Міжнародні природоохоронні організації

Після двох світових та ряду локальних війн світова громадськість активізувала заходи з боротьби за мир, охорону природи, бо як для підготовки до війн, так і для відновлення зруйнованого світового господарства всі країни тільки беруть з природи її ресурси, не піклуючись про їхнє відновлення. Величезні природні багатства були знищені в часи війн.

На початку 50-х рр. ХХ ст. контури глобальної екологічної кризи стали очевидними для усіх. Тому в 1948 р. за підтримки ЮНЕСКО – одна з провідних організацій ООН був заснований Міжнародний союз захисту природи, який в 1956 р. був перейменований у Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП). Він об’єднує близько 60 держав, 126 державних та 342 неурядові організації. До МСОП входять Міжнародна рада з охорони птахів, Міжнародне бюро з вивчення водоплавних птахів, Міжнародна федерація молоді з вивчення та охорони природи, Всесвітня федерація захисту тварин.

Велике значення в міжнародній охороні природи має ООН та її організації:

ЮНЕСКО – Міжнародна комісія ООН з освіти, культури, що займається також проблемами екологічної освіти та виховання.

ЮНЕП – міжнародна програма з охорони навколишнього природного середовища, що має три основних напрямки: перший – оцінка якості навколишнього природного середовища, другий – моніторинг і управління природними процесами у сфері рослинного, тваринного світу, третій – розробка допоміжних заходів. У її структурі працюють Міжнародна океанографічна комісія та Міжнародна рада з вивчення морів, яка проводить дослідження Атлантичного океану і його морів, зокрема Азовського та Чорного.

ЮНІСЕФ – Всесвітній дитячий фонд ООН, що приділяє увагу неформальній екологічній освіті та вихованню дітей і молоді.

ЮНДП – Міжнародна програма розвитку, мета якої – поліпшення якості навколишнього природного середовища та розробка екологічних заходів в окремих державах.

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я – приділяє увагу інформації населення про стан життєвого середовища, надає медичну допомогу країнам, що терплять лихо.

ФАО – Міжнародна федерація з проблем харчування та сільського господарства.

ООН сприяє заходам з відродження природи і активно співпрацює з Міжнародною організацією охорони праці, яка контролює не тільки стан безпеки праці, але і стан навколишнього середовища, яке може потерпати від промислового забруднення природи, видає навчальну літературу екологічного напрямку.

ВМО – Всесвітня метеорологічна організація, що веде глобальний екологічний моніторинг атмосфери.

Неабияке значення мають організації наукових та вищих навчальних закладів, наприклад: Міжнародний інститут з оточуючого середовища і розвитку (1971 р.), Інститут світових ресурсів (1982 р.), Міжнародна академія оточуючого середовища (1990 р.), Міжнародне суспільство екологічної економіки (1990 р.), Європейська науководослідницька організація з охорони довкілля (1990 р.). Велике значення мають регіональні організації з питань екологічної освіти, виховання. Цим займається організація культурного співробітництва північних держав Європи (Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція), в країнах Арабського регіону -Організація освіти, культури і науки (АЛЕКСО).

Значний внесок у природоохоронну роботу вносять Глобальний екологічний фонд, куди входять 142 держави, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Інститут ООН з підготовки кадрів і екологічних досліджень (ЮНІТАР), організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), Екологічна комісія ООН по Азії і Далекому Сходу (ЮНІКАФЕ). На теренах СНД необхідно відзначити Міждержавну екологічну раду (1992 р.), яка координує роботи з питань екологічної безпеки, проведення екологічних експертиз, ведення міждержавної Червоної книги.

Отже, в світі вже існує розгалужена система контролю за станом природного середовища, екологічною освітою та вихованням населення і передусім молоді. Контроль за виконанням підписаних міжнародних договорів здійснює Організація Об’єднаних Націй, Міжнародний суд у місті Гаага. До порушників міжнародного законодавства застосовуються різні санкції – від штрафних до економічних (ембарго), і тоді держава-порушник несе великі фінансові збитки.

Виникає питання – чому результати не ефективні? Насамперед, очевидно, тому, що традиційне відношення до природи, що формувалося в плині тисячоліть, не можна, навіть за допомогою самого досконалого законодавства, змінити за кілька десятиліть – майже зразу за людськими мірками часу. Споживацька психологія окремої людини повинна поступово, завдяки екологічному вихованню, замінитися ноосферними уявленнями про її місце і значення в природі. Кожна людина повинна брати на себе частку відповідальності за стан природи, за її збереження, а не сподіватися, що це повинен робити хтось інший.

21.4. Сталий розвиток суспільства.

