Сутнісні начала природи, або чого навчає вчення про Трійцю. 1 страница
ЗМІСТ
Вступ.......................................................................................10
Частина І ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМ
Розділ 1. Поняття системи і розвитку..................................................17
1.1. Система, її стан і зміни.......................................................17
1.2. Поняття розвитку .,.............................................................20
1.3. Поняття порядку і хаосу.....................................................24
1.4. Відкритість і стаціонарність системи.........<..........................28
Розділ 2. Першооснови формування систем........................................35
2.1. Зміст сутнісних начал природи............................................35
2.2. Креативність природи .........................................................44
2.3. Саморозвиток систем у світлі синергетики............................49
2.4. Розвиток фізичних субстанцій (реальностей) природи............54
2.5. Гіпотези про витоки розвитку природи.................................60
Розділ 3. Закономірності саморозвитку природи................................65
3.1. По спіралі саморозвитку природи.........................................65
3.2. Про співвідношення процесів руйнування і творення
в еволюції природи ...................................................................69
3.3. Витоки пам'яті та інформації ..............................................75
3.4. Передумови розвитку..........................................................79
Розділ 4. Механізми стійкості систем...................................................91
4.1. Зміст і функції системи.......................................................91
4.2. Механізми зворотного зв'язку..............................'................96
4.3. Зміст механізмів негативного зворотного зв'язку...................99
4.4. Зміст механізмів позитивного зворотного зв'язку................. 107
4.5. Характеристики стійкості системи..................................... 110
Розділ 5. Фактори і механізми змінюваності систем.......................117
5.1. Фактори змінюваності....................................................... 117
5.2. Поняття про трансформаційні механізми............................ 123
5.3. Особливості біфуркаційних механізмів ............................... 127
5.4. Нелінійні трансформації стану системи .............................. 129
5.5. Цілісна картина взаємодії механізмів розвитку................... 138
Розділ 6. Пам'ять системи....................................................................143
6.1. Поняття про пам'ять і її функції........................................ 143
6.2. Роль пам'яті в процесах розвитку ...................................... 149
6.3. Еволюція систем пам'яті................................................... 150
6.4. Соціальна пам'ять ............................................................ 155
6.5. Штучні види пам'яті......................................................... 157
Розділ 7. Енергетичний базис розвитку..................................... 163
7.1. Поняття про енергію та її види .......................................... 163
7.2. Енергетичний баланс системи............................................ 170
7.3. Енергетика організму і екосистеми..................................... 174
7.4. Енергетика соціальних систем ........................................... 179
Розділ 8. Інформаційна основа розвитку...........................................187
8.1. Поняття про інформаційну реальність ................................ 187
8.2. Рівні інформаційної реальності .......................................... 194
8.3. Функції інформаційної реальності...................................... 199
Розділ 9. Інформатика процесів розвитку..........................................209
9.1. Імовірнісна і випадкова основа свободи як передумова розвитку систем...................................................................... 209
9.2. Зв'язок енергії і ентропії................................................... 214
9.3. Імовірнісна основа ентропії та інформації ........................... 219
9.4. Енергетичні джерела інформації ........................................ 222
Розділ 10. Енергоентропійиі основи розвитку...................................231
10.1. Поняття про негативну енергію........................................ 231
10.2. Енергоентропійний баланс ............................................... 234
10.3. Енергоентропійиі основи формування порядку................... 237
10.4. Фактори розвитку динамічних систем............................... 239
10.5. Передумови прогресивного розвитку систем ...................... 243
Розділ 11. Умови прогресивного розвитку динамічних систем......253
11.1. Взаємозв'язок енергії та інформації.................................. 253
11.2. Інформаційна природа механізмів зворотного зв'язку
і умов прогресивного розвитку систем....................................... 256
11.3. Про інформаційний статус ресурсів і ентропійний
критерій добору...................................................................... 259
Частина II
ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНО ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ
Розділ 12. Теоретичні основи екології....................................... 271
