Основні вимоги до складання схем землеустрою

ВСТУП

В Україні проходить земельна реформа, яка є важливою складовою аграрної реформи; яка охоплює, крім земельних відносин, відносини власності на матеріально-технічні засоби виробництва та інші аспекти функціонування аграрного сектора, зокрема його взаємовідносини з державою, суміжними сферами економіки, фінансово кредитною системою, тощо. Цільова спрямованість сучасної аграрної реформи направлена на ліквідацію державної монополії земельної власності, відновлення приватної власності на землю та інші засоби виробництва, реанімацію в селян почуття власника і господаря на землі та створення на цій основі умов для реформування за власним розсудом селян існуючих державних і одержавлених колективних сільськогосподарських підприємств у виробничі структури, які базуються на приватній власності, в тому числі в індивідуальні селянські господарства, асоціації, акціонерні підприємства, товариства тощо.

У результаті аналізу стану використання земель в Україні встановлено, що перерозподіл земель у ході земельної реформи дуже вплинув на економіку виробництва. В Україні до реформи склався надзвичайно високий рівень освоєння життєвого простору: до господарського використання залучено понад 92% її території. Тільки близько 5 млн. га (майже 8%) перебуває у природному стані (болота, озера, ріки, гори). За густотою населення Україна наблизилася до середньоєвропейського рівня.

Встановлено, що переважна частина земельних ресурсів перебуває в інтенсивному сільськогосподарському обігу, то саме цей напрям землекористування, науково-технічний рівень землеробства визначає їх якісний стан і соціальну значущість. З ощадливим та ефективним використанням земель сільськогосподарського призначення пов’язані плани економічного і соціального відродження села, можливість швидкої стабілізації економіки, поліпшення стану навколишнього природного середовища.

Одним із основних критеріїв ефективності використання земельно- ресурсного потенціалу є продуктивність угідь, яка визначається урожайністю культур у сівозмінах на сільськогосподарських землях та інших вгіддях і залежить від ґрунтово-кліматичних умов, рівня розвитку продуктивних сил України при забезпеченні оптимальної відповідності фактичної структури землекористування природно-економічним умовам регіонів.

Серед причин, що зумовлюють невідповідність між природним продуктивним потенціалом земель і рівнем його використання в регіонах, є екологічна неузгодженість структури територіального розміщення підгалузей сільського господарства із зональними ґрунтово-кліматичними умовами, невідповідність ґрунтових умов біологічним вимогам культур у сівозмінах, висока сільськогосподарська освоєність і розораність агроландшафтів, деградація екосистем ґрунтового покриву.

Але при формуванні нових землеволодінь створилися нові недоліки у землеволодінні та землекористуванні: черезсмужжя, неправильне розміщення меж, вклинювання тощо. В зв’язку з перерозподілом земель між різними формами власності практично скрізь порушено систему сівозмін, а нестабільність землекористування негативно вплинули на економічну ефективність виробництва, порушила екологічну ситуацію.

Все це на нашу думку пов’язано зі зниженням ролі землеустрою, який в комплексі вирішував питання організації території, особливо тепер, коли вже завершився розподіл земель між різними формами власності, коли необхідно створювати (формувати) нові агроформування на орендних відносинах з приватною формою господарювання.

Отже, проект землеустрою стає єдиним і головним документом, який дає змогу правильно організовувати виробництво і територію, особливо сільськогосподарських підприємств, проводити перерозподіл земель у разі зміни прав на землю, раціонально і ефективно використовувати і зберігати земельні ресурси, визначати напрями інвестицій. При реформуванні сільськогосподарських підприємств, переході до різних форм власності, розвитку багатоукладного господарства, реорганізації і перебудові сільськогосподарського виробництва, кардинальних змінах земельних відносин землеустрій на території реорганізованих господарств набуває нового характеру і змісту.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ СХЕМИ ЗЕМЛЕУСТРОЮ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ

1.1. Завдання і мета складання схем землеустрою

У системі землевпорядної документації схема землеустрою адмі­ністративно-територіального утворення є передплановим і передпроектним документом, сполучною ланкою між плануванням і ор­ганізацією використання та охорони земель на відповідному рівні і подальшою основою розроблення проектів землеустрою.