Ї Термін «сталий розвиток» є офіційним українським відповідником англійського терміну «англ. sustainable development», дослівний переклад якого з урахуванням контексту може бути «життєздатний розвиток» а за сенсом — «самопідтримуваний розвиток», інколи цей термін тлумачать як всебічно збалансований розвиток. За визначенням Комісії ООН зі сталого розвитку, його мета — задовольняти потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Теорія сталого розвитку є альтернативою парадигмі економічного зростання, яка ігнорує екологічну небезпеку від розвитку за екстенсивною моделлю.^[3]

Конференція ООН по довкіллю та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 3-14 червня 1992 р.), організована для обговорення підсумків 20-річної діяльності після Столькгольмської конференції. В ній брали участь 179 держав та більш ніж 30 міжнародних організацій, на ній зустрілись 114 глав держав, представники 1600 неурядових організацій. В Ріо були обговорені та прийняті п’ять основних документів:

• Декларація Ріо про довкілля та розвиток, 27 принципів якої визначають права та обов’язки країн в сфері забезпечення розвитку та благополуччя людей;
• Програма дій ООН “Порядок денний на XXI століття”, що вміщує план міжнародних дій за навколишнього середовища на межі XX та XXI століть[6]. Заява “О принципах щодо відношення до лісів”, яка стосувалася управління, захисту та стійкого розвитку всіх видів лісів, життєво необхідних для забезпечення економічного розвитку та збереження всіх форм життя;

• Рамкова конвенція “Про зміну клімату”, ціль якої – стабілізація концентрації в атмосфері газів, що викликають парниковий ефект, на таких рівнях, які не викличуть небезпечного дисбалансу клімату планети;

• Конвенція “Про біологічне різноманіття”, яка вимагала, щоб країни ужили заходів для збереження різноманіття живих істот та забезпечили справедливий розподіл користі від використання біологічного різноманіття;

Загальноєвропейська конвенція міністрів навколишнього середовища (Софія, жовтень 1995 р.), було прийнято підсумкові документи, основні з яких: Декларація міністрів; Екологічна програма для Європи;

- Конференція Сторін Рамкової Конвенції ООН по зміні клімату (Кіото, Японія, грудень 1997 р.), на якій був підписаний Протокол до Конвенції чи Кіотський протокол;

- Міжнародний конгрес по стабільному розвитку (World Summit on Sustainable Development), 26.08 — 04.09.2002, Йоханесбург ЮАР [7].

Концепція сталого розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах:

1. Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.

2. Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.

3. Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на більш благополучне життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.

4. Необхідно налагодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.

5. Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.

Важливими ознаками стійкого гармонійного розвитку суспільства є поняття людського розвитку, яке було визначено Організацією Об’єднаних націй. Це характеристики стану ринку праці, матеріального добробуту, екологічних умов життя населення, стан охорони здоров’я та соціального середовища, рівня освіти. Людський розвиток характеризують індекси, які можуть змінюватися від нуля до одиниці. У третій чверті ХХ ст. виникла концепція сталого розвитку як результат безупинного інтенсивно-екстенсивного розвитку промислової цивілізації за рахунок ресурсів природи. Тепер, на новому етапі розвитку, необхідно ноосферно, на принципах розумності і самодостатності оцінити можливості людини, суспільства при взаємодії з природою.

Концепція розвитку, орієнтована на конкретну людину, а не на абстрактне суспільство, ставить головним завданням сприяти переходу до нової, ноосферної цивілізації. фери, захист і відновлення біорізноманіття.

Таким чином, найважливішою умовою сталого гармонійного розвитку є таке економічне співіснування з природою, в якому пріоритетом є екологічні принципи, які припускають стійке невиснажливе використання природних ресурсів, що не ставить під загрозу існування майбутніх поколінь. Економіка сталого – гармонійного розвитку не повинна сприяти виснаженню відновлюваних ресурсів, не повинна погіршувати природні умови комфортності життя. Сталий розвиток – це передусім екологічно освічене суспільство і як результат – екологічно безпечні виробничі технології, результат яких – мінімальні забруднення атмосферного повітря, вод, грунтів, які б не перевищули фонових, тобто природних, концентрацій речовин, факторів, небезпечних для життя взагалі і людини зокрема.

Питання для самоперевірки.

1. Що таке сталий розвиток?

2. Сформуйте основні принципи сталого розвитку.

3. Охарактеризуйте міжнародні екологічні проблеми.

4. Які обєкти можна віднести до міжнародних екологічних обєктів.

5. Назвіть міжнародні екологічні організації та зясуйте їхні функції.