12.1. Становлення біосфери та її характеристика ....................... 271
12.2. Жива речовина............................................................... 275
12.3. Екологічні фактори середовища........................................ 277
12.4. Екосистеми..................................................................... 283
Розділ 13. Закономірності екосистемного регулювання..................287
13.1. Закономірності системи «організм - середовище» .............. 287
13.2. Закономірності структурування та функціонування екосистем............................................................................... 293
13.3. Динаміка або зміни екосистем - сукцесії .......................... 298
13.4. Закономірності еволюції екосистем................................... 302
розділ 14. Біорізноманіття і проблеми його збереження............. 305
14.1. Поняття біорізноманіття, його склад і рівні....................... 305
14.2. Основні причини втрати біорізноманіття........................... 308
14.3. Проблеми збереження біорізноманіття .............................. 312
14.4. Збереження біологічного різноманіття............................... 316
14.5. Показники стану біорізноманіття в Україні....................... 324
14.6. Економічна оцінка біорізноманіття................................... 325
Розділ 15. Системна сутність людний і функції природи................331
15.1. Триєдина системна сутність людини................................. 331
15.2. Характеристика функцій природи.................................... 333
15.3. Економічні властивості природних факторів...................... 337
15.4. Особливості формування ціни на природні блага................ 339
Розділ 16. Сутність природних факторів і антропогенних
проблем довкілля...................................................................................345
16.1. Класифікація природних факторів.................................... 345
16.2. Класифікація процесів впливу на природу......................... 351
16.3. Характеристика процесів порушення природи................... 357
16.4. Антропогенні проблеми довкілля...................................... 359
16.4.1. Використання природних ресурсів.......................... 359
16.4.2. Забруднення ......................................................... 360
16.4.3. Порушення ґрунтів ............................................... 364
16.4.4. Порушення режиму водних систем......................... 370
16.4.5. Трансформація рельєфу......................................... 374
16.4.6. Вплив на біоту...................................................... 376
16.4.7. Вплив на людину.................................................. 380
16.4.8. Вплив на глобальну екокосистему Землі.................. 383
Розділ 17. Закономірності взаємодії суспільства і природи............385
17.1. Загальносистемні закономірності взаємовідносин
людей і природи ..................................................................... 385
17.2. Закономірності розвитку системи «людина - природа»....... 385
17.3. Закономірності соціальної екології................................... 389
17.4. Закономірності природокористування ............................... 395
17.5. Закономірності охорони природи...................................... 402
Розділ 18. Поняття про стійкий розвиток..........................................411
18.1. Зміст поняття «стійкий розвиток» .................................... 411
18.2. Цілі, завдання і проблеми стійкого розвитку..................... 419
18.3. Напрями розв'язання проблем стійкого розвитку............... 426
18.4. Стійкий розвиток: підсумки і проблеми реалізації ............. 433
Розділ 19. Наукові і світоглядні передумови формування засад стійкого розвитку...................................................................................443
19.1. Вихідні будівельні блоки формування стійкого розвитку .... 443
19.2. Світоглядна і методична спадщина стародавніх цивілізацій............................................................................. 445
19.3. Біля витоків економічної науки ....................................... 449
19.4. Здобутки неокласичної та інституціональної шкіл ............. 451
19.5. Фізико-біологічні підходи в економіці............................... 456
Розділ 20. Принципи забезпечення стійкого розвитку.....................461
20.1. П'ять визначальних умов прогресивного розвитку соціально-економічних систем.................................................. 461
20.2. Принципи «екологічної республіки», або умови координації
в просторі............................................................................... 463
20.3. Принципи «триєдності часів», або що передати нащадкам .. 467
20.4. Принципи «вічного колодязя», або забезпечення екологічної стійкості ............................................................... 471
20.5. Принципи екологічних цілей, або від задоволення потреб -
до формування життєблагодатних комплексів ........................... 480
20.6. Принципи екологічної мотивації, або «хотіти,
щоб уміти»............................................................................. 484
Розділ 21. Моніторинг стану і динаміки природних
і соціально-економічних систем...........................................................489
21.1. Підходи до формування соціально-економічного
