Охорони навколишнього природного середовища на підприємствах

Прогнозування і планування охорони навколишнього при­родного середовища, чіткий контроль виконання планів конче необхідні для оцінки ефективності здійснюваних проектів. Україна, вступаючи в ринкові відносини, має перепрофілювати та переоснастити свої виробництва для випуску своєї товарної продукції, яка користувалась би попитом. Господарі підпри­ємств – інвестори насамперед, зустрічаються з потребою реорга­нізації застарілої системи управління. Досвід показує, що жодне технічне переоснащення виробництва не дає належного резуль­тату без організованого управління, до якого має входити прог­нозування та облік охорони навколишнього природного середовища.

Прогнозування (prognostics) – форма діяльності, пов’язана з аналізом стану й оцінкою перспектив розвитку процесів в еко­номічній, економіко-екологічній, соціальній і технічній галузях. У природокористуванні – це передбачити насамперед діяння підприємств всіх форм власності відносно збереження при­родного середовища на визначений термін.

У практиці існують довгострокові (на 10 років), середньо­строкові (на 5 років) і поточні плани (1 рік). При розробці і реалізації довгострокових прогнозів і напрямків розвитку галу­зей, схем розташування підприємств, народногосподарчих пла­нів має передбачитись пріоритетний розвиток комплексних про­мислових і сільськогосподарських виробництв на базі маловід­хідних і безвідхідних технологічних процесів. Нова техніка, матеріали і речовини, які не відповідають вимогам екологічної безпеки, не повинні допускатись до виробництва.

Фінансування природоохоронних заходів в об’єднаннях з різною формою власності, організаціях має здійснюватись за рахунок власних засобів і кредитів банку. На фінансування значних природоохоронних заходів в установленому порядку інколи використовуються державні централізовані резервні капі­тальні вкладення (прикладом може бути фінансування будів­ництва водоводу прісної води з Каховського водосховища для Бердянська Запорізької області) [168].

Основною метою планування заходів з охорони і раціональ­ного використання природних ресурсів є зменшення негатив­ного впливу промисловості, сільськогосподарського вироб­ництва і комунального господарства на довкілля для створення найбільш сприятливих умов проживання, праці, і відпочинку населення, забезпечення народного господарства природними ресурсами відповідної якості.

У перехідному періоді до ринкової економіки в Україні нема на підприємствах єдиного підходу до планування природо­охоронних заходів. На наш погляд, основним методом плану­вання заходів охорони і раціонального використання ресурсів має бути як і за часів колишнього СРСР, балансово-норматив­ний метод, який надає можливість створювати ув’язку природ­них ресурсів і потреби в масштабах галузевого рівня, еконо­мічних регіонів і т. д. Цей метод надає можливість ув’язати різні аспекти плану: галузевий, територіальний, включаючи розгляд заходів по основних водних басейнах.

Останні обставини мають особливе значення у зв’язку з регіональним характером водних ресурсів, що визначає необхід­ність розробки водогосподарчих балансів на гідрографічній основі і застосування басейного підходу при складанні планів як необхідної ланки для забезпечення взаємозв’язку показників стану водних об’єктів з ефективністю відповідних заходів.

Однією із умов для ефективного застосування балансово-нормативного методу є корінне покращення нормативної бази планування заходів з охорони і раціонального використання води, землі і атмосферного повітря. У галузях народного госпо­дарства колишнього Радянського Союзу під керівництвом науково-дослідного інституту планування і нормативів (НДІП і Н) була розроблена система науково обґрунтованих норм водоспоживання і водовідведення з урахуванням удосконалення технологічних процесів з метою економії води і скорочення скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин. Ця система є актуальною і при ринкових умовах господарювання в Україні, але у зв’язку з розпадом СРСР, зупинкою багатьох підприємств і перепрофілюванням діючих підприємств в Україні спостері­гається ставлення господарників зневажливе, хоча і задовільно працюють деякі великі підприємства завдяки природним ресурсам.

Практика планування охорони і раціонального використання природних ресурсів вимагає вдосконалювати економіко-мате­матичні методи. Особливо вони необхідні на державному рівні при розробці довгострокових планів, призначених для викорис­тання при цьому таких передпланових документів, як басейнові схеми комплексного використання водних ресурсів, регіональ­ного використання земельних ресурсів та лісу.