Схема землеустрою адміністративно-територіального утворення (області, району, території ради) — це комплекс текстових і графіч­них матеріалів, що мають юридичний, технічний, економічний зміст і наукове обґрунтування проблем, що розглядаються.

Зокрема, схема землеустрою адміністративного району єтехніко-економічною основою для територіального міжгалузевого і міжгос­подарського перерозподілу земель, удосконалення системи земле­володінь і землекористувань, розроблення пропозицій щодо органі­зації території району в цілому й окремих сільськогосподарських підприємств, меліорації й охорони земель, шляхової мережі та ін­ших елементів інженерної, соціальної і виробничої інфраструктури, а також розроблення проектів територіального і внутрішньогоспо­дарського землеустрою та ін.

Основне призначення схеми землеустрою адміністративного ра­йону як передпроектного і передпланового документа полягає в об­ґрунтуванні удосконалення розподілу земель з урахуванням розви­тку економіки земельних відносин в районі і відповідно до потреб різних галузей у земельних ділянках, а також у забезпеченні ком­плексного і взаємопов'язаного виконання всіх запроектованих на території району заходів регіонального, міжгалузевого, міжгоспо­дарського і господарського рівнів.(1)

У результаті розроблення схеми землеустрою адміністративно-територіального утворення встановлюється система показників, яка забезпечує обґрунтованість і реальність перспективних і поточних планів раціонального використання й охорони земель.

В умовах глибоких соціально-економічних перетворень, зміни форм власності на землю і засоби виробництва, переходу до еконо­міки ринкового типу, вдосконалення землекористування сільськогосподарських підприємств, формування системи сталого землекорис­тування основне призначення схеми землеустрою адміністративно­го району полягає у виявленні найефективніших, екологічно безпеч­них і соціальне орієнтованих напрямів використання земельних ресурсів, створенні умов для науково обґрунтованого територіально­го, міжгалузевого, міжгосподарського і за формами власності пере­розподілу земель, економічно цілеспрямованого розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної еконо­міки, а також у інформаційно-довідковому забезпеченні становлен­ня ринкових відносин на території району (області).

Зважаючи на це, основними питаннями, які слід розв'язати у схемі землеустрою, є:

- проведення аналізу стану й використання земель та оціню­вання ресурсного потенціалу земельних ресурсів адміністративно-територіального утворення, трансформації земельних відносин і визначення на цій основі головних шляхів удосконалення розподілу земель, їх раціонального використання й охорони;

- економічне районування та еколого-ландшафтне, ерозійне,
еколого-агроекологічне зонування території адміністративно-територіального утворення;

- виявлення земельних ділянок, які не використовуються, нера­ціонально використовуються або використовуються не за цільовим призначенням і не відповідно до дозволеного використання, таких, що вибули з обігу або віднесені до менш цінних угідь;

- формування або уточнення площ спеціальних земельних фон­
дів для регулювання обігу земель;

- оптимізація складу і співвідношення угідь, виявлення резервів
земель, придатних для сільськогосподарського виробництва, меліорації і поліпшення, обґрунтування внесення цих земель до фонду
перерозподілу і встановлення черговості залучення їх у сільськогос­подарський обіг;

- уточнення меж територій (земель) природоохоронного, природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного
призначення;

- виділення земель з різними режимами використання, а також
земель, обмежених у використанні й обтяжених правами інших осіб;

- уточнення меж земель поселень, а також аналіз стану і вико­ристання земель комунальної та державної власності;

- обґрунтування потреби в земельних ресурсах для розвитку галузей різних форм господарювання на землі, визначення потреби в земельних ділянках для надання їх громадянам і юридичним особам для сільськогосподарських і несільськогосподарських цілей;

- удосконалення територіального і міжгалузевого перерозподілу
земель;

