Екологічний стан окремих регіонів україни

1. Які основні особливості географіч­
ного положення й клімату України?

2. Які несприятливі екологічні факто­
ри пов'язані з геологічними особли­
востями України?

3. Що ви знаєте про водні ресурси
України?

4. Дайте коротку характеристику
ґрунтових ресурсів України.

5. На які корисні копалини багата наша
держава?

6. Схарактеризуйте рослинний і тва­
ринний світ України.

7. Які традиції природокористування
має український народ?

8. Наведіть приклади нераціонального
природокористування в Україні.

9. Схарактеризуйте природокористу­
вання в Україні в XX cm.

10. Які основні причини розвитку еко­
логічної кризи в Україні?

11. В яких регіонах України склалася
найбільш напружена екологічна си­
туація?

12. Назвіть основні джерела забруднен­
ня довкілля в різних географічних
регіонах України.

13. Якої шкоди довкіллю завдають ос­
новні його забруднювачі?

Розмістіть за спадною (з погляду негативного впливу на довкілля) такі джерела забруднення: легка промисловість, водний транспорт, сільське господарство, автотранс-

порт, енергетика, металургійна, цементна промисловість, машино­будування, військова діяльність.

15. Назвіть найнебезпечніші, на вашу
думку, наслідки екологічної кризи, що
вразила Україну.

16. В якому стані перебувають водні та
земельні ресурси України?

17. Де в Україні найсильніше розвинуті
екзогенні геологічні процеси?

18. Яка середня тривалість життя на­
селення України й чим це зумовлене?

19. Як пов'язані між собою криза здо­
ров'я, демографічна криза в Україні
та криза людського духу?

20. Чи справедливе твердження про те,
що здоров'я нації залежить насам­
перед від дій уряду? Відповідь обґрун­
туйте.

21. На 50 % захворюваність визна­
чається способом життя кожної
конкретної людини. Проаналізуйте
ваш особистий спосіб життя
(скільки разів протягом тижня ви
порушували режим харчування, які у
вас є шкідливі звички, скільки годин
на добу ви приділяєте фізичному
навантаженню, скільки стресів було
у вас протягом тижня) й порівняйте
ці показники з середньою кількістю
днів, коли у вас був поганий настрій,
нездужання. Зіставте ваші показни­
ки з показниками інших студентів
вашої групи й спробуйте розробити
систему поліпшення вашого способу
життя.

Моя прекрасна

Батьківщино, Така багата

І блискуча! Хто тебе тільки

Не мучив!

Т. Г. Шевченко

Загальна характеристика

J

§8.1.

я;

'к уже зазначалося, 1991 р. всю територію Украї-

__ Lhh було оголошено зоною екологічного лиха. За

два роки до цього спеціалісти-географи Академії наук України вперше розробили й склали карту стану довкілля за окремими компонентами природи. Ця карта підтверджує той факт, що, справді, вся територія нашої країни, за винятком невеликих окре­мих районів Карпат, Центрального Полісся, Полтавщини та східної Вінниччини, характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15 % території належить до категорії «надзвичайно забруднені регіони з підвищеним ризиком для здоров 'я людей і райони екологічної катастрофи». В ці 15 % входить 30-кілометрова зона навколо Чорнобильської АЕС, південь Херсонської області, зона, окреслена лінією Дніпропетровськ—Кіровоград—Кривий Ріг—Нікополь— Запоріжжя, а також район Донбасу.

У 1995—2002 pp. фахівцями було підготовлено комплекс еко­логічних карт України, на яких представлено інформацію про су­часний стан забруднення атмосфери, гідросфери й літосфери, а також показано демографічну ситуацію, пов'язану зі станом довкілля. Здійснено еколого-економічне зонування території з

359

Глав а 8

Екологічний стан окремих регіонів України

урахуванням техногенного навантаження на довкілля (рис. 8.1), стійкості природного середовища (рис. 8.2) і його екологічного потенціалу (рис. 8.3) за регіонами України.

Як випливає з цих карт, до показника техногенного наванта­ження на природне середовище Т входять: соціально-економічна освоєність територій (показники, що характеризують промис­ловість, сільське господарство, будівництво, транспорт і рекре­аційне навантаження); забрудненість довкілля (радіаційне й хімічне забруднення атмосферного повітря, природних вод і ґрунтів).

До потенціалу стійкості природного середовища С належать метеорологічний потенціал атмосфери, потенціали стійкості природних вод, ґрунтів і біотичний потенціал.

Екологічний потенціал територій Е обчислено за формулою

_де f — техногенне навантаження на природне середовище; С — потенціал стійкості природного середовища до техногенного на­вантаження; Н — ступінь ураженості територій несприятливими природно-антропогенними процесами (зсуви, ерозія, заболочен­ня, суфозія лесових порід, дефляція, карст, селі, засолення, підтоплення тощо).

Еколого-економічний потенціал територій К характеризує ступінь екологічної рівноваги в інтегрованій геосистемі «сус­пільство—природа» та її здатність виконувати антропоекологічну й виробничу функції. Його обчислюють за формулою

К=Е+ П,

де П — природно-ресурсний потенціал (мінеральні, водні, земельні, лісові, фауністичні, природно-рекреаційні ресурси).

Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану тери­торії України слід розпочинати насамперед із тих регіонів, у яких ситуація напруженіша й які мають найбільше соціально-еко­логічне значення для нашої країни. Такими регіонами визнано Донецько-Придніпровський, Поліський, Карпатський та Азово-Чорноморський із річкою Дніпро. В усіх цих регіонах наявний цілий комплекс екологічних проблем (табл. 8.1), проте кожний із них має ще й свою власну головну проблему. В Азово-Чорно-морському регіоні — це забруднення вод, у Донецько-Придні­провському — техногенне забруднення атмосфери та ґрунту, на

361

Розділ II Екологічні проблеми України

Глава 8

Екологічний стан окремих регіонів України

го "-І TJ-"

Об

I

oo го^ чо"

Lt;N го

ся" oo"

ON —н V) v> ON

-н Г- ЧО -НО)

Поліссі — наслідки меліорації й осушування боліт, а також чор­нобильської катастрофи, в Українських Карпатах — винищення й деградація лісів і полонин.

Особливу проблему для України становлять тверді побутові відходи (табл. 8.2). їх кількість зростає з кожним роком, а засто­совувані методи знезараження й утилізації недосконалі порівня­но з тими, що використовуються в інших розвинених країнах.

Таблиця 8.2

a. s х •■-

о «

а о ©-С

я °*

S X

I

S і"

о о.

І

||,

ІІІ

II

^ ON

чо

ON OS «—*

q On_ on гч"

ЧО^ Tt_ О CS

ON о

о о"

ON t»

О -н

"я ё"« У "и

4 Si і|

ыВ О.-5 o.S

о" s a

^^

а а, о.

К ее

oo oo"

ON О оч

о" о"

о

Сі Я

Утворення твердих побутових відходів (ТПВ) в областях України (2000)

					Кошти, спря-
	Загальна	Кї Л К К ї СП»	Загальна	Середня	мовані на
	кількість	1НЯ ПН III І	площа	вартість	підвищення
Область	вивезеного	jDdJIHUI 1	звалищ і	вивезення	екологічної
	сміття,	ПОЛІГипів TTTR	полігонів	1 м3 сміт-	безпеки
	тис. м3	1 І ID	ТПВ.га	тя, грн.	сміттєзвалищ,
					тис. грн.
АР Крим	2 000		211,4	5,00
Вінницька			97,7	6,40
Волинська			80,5	4,64
Дніпропетровська			176,5	14,20
Донецька	2 750		260,0	5,80
Житомирська			101,7	2,62
Закарпатська			45,1	5,90	—
Запорізька			210,0	3,29
Івано-			60,6	14,00
Франківська
Київська			134,4	4,70
Кіровоградська			64,1	4,00	2 500
Луганська			157,3	3,85
Львівська			135,1	4,60	—
Миколаївська			110,0	10,20
Одеська	3 400		275,7	4,65	—
Полтавська			118,5	4,60
Рівненська			134,6	9,10	7 900
Сумська			55,9	5,75	—
Тернопільська			83,4	5,60
Харківська			102,0	10,00

364

365

Розділ II Екологічні проблеми України

Глава 8

Екологічний стан окремих регіонів України

Закінчення табл. 8.2

					Кошти, спря-
	Загальна	Кілі кіот к	Загальна	Середня	мовані на
	кількість	JVIJIfjIVli, 1 О чцл г*щи ■	площа	вартість	підвищення
Область	вивезеного	ІБ4ЛИЩ 1	звалищ і	вивезення	екологічної
	сміття,	ПОЛІГОНІВ ТПР	полігонів	1 м3 сміт-	безпеки
	тис. м3	X lLD	ТПВ, га	тя, грн.	сміттєзвалищ,
					тис. грн.
Херсонська			66,0	6,80
Хмельницька			77,0	12,00	—
Черкаська			105,2	4,49
Чернівецька			67,0	6,59	2 000
Чернігівська			129,0	3,90
м. Київ	3 414		52,6	15,60	5 079
м. Севастополь			4,0	4,60	—
Всього по Україні	29 781		3115,3	6,77

Екологічні проблеми найбільших річок, § 8.2. і Чорного й Азовського морів

Д:

"ніпро та Дністер — головні водні артерії нашої ^країни, в басейнах яких проживає майже 80 % населення.

У минулому Дніпро — одна з найбільших річок Європи — був чистоводним, зі стабільною екосистемою, яка нормально функціонувала тисячоліттями, поїла й годувала мільйони людей.

Серед інших же річок Борисфен (Дніпро) найприбутковішип: він має найпрекрасніші та найрозкішніші пасовиська для худоби, чудову рибу у великій кількості, вода на смак дуже приємна, чиста...

Геродот,

давньогрецький історик (V ст. до н. є.)

Сьогодні через грубі порушення людиною всіх правил і прин­ципів раціонального природокористування екосистеми Дніпра деградують, зламані вертикальні та горизонтальні зв'язки біоти й абіотичного оточення. Основні причини кризової си­туації, що склалася:

366

• будівництво на Дніпрі каскаду водосховищ, які докорінно
змінили динаміку стоку;

• великомасштабна меліорація;

• спорудження численних промислових комплексів у басейні
річки;

• величезні об'єми водозабору для потреб промисловості та
зрошення;

• дуже сильне забруднення.