Застосування цих заходів надає можливість багатоваріантне опрацювання природоохоронних заходів, що в кінцевому результаті сприяє здійсненню намічених цілей при найменших затратах трудових, матеріальних і грошових ресурсів.

При необхідності виконання комплексних програм з охорони і покращання навколишнього природного середовища на визна­ченій території необхідно застосовувати програмно-цільовий метод планування та пов’язати його з балансово-нормативним і економіко-математичним методами планування.

При реалізації програмно-цільового методу має передба­читись поглиблене обґрунтування конкретних задач планового періоду, взаємоув’язка по строкам і виконавцям заходів, забезпечення досягаючої мети, визначення видів, об’ємів і джерел отримання необхідних ресурсів.

Тепер, коли економіка України перебуває в дуже тяжкому стані, на діючих підприємствах природоохоронні заходи розроб­ляються тільки поточні плани без директивних п’ятирічок. Річні природоохоронні плани підприємств мають прийматись їх колективами і вноситись до колективного договору підпри­ємства, який має прийматись не пізніше лютого поточного року. Колективний договір підприємств має бути узгоджений з місцевими виконавчими радами та мати реєстраційний номер.

У Росії на державних підприємствах розробляються плани їх розвитку на рік, у яких десятим розділом річного плану виступає розділ з охорони навколишнього природного середо­вища і раціонального використання природних ресурсів [259].

Охорона і раціональне використання природних ресурсів – справа державна, саме із державної політики мають випливати природоохоронні стратегічні прогнози, реалізація стратегічних задач. П’ятирічний план повинен залишатися директивним документом із адресними завданнями: у ньому відповідні показ­ники стратегічних задач необхідно конкретизувати (цебто виз­начити терміни) і конкретних виконавців. Через нього реалі­зуються відповідні етапи досягнення мети глобальних прогно­зів, розроблених і накреслених державою.

Поточний план (на 1 рік) необхідно розглядати як інстру­мент, який має забезпечувати виконання п’ятирічного плану, конкретизувати і деталізувати його завдання.

На приватних підприємствах нині розробляються за зразком західних держав бізнес-плани, які є початком інвестиційного проекту, випереджаючи його. Підвищення інвестиційної актив­ності – головна умова припинення спаду виробництва і початку його відродження. Але в літературі з розробки бізнес-планів питання раціонального природокористування для підприєм­ницьких структур чомусь обминаються. Треба зазначити, що багато підприємницьких структур займаються не тільки питан­нями «купи-продай», але й використовують природні ресурси (ліс, воду та ін.). Безумовно, прогнозування раціонального при­родокористування мають обов’язково включатись до бізнес-планів підприємницьких структур.

Для того, щоб прогнозувати раціональне природокорис­тування необхідно володіти ситуацією, яка виникає під час виконання технологічних процесів. Попередньо треба детально вивчати можливі викиди та скиди забруднюючих речовин, що утворюються при виконанні виробничих процесів та визначення збитків від цих забруднюючих речовин. При розробці планів з охорони навколишнього природного середовища на підпри­ємствах мають бути враховані завдання місцевих органів влади, територіальних природоохоронних інспекцій та галузеві завдання.

Одним із перших заходів щодо розробки планів з охорони навколишнього природного середовища на підприємствах мають бути враховані завдання територіальної комплексної ці­льової програми та завдання перспективного плану природо­охоронних заходів у населеному пункті. При міськвиконкомах (райвиконкомах) функціонують Ради з охорони навколишнього природного середовища на чолі із заступником голови міськви­конкому або райвиконкому. Рада розробляє на перспективу план охорони навколишнього природного середовища міста чи району з поділом на роки. Цей план затверджується на сесії міської (районної) ради народних депутатів.

В Україні в середині вісімдесятих років були розроблені цільові комплексні програми «Донбас», «Дніпро», «Карпати» та інші. Це справді було правильне задумано, але до кінця вони майже не виконувались із-за того, що перевага надавалась виконанню директивних планів по випуску продукції, а гроші, які були виділені на виконання цільових програм, витрачались на інші цілі, контроль за виконанням даних програм якщо і здійснювався, був епізодичним і не цілеспрямованим.