- перерозподіл земель сільськогосподарського призначення з метою усунення недоліків у розміщенні існуючих землеволодінь і землекористувань (черезсмужжя, вклинення, вкраплення, далекоземелля та ін.), створення нових і впорядкування існуючих сільсько­господарських підприємств з урахуванням створення нових перспек­тив розвитку існуючих селянських та фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів;

- обґрунтування перспектив розвитку й удосконалення територіального розміщення галузей сільського господарства, інших галузей
районного агропромислового комплексу та їх кооперування, об'єктів
його інженерної, виробничої і соціальної інфраструктури, у тому
числі розміщення господарських і виробничих центрів, шляхової
мережі та інших комунікацій, розроблення пропозицій щодо вдос­коналення спеціалізації й уточнення обсягів виробництва сільсько­господарської продукції з урахуванням передбачуваного розподілу земель;

- розроблення заходів щодо поліпшення сільськогосподарських
угідь, відновлення і консервації земель, рекультивації порушених
земель, підвищення родючості ґрунтів, захисту земель від ерозії,
підтоплення, заболочування, вторинного засолення, забруднення
відходами виробництва і споживання, радіоактивними речовинами,
поліпшення природних ландшафтів тощо;

- визначення потреби в капітальних вкладеннях, матеріальних і
трудових ресурсах для реалізації намічених заходів, розроблення
пропозицій щодо фінансування і здійснення заходів, передбачених
схемою землеустрою;

- підготовка інформації, показників і нормативів з регулювання
ринкових земельних відносин;

- розрахунок техніко-економічних показників, екологічної, економічної і соціальної ефективності заходів, намічених у схемі зем­леустрою.

На основі вирішення перелічених завдань у схемі землеустрою адміністративного району уточнюють існуючі і визначають проекти меж, місце розташування і площі земель:

1. інших муніципальних утворень територіальних громад, які
перебувають у віданні розташованих у межах адміністративного
району, а також в межах населених пунктів;

2. промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку, інформатики,
для забезпечення космічної діяльності, оборони, безпеки, іншого
спеціального призначення;

3. сільськогосподарського призначення, у тому числі сільськогосподарських організацій і селянських (фермерських) господарств усіх
організаційно-правових форм і форм власності;

4. особливо охоронних територій і об'єктів;

5.спеціальних земельних фондів і фонду перерозподілу земель у
складі земель сільськогосподарського призначення;

6.ділянок сільськогосподарських земель, переданих в оренду;

7.підсобних сільськогосподарських виробництв промислових під­приємств та інших організацій;

8.ділянок, передбачених для розширення особистих селянських
господарств, індивідуального житлового і дачного будівництва;

9.територій для ведення колективного садівництва, городництва
і тваринництва.(2.)

У результаті розроблення схеми землеустрою, наприклад, адмі­ністративного району формується організаційно-територіальна струк­тура його розвитку, її основою має бути розроблювана в схемі систе­ма землеволодіння і землекористування, яка відрізняється за фор­мами власності, галузевою приналежністю, формами господарю­вання з різним комплексом природних і економічних умов, особли­востями антропогенних впливів, структурою населення і системою розселення, демографічними тенденціями, системою культурно-побутового обслуговування.

Основні вимоги до складання схем землеустрою

Під час розроблення схеми землеустрою адміністративно-терито­ріальних утворень потрібно враховувати такі основні вимоги:

- поєднання інтересів суспільства і законних інтересів власників
земельних ділянок та інших громадян на території адміністративно-територіального утворення;

- розмежування земель державної та комунальної власності;

- комплексність намічуваних заходів, що передбачають взаємопов'язаність інтересів і задоволення потреб різних галузей економі­ки в земельних ресурсах;

- пріоритет екологічних вимог над економічною доцільністю ви­користання земель;

- диференційований підхід до встановлення правового режиму
земель з урахуванням природних, економічних, соціальних та ін­ших чинників;

- пріоритет збереження особливо цінних сільськогосподарських
угідь і земель особливо охоронних територій;

- збереження єдності частин земельних ділянок і тісно пов'яза­них з ними об'єктів нерухомого майна;

- запобігання негативним (шкідливим) впливам на здоров'я на­селення;

- економія матеріальних і трудових ресурсів;

- створення територіальних умов для впровадження індустріальних інтенсивних технологій у сільському господарстві;

- ефективне і повне використання земельного і економічного по­тенціалу адміністративного району;

- наукове обґрунтування, екологічна, економічна і соціальна ефективність намічуваних заходів.