Із цих самих причин деградує екосистема Дністра, де також вимерли цінні види риби, на дні акумулюється величезна кількість теригенних відкладень, важких металів, радіонуклідів, гумусних речовин, розвивається ерозія берегів.

Із Дніпра для потреб промисловості й сільського господарства щороку забирається близько 15 млрд м^ъ води, а в атмосферу над ба­сейном річки викидається майже 10 млн т газопилових забруднень. Щороку в Дніпро та його водосховища з дощовими й талими водами потрапляє близько 500 тис. т азотних сполук, 40 тис. т фосфор­них, 20 тис. т калійних, 1 тис. т заліза, 40 т нікелю, 2 т цинку, 1 т міді, 0,5 т хрому. В басейні Славутича працює сім атомних електростанцій!

Серед усіх водосховищ Дніпровського каскаду найбільше біогенне забруднення внаслідок «цвітіння» води останнім часом реєструється в Київському й Кременчуцькому водосховищах, найменше — в Дніпропетровському. Дніпровська вода перед по­дачею споживачеві потребує додаткового очищення: фільтрації, коагуляції, дезінфекції.

Річковий режим Дніпра штучно трансформовано в озерний, водообмін різко сповільнився, утворилися зони застою, приско­рилися темпи евтрофікації. Водосховища істотно погіршили стан прилеглих територій: підвищився рівень ґрунтових вод навіть на чималих відстанях від берегів, посилилося засолення грунтів і зменшився вміст у них гумусу, майже в 10 разів збільшився об'єм підземного стоку й разом із цим — рівень забруднення підземних вод, особливо в нижній частині басейну; змінився водно-сольо­вий режим у зонах іригації, посилилась ерозія берегової зони.

У донних відкладах Дніпра постійно збільшується концент­рація радіонуклідів, особливо в Київському водосховищі. У водах і мулах Дніпродзержинського та Дніпропетровського водосховищ

367

Розділ

Екологічні проблеми України

Глава 8

Екологічний стан окремих регіонів України

стрімко зростає концентрація заліза, ціанідів, хлоридів, хрому, міді, кобальту, свинцю, цинку, кадмію, фенолів, нафтопродуктів. Збитки від затоплених дніпровських заплав, за підрахунками, становлять близько 18 млрд доларів щорічно, тоді як прибуток від усіх шести ТЕС Дніпровського каскаду — лише 25—28 млн доларів на рік. Не тільки загинули продуктивні заплавні біоценози — Дніпро значною мірою втратив і здатність до самоочищення.

Треба сильно напружити уяву, щоб пояснити факт спорудження на Дніпрі такої великої кількості гідроелектростанцій... ...Якщо врахувати ціну землі, залитої водою, вартість знищених господарств, то матимемо феномен бездумності в спорудженні Каховського гідровузла. Збитки від його існування сягають мільярдів доларів за кожні десять років.

І. Р. Юхновський

Красуня Десна також потребує термінової й серйозної допо­моги, її в минулому чисті, цілющі води сьогодні не відповідають навіть третій категорії якості, й ситуація дедалі погіршується. До основних забруднювачів Десни належать Шосткинський хімком­бінат, а також підприємства Чернігова й Сум, Смоленська та Курська атомні електростанції.

Врятування Дніпра можливе лише за умови прийняття й ре­алізації комплексної програми національного рівня, обов'язко­вою складовою якої має бути система заходів для екологічного оздоровлення й відновлення малих річок, а також спів­робітництво з Росією й Білоруссю в цих питаннях.

Такі самі негативні явища характерні й для Дністра. Величез­ної шкоди його басейнові завдають забруднені пестицидами й нітратами стоки з полів, викиди промислових концернів «Хлор­вініл» (Калуш), «Укрцемент» (Кам'янець-Подільський), «Укр-нафтохім» (Надвірна), Бурштинської ГРЕС та ін.

Необхідно якнайшвидше розробити концепцію розвитку вод­ного господарства України на наступне десятиріччя, провести во­догосподарське екологічне районування басейнів річок.

Чорне й Азовське моря — найвіддаленіші від Світового океану. Площа їхнього водозбірного басейну набагато перевищує площу самих морів. Цим зумовлена надзвичайна чутливість їх до впливу людської діяльності. Протягом останніх десятиліть відбувались ев-трофікаційні процеси, забруднення морського шельфу токсичними речовинами, абразія берегів, зменшення біологічної різно­манітності й рибних запасів, значні втрати рекреаційних ресурсів.

368

Гостра екологічна криза охопила Азовське море. Це, без пе­ребільшення, зона екологічної катастрофи. Ще 40—50 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, й у 12 разів більше, ніж у Балтійському. В цьому морі водилося 114 видів риби, й загальний вилов іноді перевищував 300 тис. т. Значну частину влову становили цінні осетрові породи. Сьогодні влови знизилися в середньому в 6 разів, а виловлювана риба часом містить стільки хімікатів, що споживати її небезпечно для здоров 'я.

В Азовському морі стався також беззвучний біологічний ви­бух. Десятиліття тому з експериментальних кошів у море вийшла далекосхідна риба пелен гас і швидко розселилася на всій аква­торії Азова. Будучи конкурентно сильнішим, пеленгас витісняє чимало аборигенних видів азовської іхтіофауни й уже став одним із основних промислових видів цього моря.