До складу цільової комплексної програми входив зведений розділ, який в свою чергу, розбитий на підрозділи.

Розділи програми включають: охорону і раціональне вико­ристання водних ресурсів; охорону від забруднення атмосфери; утилізацію відходів; охорону і раціональне використання зе­мельних угідь; охорону і раціональне використання лісних ресурсів; охорону і відновлення рибних ресурсів; раціональне використання корисних копалин; розвиток заповідних територій і раціональне використання мисливських ресурсів; раціональне використання рекреаційних ресурсів; охорона і раціональне використання природних ландшафтів.

Як видно із найменувань розділів, цільові комплексні програми є довгострокові і, як правило, розробляються на 10–15 років і охоплюють всі види ресурсів в регіоні, їх відро­дження і охорону. На нашу думку, термін дії довгострокових програм треба скоротити до 5–7 років тому, що розтягнутий час на відшкодування довкілля не відтворює природного середо­вища, а, навпаки, завдає більших збитків. Затяжні терміни виконання програм уможливлюють відповідальним особам зволікати до останнього, а потім і зовсім уникнути виконання заходів цільової комплексної програми.

Другим важливим документом на підприємстві з охорони навколишнього природного середовища є нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин.

Третім важливим документом на підприємстві є перспек­тивний план охорони природи міста або району з розбивкою по роках. Він доведений до підприємств.

Четвертим документом мають бути контрольні цифри мініс­терства охорони навколишнього природного середовища і атомної безпеки. Планування природоохоронних заходів на підприємствах здійснюється за чотири етапи.

На першому етапі здійснюється інвентаризація всіх джерел забруднення атмосферного повітря, водного басейну і ґрунту. Особлива увага звертається на неорганізовані джерела викидів. Всі дані мають бути внесені до комп’ютера. Аналізові мають підлягати періодичність і можливість аварійних викидів.

За допомогою комп’ютера мають визначатись координати джерел викидів, виконується розрахунок їх характеристик (об’єм, маса, швидкість, температура і т. д.). За розробленою програмою для комп’ютера визначаються фактичні і прогнозо­вані наслідки – концентрація забруднювача в середовищі, площа забруднення ґрунту, водних горизонтів і т. д.

На другому етапі формується перший варіант плану заходів, що прогнозується з урахуванням завдань комплексної програми умов виконання ГДВ або тимчасово узгоджених викидів (ТУВ) та умов виконання ГДС у водоймищі, завдань міста (району, сільської ради), директивних показників міністерства. Заходи мають обговорюватись у бригадах, цехах та дільницях, на роз­ширених планерках керівників підприємств та на днях охорони навколишнього природного середовища, профспілкових зборах. Треба зазначити, що при обговоренні тих чи інших заходів з охорони навколишнього природного середовища колективи працівників вносять цінні пропозиції; дані заходи мають обгово­рюватись у колективах для того, щоб люди знали, у якому стані знаходиться довкілля і що треба зробити для його покращання. Для того, щоб знати стан довкілля біля працюючого підпри­ємства, лабораторіям з охорони середовища спільно з планови­ми службами та бухгалтерією підприємства необхідно за допо­могою комп’ютерної технології вести облік стану довкілля. Бух­галтерія тут необхідна для того, щоб мати дані для відшкоду­вання збитку підприємством від забруднення середовища викиненими шкідливими речовинами. Тепер вже добре відомо, що без надійної електронно-обчислювальної системи не можна прогнозувати та облікувати стан навколишнього середовища.

Інструментальними методами замірів вручну неможливо опе­ративно зробити і точно визначити викиди шкідливих речовин. Особливо це складно виконати за несприятливої погоди. Щоб розв’язати цю проблему, в Москві науково-дослідним телевізій­ним інститутом розроблено суперсучасні інформаційні системи. За допомогою звичайного телевізора і спеціальної приставки можна отримати багатогранну інформацію, в тому числі й інформацію про концентрацію, наприклад, шкідливих викидів в атмосферу від якої-небудь електростанції, металургійного ком­бінату тощо. Безумовно, що ця інформація як електронна пошта має оброблятись на комп’ютерах. За допомогою такої технології можна буде більш оперативно і своєчасно прогнозувати заходи по збереженню природного довкілля підприємствами. За допо­могою комп’ютерних баз даних шкідливих викидів в атмосферу чи скидів у водоймища можна визначити найменування заходів щодо знешкодження чи зменшення шкідливих речовин, які проникають у навколишнє середовище.

