У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг обов’язково зазначається
1) термін договору, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;
2) термін договору, термін перевірки, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;
3) термін договору, термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін;
4) термін договору, мета перевірки, термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.
167. Процедури вивчення внутрішнього контролю слід здійснювати на етапі:
1) планування аудиторської діяльності;
2) оцінки ризику суттєвого викривлення;
3) складання аудиторського звіту;
4) формування аудиторського висновку.
168. Аудит в залежності від об’єкту поділяють на:
1) Внутрішній і зовнішній;
2) Обов’язковий і необов’язковий;
3) Фінансової звітності, операційний, аудит на узгодженість;
4) Періодичний і неперіодичний.
169. План аудиту складається на стадії:
1) дослідній;
2) організаційній;
3) завершальній;
4) правильна відповідь відсутня.
170. Суб’єктами аудиту є :
1) аудитори і аудиторські фірми;
2) органи державного контролю;
3) служба внутрішнього контролю підприємства;
4) аудитори і аудиторські фірми, служба внутрішнього контролю підприємства.
171. Організацію аудиторської діяльності в Україні очолює:
1) Спілка аудиторів України;
2) Кабінет міністрів України;
3) Аудиторська палата України;
4) Верховна Рада України.
172. Проведення аудиту підприємства здійснюється на підставі:
1) листа-замовлення;
2) договору;
3) листа – зобов’язання;
4) наказу.
173. Документ, що засвідчує кваліфікаційну придатність на проведення аудиту, має назву:
1) свідоцтво;
2) сертифікат;
3) ліцензія;
4) патент.
174. Внесені до Реєстру суб’єкти аудиторської діяльності не повинні:
1) дотримуватись вимог чинного законодавства;
2) звітувати перед АПУ;
3) вносити щорічні платежі;
4) повідомляти про зміни в документах, поданих в АПУ.
175. Прийомом документального контролю є:
1) інвентаризація;
2) зустрічна перевірка;
3) контрольний запуск сировини;
4) спостереження.
176. Прийомом фактичного контролю не є:
1) експертна оцінка;
2) контрольний замір;
3) обстеження;
4) взаємний контроль операцій.
177. До складу АПУ не входить:
1) Комісії;
2) Секретаріат;
3) Спостережна рада;
4) Рада директорів.
178. Закон України «Про аудиторську діяльність» було прийнято у:
1) 2005р.;
2) 1995р.;
3) 1993р.;
4) 1991р.
179. Аудит – це:
1) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність та відповідність вимогам законів України;
2) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її доцільність та відповідність вимогам законів України;
3) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення думки суб’єкта контролю про її достовірність та відповідність вимогам законів України;
4) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її обґрунтованість в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України.
180. Метою аудиту відповідно до МСА є:
1) визначення і попередження помилок;
2) надання допомоги керівництву в підготовці фінансової звітності;
3) перевірка фінансової звітності і висловлення про неї думки;
4) вірна відповідь відсутня.
181. Які послуги не має право надавати аудитор:
1) консультування клієнта з приводу розміщення власних активів у цінні папери інших підприємств;
2) поновлення бухгалтерського обліку під час проведення аудиту;
3) оцінка об’єктів нерухомості;
4) представлення інтересів клієнта в судових органах.
182. Звітність яких з перелічених нижче суб’єктів підлягає обов’язковому щорічному аудиту:
1) сільськогосподарських підприємств;
2) публічних акціонерних товариств;
3) товариств з обмеженою відповідальністю;
4) господарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів.
183. Керівники та інші посадові особи підприємства, що перевіряється, повинні:
1) надавати аудитору роз’яснення у письмовій та усній формі за запитом аудитора;
2) обмежувати коло питань, які належить з’ясувати;
3) обов’язково виконувати всі рекомендації аудитора щодо підвищення ефективності виробництва;
4) стежити за ходом проведення аудиту.
184. Фізична особа:
1) не може займатись аудиторською діяльністю;
2) може займатись аудиторською діяльністю після реєстрації як приватний підприємець;
3) може займатись аудиторською діяльністю після отримання сертифіката аудитора та подвійної реєстрації: як приватний підприємець та як суб’єкт аудиторської діяльності;
4) може займатися аудиторською діяльністю після проходження сертифікації.
185. Офіційний документ, який засвідчує право фізичної особи на здійснення аудиту підприємств і банків на території України, це:
1) сертифікат аудитора;
2) посвідчення аудитора;
3) свідоцтво аудитора;
4) диплом аудитора.