Води Азова здавна славилися цілющими властивостями. Нині ж у результаті антропогенного забруднення ці властивості втра­чені. Так, іще в 1987 р. концентрація пестицидів збільшилася в 20 разів. Сьогодні в донних відкладах моря вміст отрутохімікатів і важких металів у багато разів перевищує норму.

У 70-х роках у Таганрозькій затоці було зареєстровано перші великі спалахи токсичного «цвітіння» води синьозеленими водоростями. У 80-х роках вони стали регулярними. В 1997 р. «цві­тіння» спостерігалося вже на відкритих акваторіях моря й охоплю­вало не тільки його східну, найзабрудненішу частину, а й західну.

Різко погіршилася санітарно-епідеміологічна ситуація на узбе­режжі Азова. Щороку великі курортні зони періодично оголошу­ються закритими через невідповідність санітарно-гігієнічним нормам, спалахи особливо небезпечних інфекційних захворю­вань, наприклад холери.

Головні причини екологічної кризи Азова:

• хижацький вилов риби підприємствами Мінрибгоспу колиш­
нього СРСР, розпочатий у 50-х роках способом потужного оке­
анічного лову за допомогою величезних тралів, кошів, меха­
нічних драг, замість традиційних невеликих сіток, спеціальних
снастей, невеликих баркасів, розрахованих на глибини моря
5-8 м;

• будівництво гребель і водосховищ на основних річках, що жив­
лять море, — Дону та Кубані, й перетворення цих водосховищ
на гігантські промислові відстійники;

369

Розділ II Екологічні проблеми України

Гла в а 8

Екологічний стан окремих регіонів України

• впровадження в басейнах стоку в море зрошуваного землероб­
ства та інтенсивних технологій вирощування рису замість ви­
рощування традиційних культур, що призвело до перехімізації
та засолення ґрунтів, забруднення вод, істотного скорочення
стоку річок Дону й Кубані;

• неконтрольоване, лавиноподібне змивання пестицидів із полів
сільгоспугідь і винесення їх у море водами Дону й Кубані;

• збільшення кількості неочищених викидів підприємствами
хімічної та металургійної промисловості в містах Маріуполь,
Ростов-на-Дону, Таганрог, Камиш-Бурун (лише один Маріу­
поль «постачає» Азовському басейнові 800 тис. т токсичних
речовин щорічно);

• інтенсивне будівництво на узбережжі й морських косах числен­
них пансіонатів і баз відпочинку й, як наслідок, — скидання в
море побутових відходів і каналізаційних стоків.

Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри та глибина. Проте в Чорне море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щорічно приносять мільйони кубометрів стоків, що містять токсиканти десятків най­менувань. У воді й донних відкладах значно підвищилася концен­трація радіонуклідів. Шельф забруднюють побутові й каналіза­ційні стоки, супровідні індустрії туризму. Через це останнім ча­сом десятки разів закривалися пляжі Ялти, Феодосії, Євпаторії, Алушти, Одеси. В південно-західній частині Чорного моря у зв'язку з розробкою підводних нафтогазових родовищ почалось інтенсивне забруднення води нафтопродуктами. В цьому ж регіоні дедалі частіше виникають зони замору. Величезну небез­пеку становлять потужні припортові заводи та Південний порт поблизу Одеси. Тут, зокрема, виготовляються й концентруються величезні об'єми рідкого аміаку, експлуатується потужний аміакопровід Одеса—Тольятті. Ця вкрай шкідлива речовина пере­возиться танкерами місткістю 50—120 тис. т. Навіть одна аварія на заводі, в порту чи на такому танкері може мати дуже тяжкі екологічні та економічні наслідки.

Через порушення регіонального гідродинамічного, гідрохіміч­ного й теплового балансів водних мас моря поступово підви­щується межа насичених сірководнем глибинних вод. Якщо раніше вона проходила на глибині 150—200 м, то тепер підняла­ся до 80—110 м.

370

Унаслідок забруднення води й перевилову значно змінився склад іхтіофауни Чорного моря. Протягом останніх років спо­стерігається загальний спад вилову риби, причому найбільше це стосується цінних видів — скумбрії, пеламіди, лосося, бичка, ке­фалі, натомість на перше місце виходять малоцінні види — шпрот і хамса. До Червоної книги України занесено чотири види чорноморських осетрових: білугу, шипа, стерлядь і атлантичного осетра.

Через катастрофічне зменшення кількості червоної водорості філофори її добування заборонено. Це саме стосується й мо­люсків, зокрема мідій.

Кризова ситуація розвивається в чорноморських лиманах — Дніпровсько-Бузькому, Дністровському, в Каламітській і Каркі-нітській затоках, а в лимані-озері Сасик вона оцінюється як ката­строфічна. В лиманах спостерігаються токсичні «цвітіння» синьо-зеленими водоростями, а з початку 80-х років як у лиманах, так і на відкритих акваторіях моря з'явилися «цвітіння», подібні до сумнозвісних «червоних припливів». У всьому світі саме це «цвітіння» вважається найшкідливішим, бо водорості, що його спричиняють, здатні виділяти у воду сакситоксин — смертельну отруту кураре.