Заходи, які передбачаються схемою землеустрою, мають забезпе­чувати:

1. найповніше і найраціональніше використання земель відпо­відно до їх агроекологічної якості в галузях, які виробляють біоло­гічну продукцію на основі енерго- і ресурсозберігаючих технологій;

2. зниження рівня негативного впливу на землю;

3. формування раціональної територіальної організації виробни­цтва;

4. суворий режим економії земель у галузях промислового вироб­ництва, енергетики, зв'язку, транспорту та іншого спеціального
призначення;

5. підвищення господарської ролі дрібних і середніх населених
пунктів;

6. розвиток інтеграційних зв'язків між землевласниками і землекористувачами всіх форм власності на землю і форм господарю­вання;

7. комплексна облаштованість сільської місцевості, що припускає розвинену інфраструктуру, ефективну переробку сільськогосподар­ської продукції і сировини, тісний зв'язок виробництва і споживан­ня, ринкове обслуговування, адаптацію виробництва в адміністра­тивному районі до ринкових умов.

Схема землеустрою містить такі розділи, як:

– природні та економічні умови регіону;

– перспективи щодо використання й охорони земель;

– обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення земельних відносин;

– організація раціонального використання та охорони земель;

– перерозподіл земель з урахуванням потреби сільського, лісового, водного господарства;

– забезпечення розвитку населених пунктів, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;

– забезпечення в земельних ресурсах промисловості, транспорту, зв'язку тощо;

– обсяг землеохоронних робіт;

– потреба у капіталовкладеннях на здійснення заходів;

– розподіл обсягів робіт та капіталовкладень по роках;

– джерела фінансування;

– виконавці передбачених заходів;

– еколого-економічна ефективність схеми.

Схема землеустрою району є передпроектним документом, в якому на основі обліку природних, економічних і соціальних умов, у відповідності з чинним земельним законодавством, розробляється комплекс взаємопов'язаних заходів, раціонального використання та охорони земель.

Домінуючими при розробці Схеми повинні бути такі вимоги:

Ø комплексність заходів, які намічаються, та задоволення потреб різних

галузей народного господарства в земельних ресурсах, враховуючих їхні

агроекономічні якості;

Ø суворий режим економії земель в галузях промислового виробництва;

Ø збереження сільськогосподарських угідь і підвищення їхньої

продуктивності;

Ø впровадження ґрунтозахисних систем землеробства;

Ø запровадження економічних важелів раціонального землекористування;

Ø охорона природного середовища;

Ø створення сприятливих умов для праці та проживання населення.

При складанні Схеми проводиться аналіз сучасного використання та охорони земель в районі підприємствами різних галузей господарювання й формами власності та громадянами. Визначається співвідношення категорій земель за їх цільовим призначенням. Уточнюються площі земель в межах населених пунктів та проводиться аналіз їхнього землекористування. Досліджуються режимоутворюючі об'єкти, які потребують створення охоронних зон, санітарно-захисних зон тощо. Вивчаються соціально-економічні та демографічні особливості району.

Крім того, в Схемі розробляються пропозиції щодо розмежування права державної та комунальної власності на землю, створення найбільш сприятливих організаційно-територіальних умов для ведення сільськогосподарського виробництва. Дається оцінка інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування та інформаційне забезпечення щодо формування ринку землі.

Особлива увага повинна бути приділена врахуванню екологічної ситуації в районі. Це обумовлено перш за все тим, що екологічна ситуація в окремих регіонах носить кризовий, а подекуди і катастрофічний характер. Земельні ресурси прискореними темпами деградують і виснажуються [3].