Родина злакові або тонконогові

Значення рослин цієї родини важко переоцінити. Перш за все - це господарське значення злаків, тому що до них належать такі основні харчові рослини людства, як пшениця м’яка, рис посівний та кукурудза, а також ряд інших злаків. Не менш важливі ці рослини при використанні на корм домашнім тваринам. Провідне місце займають злакові також у формуванні трав’янистих рослинних угруповань степів, саван, пампасів, прерій.

Родина охоплює близько 900 родів і 11 000 видів. Злакові ростуть скрізь, виключаючи території, що вкриті льодом. Такі роди, як тонконіг, костриця, щучка, лисохвіст мешкають на півночі і на півдні, де інші квіткові не виживають.

Злакові добре розпізнаються за характерною будовою стебла, черговими лінійними листками з піхвою та паралельним жилкуванням. Це переважно трав’янисті рослини і лише бамбукові мають високе здерев’яніле стебло, але яке зберігає зовнішній вигляд злакових. Південноамериканські бамбуки досягають 30 м у висоту і товщиною стовбура до 20 см, а південноазіатські - до 40 м у висоту.

Коренева сисТема. злакових, як і у всіх однодольних, мичкувата. Часто, як, наприклад, у кукурудзи, від вузлів над поверхнею ґрунту розвиваються додаткові корені, які виконують функцію додаткової опори. Стебла можуть бути прямостоячими, повзучими та сланкими. Галуження їх відбувається біля основи, де формується зона кущіння.

Квітки злакових вітрозапильні. Оцвітина у них спрощена до 2 квіткових лусок. Тичинок, звичайно, три, але може бути і 6, як, наприклад, у рису та бамбукових. Гінецей складається з 3 плодолистків. Квітки зібрані у суцвіття колоски, які можуть утворювати більш складні суцвіття різного типу - складні колоси, волоті. Колосок складається з осі і почергово розташованих на ній лусок. Дві найнижчі луски (2,3) називаються колосковими - нижньою та верхньою. Вище розташовані квіткові луски з квітками в пазухах (5,6) - нижні, які часто мають придатки у вигляді остюків, та верхні квіткові луски. Вище квіткових лусок розташовані дві маленькі незабарвлені луски, які називаються плівками, або лодикулами. Вважають, що в лодикулах нагромаджується запас поживних речовин, що необхідний для розвитку майбутнього насіння.

Рисунок 3 – Схема будови багатоквіткового колоска злакових: 1 - ніжка колоска; 2 - нижня колоскова луска; 3 - верхня колоскова луска;

4 - вісь колоска; 5 - нижня квіткова луска; 6 - верхня квіткова луска; 7 - вісь бічного пагона, що несе квітку; 8 - тичинки; 9 - зав`язь з приймочками; 10 - лодікули

Квіток у суцвітті може бути одна, дві і багато. Плід злакових - зернівка. Стінки зав`язі, або оплодень, часто зростається з насінною шкіркою (пшениця, рис та інші), а у інших (у проса) зернівка вільна від них. До злакових належать, крім пшениці, жита, ячменю, тонконіг лучний, т. стиснутий, т. дібровний та інші. Особливо відомий пирій повзучий. Він може бути злісним бур’яном у посівах культурних рослин, але на луках може бути доброю кормовою рослиною. До тонконогових належать овес, ковила, очерет.

Інші злакові - рисові - це прибережні та болотяні рослини, один з видів яких - рис посівний - є однією з основних харчових рослин. Відомі харчові та кормові культури просо посівне, кукурудза і сорго. Перше місце по значущості для людини займає пшениця, яка родом з Середземномор’я. Число видів цього роду 20 - 27 і вони майже всі культурні. Пшениця тверда - найпоширеніша в лісостепу та степу України. Вона дає найякісніше зерно, з якого виготовляють манну крупу, макарони, крупчасте борошно. Сорти пшениці м’якої за посівними площами займають перше місце. Зерно м`яких пшениць менш цінне і більше використовується на корм тваринам.

Найближчі “родичі” пшениці - це жито, ячмінь та овес. Жито відоме людству ще з бронзового віку. Воно стійкіше до холодів і не таке вибагливе до грунтів, як пшениця, але значно поступається йому за врожайністю. Зараз отримані стійкі гібриди жита та пшениці - тритікале. Вони сполучають витривалість жита і врожайність пшениці.

З сортів ячменю звичайного та я. дворядного одержують перлову крупу, ячмінне борошно, він служить сировиною для виробництва пива. Предком культурних видів ячменю є ячмінь дикий,що росте в Середземномор’ї та в Західній Азії. Насіння ячменю, що виявлене археологами на території Йорданії та

Ірану, має вік близько 7 000 років.

Не менш цінний злак, що схожий з ячменем, овес посівний. Всім добре відоме вівсяне борошно, вівсяні пластівці, толокно, які є незамінними дієтичними продуктами при захворюваннях органів травлення. Диким предком вівса вважаються злісні бур’яни вівсюги.

З інших злакових згадаємо просо посівне, яке знайоме нам по пшоняній каші, а також слугує добрим кормом для домашніх тварин. В Африці, Південній та Східній Азії вирощують види сорго, крупа яких також використовується для харчування людини. У деяких злакових їстівними є не зернівки, а інші частини рослини. Такою є цукрова тростина, що дає більше половини всього виробництва цукру на Землі. Батьківщина цієї рослини не встановлена, але скоріш усього це Індія. В Європі цукрова тростина стала відома завдяки походам Олександра Македонського в Індію.

