Будова судинної системи

Усі кровоносні судини поділяють на артерії, артеріоли, гемокапіляри, венули, вени, а також артеріоло-венулярні анастомози. Капіляри розташо­вані між артеріями і венами. Також існують "чудові" капілярні сітки: у нирці — артеріальна чудова сітка, де капіляри розміщені між двома ар­теріями, а в печінці - венозна чудова сітка, у якій капіляри розташовані між двома венами. Артеріо-венулярні анастомози забезпечують скидання крові без переходу її через капілярне русло.

Артеріоли, гемокапіляри, венули, а також артеріоло-венулярні анасто­мози утворюють мікроциркуляторне русло (МЦР) - функціональний комплекс кровоносних судин, оточений лімфатичними капілярами та су­динами разом із навколишньою сполучною тканиною, який виконує функції кровопостачання органів, транскапілярний обмін, дренаж, депо­нування крові.

Будова судинної стінки. Стінка артерій побудована з трьох оболонок: внутрішньої, середньої, зовнішньої. Внутрішня оболонка утворена з ендо­телію, підендотеліального шару та внутрішньої еластичної мембрани. Се­редня оболонка складається із двох основних елементів, які розташовані циркулярно (у вигляді пологої спіралі) та еластичних волокон, розташо­ваних спірально, радіально і дугоподібно. Тут же міститься невелика кількість колагенових волокон. Зовнішня оболонка (адвентиція) скла­дається з пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини, волокна якої орієнтовані здебільшого поздовжньо. У внутрішньому шарі цієї обо­лонки містяться судини та нерви судин. За діаметром і особливостями бу­дови артерії поділяють на три типи: а) м'язового типу (середнього і мало­го калібру); б) мішаного, м'язово-еластичного типу (середнього калібру); в) еластичного типу (великого калібру).

Стінка артеріоли містить один ряд міоцитів. У прекапілярних ар­теріолах м'язові клітини розташовані поодиноко, віддаль між ними збіль­шується у дистальних відділах. Перед початком капілярів можуть бути роз­ташовані прекапілярні сфінктери, які регулюють надходження крові до органів. Капіляри - найчисленніші та найтонші судини (діаметр - 4-12 мкм, довжина - 0,3 мм). Стінка збудована з ендотеліоцитів, які розташовані на базальній мембрані. Цитоплазма ендотеліоцитів має пори, або фенестри.

Посткапілярні венули (діаметр 8-30 мкм) переходять до збиральних ве-нул, а далі - до дрібних збиральних вен. Збиральні вени мають зовнішню оболонку, яка утворена колагеновими волокнами і фібробластами.

Стінка вен має ті ж три оболонки, що й артерії, але будова має відмінності внаслідок інших умов гемодинаміки, якими є низький кров'яний тиск та незначна швидкість кровотоку.

Підґрунтям класифікації вен є наявність м'язових елементів у стінці та ступінь їх розвитку: вени безм'язового (волокнистого) та м'язового (вени із слабким розвитком м'язових елементів та вени з сильним розвитком м'язо-вих елементів) типів. Відмінності у будові вен м'язового типу пов'язані з різними гемодинамічними умовами: у перших кров рухається під дією си­ли земного тяжіння, у других - у протилежному напрямку. Характерною особливістю цих вен є також наявність клапанів - кишенеподібних ви­ростів внутрішньої оболонки, які запобігають зворотному руху крові в них. За калібром вени поділяють на великі, середні та малі. Ємність веноз­ної системи значно більша, ніж ємність артеріальної.

Закономірності розподілу судин. Усі кровоносні судини відповідно до будови різних частин тіла та систем органів, особливостей їх іннервації поділяють на: а) судини, що починають та закінчують мале і велике коло кровообігу - аорта і легеневий стовбур, порожнисті й легеневі вени; б) магістральні судини, що розподіляють кров по організму, великі і се­редні позаорганні артерії м'язового типу й позаорганні вени; в) внутрішньоорганні судини, що забезпечують обмінні процеси, внутрішньоорганні артерії, вени і капіляри.

Для тулуба характерний сегментарний розподіл судин: сегменту тіла відповідає судинний сегмент - судини хребців, спинного мозку, міжре­берні артерії. Кожна частина тіла має один великий артеріальний стовбур: тулуб - аорту, кожна половина голови і шиї - загальну сонну артерію; верхня кінцівка - підключичну артерію, яка переходить у пахвову артерію; нижня кінцівка - зовнішню клубову, яка переходить у стегнову артерію. Подальший розподіл цих головних магістральних судин відповідає орга­нам, що складають дану частину тіла. У грудній порожнині артерії ділять­ся на парні, наприклад, бронхіальні артерії легенів і непарні - артерії сер­цевої сумки, стравоходу, діафрагми. У черевній порожнині артерії мають парний (надниркові залози, ниркові) і непарний (діафрагмальна, черев­ний стовбур, верхня і нижня брижові) поділ. Артерії віддають гілки до кісток, суглобів, м'язів.

Розташування артерій має сувору закономірність. На тулубі і шиї вони розташовані по передній стінці та спереду до хребта. На розгинальних по­верхнях, на спині і потилиці великих судин немає. На кінцівках артерії проходять по їх згинальних поверхнях у захищених місцях. У деяких ділянках тіла окремі частини артерій проходять поверхнево, вкриті шкірою, підшкірною жировою клітковиною і фасцією. У цих місцях ар­терії можна притиснути до кісток (скронева, зовнішня сонна, плечова, ліктьова, променева, стегнова тощо), пальпаторно оцінити пульс, а також зупинити кровотечу. Артерії йдуть до органів від місця розгалуження (ут­ворення) найкоротшим шляхом. Місце входження судинно-нервового пучка до органа називається воротами. Топографія судин в органі відповідає його будові, функції і розвитку: у зв'язках, м'язах і нервах, що мають паралельний хід волокон, судини проходять уздовж волокон; у нир­ках, печінці, легенях, які мають частки, судини підходять до кожної із них; в органах, що мають трубчасту будову (кишка, маткові труби), судини проходять перпендикулярно до осі органа.

Наши рекомендации