186. Чи може проводити перевірку аудитор, який є засновником підприємства, що перевіряється:
1) ні;
2) так;
3) може, якщо аудитора включено до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності;
4) може, на безоплатній основі.
187. Чи має право аудитор самостійно визначати форми і методи аудиту:
1) ні, це визначається нормативними актами України;
2) ні, форми і методи аудиту визначає керівництво суб’єкта перевірки;
3) так, це його право;
4) ні, це визначає АПУ.
188. Аудиторський ризик має такі складові:
1) властивий ризик, ризик контролю, ризик невиявлення;
2) властивий ризик, ризик контролю;
3) ризик контролю, ризик невиявлення;
4) ризик контролю, ризик не виявлення, ризик аналітичного огляду.
189. Аудиторський ризик – це:
1) імовірність невиявлення помилок системою внутрішнього контролю;
2) імовірність невиявлення суттєвих помилок у процесі проведення вибіркової перевірки;
3) імовірність складання неправильного висновку про перевірену фінансову звітність;
4) ризик, притаманний бізнесу клієнта, зумовлений характером і умовами діяльності організації.
190. Чим вище рівень суттєвості, тим аудиторський ризик:
1) вищий;
2) нижчий;
3) суттєвий;
4) немає залежності.
191. Суттєвість в аудиті – це:
1) ступінь неправильного відображення даних обліку і звітності, що перекручують сутність фінансових і господарських операцій;
2) гранично припустимий рівень можливого перекручення окремої статті чи показника фінансової звітності;
3) попередня оцінка ймовірності перекручень звітності;
4) правильна відповідь відсутня.
192. Лист-зобов’язання про згоду аудиторської фірми на проведення перевірки направляється клієнту:
1) до укладення договору на проведення аудиту;
2) після укладення договору на проведення аудиту;
3) одночасно з укладенням угоди на проведення аудиту;
4) немає правильної відповіді.
193. Аудиторські процедури, в яких основну увагу приділяють дослідженню системі внутрішнього контролю, – це:
1) анкета з внутрішнього контролю;
2) перевірка залишків за рахунками на суттєвість;
3) тестування системи контролю;
4) правильна відповідь відсутня.
194. Який документ підтверджує згоду аудитора на проведення аудиту та супутніх аудиту послуг:
1) лист-зобов’язання;
2) лист-погодження;
3) лист-пропозиція;
4) контракт.
195. Які розділи повинні бути у договорі на проведення аудиту:
1) вступ, основна частина, висновок;
2) мета, обсяг аудиту, гонорар, строки виконання, відповідальність сторін, юридичні адреси;
3) обов’язки сторін, обсяг робіт, відповідальність тощо;
4) предмет договору, період перевірки, строк перевірки, мета і масштаб аудиту, права і обов’язки сторін, відповідальність сторін, реквізити сторін.
196. Визначте дії аудитора на етапі оцінки інформації про бізнес клієнта відповідно до вимог МСА:
1) розроблення загального плану аудиту;
2) ознайомлення з інформацією про зовнішні чинники, що впливають на господарську діяльність економічного суб’єкта;
3) розроблення програми перевірки;
4) визначення витрат праці.
197. Чи мають право аудитори при проведенні аудиторських перевірок отримувати необхідну інформацію від третіх осіб:
1) мають право в будь-якій формі;
2) мають право лише за письмовим запитом;
3) не мають права;
4) мають право лише в усній формі.
198. Які з перелічених доказів мають найбільший рівень надійності:
1) внутрішні документи фірми;
2) письмове пояснення, отримане від керівництва фірми;
3) документи, отримані від третьої сторони;
4) інформація, отримана аудитором у результаті проведення аналітичних процедур.
199. До робочих документів аудитора згідно з МСА належать:
1) записи аудитора;
2) лист-зобов’язання;
3) пояснення клієнта;
4) договір на проведення аудиту.
200. Чи має право аудиторська фірма здійснювати обов’язковий аудит фінансової звітності суб’єкта господарювання, якому вона надає інформаційно-консультаційні послуги:
1) так;
2) ні;
3) так, у разі погодження з Аудиторською палатою України;
4) ні, якщо це не передбачено договором на аудиторські послуги.