Особлива увага має звертатись на те, щоб з’єднати екологічні і економічні фактори природокористування, оскільки в дійсності він може бути економічним тільки за умови екологічності.

На третьому етапі визначається економіко-екологічна ефек­тивність кожного заходу. Тому комп’ютерна програма по відо­мому природоохоронному заході має видавати і економічну ефективність пропонованого заходу. Економічне обґрунтування природоохоронних заходів здійснюється шляхом порівнювань економічних результатів цих заходів з витратами, необхідними для їх здійснення.

Треба відрізняти розуміння фактичного і очікуваного плано­во-проектного, прогнозованого чистого економіко-екологічного ефекту природозахисних заходів. Фактичний економічний ефект визначається для здійснення заходів на основі порівнювань вит­рат, що вже мали місце, і досягнутого економічного результату. Чистий економіко-екологічний ефект, який очікується, необхід­но визначати на етапах формування планів науково-дослідних капітальних робіт по охороні середовища, проектуванні, утво­рення і освоєння нової природоохоронної техніки на основі багатоваріантного аналізу очікуваних витрат і результатів. Вибраний варіант має забезпечувати максимальну величину чистого економічного ефекту при дотриманні вимог до якості навколишнього середовища.

У природоохоронній роботі на підприємствах має передба­чатись показник загальної економіко-екологічної ефективності необхідних витрат. Він має визначитись з метою встановлення певних народногосподарчих витрат на охорону навколишнього природного середовища; виявлення динаміки ефективності цих витрат і темпів їх росту; оцінки галузевих, територіальних пропорцій при розповсюдженні капітальних вкладів; характе­ристики фактичної і запланованої ефективності витрат; прий­няття рішень про черговість проведення природоохоронних заходів.

Показником загальної (абсолютної) економічної ефективнос­ті природозахисних витрат є відношення річного об’єму повного економічного ефекту до суми, що викликали цей ефект вказаних витрат.

Якщо при застосуванні альтернативних варіантів природоза­хисної техніки досягається запрограмований рівень якості нав­колишнього середовища, то належить використовувати порів­няльну економічну ефективність. Її показник – це мінімум сукупних експлуатаційних витрат і капітальних вкладів, приве­дених до річної розмірності з урахуванням фактора часу.

При удосконаленні прогнозування природоохоронних захо­дів на підприємствах необхідно також, як і для випуску основної продукції, визначати їх рентабельність. Вона має визначитись відношенням прибутку від природоохоронних заходів до основних фондів підприємства або по регіону.

(3.1)

Нами було проведено дослідження рентабельності і прибутку від природоохоронних заходів залежно від вартості основних фондів за період 1991–1996 роки на стабільно працюючому Бердянському машинобудівному заводі «Південгідромаш» по зменшенню витрат питної води на технологічні цілі за рахунок здійснення закільцьованого водозабезпечення. При цьому безпо­воротні витрати води на цьому підприємстві становили 232 700 м³ за рік, а при вдосконаленні кільцевого водозабез­печення витрати свіжої питної води зменшились на 36 %. В результаті зменшилась заборгованість заводу перед водопос­тачальником.

Внаслідок опрацювання наукових досліджень залежності рентабельності природоохоронних заходів з раціонального ви­користання водних ресурсів і прибутку на прикладі заводу «Південгідромаш» залежно від вартості основних фондів за допомогою комп’ютерних програм (комп’ютер ІВМ РС/485) побудовано графік стрибків імперичної функції розподілу на нормальній кривій.

Рис. 3.1. Графік стрибків імперичної функції
розподілу на нормальній кривій

Після проведеного дисперсійного аналізу і обчислень за допомогою комп’ютера нами отримана математична модель виз­начення величини прибутку від здійснення природо­охоронних заходів по зменшенню витрат води на технологічні цілі виробництва.