§ 8.3. j Донецько-Придніпровськии регіон

"онецько-Придніпровський регіон займає близь-.ко 19 % території України. Тут проживає 28 % населення країни, розташовано майже 5 тис. підприємств, серед яких — гіганти металургії, хімії, енергетики, машинобудування, гірничої, вугільної та інших галузей промисловості. Це район інтенсивного сільського господарства. Територія орних земель становить 70,4 %, причому майже три чверті ґрунтів деградує. Ґрунти надмірно забруднені не тільки пестицидами та мінераль­ними добривами, а й важкими металами, особливо поблизу міст у радіусі 20—25 км.

Підприємства цього регіону викидають в атмосферу більш як 70 % загального в Україні обсягу викидів оксидів вуглецю та азоту, сірчистого ангідриду, вуглеводнів. Протягом тривалого ча­су не вирішується проблема утилізації промислових відходів, яких

371

Розділ II Екологічні проблеми України

Глав а 8

Екологічний стан окремих регіонів України

у регіоні нагромадилося понад 10 млрд т. Обладнання на заводах і фабриках майже сповна виробило свій ресурс, основні фонди підприємств зношені в середньому на 70 %. Унаслідок цього частішають аварії, що завдають шкоди довкіллю, нерідко — надто відчутної. На більшості підприємств або немає очисних споруд, або вони не діють; нові ресурсозберігаючі технології не впровад­жуються за браком коштів.

Найзабрудненішими містами протягом останніх років залиша­ються Донецьк, Макіївка, Горлівка, Дніпропетровськ, Єнакієве, Кривий Ріг, Алчевськ, Дзержинськ (Донецька область), Крама­торськ, Луганськ, Запоріжжя, Маріуполь.

Стан природного середовища регіону можна без перебільшення назвати кризовим. Тому необхідні здійснення комплексу приро­доохоронних, рекреаційних і рекультиваційних заходів, модерні­зація промисловості, переорієнтація на ресурсо- та енергозберіга­ючі технології. Слід негайно розпочати утилізацію відходів.

§8.4.

Українське Полісся

п;

[

еред Другою світовою війною Українське По­лісся було одним із найблагополучніших регіо­нів Європи, славилося чистими, сповненими життям лісами, річками, прекрасними озерами, грибами, рибою, дичиною, уні­кальними представниками рослинного й тваринного світу. Сьогодні Полісся — регіон із найзагрозливішою екологічною ситу­ацією в Україні та Європі. Інтенсивне вирубування лісів, необ­грунтовані обсяги осушення боліт і видобутку торфу, забруднен­ня хімічними препаратами сільгоспугідь, промислові забруднен­ня, негативні наслідки розробки гранітних кар'єрів і, насам­кінець, жорстокий ядерний удар чорнобильської аварії призвели до критичного екологічного стану. В дуже напруженому екологіч-ому стані перебуває Київське водосховище, донні відклади якого й біота забруднені радіонуклідами. Тому нагально необхідні при­родоохоронні заходи та зміни регіональної екополітики.

На Поліссі переважає сільськогосподарський напрям, хоч окремі райони, де видобуваються корисні копалини — граніт, пісок, нафта, газ, торф, потерпають від негативного впливу гірни-

чодобувної промисловості. Особливої шкоди завдають сотні кар'єрів, під час розробки яких відходять грунтові води, відчужуються великі плоші ґрунтів, відбувається забруднення довкілля нафтопродуктами й газопиловими викидами (вибухові роботи).

Величезним лихом для Полісся стали науково не обфунтовані меліорації, осушення боліт, що відігравали важливу роль регуля­торів річкового стоку на значних територіях. Інтенсивне осушу­вання на Поліссі розпочалося з 1966 р. Спочатку за рахунок зни­щених боліт площа сільгоспугідь збільшилася на 1,6 млн га. Та вже до 1992 р. позитивний економічний ефект змінився на нега­тивний — у тяжкому стані опинилися не тільки території осуше­них боліт, а й сільгоспугіддя в цілому: 24,4 % їхніх площ втрача­ють родючість через дефляцію (вітрову ерозію), 47,1 % — через підкиснення, 17,7 % — через водну ерозію.

Рівень фунтових вод понизився в середньому на 1,8—1,0 м. Близько 50 % малих річок стали жертвами необоротних змін ре­жиму стоку, в багатьох річках істотно зменшилася кількість риби та інших гідробіонтів.

Порушились умови відтворення представників дикої флори та фауни, різко зменшилися площі боліт, багатство болотних видів рослин і тварин, триває винищення лісів.

Жахливого за своїми наслідками удару екосистемам Полісся завдала чорнобильська катастрофа.

Останнім часом Західному Поліссю, зокрема перлині Украї­ни — Шацькому національному паркові, почала загрожувати нова небезпека. В Білорусі, за 15 км на північ від парку, споруд­жується величезний Малоритський комбінат будівельних матеріалів. Один із його об'єктів — кар'єр завглибшки 35 м — спричинить загибель низки прекрасних озер цього краю, серед них — найбільшого в Україні озера Світязь (глибина до 60 м) і завдасть непоправної шкоди національному паркові.

Українське Полісся також потребує уваги, вироблення програ­ми екологічного оздоровлення та відновлення. Адже Полісся й Карпати — «легені» України.

372

373

Розділ II Екологічні проблеми України

Глава 8 Екологічний стан окремих регіонів України

§ 8.5.^ Українські Карпати

"арпати — не тільки один із наймальовничіших суточків України. Це також один із най-значніших східноєвропейських оздоровчо-рекреаційних об'єктів, зона цінних лісових масивів, які очищують повітряний басейн над величезною частиною Східної Європи, — її «легені».