201. Чи має право аудитор як суб’єкт аудиторської діяльності після проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності господарюючого суб’єкта надавати йому послуги з ведення податкового обліку:
1) так;
2) ні;
3) так, але він не має права проводити аудит у майбутньому;
4) так чи ні, залежно від умов договору.
202. Служба внутрішнього аудиту на підприємстві виконує такі функції:
1) контрольні;
2) контрольні та аналітичні;
3) аналітичні (здійснює аудит ефективності);
4) контрольні або аналітичні.
203. Аудит по відношенню до вимог законодавства поділяється на :
1) суцільний і вибірковий;
2) обов’язковий та ініціативний;
3) зовнішній і внутрішній;
4) періодичний і постійний.
204. Аудит по відношенню до способу проведення поділяється на :
1) суцільний , вибірковий і комбінований;
2) обов’язковий та ініціативний;
3) зовнішній і внутрішній;
4) поточний і перспективний.
205. Реєстр аудиторів і аудиторських фірм веде:
1) Міністерство фінансів;
2) Аудиторська палата;
3) Рахункова палата;
4) Податкова адміністрація.
206. До аудиторських процедур відносять:
1) спостереження, запит, підтвердження;
2) складання робочих документів;
3) формування аудиторського висновку;
4) всі варіанти вірні.
207. Який вид аудиторського висновку не існує:
1) умовно-позитивний;
2) умовно-негативний;
3) негативний;
4) позитивний.
208. Методи аудиторської перевірки – це:
1) організація перевірки документів і записів;
2) система прийомів і способів, що використовуються для одержання аудиторських доказів;
3) система прийомів і способів бухгалтерського обліку;
4) немає правильної відповіді.
209. Якщо аудитор хоче перевірити операції з придбання на повноту, то яка з даних вибіркових сукупностей дасть йому найбільшу впевненість:
1) вибірка за документами на оплату, яку звірено з актом приймання товарів;
2) вибірка за актами приймання товарів, яку звірено з рахунками-фактурами на купівлю;
3) вибірка за документами на отримання товарів, яку звірено з замовленнями;
4) всі варіанти рівнозначні.
210. З якої процедури після укладення договору необхідно починати перевірку фінансової звітності:
1) планування аудиту;
2) запитання клієнта про наявність претензійних сум;
3) отримання письмових пояснень від керівництва фірми-клієнта;
4) ознайомлення з організацією внутрішнього контролю.
211. До якого виду робочих документів слід віднести документи, які підтверджують залишки основних засобів клієнта на дату складання фінансової звітності:
1) постійний архів;
2) поточні аудиторські документи;
3) документи управління аудитом;
4) аудиторські докази.
212. Аудиторський висновок про фінансову звітність клієнта є:
1) підтвердженням аудиторською фірмою правильності і точності визначення всіх показників бухгалтерської і статистичної звітності;
2) актом перевірки фінансово-господарської діяльності;
3) думкою аудиторської фірми про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах;
4) рекомендаціями з усунення виявлених недоліків у веденні бухгалтерського обліку.
213. Аудиторський звіт повинен бути адресований:
1) акціонерам, керівнику підприємства;
2) головному бухгалтеру економічного суб’єкта;
3) фінансовому директору економічного суб’єкта;
4) голові місцевої податкової інспекції.
214. Аудиторський висновок подається в обов’язковому порядку аудиторською фірмою:
1) тільки клієнту;
2) клієнту і місцевій податковій службі;
3) клієнту і всім користувачам фінансової звітності клієнта за їх вимогою;
4) клієнту і до Аудиторської палати.
215. Аудитори, які пройшли атестацію та бажають працювати самостійно, а також аудиторські фірми починають свою діяльність:
1) після одержання сертифіката;
2) після одержання ліцензії;
3) після державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, одержання сертифіката та включення в державний Реєстр аудиторів;
4) після складання кваліфікаційного іспиту.
216. Аудиторський висновок про фінансову звітність являє собою:
1) інформацію про своєчасність і повноту сплати податків;
2) відомості про фінансовий стан суб’єкта, що перевіряється;
3) думку про достовірність фінансової звітності;
4) думку аудитора про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах.
217. Після укладення договору на проведення обов’язкового аудиту з підтвердження річної фінансової звітності аудитор встановив факт незаконних операцій, що тягнуть за собою у найближчому майбутньому банкрутство підприємства-клієнта. Які дії повинен вжити керівник аудиторської фірми:
1) розірвати договір на проведення аудиту;
2) розірвати договір на проведення аудиту і повідомити відповідні органи;
3) провести аудиторську перевірку і видати відповідний аудиторський висновок;
4) звернутись до суду.