(3.2)

де Р – прибуток підприємства, грн;

Х₁ – вартість основних фондів у і-му році, грн;

Х₂ – рентабельність від впровадження природоохоронних заходів, %.

За допомогою цієї моделі можна встановити прогноз при­бутку від реалізації природоохоронних заходів, спрямованих на зменшення витрат якісної води на виробництвах. Отже, ке­руючись значеннями Х₁ і Х₂, можна визначити прогнозований прибуток підприємства в і-ому році від здійснення природо­охоронних заходів направлених для економії води під час виробничого процесу.

Існуюче методичне забезпечення природоохоронного плану­вання на рівні підприємства вимагає удосконалення. Не всіма галузями промисловості в Україні розроблені методичні рекомендації для розробки і планів охорони природного сере­довища. Відомо, що багато підприємств їх складають за довіль­ною формою. Нерідко заходи, які вносяться у план, недостатньо обґрунтовані технічними й економічними розрахунками. Все це можна пояснити відсутністю належних галузевих методичних рекомендацій для визначення соціально-економічної ефектив­ності природоохоронних заходів. За оцінкою впливу їх на основні техніко-економічні показники роботи підприємств і обліку цього впливу розробляються й інші розділи поточних і перспективних планів.

У природоохоронному прогнозуванні і складанні планів на підприємствах ще недостатньо широко застосовуються такі методи, як нормативний, економіко-математичний, метод сис­темного підходу і т. д. Відсутність необхідних методичних розробок, недостатньо надійна нормативна база стримують застосування електронно-обчислювальної техніки, що гальмує також надійний облік охорони навколишнього природного середовища на підприємстві, а відповідно і в регіоні. Не­достатньо удосконалена система показників плану з охорони природи. Так, розділ плану з охорони природи і раціонального використання природних ресурсів на багатьох підприємствах характеризує в основному технічну сторону природоохоронної діяльності: кількість утворених, очищувальних, викинених шкідливих речовин в оточуюче середовище і розміри спожи­вання деяких природних ресурсів. Ефективність природоохо­ронної роботи оцінюється величиною зниження відходів у довкілля, а також економією, яку можна отримати від утилізації уловлюваних продуктів.

Суттєвим недоліком системи природоохоронного плануван­ня, на наш погляд, є відсутність комплексного взаємозв’язку між показниками основної і природоохоронної діяльності. До цього часу не враховується позитивний вплив природоохорон­ної діяльності на показники роботи, підприємства при складанні решти дев’яти розділів плану розділу підприємств. Заходи, що плануються пояснюються в основному як природоохоронні і не пов’язуються з основною діяльністю підприємства. Соціально-економічний ефект, який отримується як на підприємстві, так і в народному господарстві, не враховується при плануванні собівартості продукції.

Однією із актуальних проблем економічних досліджень в області природокористування є удосконалення системи показ­ників плану з охорони природи, обліку і контролю. Головним недоліком сучасної системи прогнозування заходів по збере­женню навколишнього природного середовища є відсутність інтегрованих показників якості навколишнього природного середовища, узгоджених з показниками інших розділів плану розвитку підприємства або бізнес-плану приватних фірм.

Важливим напрямком у підвищенні узгодження показників плану охорони природи з показниками інших розділів є відображення у вказаних розділах планів-наслідків підвищення довкілля. Наприклад, в результаті зниження забрудненості водоймищ, воду яких споживає населення, зменшується захво­рювання шлунка, нирок та інших органів, що приводить до зменшення втрати робочого часу на виробництві, сприяє поліп­шенню лікування людей у медичних закладах, які перебувають у тяжкому матеріальному стані через економічну кризу в Україні. До другого прикладу належить віднести забруднення атмосферного повітря пилом та шкідливими відхідними газами підприємств, автотранспорту, що веде до гострих респіраторних захворювань і до втрати робочого часу від захворювань та зниження продуктивності праці на діючих підприємствах. Але такі фактори, як не зменшення збитку у соціальній сфері та підвищення продуктивності праці не враховуються ні при оцінці фактичних результатів роботи підприємств, ні при плануванні їх роботи на перспективу. Отже, пора давно переглянути норма­тивну базу планування виробничої сфери так, щоб у нормативах затрат і результатів роботи підприємств відображались станови­ще навколишнього природного середовища, в якому вони функціонують.