У Карпатах зосереджена третина лісових запасів України, лісистість цієї території одна з найвищих у країні — 53,5 %. Тут росте 2110 видів квіткових рослин (50 % генофонду судин­них рослин України), багато цінних видів дерев і лікарських рослин.

Та протягом останніх десятиліть Карпати зазнають дедалі більших втрат унаслідок діяльності людини. Карпатські ліси опинилися перед загрозою зникнення не тільки через лісорозроб­ки та надмірний випас худоби на більшості полонин, а й від хімічного забруднення, кислотних дощів, які йдуть і зі сходу, й із заходу, від діяльності великих промислових центрів у містах Калуш, Стебник, Надвірна, Новий Роздол, Дрогобич, Бурштин, об'єктів Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії.

Збереження біорізноманітності Карпат — нагальна проблема. Структурні зміни в економіці регіону мають передбачити поси­лення рекреаційного значення Українських Карпат для населен­ня не тільки нашої країни, а й Центральної та Східної Європи, зменшення техногенного навантаження. Надзвичайно важливе при цьому міжнародне співробітництво всіх країн Карпатського регіону.

Вельми перспективним є розвиток туризму в Карпатах, але туризму цивілізованого, з урахуванням екологічної стійкості рекреаційних зон і заповідних територій.

Контрольні запитання й завдання

1. В яких регіонах України екологічна
ситуація вважається критичною й
чому?

2. Знайдіть на карті України еколо­
гічно найчистіші райони й поясніть
причини цього стану.

3. Як можна схарактеризувати ниніш­
ню екологічну ситуацію в Україні?

4. У чому полягає екологічна проблема
Дніпра й яке це має значення для
України?

5. Чим зумовлений сучасний кризовий
екологічний стан Чорного та Азов­
ського морів?

6. Як ви вважаєте, чи можливо відно­
вити екосистеми Дніпра та інших
річок України?

7. Які види людської діяльності призве­
ли до різкого погіршення екологічної
ситуації в Донбасі та Придніпров'ї?

8. Назвіть найзабрудненіші міста Се­
реднього Придніпров'я.

9. Як можна схарактеризувати стан
природного середовища в Донецько-
Придніпровському регіоні?

10. Назвіть головні причини розвитку
напруженої екологічної ситуації на
Українському Поліссі.

11. Які наслідки осушення поліських
боліт?

12. Запропонуйте свою програму еколо­
гічного оздоровлення Полісся.

13. Яка екологічна роль Карпатського
регіону?

14. Як можна схарактеризувати еко­
логічну ситуацію в Українських
Карпатах?

15. Назвіть види людської діяльності —
найсприятливіші та найперспек-
тивніші, на вашу думку, для Карпат.

374

НАСЛІДКИ

ЕКОЛОГІЧНИХ

ГЛАВА

КАТАСТРОФ

До нас волають ліси, які гинуть на різних континентах, моря, що висихають, безживні річки... Нового мислення, глибшого пізнання, значно вищої гуманістичної відповідальності за все живе чекає від наших сучасників день сьогоднішній і день прийдешній.

О. Т. Гончар,

український письменник, громадський діяч

§ 9-і .^ Природні екологічні катастрофи___________

Р

озвиток екологічної кризи активізується й при­родними екологічними катастрофами. В межах території України фізико-географічні й геолого-тектонічні умови можуть сприяти виникненню таких природних катастроф, як землетруси, повені, зсуви, пилові бурі, пожежі, випадання граду, сильні снігопади, зливи, селі, лавини, ураганні вітри, посухи.

Землетруси найнебезпечніші для Криму й Карпат, де їхня сила може досягати 7—8 балів. На інших територіях сила земле­трусу відчувається менше, а до сейсмічно найблагополучніших належать північно-західні райони країни. Повені бувають на всій території України, та найчастіше до них схильні гірські річки. Весняні й літні селі та зимові лавини — це також катастрофи, яких зазнають гірські райони, хоча зрідка селі трапляються й на рівни­нах унаслідок проривів річкових чи озерних дамб і гребель. Зсуви вельми типові для узбереж Чорного та Азовського морів, водосхо­вищ Дніпра. Від пилових бур потерпають переважно степові й лісостепові райони, а від пожеж, особливо в лісах і на торфови­щах, — Полісся та Лісостеп. Град, сильні снігопади, зливи, ураганні вітри й посухи періодично трапляються на всій території країни.

376

Глава 9

Наслідки екологічних катастроф

Залежно від природних факторів катастрофи поділяються на геологічні, гідрологічні, метеорологічні, агрометеорологічні.

Розвиток природних катастроф активізується діяльністю лю­дини. Так, повені, селі, лавини та зсуви в Карпатах почастішали через вирубування тут лісів.

За останні десятиріччя в Україні відбувалися всі зазначені ви­ще катастрофи: землетруси в 1977 і 1984 pp., пилові бурі в 1961 p., сильні повені на Дністрі у 80-х роках, численні осипи, зсуви та селі в Карпатах і Криму (майже кожні 3—4 роки). Ці ка­тастрофи завдавали відчутної шкоди господарству країни, а іноді супроводжувалися й людськими жертвами.

Декілька прикладів можна навести з недалекого минулого.