та екологічного моніторингу..................................................... 489
21.2. Цілі і завдання формування моніторингу стійкого
розвитку ................................................................................ 492
21.3. Екологічний моніторинг, його сутність і види.................... 497
21.4. Застосування екологічних індикаторів при проведенні моніторингу............................................................................ 502
21.5. Соціально-економічний моніторинг................................... 506
Розділ 22. Економічний механізм раціонального природокористування............................................................................511
22.1. Економічний механізм і еколого-економічні інструменти .... 511
22.2. Еколого-економічні інструменти: принципи формування
і механізми дії........................................................................ 517
22.3. Форми еколого-економічних інструментів.......................... 525
22.4. Ринкові механізми регулювання природокористування ...... 542
22.5. Практичні процедури управління екологізацією економіки
та її підрозділів....................................................................... 549
Розділ 23. Стратегія і тактика реалізації екологічної політики.....561
23.1. Поняття стратегії і тактики в екологічній політиці............ 561
23.2. Тенденції в еволюції екологічної політики......................... 564
23.3. Формування сучасної економічної стратегії екологізації ..... 569
23.4. Стратегія і тактика впливу на об'єкти і суб'єктів екологізації ............................................................................ 576
23.5. Стратеги впливу на сфери господарювання........................ 585
Розділ 24. Екологічна освіта і виховання як компоненти
механізму забезпечення стійкого розвитку.......................................593
24.1. Необхідність поліпшення якості екологічної освіти............ 593
24.2. Мета і принципи екологічної освіти.................................. 595
24-3. Етапи і зміст екологічної освіти ....................................... 599
24.4. Екологічне виховання...................................................... 607
24.5. Екологічна етика як невід'ємна складова стійкого
розвитку................................................................................ 611
Розділ 25. Особливості забезпечення стійкого розвитку
при переході до інформаційного суспільства....................................619
25.1. Інформація як базовий фактор суспільного виробництва..... 619
25.2. Базові фактори суспільних формацій................................ 621
25.3. Загальні риси інформаційної формації.............................. 626
25.4. Екологічні проблеми інформаційного суспільства............... 630
25.5. Майбутнє починається сьогодні........................................ 633
Висновки ............................................................................... 636
Література.............................................................................. 641
ТаЬІе о£ Сопіепіз..................................................................... 651
ВСТУП
Наприкінці XX сторіччя в наше життя стрімко увірвалося поняття «стійкий розвиток» (сталий розвиток, устойчивое раз-витие, sustainable development). Поштовхом до цього стала Всесвітня конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 році. Саме там була прийнята стратегічна концепція розвитку людської спільноти, так званий «Порядок денний на XXI століття». З того часу було опубліковано тисячі статей, надруковано сотні звітів, видано десятки книжок. За першою кампанією пропаганди нової концепції активність поступово почала згасати, уповільнилися темпи реалізації основних положень концепції. Про це переконливо свідчили і результати наступного Всесвітнього екологічного самі-ту в Йоганнесбурзі (2002).
Надалі стає все зрозумілішим, що однією з причин, яка перешкоджає впровадженню в наше життя ідей стійкого розвитку, є недостатнє усвідомлення глибинних основ самого феномену розвитку, його фундаментальних факторів і забезпечувальних механізмів. Парадоксом є те, що людство прагне зрозуміти, що таке стійкий розвиток, не усвідомивши, що ж, власне, означає сам феномен розвитку систем.
Проблематику стійкого розвитку часто пов'язують лише з вирішенням екологічних завдань. Між тим, це надзвичайно складний і багатогранний комплекс проблем забезпечення ефективного функціонування в межах планети біосферно-антропогенної єдності, що належить до класу відкритих стаціонарних систем. Розв' язуватися ці проблеми мають повсякденно і повсюдно - кожної миті, в кожному куточку, де присутня людська цивілізація, кожним ії представником. Успіх на цьому шляху можливий, тільки якщо людство зможе опанувати системне екологізо-ване мислення, побудоване на усвідомленні єдиних закономірностей розвитку систем, із яких складається світобудова.
10
Поняття стійкого розвитку привертає увагу ще з однієї причини. Вперше предметом дослідження вчених і громадськості є не об'єкт чи явище суспільства або природи і навіть не їх стан, а процес змін під назвою «розвиток*. Навряд чи можна вважати випадковим час постановки такої мети. З переходом до інформаційного суспільства людство стрімко втягується в зону турбулентності. Це пов'язане як зі зміною соціально-економічної формації, так і зі специфікою розвитку в інформаційному суспільстві, що передбачає швидку зміну станів суспільної системи та її складових.
