Визначення концентрації холестеролу в сироватці крові

Ферментативно за набором реактивів

Завдання. Визначити концентрацію холестеролу в сироватці крові.

Принцип. Унаслідок гідролізу ефірів холестеролу холестеролесте-разою утворюється вільний холестерол. Він, як і той холестерол, що є в крові, окислюється киснем повітря за участю холестеролоксидази з утворенням еквімолярних кількостей гідроген пероксиду. За участі пероксидази гідроген пероксиду окислює хромогенні субстрати з утворенням забарвленої сполуки, інтенсивність якої прямо пропорційна концентрації холестеролу в крові. Її визначають фотометрично при довжини хвилі 540 нм.

Хід роботи. У штатив помістити 3 хімічні пробірки, позначити – проба, калібрувальна, холоста. Відміряти по 0,01 мл сироватки крові у пробу, 0,01 мл калібрувального розчину – в калібрувальну, 0,01 мл дистильованої води – у холосту. Відміряти 1 мл розчину реагенту і додати відповідно у пробу, калібрувальну і холосту. Вміст пробірок перемішати і витримати протягом 10 хв при температурі 37 °С або протягом 20 хв при кімнатній температурі. Виміряти екстинкцію проби та калібрувальної проти холостої при довжині хвилі 540 нм. Розрахувати концентрацію холестеролу у сироватці крові за формулою:

С = Еп/Ек × 5,2,

де С – концентрація холестеролу в пробі (ммоль/л); Еп – екстинкція проби; Ек – екстинкція калібрувального розчину; 5,2 – вміст холестеролу в калібрувальному розчині (ммоль/л).

У разі концентрації холестеролу більше 19,4 ммоль/л пробу необхідно розбавити ізотонічним розчином натрію хлориду і отриманий результат помножити на коефіцієнт розведення.

Клініко-діагностичне значення. Екзогенний холестерол (0,3–0,5 г за добу) надходить із їжею, а ендогенний (0,8–2 г за добу) синтезується в організмі. Особливо багато холестеролу синтезується в печінці, кишечнику та шкірі, велика його кількість у нервовій тканині, де його міститься 20–30 г/кг. Концентрацію холестеролу визначають у комплексі з іншими тестами для типування гіперліпопротеїнемії. У сироватці крові здорових людей вона становить у нормі 3,0–5,7 ммоль/л. Тривале підвищення концентрації холестеролу в крові сприяє розвитку атеросклерозу, в патогенезі якого провідна роль належить ліпопротеїнам. Встановлено, що атеросклероз і пов’язані з ним захворювання виникають при значному підвищенні в плазмі крові фракцій ЛПНЩ, а в багатьох випадках і фракцій ЛПДНЩ. Показано, що хіломікрони не можуть проникати всередину судинної стінки через свої великі розміри, а ЛПВЩ, ЛПНЩ і частково ЛПДНЩ здатні це робити, однак ЛПВЩ найменші серед ліпопротеїнів, і легше видаляються зі стінок судин через їх лімфатичну систему. Крім того, ЛПВЩ, у яких найбільш високий вміст білків і фосфоліпідів, можуть метаболізуватися в судинній стінці швидше та виводяться з неї легше, ніж багаті на холестерол і тригліцериди ЛПНЩ і ЛПДНЩ. Саме останні, атерогенні ліпопротеїни здатні проникати в судинну стінку з плазми крові й служити у подальшому первинним субстратом, що викликає атеросклеротичні ураження артерій. Гіперхолестеринемію спостерігають у хворих на гіпертонію, ішемічну хворобу серця, при цукровому діабеті, ожирінні, механічній жовтяниці, нефриті, нефрозі, сифілісі, гіпотиреозі. Зниження концентрації холестеролу (гіпохолестеринемія) трапляється при туберкульозі, висипному тифі, паренхіматозній жовтяниці, гіпертиреозі, анемії, раковій кахексії, гарячкових станах, деяких порушеннях ЦНС, у разі голодування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія / Ю.І. Губський. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 217–224, 230–-233.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю.І. Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 267–274, 281–285.

3. Гонський Я.І. Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П. Мак­симчук, М.І. Калинський. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 384–393.

4. Біологічна хімія / Л.М. Вороніна та ін.. – Харків: Основа, 2000. – С. 313–314, 316–320.

5. Березов Т.Т. Биологическая химия / Т.Т. Березов, Б.Ф. Коровкин. – М.: Медицина, 1998. – С. 389–391, 398–408.

6. Биохимия: учебник / под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 417–457.

7. Николаев А.Я. Биологическая химия / А.Я. Николаев. – М.: ООО Медицинское информационное агентство, 1998. – С. 289–299, 368–384.

8. Практикум з біологічної хімії / Д.П. Бойків, О.Л. Іванків, Л.І. Ко­билянська та ін.; за ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 119–145.

ЗАНЯТТЯ 11 (2 години)