Не менш важливі злакові як кормові культури. Прекрасний зелений корм дає кукурудза та ячмінь. Злакові є основними компонентами пасовиськ, луків та степів. Деякі дикорослі види, такі, як тимофіївка лучна, грястиця збірна, лисохвіст лучний та інші, введені в культуру. Вівси та ячмені висівають разом з бобовими, отримуючи цінне білково-вітамінне сіно.

Серед злакових дуже мало ароматичних рослин. Можна відмітити лише види чаполочі та пахучої трави, що надають тонкого аромату різним напоям. Як лікарські рослини, із злакових використовуються кукурудзяні приймочки як кровоспинний, сечогінний, протизапальний засіб. Також кореневище пирію повзучого застосовують при фурункульозі, жовчокамінній хворобі, запаленнях сечовивідних шляхів.

Застосовують злакові в техніці та будівництві. Так, стебла бамбуку використовують, як будівельний матеріал, виготовляють вудлища, лижні палки. Стебла очерету йдуть на виготовлення різних виробів, паперу. Відоме і негативне значення злакових, як злісних бур`янів. Але користь, що вони приносять, значно перекриває всі їх недоліки.

2 Ознайомтесь з переліком рослин, занесених до Червоної книги України. Зробіть висновки про причини зменшення чисельності даних видів рослин та заходи, які необхідні для відновлення чисельності популяцій.

Рослинний світ оточує нас скрізь. Неможливо уявити наші пейзажі без рослинності. Мабуть, від свідомості безмежної здатності цих чарівних організмів рости в найнесприятливіших умовах ми так зневажливо ставимося до них. Але серед всіх живих організмів рослини найбеззахисніші. Вони малорухливі, не здатні активно захищатися, у них обмежений вибір місць існування. Господарська діяльність людини настільки швидко змінює екологічний стан довкілля, що навіть високий ступінь пристосованості багатьох рослин до навколишніх умов не встигає за такими змінами. Поступово найвразливіші види рослин починають необоротно зникати з нашої планети. Тому на початку другої половини ХХ століття виникає рух за охорону окремих видів рослин. Але такі види рослин, як білотка альпійська (едельвейс), зозулині черевички в Швейцарії були взяті під охорону ще наприкінці ХІХ століття. Нарешті, зусилля ентузіастів зумовили створення у 1948 році Міжнародної Спілки охорони природи (скорочено МСОП). Ця спілка почала інтенсивну роботу з обліку всіх видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання або знищення. Матеріали такого обліку стали основою одного з найважливіших міжнародних документів сучасності - “Червоної книги”. У 1980 році виходить друком “Червона книга України”. До неї було включено 151 вид вищих рослин, яким надається певний статус або категорія. Таких категорій шість: І - зниклі види; ІІ - зникаючі; ІІІ - вразливі; ІV - невизначені; V - недостатньо відомі; VI - відновлені. У 1992 році була прийнята постанова Верховної Ради України “Про Червону книгу України”. Нижче наводиться короткий перелік “червонокнижних” рослин, що належать до вивчених нами родин. Подається їх коротка характеристика та місця існування, вказується категорія в “Червоній книзі”.

Родина хрестоцвіті

Лунарія оживаюча. Рослина має оригінальну форму плоду, що нагадує місяць. Блискучі перетинки плодів виблискують на сонці до пізньої осені. Це багаторічна рослина, цвіте в травні - червні. Зустрічається зрідка в лісах рівнинної частини України, дещо частіше в Карпатах. Потребує захисту в Лісостепу та на Поділлі. Категорія 3 - 4.

Шиверекія подільська. Багаторічна рослина. Цвіте з квітня до липня. Дуже рідкісна рослина. Зустрічається на заході Лісостепу у басейні річки Дністер. Помітно зникає в багатьох місцях. Категорія 3.

Родина Розові

Дріада восьмипелюсткова.Листки цієї рослини нагадують листки дубу в мініатюрі. Вічнозелений кущ з крупними білими квітками. Росте в Карпатах лише в двох місцях: на хребтах Свидовець та Чорногора (на висоті 1850 м). Місцеве населення зриває дріаду для букетів. Категорія 3.

Берека. В Україні зустрічається зрідка у широколистяних лісах Карпат, Західного та Правобережного Лісостепу, а також в Криму. Високо ціниться деревина береки, що використовується при виготовленні меблів. На міжнародній виставці в Парижі отримала найвищу оцінку. Необхідна охорона по всій Україні. Категорія 4.

Родина бобові

Астрагал шерстистоквітковий. Багаторічна трав`яниста рослина, що вкрита білими м`якими волосками. Цвіте з червня до серпня. Зустрічається на відкритих місцях, схилах балок, узліссях лісостепу та степу України. Цінна лікарська рослина. В наш час запаси астрагалу практично вичерпані. Рослина перебуває під загрозою повного винищення. Категорія 2. Інший цінний вил цього роду - астрагал щетинистий - росте в Криму на скелях.

Вязіль стрункий. Також багаторічна трав`яниста рослина. Цвіте в травні - червні. На Україні зустрічається дуже рідко: в Закарпатті (Мукачево, Ужгород, Вінницька, Харківська, Черкаська, Одеська, Кіровоградська області). Росте в дубових та

букових лісах на узліссях та в заростях. Категорія 3.

Калофака волзька. Невисокий кущ, що цвіте з травня до липня. Зустрічається в Криму по крутих вапнякових схилах, а також в Луганській, Донецькій областях. Категорія 3.