Характеристика природних умов України

Наприкінці ХХ ст. збереження середовища проживання людини стало однією з найважливіших проблем людства. Різке загострення екологічних проблем нині властиве більшості країн світу. Його обумовили нинішній рівень науково-технічного прогресу та стрімке збільшення населення на земній кулі, особливо у другій половині ХХ ст.

З цієї причини для багатьох країн світу характерним був бурхливий розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, сфери послуг. Це, своєю чергою, супроводжувалося, по-перше, виникненням великих міст, міських агломерацій і технополісів як середовища проживання людини з якостями, невластивими природному середовищу, а по-друге – вимагало залучення у виробництво додаткової кількості ресурсів. Наслідком цього стало скорочення окремих життєво важливих ресурсів – лісових, земельних, водних, а також надмірне забруднення довкілля в багатьох регіонах землі. До кінця ХХ ст. всі компоненти біосфери зазнали впливу людини. Сталися помітні зміни в рельєфі, спричинені гірничорудною промисловістю, містобудівництвом, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва. Геоморфологи нерідко вирізняють поряд із природними антропогенні форми рельєфу: кар’єри, відвали, затоки. канали тощо. У ХХ ст. значно посилився вплив людини на клімат. Він обумовлений зростанням міст, інтенсифікацією промислового виробництва. Внаслідок людської діяльності скорочуються природні запаси родючих земель, прісної води, лісових масивів, рослинного і тваринного світу. Не обминула екологічна криза і Україну.

Україна – одна з найбільших за територією, чисельністю населення, ресурсним потенціалом країн Європи внаслідок негативного впливу соціально-політичних і соціально-економічних факторів переживає екологічну кризу. Вона є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи. До цього призвели високий рівень концентрації промисловості і сільськогосподарських комплексів, екологічно необгрунтована хижацько-колонізаторська діяльність колишніх урядових структур і найбільша в світі техногенна аварія на Чорнобильській АЕС.

Україна розташована на південному сході центральної Європи, має площу 603,7 тис. км² (31,5% загальної площі центральноєвропейських країн), населенням близько 50 млн. чол. (31% населення Центральної Європи). Територія України охоплює три фізико-географічні зони з 5 провінціями (лісостепові зони), три підзони (степові), гірські території Карпат і Криму, частина шельфу Чорного та Азовського морів. Географічний центр Європи знаходиться поблизу Рахова, межує з Бєларуссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Молдовою, Румунією, Росією, через море – Туреччиною, Балканськими та кавказькими країнами . 95% території України – рівнина, 5% - гори Карпат та Криму. Найвища точка – гора Говерла в Карпатах (205 м). Клімат України помірно – континентальний, субтропічний має смуга Криму. За рік над Україною проходить в середньому близько 43 циклонів. 35 антициклонів. Кількість опадів змінюється від 1200 до 1500 мм/рік у Карпатах, до 300 мм\рік у Причорномор’ї; температура у липні - близько + 25 градусів, в січні, лютому - -25 градусів.

Річкова сітка густа й розгалужена (близько 73 тис. річок), які належать до басейнів Чорного, Азовського морів. Найбільша річка – Дніпро, великі річки – Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Прип’ять, Сула, Псьол, Ворскла; є близько 3000 озер. Найбільше озеро – Світязь. Режим більшості річок змінений господарською діяльністю людини (водозабори для зрошення, ставки, греблі, канали, водосховища).

За геологічною будовою Україна розташована в межах південно-східного краю докембрійської Східно-Європейської платформи та частини Герцинської платформи. Гірські масиви Карпат і Криму належать до альпійської геосинкліналі.

У межах України виділено ряд географічних ландшафтів: лісоболотяні та лісостепові ландшафти Полісся, Волинсько-Подільської височини, Придніпровської рівнини, ландшафти Північних степів, схилів Волино-Подільської та Середньоруської височини, ландшафти Південних степів, лісолугові гірські ландшафти Криму та Карпат.

Родючі грунти – важливий ресурсний потенціал. Найродючіші грунти України – з вмістом гумусу від 3 до 7% і товщиною гумусового шару біля 1 м /10% території. І водні і грунтові ресурси перебувають у вкрай незадовільному стані.

Земельний фонд – 60,4млн га. господарська освоєність грунтів 92 – 95%. сільськогосподарська освоєність земель – 70%. Загальні втрати сільськогосподарських угідь через їхню залученість у сфері промислової діяльності, будівництва, урбанізації складає 2 млн га за останні 30 років.