218. Якщо аудитору відмовлено в наданні додаткової інформації (пояснень) щодо об’єкту перевірки він повинен:
1) розірвати договір на проведення аудиту;
2) надати безумовно-позитивний висновок;
3) надати умовно-позитивний висновок;
4) надати висновок за видом, відповідним рівню невпевненості або незгоди аудитора.
219. Під датою аудиторського висновку розуміють:
1) дату, коли аудиторський висновок передається клієнту;
2) дату опублікування річного фінансового звіту клієнта;
3) дату закінчення аудиторської перевірки;
4) дату передачі аудиторського висновку за місцем вимоги.
220. Про який вид аудиторського висновку свідчить вислів у тексті «за винятком невідповідностей…»:
1) позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода);
2) умовно-позитивний висновок (існує нефундаментальна невпевненість);
3) негативний висновок;
4) відмова від надання висновку.
221. Хто несе відповідальність за достовірність фінансової звітності, перевіреної аудитором:
1) аудитор;
2) керівник підприємства, де проводилася перевірка;
3) головний бухгалтер підприємства, де проводилася перевірка;
4) усі відповіді вірні.
222. Найбільш достовірним доказом для підтвердження повноти обліку грошових коштів є:
1) інвентаризація;
2) відомості, отримані від робітників підприємства;
3) аналіз руху грошових коштів, проведений аудитором;
4) контрольний замір.
223. Виявлені за результатом інвентаризації надлишки грошових коштів у касі підприємства:
1) перераховуються в бюджет;
2) повертаються матеріально-відповідальній особі;
3) оприбутковуються підприємством у складі доходів;
4) один із перерахованих варіантів за вибором.
224. Які аудиторські докази будуть використані при перевірці основних засобів за критерієм «існування»:
1) акт приймання-передачі;
2) товарно-транспортна накладна;
3) платіжне доручення;
4) інвентарна картка.
225. Аудитор визнає правильним віднесення витрат на придбання необоротних активів на рахунок:
1) адміністративних витрат;
2) капітальних інвестицій;
3) довгострокових фінансових інвестицій;
4) виробничих запасів.
226. Яким доказам аудитор повинен віддавати перевагу під час перевірки рахунків клієнта у банках:
1) усним повідомленням клієнта;
2) документам з обліку операцій на рахунках у банках;
3) випискам банку;
4) результатам зустрічної перевірки.
227. Які прийоми використовує аудитор при перевірці своєчасності оприбуткування готівки, отриманої з рахунку в банку, та її збереження у касі підприємства:
1) спостереження;
2) інвентаризація;
3) огляд приміщення каси;
4) звіряння записів у касовій книзі і виписок банку.
228. Які з наведених завдань не належать до комплексу завдань з оплати праці, що необхідно перевірити аудитору:
1) облік і контроль виробітку і нарахування заробітної плати працівників-відрядників;
2) розрахунки з визначення середньої заробітної плати;
3) розрахунки з підзвітними сумами;
4) розрахунки утримань із заробітної плати фізичних осіб.
229. Які відхилення при перевірці повноти і достовірності фінансової звітності класифікують як шахрайство чи помилку:
1) відхилення від чинного законодавства;
2) відхилення від нормативних актів, що визначають організацію і методологію обліку;
3) недотримання протягом звітного періоду прийнятої облікової політики відображення у бухгалтерському обліку окремих господарських операцій і оцінки майна;
4) усі названі відхилення.
230. Аудиторський висновок про результати аудиту фінансової звітності акціонерних товариств може мати форму:
1) стандартну;
2) стандартну або модифіковану;
3) модифіковану;
4) модифіковану, крім безумовно-позитивного.
231. Під час дослідження системи внутрішнього контролю аудитор встановив, що на підприємстві більше двох років не проводилася інвентаризація матеріальних цінностей, що є недоліком системи:
1) бухгалтерського обліку;
2) контрольних процедур;
3) бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;
4) внутрішнього контролю.
232. У сучасних умовах використовують такі способи обробки інформації в аудиті:
1) ручний;
2) механічний;
3) автоматизований;
4) усі перелічені.
233. При перевірці облікової політики основних засобів встановлюють дотримання вимог:
1) МСА 300;
2) П(С)БО 7;
3) МСА 700;
4) П(С)БО 16.