Наука давно з'ясувала, що соціально-економічні системи періодично можуть переживати стан якісних стрибків, коли система докорінно перебудовує свою структуру і хід процесів зміни маси. Для означення подібних явищ у різних сферах знань використовується багато споріднених термінів: революція, криза, біфуркація, катастрофа, перебудова, трансформація, ін. Для макроекономічної системи це означає зміну характеру базових продуктивних сил і виробничих відносин, для підприємства - зміну номенклатури продукції, що випускається, для фізичної системи - якісне перетворення ходу фізи-ко-хімічних процесів і т.д.
Подібний перебіг економічних процесів потребує принципово нових якостей від людей, що беруть участь у виробництві та здійснюють управління ним. Насамперед необхідні глибокі знання методологи розвитку систем і управління трансформаційними процесами.
Розвиток будь-якої системи (а розвиватися здатні тільки відкриті стаціонарні системи) здійснюється за допомогою механізмів зворотного зв'язку двох типів: негативних і позитивних.
Завдяки механізмам негативного зворотного зв'язку відбувається підтримання існуючого гомеостазу (стійкої рівноваги) системи, що забезпечує сталий метаболізм, тобто матері-ально-енергетично-інформаційний обмін системи з зовнішнім середовищем. Без нього система існувати не може. Для економічних суб'єктів показником сформованого гомеостазу є характер і структура торгово-фінансового балансу, а характер метаболізму відбивається в товарно-грошових потоках, якими підприємство або територія обмінюються з іншими економічними суб'єктами.
За допомогою механізмів позитивного зворотного зв'язку здійснюється перебудова гомеостазу системи і характеру обмінних процесів (метаболізму). N
При ефективному функціонуванні системи в ній починає накопичуватися вільна енергія і створюються передумови для її прогресивного перетворення - ускладнення і підвищення рівня гомеостазу. При зменшенні обсягу вільної енергії система змушена знижувати рівень гомеостазу і спрощувати свою структуру.
Не можна сказати, що соціальні науки не приділяли увагу трансформаційному феномену. Зокрема, проводилися серйозні економічні дослідження, присвячені інноваційному та інвестиційному процесам. Однак біфуркаційні трансформації залишалися хоч і важливою, але все ж таки допоміжною сферою економічної діяльності, що здійснювала на тлі основних виробничих процесів, пов'язаних з випуском і реалізацією продукції. У цілому це цілком виправдано. Навіть в індустріальну епоху, яка різко прискорила темпи зміни базових гомеостазів (станів динамічної рівноваги) економічної системи, технологічні цикли в передових країнах складали не менш ніж 3-5 років. Саме вони визначали періодичність докорінних трансформацій структур національних економік і радикальних змін базової номенклатури промислових підприємств. У решті країн світу це відбувалося ще більш повільно.
До недавнього часу основним завданням людства було підтримання гомеостазу економічних систем і використання відповідного інструментарію механізмів негативного зворотного зв'язку. Інформаційна епоха змінює характер процесів розвитку економічних систем. Трансформаційні процеси зміни гомеостазу стають практично безперервними, що докорінно змінює і завдання людини як учасника й основного координатора виробничої системи. На перший план виходить уміння приймати рішення в практично безперервному трансформаційному процесі, уміло використовуючи інструментарій механізмів позитивного зворотного зв'язку.
Сьогодні ми практично є свідками зміни основного предмета дослідження соціальних наук, які змушені переходити від вивчення стану систем до дослідження процесу змін стану. Те, що до XX століття було справою істориків, а в XX столітті -завданням окремих соціологів та економістів, у наші дні стає рутинною повсякденною турботою всього людства. Жити в епо-
12
ху змін, управляти змінами, конструювати трансформації так, як інженер конструює деталі машини. Усе це можливе лише в тому випадку, якщо досконало знати той предмет, який одночасно є умовою (своєрідним «середовищем») життєдіяльності, об'єктом управління і метою конструювання. Назва йому -феномен розвитку.
Предмет і завдання курсу. «Основи стійкого розвитку» -трансдисциплінарна галузь знань, що вивчає закономірності розвитку соціальних, економічних та природних систем для забезпечення прогресу людської цивілізації за умов збереження несучої здатності біосфери.