♦ У 1992 р. осіння повінь на річці Уж завдала величезних
матеріальних збитків. Через сильні дощі рівень води в річці
піднявся на 3—5 м, на значній площі було затоплено сільгосп­
угіддя, господарські об'єкти, деякі села, частково — міста Мука­
чеве, Сваляву та Ужгород, розмито кілька автодоріг, порушено
енергопостачання багатьох сіл. У вересні від сильних дощів поча­
лася повінь у Тернопільській області, внаслідок якої загинуло
6 чоловік, завдано збитків об'єктам енергетики, зв'язку, сіль­
ському господарству.

♦ У цьому ж році снігопади й сильні заметілі в Криму пошко­
дили близько 3 тис. житлових будинків і 150 виробничих примі­
щень. Ураганні вітри, швидкість яких досягала 25—34 м/с (місця­
ми _ 38—40 м/с), завдали величезних збитків господарству.

♦ Тоді ж біля південних берегів Криму лютували сильні штор­
ми: 15 листопада вони зруйнували в Ялті пірс вантажного порту,
портові споруди. В море витекло паливо з кількох цистерн, зато­
нуло 8 невеликих суден, зазнали пошкоджень і великі судна.
З будинків зривало покрівлі. Збитки становили близько
10 млрд крб. Були й людські жертви.

♦ Того ж року сталося 5869 пожеж, здебільшого антропоген­
них, у результаті яких було знищено майже 2 тис. га лісу.

♦ На початку листопада 1998 р. сталася найбільша природна
екологічна катастрофа на Закарпатті — руйнівна повінь, яка
забрала декілька десятків людських життів і завдала колосальних
економічних збитків. Подібних катастроф тут не траплялося
200 років. Для відновлення екосистем, а також нормальних умов
проживання людей потрібно багато десятиліть. За попередніми

377

Розділ II Екологічні проблеми України

Глава 9

Наслідки екологічних катастроф

підрахунками, загальні збитки перевищують 120 млрд гривень (зруйновано більш як 2 тис. будинків, близько 2 тис. — підтопле­но, майже з 6 тис. будинків відселено жителів, пошкоджено бага­то десятків кілометрів доріг, ліній каналізації, водо- та енергопос­тачання, затоплено тисячі гектарів сільськогосподарських угідь).

§ 9.2.^ Антропогенні екологічні катастрофи

♦ Того ж року під час аварії на ТЕЦ у Чернігові розлилося
майже 300 т мазуту.

♦ У вересні 1993 р. на Київській насосній каналізаційній
станції з ладу вийшло кілька потужних насосів, і в Дніпро протя­
гом тижня щоденно викидалося майже 1,5 млн м³ фекальних
стоків.

Імовірність природних та антропогенних катастроф і кожний такий випадок необхідно обов'язково враховувати, ретельно аналізувати й уживати заходів для запобігання їм чи зведення до мінімуму їхніх негативних наслідків.

§ 9.3. J Аварія на Чорнобильській АЕС

Р

озвиток екологічної кризи прискорюють антро­погенні катастрофи, передусім — техногенні аварії. Вони відбуваються в усіх галузях економіки, й кількість їх із року в рік зростає.

За останні три-чотири десятиліття, крім аварії на ЧАЕС, найбільшими й найтяжчими за своїми наслідками було кілька та­ких катастроф.

♦ У березні 1961 р. потужний сель промчав Бабиним Яром у
Києві, завдавши величезних матеріальних збитків і забравши
кілька сотень людських життів. Причиною цього лиха став
прорив дамби технічного резервуару цегельного заводу.

♦ До великих катастроф 70-х років слід віднести пожежі на
газових родовищах — Шебелинському (Харківська область) та
Угерському (Львівська область), аварії на нафто- й газопроводах,
аварію на нафтогазовій платформі в Азовському морі та
аварійний прорив очисних споруд Калуського калійного комбіна­
ту, що завдали величезних економічних збитків і шкоди довкіллю
на величезній акваторії Азовського моря й у басейні Дністра.

У недалекому минулому сталися такі великі техногенні аварії.

♦ Улітку 1992 р. через переповнення каналізаційних місткос­
тей курортів Криму стався масовий викид нечистот у Чорне море.
В результаті пляжі Ялти, Алушти, Судака, Сак, Керчі, Феодосії
було закрито на два місяці.

♦ У тому ж році на Кременецькій райагробазі розлилося май­
же 14 т солярової оливи. Нафтопродукти забруднили річку Ікву
до міста Дубно, потерпіли риборозплідні ставки села Берег.

♦ Тоді ж у результаті диверсії на нафтобазі міста Світловодсь-
ка (Кіровоградська область) у навколишнє середовище потрапи­
ло 200 т палива.

378

н:

"а чорнобильській аварії — найбільшій техно-.генній катастрофі в історії людства — необхідно акцентувати особливу увагу.

Жодна катастрофа XX сторіччя не мала таких тяжких еко­логічних наслідків, як чорнобильська. Це трагедія не регіонального, навіть не національного, а глобального масштабу. Вже загинуло більш як 50 тис. чоловік із 100 тис, які брали участь у ліквідації наслідків аварії в перший рік. Підірвано здоров'я сотень тисяч людей. Забруднені мільйони гектарів грунтів. У водосховищах осіли десятки мільйонів тонн радіоактивного мулу. І це тільки відомі на сьогодні наслідки.