Треба зазначити, що оскільки явища господарської діяльності дедалі ускладнюються, кількість об’єктів економіки збільшу­ється, та й роль прогнозування в економіко-екологічному управлінні посилюється, тому підприємствам необхідно запро­понувати узагальнену схему управління блоком формування прогнозної інформації по збереженню довкілля. Економіко-екологічна інформація на діючих підприємствах являє собою сукупність даних, які є підґрунтям для розробки довгостро­кових, середньострокових та короткострокових прогнозів розвитку об’єктів на підприємствах з урахуванням вимог раціонального використання природних ресурсів.

Треба зазначити, що прогнозування охорони природного середовища на підприємствах тісно пов’язано з плануванням.

Розробка планів по збереженню навколишнього середовища на підприємствах без прогнозу це адміністративна акція.

При визначенні довгострокових прогнозів (7 років) для здійс­нення значних заходів, які будуть вимагати значних матеріаль­них затрат треба за допомогою комп’ютерних програм провести так звану операцію по дискотуванню. Це означає, що потрібно привести економічні показники різних років до порівнованих за часом виду. За допомогою комп’ютерних програм порівнювати природоохоронні заходи потрібно, бо інакше неможливо зроби­ти вибір оптимального варіанта. Для розв’язування таких задач можна використовувати коефіцієнт дискотування, який базу­ється на формулі складних процентів. Коефіцієнт дискотування визначається за формулою [118]:

(3.3)

де Т – рік, до якого приводиться значення показника (рік при­ведення). Ним може бути за порядком будь-який рік, наприклад, останній або середній. Коли проводиться приведення до початкового року, то застосовується «коефі­цієнт віддаленості» – К₀ (у цій роботі не приводиться, його можна знайти в літературі з економічної статистики). Коли приводиться до початкового року, то застосовується коефі­цієнт віддалення;

t – рік, який розглядається;

Е_н.п. – норматив приведення витрат до єдиного часу (в теперішній час його величина в різних методиках прийнята за 0,08 і 0,1). Цей норматив має бути прирівняний до норма­тивного коефіцієнта ефективності. При дискотуванні зацікав­люючий нас показник має помножуватись на коефіцієнт К_д або К₀.

Економіко-екологічні прогнози на підприємствах підпоряд­ковуються математичним законам ймовірності. Першочерговим у розробці прогнозів на підприємствах має бути проведена інвентаризація шкідливих викидів інструментальними методами замірів від стаціонарних і пересувних джерел викидів. Резуль­тати замірів необхідно внести в банк даних комп’ютерних програм. Ці дані мають бути першими вихідними даними при розробці природоохоронних прогностичних планів на підпри­ємствах. Розробка планів випуску продукції підприємствами має бути узгоджена з прогнозом шкідливих надходжень при випуску цієї продукції. На наш погляд, на підприємствах доцільніше розробляти короткострокові і середньострокові прогнози. Довгострокові прогнози, навпаки, дають можливість довгий час підприємствам продовжувати шкідливо впливати на довкілля.

Розробка прогнозів шкідливих відходів у навколишнє середо­вище від випуску продукції має вестись з урахуванням попиту та пропозиції на ту або іншу продукцію. Якщо підприємство не може забезпечити локалізацію шкідливих надходжень у навко­лишнє середовище то його необхідно обмежити в перевироб­ництві і зобов’язати внести кошти, але відшкодування завданого збитку природному середовищу, а можливо й зовсім припинити випуск тієї або іншої продукції доки не будуть виконані природозахисні заходи відповідно до діючих законів в Україні.

Результат проведеного маркетингового дослідження ринку машинобудівної продукції (рис. 3.1) представлено нами на графіку – криві попиту і пропозиції залежно від фактору часу та ціни на випуск відцентрових живильних насосів, що виготов­ляються на міському заводі ВАТ «Південгідромаш».