234. Обов’язковою умовою створення аудиторської фірми є:
1) наявність хоча б одного сертифікованого аудитора;
2) наявність трьох сертифікованих аудиторів;
3) штат працівників має становити не менше 10 осіб;
4) директором має бути особа з вищою юридичною освітою.
235. Хто такий аудитор:
1) інспектор ДПС;
2) випускник ВУЗу за спеціальністю «Облік і аудит»;
3) особа, яка має сертифікат аудитора, здійснює діяльність у складі аудиторської фірми або самостійно;
4) працівник міністерства.
236. Хто встановлює форми та методи проведення зовнішнього аудиту:
1) аудитор самостійно відповідно до мети аудиту;
2) замовник на рівні підприємства;
3) МСА;
4) визначено Законом «Про аудиторську діяльність».
237. Рівень ризику та суттєвості зазначається в:
1) плані та програмі аудиту;
2) договорі на проведення аудиту;
3) листі-зобов’язані;
4) листі-замовленні.
238. Розробка загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту – це:
1) тактика аудиту;
2) методика аудиту;
3) планування аудиту;
4) аудиторські процедури.
239. Яким критеріям повинні відповідати аудиторські докази:
1) достатність і необхідність;
2) законність і надійність;
3)повнота і своєчасність;
4) обмеженість і надійність.
240. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у вивченні процесів або процедур, виконуваних іншими особами, має назву:
1) інспектування;
2) підрахунок;
3) запит;
4) спостереження.
241. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у перевірці записів, документів або матеріальних активів, має назву:
1) інспектування;
2) підрахунок;
3) запит;
4) спостереження.
242. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у пошуку і одержанні інформації у обізнаних осіб, має назву:
1) інспектування;
2) підрахунок;
3) запит;
4) спостереження.
243. Питання визначення суттєвості в аудиті регламентує:
1) МСА 700;
2) Закон України «Про аудиторську діяльність»;
3) МСА 320;
4) МСА 500.
244. Визначення мети при аудиті регламентує:
1) МСА 700;
2) Закон України «Про аудиторську діяльність»;
3) МСА 200;
4) МСА 500.
245. Здійснення планування в аудиті регламентує:
1) МСА 700;
2) МСА 300;
3) МСА 320;
4) МСА 500.
246. Фундаментальні принципи професійної етики аудиторів встановлені:
1) Кодексом професійної етики бухгалтерів;
2) МСА 300;
3) Законом України «Про аудиторську діяльність»;
4) Положенням з контролю якості аудиторських послуг.
247. Які з вищеназваних заходів не є аудиторськими процедурами:
1) аналітичні процедури;
2) процедури огляду;
3) процедури по суті;
4) процедури прогнозування.
248. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення всіх операцій і подій, які мають бути відображені у фінансовій звітності, має назву:
1) повнота;
2) відсікання;
3) існування;
4) відображення.
249. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій у відповідному звітному періоді, має назву:
1) повнота;
2) відсікання;
3) існування;
4) відображення.
250. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій на відповідних рахунках, має назву:
1) повнота;
2) відсікання;
3) існування;
4) відображення.
251. З якого року Міжнародні стандарти аудиту прийняті АПУ в якості національних:
1) 2010;
2) 1999;
3) 1993;
4) 2004.
252. Аудиторські фірми згідно чинного законодавства мають право:
1) залучати на договірній основі до аудиторської перевірки аудиторів, працюючих самостійно;
2) вилучати первинні документи і облікові регістри по фактах виявлених порушень або зловживань;
3) вимагати від керівництва клієнта звільнення з посади осіб, винних у виявлених зловживаннях;
4) повідомляти державну податкову адміністрацію про всі факти виявлених порушень або зловживань.
253. Суб’єкти внутрішнього аудиту звітують перед:
1) керівництвом підприємства;
2) головним бухгалтером;
3) економічною службою;
4) службою безпеки.
254. Ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок у облікових записах і розрахунках відповідно до МСА 240 має назву:
1) шахрайство;
2) помилка;
3) недбалість;
4) злочин.
255. Що із перерахованого не є формою шахрайства:
1) маніпуляція обліковою політикою;
2) фальсифікація бухгалтерських документів і записів;
3) неправильне представлення в обліку фактів господарської діяльності внаслідок несвідомих дій;
4) невідповідне відображення записів у обліковій політиці.