Корисні копалини – граніти, вапняки, будівельний пісок, кам’яне та буре вугілля , газ. нафта тощо. Граніти – на Житомирщині, Вінниччині, Кіровоградщині, Дніпропетровську; вапняки – на Поліссі, Поділлі; кам’яне вугілля - в Донецькому, Львівсько-Волинському басейнах. буре вугілля – Дніпропетровському басейні. Нафта, газ – в Західно-Українській зоні -

Борислав, Долина, Дрогобич, в Східно-Українській – Прилуцько-Шебелинська зона, в Південно- Українській – шельф Чорного моря. Видобуток на сучасному етапі – 5 млн. т /рік (в перспективі – 125 млн. т /рік), газ – 4100 млрд. м³. Горючі сланці – у Верходніпровську, торф – Полісся, залізні руди – в Криворізькій, Азово-Чорноморській провінції (близько 25 млрд. т), марганцеві руди – в Нікополі (длизько 2 млрд. т), є уранові, нікелеві, титанові, хромові руди, ртуть, олово, золото, сірка, каолін, солі йоду, брому тощо.

Водні ресурси – 85,8 км³. Знамениті мінеральні води – Нафтуся, Миргородська тощо. Найкращі кліматичні зони – Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Крим, Карпати. 15% території України – ліси.

Заповідники – заповідний фонд України включає понад 5610 територій і об’єктів і нараховує близько 3% від її території.

На порозі ХХІ століття екологічна криза все більше нівечить природу України. Загинули сотні малих річок, деградують Чорне і Азовське моря, перетворюються на стічні, брудні “відстійники” дніпровські та інші водосховища, ставки, озера. Деградують орні землі, задихаються від забруднень міста, знищуються ліси. Смертність переважає народжуваність, перед загрозою опинився генофонд України. У 1992 році Верховна Рада України та уряд визнали територію України зоною екологічного лиха.

Взагалі до розвитку глобальної екологічної кризи у світі призвели кілька “вибухів”:

- демографічний;

- промислово-енерготехнічний;

- вибух насильства над природою.

За даними американського експерта Р.Макнамери протягом тисячоліть населення світу зростало з швидкістю руху равлика. Більше мільйона років потрібно було, щоб у 1800році населення світу сягало 1 млрд чоловік. А наступний мільярд досягся за 130 років, третій – за 30 років. четвертий – за 15 років, п’ятий – за 12 років. На початку ХХІ століття населення планети збільшилося на 100 мільйонів, 90% - за рахунок країн, що розвиваються. Протягом хвилини населення світу збільшується на 172 чоловіки , передбачається, що до 2100року населення планети сягатиме 9 –13 млрд чоловік і природних можливостей біосфери буде недостатньо. Біосфера здатна підтримати нормальне існування людства з кількістю населення 4 –5 млрд чоловік, ще й за умов оптимального розподілу прибутків, ефективного використання інтелекту для забезпечення добробуту. раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища. За останні роки цих умов не дотримуються і, як наслідок – глобальні енергодемографічні зміни, екологічні кризи, поява нових хвороб (СНІД, лихоманка Ебола тощо), війни, аварії відбуваються в навколишньому середовищі. Зони екологічного лиха – Україна, Азовське, Чорне моря, Урал, Арал, Перська затока, Мексиканська затока, Кузбас, Тюмень, Нова Земля, Ефіопія, Балкани. Сьогодні близько 10 млн. дітей недоїдають, понад 200 млн. людей харчуються неповноцінно. За даними ООН близько 250 млн. чоловік не мають якісної питної води. За останні 100 років людство збільшило швидкість пересування у просторі у 100 разів, у 1000 раз – використовує енергетичні ресурси , у мільйон раз – військову могутність. Промисловість світу виробляє у 7 разів більше товарів і видобуває у 3 рази більше, ніж у 1970році.

Щорічно у промисловому виробництві утворюється близько 2100млн. тонн твердих відходів, з них – 338 млн. тонн м³ небезпечних відходів. У наступні 20-30 років через зміни у навколишньому середовищі, спричинені антропогенною діяльністю, світ втратить понад мільйон видів рослин і тварин.

В історії Землі екологічні кризи неодноразово були наслідком виникнення різних надзвичайних природних ситуацій, тобто раптових швидких значних змін умов існування , різних змін фізичних, хімічних, біологічних факторів, що викликало погіршення стану або загибель цілих екосистем. Такі надзвичайні кризові ситуації називаються катастрофами.

В залежності від причин виникнення катастрофи поділяються на:

Катастрофи

Природні антропогенні

В залежності від сили заподіяної шкоди:

Катастрофи