Оскільки ми знаємо, що в ринковій економіці має функціо­нувати ринок, що підлягає двом об’єктивним економічним законам: закону вартості й закону попиту та пропозицій, нами на прикладі занурювальних та живильних відцентрових насосів, які випускаються зазначеним підприємством (раніше випуск­ались для колишнього Радянського Союзу), проведено дослі­дження дії цих законів, щоб з’ясувати їх вплив на збереження довкілля. В результаті такого дослідження встановлено, що у 1991–1996 рр. було допущено перевиробництво продукції (насосів), а відповідно до цього відбулося збільшення валових викидів шкідливих речовин у атмосферу, передусім оксидів: азоту, вуглецю, сірчистого ангідриду тощо.

Рис. 3.1. Значення попиту і пропозицій випуску
живильних відцентрових насосів в залежності від їх
ціни (у цінах 1996–1997 рр.)

Всі ці й інші шкідливі речовини були занесені до статистич­них звітів за формою 2-тп (повітря) в різні періоди часу.

Отже виникає перше правило збереження довкілля в Україні, яке можна охарактеризувати так: кількість шкідливих відходів залежить від кількості перероблених природних ресурсів, необ­хідних для тієї або іншої продукції. Так, наприклад, при переплаві залізної руди для отримання 1 т чавуну у домнах питомі виділення шкідливих речовин становлять 0,7 кг пилу, 0,7–1,15 кг СО, 0,17 кг SO₂. При виробництві 1 т феросплавів для рудовідновлюючого процесу питомий викид пилу становить 470 кг/т [237, с. 248]. Отже, при прогнозуванні природних ре­сурсів, необхідно добре усвідомити, що в природі все взаємо­пов’язано, а тому можна сформулювати друге правило збере­ження навколишнього середовища.

У кожному разі, взятому у природному середовищі певної кількості водних і повітряних ресурсів або корисних копалин, має бути повернуто йому в тій же кількості у відповідному стані без шкідливого впливу на довкілля.

Для раціонального природокористування на підприємствах, галузях і міжгалузевому рівні повинні вести облік витрат природних ресурсів (води, лісових матеріалів, корисних копалин і ін.), а також кількість забруднюючих речовин, що надходять у природне середовище.

Для обліку надходжень шкідливих речовин від стаціонарних джерел в атмосферу на підприємствах у 80-х роках була удоско­налена первинна облікова документація ПОД-1, ПОД-2, ПОД-3.

Ця документація передбачає таке:

ПОД-1 – облік діючих нових стаціонарних джерел, які ство­рюють викиди в атмосферу з очисткою або без неї. Цю доку­ментацію, як правило, ведуть працівники служби з охорони навколишнього природного середовища спільно з промислово-санітарною лабораторією, яка має здійснювати інструментальні методи замірів по кожній шкідливій речовині;

ПОД-2 – передбачає перелік заходів на підприємстві по змен­шенню шкідливих речовин, що поступають у атмосферу із вказівкою конкретних стоків виконання заходу, відповідальних осіб, планові грошові витрати та ін. Цю документацію на підприємстві веде головний інженер спільно зі службою охорони навколишнього природного середовища (НПС);

ПОД-3 – ведеться цехами або дільницями виробництва, де стаціонарні джерела шкідливих викидів обладнані очисними устаткуваннями або технологічним устаткуванням для здійснен­ня безвідходного виробництва. У цій документації вказують регістраційні номери очисних споруд і технічні можливості кожного очисного пристрою. Цю документацію має вести енер­гетик або механік цеху чи безпосередньо заступник начальнику цеху.

На основі даних такої облікової документації ведеться здебільшого розробка прогностичних планів по охороні атмос­ферного повітря. Ця ж документація є основою для складення річних, статистичних звітів згідно з формою 2-тп (повітря).

Контроль та облік витрачення води на підприємствах ведеться службами головного енергетика за допомогою водо­мірних лічильників, які установлюються на подавальних трубо­проводах. Дані лічильника заносяться у журнал ПОД-11. Опра­цювання даних, які фіксуються у журнали ПОД-1; ПОД-2; ПОД-3 і ПОД-11, ведеться вручну. Якість ведення облікової природоохоронної документації залежить від чіткого виконання функціональних обов’язків фахівців спеціальних служб на підприємствах та служби головного енергетика.

