної забруднюючої речовини на момент перевірки, грвн/т;

А_і – безрозмірний показник відносної небезпечності і-ї забруднюючої речовини;

К_т – коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

К_зі – коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосфери населеного пункту і-ю забруднюючою речовиною.

Безрозмірний показник відносної небезпечності і-ї забруднюючої речовини визначають із співвідношення за формулою:

де ГДК_і – середньодобова гранично допустима концентрація або орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) і-ї забруднюючої речовини, мг/м³.

Для речовин, щодо яких відсутня величина середньодобової ГДК, при визначенні показника відносної небезпечності береться величина максимальної разової ГДК забруднюючої речовини в атмосферному повітрі. Для речовин з ГДК більше 1 в чисельнику вводиться поправочний коефіцієнт 10. Для речовин, щодо яких відсутні величини ГДК і ОБРВ, показник відносної небезпечності А_і приймається рівним 500.

Коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосфери населеного пункту і-ю забруднюючою речовиною, визначають за формулою:

де G – середньорічна концентрація і-ї забруднюючої ресчовини, за даними прямих інструментальних вимірювань на стаціонарних постах за попередній рік, мг/м³;

ГДК_сі – середньодобова ГДК і-ї забруднюючої речовини, мг,м³.

У випадку, коли в даному населеному пункті інструментальні вимірювання концентрації даної забруднюючої речовини не виконуються, а також коли рівні забруднення атмосфери населеного пункту і-ю забруднюючою речовини не перевищують ГДК, значення коефіцієнта К_зі приймається рівним 1.