Метою дисципліни є формування в студентів знань, навичок і світогляду, необхідних для прийняття рішень у їхній подальшій професійній діяльності згідно з принципами стійкого розвитку.
Завдання дисципліни пов'язані з вивченням закономірностей функціонування відкритих стаціонарних систем і забезпечення умов їх стійкого розвитку. До головних з них належать:
• вивчення змісту процесів розвитку систем та механізмів їх забезпечення;
• дослідження природничо-наукових і соціально-економічних передумов прогресивного розвитку систем;
• аналіз енергетичної основи еволюції природних систем і ква-зіенергетичного базису розвитку соціально-економічних систем;
• дослідження ролі інформаційних факторів в управлінні процесами розвитку;
• обґрунтування рішень щодо цілеспрямованої трансформації соціально-економічних систем;
• формування управлінських механізмів для реалізації рішень щодо забезпечення стійкого розвитку соціально-економічних систем.
Після вивчення курсу студенти повинні:
• знати: основні закономірності розвитку відкритих стаціонарних систем; механізми управління процесами розвитку, взаємозв'язок між факторами розвитку, включаючи енерго-інформаційні зв'язки; умови забезпечення прогресивного розвитку; управлінські механізми забезпечення розвитку соціально-економічних систем;
• вміти: застосовувати інструментарій здійснення моніторингу стану і динаміки природних та соціально-економічних си-
13
стем; обґрунтовувати рішення, пов'язані з розвитком соціально-економічних систем; застосовувати інструментарій управління соціально-економічними системами в напрямку їх екологізації та забезпечення стійкого розвитку; • мати волю (переконання, ідеали, впевненість, бажання) впроваджувати в життя рішення, необхідні для прогресивного розвитку соціально-економічних систем, у яких випадає жити і працювати.
Ініціатива проекту видання даного навчального посібника належить ученим Сумського державного університету (СумДУ) і Центру економічних досліджень (м. Суми). На сьогодні це вже сьомий міжнародний видавничий проект, здійснений науковцями зазначеної наукової школи. Раніше було видано російською і англійською мовами два підручники (Зкономика, 1998; Окру-жающая, 1998), три колективні монографії (Методи, 2001; Методи, 2004, скорочені версії: Зкологические, 2003 - російською, Environmental, 2004 - англійською; Социально-зкономические, 2005), підручник (Основи, 2005). Автори:
Л.Г. Мельник, д.е.н., проф., керівник колективу - вступ; 1-11; 15; 16; 18-20; 22; 23; 25; висновки; О.Г. Білявський, д.г.-м.н., проф. - 12.1; CM. Бобильов, д.е.н., проф. (Росія) -21.2; Е. Бун, PhD, професор (Бельгія) - 14.1-14.3; CM. Ілля-шенко, д.е.н., проф. - 20.4; 23.5; Б. Нат, PhD, професор (Великобританія) - 22.5; М.К. Шапочка, к.е.н., проф. - 17; 24; Л. Хенс, PhD, професор (Бельгія) - 14.1-14.3; В.М. Боголюбов, к.е.н., доц. — 12.1; О.І. Карінцева, к.е.н., доц. - 17; 24; О.І. Мельник, к.е.н., доц. - 23; P.O. Перелет, к.е.н., доц. (Росія) - 14.4; В.В. Сабадаш, к.е.н., доц. - 23.5; В.І. Тарановський к.е.н., доц. - 23.4; CM. Шевченко, к.п.н., доц. - 12.2-12.4, 13; В.Є. Борей-ко- 24.5; Ю.М. Дерев'янко- 17.4; Т.В. Іващенко- 22.5; Р.В. Ко-чубей - 22.5; О.А. Лукаш - 24.5; І.М. Махнуша - 24.5; 0.0. Мельник - 18.4; В.Л. Мельник - 23.4; О.В. Шкарупа - 21.
Авторський колектив висловлює подяку рецензентам книги за зауваження і цінні поради, а також усім тим, хто допомагав і сприяв виданню книги.