Радіоактивне забруднення ґрунтів. Територія із сильним радіоактивним забрудненням грунту становить 8,4 млн га й охоп­лює 32 райони шести областей України. Більша частина цих ґрунтів припадає на сільськогосподарські угіддя. Радіонуклідами забруднено також 3 млн га лісу. На територіях із забрудненням цезієм-137 більш як 45 Кі на 1 км² проживає понад 15 тис. чоловік, 15—45 Кі — близько 46 тис, 5—15 Кі — ще 150 тис. Близько 1,5 млн чоловік проживає на території, де радіоактивний фон перевищує допустимі норми (Київська, Житомирська, Чер­нігівська, Рівненська, Черкаська, Вінницька, Чернівецька, Кіро­воградська, Івано-Франківська області). Дезактиваційні роботи, на які в 1986—1989 pp. були витрачені мільйони, бажаних резуль­татів не дали.

379

Розділ II Екологічні проблеми України

Г л а в а 9

Наслідки екологічних катастроф

У 1990 р. експертна комісія при Держплані колишнього СРСР попередньо оцінила збитки, спричинені катастрофою на ЧАЕС, у 250 млрд руб. Реальні ж збитки визначити поки що важко. Наслідки цього лиха вічні, глобальні, й тепер можна говорити не про їх усунення, а лише про пристосування до них. ...Чорнобиль не відходить у минуле, не відпускає його туди наша свідомість. Вона опромінена ним. Уперше так близько, так реально й так жахливо відкрилося нам обличчя ядерного століття в нещодавно ще глухому, здавалося, назавжди забутому цивілізацією, куточку українського й білоруського Полісся, де зберігся старослов'янський говір, де в селах багато знахарів, ворожок, мисливців. Саме в цьому місці, куди науково-технічна революція прийшла немов останньою чергою. Прийшла й... залишила їх безживними на поки що невідомий навіть ученим строк... В. О. Яворівський

Ш Радіоактивне забруднення вод.У водах Прип'яті, Дніпра та його водосховищ (особливо в Київському) різко зросла концент­рація радіонуклідів. Навіть через 6 років після аварії вона була в 10—100 разів вищою, ніж до неї, а в донних осадах, особливо мулах, багатих на органіку, нагромадилася величезна кількість радіоактивних відходів. Вважають, що забруднення заплавних те­риторій і річок 30-кілометрової зони становить: ¹³⁷Cs — 14 400 Кі, ^9(lSr — 7360 Кі, Ри — 250 Кі. А в Київському водосховищі на дні нагромадилося вже більш як 60 млн т радіоактивного мулу (забруднення ^l37Cs — близько 2000 Кі).

Велику небезпеку криють у собі приблизно 1000 тимчасових могильників навколо АЕС, в яких міститься 40 млн м³ твердих відходів загальною радіоактивністю більш як 200 000 Кі. Не менш небезпечний і «саркофаг» над згорілим четвертим енергоблоком ЧАЕС. Там іще залишилася величезна кількість радіоактивних речовин. Надійність ізоляції цих речовин аж ніяк не гарантована. Могильники вже сьогодні протікають, «саркофаг» із роками стає дедалі радіоактивнішим, конструкції його просідають і дефор­муються.

Розроблено план, яким передбачено спорудження «саркофа-га-2», що має накрити весь четвертий енергоблок зі старим «сар­кофагом». Після закінчення будівництва планується поступове розбирання зруйнованого четвертого енергоблока й вилучення ядерного палива, що залишилося. Цей проект розраховано на 7 років. На сьогодні виконано лише деякі роботи з укріплення старого «саркофага».

Ш Наслідки чорнобильської аварії для здоров'я нашого народу

стали й залишатимуться важким тягарем для нас і, як мінімум, для кількох наступних поколінь. Колективна доза опромінення лише в момент ліквідації аварії становила 200 млн людино-бер. «Віддалені» наслідки вже даються взнаки: ♦ в Житомирській і Київській областях, так само як і в Білорусі, значно збільшилася кількість випадків народження мертвих, недоношених і вроджено хворих дітей; ♦ у 2,5—3 раза зросла кількість випадків серйозних ускладнень вагітності; ♦ мутації почастішали з 4 до 10 %, і навіть якби вдалося негайно зупинити мутагенний вплив радіації, для зниження рівня мутацій до природного фону треба, щоб змінило­ся не менш як три покоління людей; ♦> загрозливо наростають кількість випадків онкологічних захворювань і смертність.

380

Контрольні запитання й Завдання

1. Які природні катастрофи харак­
терні для України?

2. Назвіть регіони України, для яких
природні катастрофи становлять
найбільшу небезпеку.

3. Які райони України найбільше
схильні до повеней і чому?

4. Які антропогенні катастрофи в
Україні мали найтяжчі наслідки?

5. Назвіть основні причини техноген­
них аварій.

6. Чи відбувалися у вашому місті техно­
генні аварії і які наслідки вони мали?

7. Як оцінюються масштаби чорно­
бильської катастрофи?

8. Покажіть на карті райони, які най­
більше потерпіли від аварії на ЧАЕС.

9. Наведіть приклади радіоактивного
забруднення водних об'єктів Ук­
раїни.

10. Які наслідки чорнобильської ката­строфи для здоров'я українського народу?