Оскільки Україна намагається вступити до євроатлантичної інтеграції, вона повинна вести постійний моніторинг на забруднення довкілля.

На підприємствах повинна діяти система автоматизованого контролю за забрудненням атмосферного повітря та водойм. На підприємствах повинна діяти сітка автоматичного спостере­ження за забрудненням довкілля. Для цього мають діяти на підприємствах автоматичні контрольні станції, що мають бути укомплектовані датчиками для вимірювання різних параметрів повітря (в тому числі вміст окису вуглецю, двоокису азоту, дво­окису сірки, озону, окису азоту, суми вуглеводів, коефіцієнту загазованості, швидкості, напряму вітру, температури повітря, радіації). Дані вимірювань кожної хвилини мають бути передані на центральний обчислювальний пункт підприємства або міста за визначеним телефонним каналом, де вони вносяться в бази даних комп’ютерів і опрацьовуються як середньочасові і середньодобові значення концентрацій забруднювачів повітря. Результати замірів системи представляються у вигляді звітів.

На наш погляд, для удосконалення обліку шкідливих речо­вин, що поступають до довкілля, необхідно на трубах організо­ваних джерел викидів установити лічильники забруднюючих речовин, котрі повинні будуть їх передавати на автоматичний центральний диспетчерський пункт підприємства, а також передавати на центральне телеметричне устаткування, яке надає можливість контролювати ефективність вжитих заходів.

Центральна ЕОМ на підприємстві зобов’язана підраховувати і друкувати дані величини викидів по інгредієнтам та дані загального викиду. Ці дані мають бути передані в бухгалтерію підприємства для відшкодування збитків.

Облік витрати якісної води та забруднення стічної треба вести через систему датчиків, установлених у кожному цеху підприємства і підключених до ЕОМ, що пов’язані з централь­ною ЕОМ підприємства. Це уможливлює оперативно і якісно вести облік її витрат, стежити за станом стічної води.

Сучасний стан обліку витрат та забруднення навколишнього середовища вручну не дає відповідного результату в оператив­ності і якості проведення цієї роботи на підприємстві.

Тільки подальший розвиток автоматизованого контролю витрат якісної води, забруднення атмосферного повітря і водних об’єктів створює можливості для організації банків даних про стан забруднення атмосфери та водоймищ і тенденцій їх зміни, моделювання, процесів розсіювання сумішей в атмосфері і механізм попадання їх у водні басейни, розв’язування різних задач на основі цих моделей.

За кордоном та і в колишньому Радянському Союзі розроб­лено і створено автоматичні станції і прилади для фонового моніторингу, методи отримання, обробки, передачі, зберігання і представлення інформації: математичні моделі оцінки фонового стану середовища, на основі яких передбачається складання прогнозів зміни стану природного середовища. Але в Україні поки що немає зв’язку прогнозів зміни стану природного сере­довища з економічним механізмом зацікавлення населення і господарників у збереженні природного середовища. В основ­ному все це робиться тільки для статистичних звітів.

Без бухгалтерського обліку шкідливих викидів в атмосферу або скидів у водоймища з метою відшкодування збитків довкіллю підприємством і стимулювання працюючих не може бути й мови. У план рахунків бухгалтерського обліку давно вже має бути введений розділ Х «Навколишнє природне середови­ще». Це синтетичні рахунки, які мають враховувати дебет коштів від врахувань взятих із розділів:

VII «Фінансові результати і використання прибутку»; ІХ «Кредити банків і фінансування» та від реалізації відходів виробництва. Кредит коштів має бути використаний на від­шкодування збитків довкіллю, виконання природоохоронних заходів на підприємствах. Все це відображається синтетичним і аналітичним обліком при бухгалтерській журнально-ордерній формі та таблично-автоматизованій формі із застосуванням комп’ютерних баз даних FoxBase, FoxPro та інших.

Нами раніше був проведений аналіз фактичних матеріалів [230] щодо отриманого валового внутрішнього продукту в Україні за 1990–1995 рр. і фактичного викиду забруднюючих речовин в атмосферу за цей же період.

Таблиця 3.1