14
Частина І
ФУНДАМЕНТАЛЬНІ
ОСНОВИ
РОЗВИТКУ
СИСТЕМ
Розділ 1
Поняття системи і розвитку
1.1. Система, її стан і зміни
Поняття «розвиток» і «система» так само нерозривні, як «біографія» та «ім'я». Власне, історія розвитку будь-якої системи і є її біографією.
Ведучи мову про розвиток, ми однозначно маємо на увазі систему. Адже розвиватися може тільки щось, здатне до розвитку. Таку здатність можуть мати тільки відкриті стаціонарні системи. Справедливо й інше: говорячи про природну систему, ми вже передбачаємо її розвиток. Тому що природні системи не можуть не розвиватися. Адже розвиток є їх невід'ємною властивістю. Адже розвиток - це рух, а природа не може існувати без руху жодної миті. Джерело цього руху є найбільшою таємницею природи і головним секретом розвитку систем.
Що ж таке «відкрита стаціонарна система»? Відповісти на це питання і просто, і надзвичайно складно. Просто тому, що все, що нас оточує (ті ж молекули і атоми), належить до класу відкритих стаціонарних систем. Складно тому, що природа їх лежить за межами можливостей пізнання людського розуму (у чому ми ще матимемо змогу переконатися).
Відкриті стаціонарні системи - три слова і єдина тріада нерозривних понять, кожне з яких невіддільне від двох інших. У цій тріаді приховані таємниці світобудови, що дарують нам нескінченне різноманіття природних форм і явищ. Три слова, кожне з яких саме несе в собі глибинні таємниці природи. Ці таємниці можна пізнавати без кінця, і разом з тим вони незбагненні. Незбагненні тому, що неможливо осягнути нескінченність - а світ нескінченний у своєму різноманітті. Пізнаванні -
17
тому що нескінченним може бути і сам процес пізнання природою самої себе. Адже людина - теж частина природи, обмежена як матеріальне тіло і нескінченна як інформаційна сутність. Однією з її місій і є пізнання розвитку природи, що в кінцевому рахунку означає дослідження відкритих стаціонарних систем. Почнемо з останнього слова.
Що таке система? Система - це сукупність окремих частин, об'єднаних у ціле, що породжує якусь нову якість, якої не мали частини, з яких складається система. Інакше кажучи, система може мати властивості, які відсутні у її частин. Це означає, що систему в цілому не можна зрозуміти, препаруючи її або вивчаючи лише властивості її окремих компонентів.
Дійсно
• Вода має дивні властивості, яких не мають ані водень, ані кисень, що утворюють воду.
• Можливо, автомобіль і зможе пересуватися без якихось своїх частин або вузлів, однак жодна його детапь або вузоп не зможуть виконати функцію автомобіля в ціпому.
• Усі види ссавців мають стандартний набір органів, але неповторно різняться своїми формами і функціями. Це означає, що подібні компоненти можуть утворювати зовсім різні системи.
• Навіть близнюки, які майже не відрізняються фізично, можуть мати зовсім різні особистісні якості.
Тепер зрозуміло, чому древні філософи дали визначення системи як цілого, що більше суми його частин. Ще простіше визначили систему сучасні економісти: 2 + 2 = 5. Але яким чином виникає в системі приріст якості? Інакше кажучи, як виникає ця містична відмінність між цілим і сумою частин системи?
Система - це ціле, що більше суми його частин.
Усі матеріальні системи в дійсності мають подвійну природу: вони настільки ж інформаційні, наскільки і матеріальні. Адже саме інформаційна програма взаємодії в просторі й часі матеріальних частин поєднує їх у систему. Отже, саме інформаційна сутність надає системі неповторного вигляду і фактично робить систему системою, формуючи її зі стандартних матеріальних блоків.
Але якщо кількість матеріального (суми складових компо-
18
нентів) при утворенні системи не змінюється, а якість єдиного цілого зростає, отже цей приріст відбувається внаслідок збільшення в системі обсягу інформації. Це вона може перетворити одну і ту саму кількість атомів вуглецю в блискучий алмаз (природний еталон твердості) або в абсолютно чорний графіт (одну з найбільш м'яких речовин). Це завдяки інформації купа будівельних матеріалів набуває нової якості, перетворюючись на багатофункціональний будинок, а з безформеної біомаси яйця раптом з'являється живе чудо природи - курча.